Відступництво Ізраїлю. – № 2

TAM1897 Q1 40.5Проповідь, виголошена у неділю ввечері, 14 березня 1897 року Опубліковано в «Бюлетені Генеральної конференції», перший квартал 1897 року, т. 2, № 1, с. 40–45.

TAM1897 Q1 40.6Як ми бачили в попередньому уроці, Ізраїль відпав від Бога і зажадав царя, щоб бути подібним до всіх народів. У цьому уроці ми побачимо, наскільки повністю вони стали подібними до народів. Але Ізраїль відпав від Бога, бо не вірив у Нього всім серцем. Слово не поєднувалося з вірою в тих, хто його слухав. Вони стали формальними, і тоді лиха, яких вони уникнули б, якби були вірними Богові, спіткали їх, як і будь-яких інших язичників; і тоді, як повідомляє нам дух пророцтва, усі лиха, що були наслідком їхнього власного відступництва, вони приписували Божому правлінню. Вони вважали, що Його правління було провалом; воно не було для них достатньо добрим, не задовольняло їх у цьому світі, і вони мусили мати власне правління — таке, яким вони могли б керувати і за допомогою якого могли б самі собою управляти та себе захищати.

TAM1897 Q1 40.7Тоді вони сказали Самуїлу: «настанови нам царя … як у всіх народів», «І будемо ми, як усі люди»; і хоча Господь через Самуїла урочисто заперечував проти цього, вони заперечили проти цього заперечення і сказали: «Ні, нехай тільки цар буде над нами … як усі люди». Оскільки вони так хотіли, Господь дозволив їм це. Вони не лише вирішили й ухвалили, що матимуть царя, але й уже визначили, кого саме вони хочуть бачити царем. Це був Саул, син Кіша; і Господь дозволив їм мати й його, бо вони мусили домогтися свого.

TAM1897 Q1 40.8Але всі лиха, про які Господь попередив їх, що настануть через їхній вибір царя та царства, справді спіткали їх. Вони почали пожинати деякі з них ще за днів Саула. Значною мірою врятуватися від цих лих їм допоміг вплив і правління Давида. Хоча вони відкинули Бога, Він не покинув їх, а й надалі залишався з ними, щоб вести всіх, хто бажав бути веденим, і, якщо це було можливо, врятувати їх від лих, які неминуче мали настати, про які Він знав, що вони настануть, і від яких вони, як народ, не могли втекти. Але Він хотів врятувати всіх, хто зміг би уникнути цього як окремі особи. Вони стали на шлях, який неминуче й безповоротно ніс їх далі, крок за кроком, аж поки, як ми побачимо, не настала руїна.

TAM1897 Q1 40.9За Соломона цілком виразно проявилися лиха, що були неминучим наслідком шляху, яким вони пішли всупереч застереженням Господа. І Єгипет завжди був при цьому. Єгипет завжди втручається. Соломон взяв собі дружину з Єгипту, всупереч слову Господа. Він послав до Єгипту по коней, всупереч слову Господа. Славу, яку дав йому Господь, він спотворив, поставивши її на службу Єгипту та єгипетському ідолопоклонству, а також ідолопоклонству всіх навколишніх народів. Тягар, який ліг на народ у зв’язку з утриманням семисот дружин і трьохсот наложниць Соломона з усіх язичницьких народів та їхнім ідолопоклонством, був таким, що його не слід було нести, що народ не міг би витримати його надовго; і заради блага обох народів Господь вирішив відокремити десять племен від цих двох.

TAM1897 Q1 40.10Ми не можемо знати, яке саме благо Господь приготував для десяти племен або для двох, оскільки воно так і не здійснилося. Єровоам був визначений як той, хто мав першим правити десятьма племенами. Але Єровоам, забувши чудовий приклад Давида — чекати на призначений Господом час і дозволити Йому Його власним шляхом привести себе на престол десяти племен, — ще за життя Соломона підняв руку проти царя, зробивши крок, спрямований на те, щоб зайняти престол десяти племен і правити ними, проголосивши себе царем на противагу Соломону. Це була зрада і повстання. Соломон мав намір покарати його за це, тож той втік до Єгипту й залишався там аж до смерті Соломона.

TAM1897 Q1 40.11Якщо раніше він не був єгиптянином у душі, то став ним після того, як туди потрапив. Коли Соломон помер, Єровоам повернувся з Єгипту. Настав час, коли десять племен мали відокремитися від двох, і Рехав’ам обрав курс, що їх розділив. Коли народ прийшов і попросив його полегшити тягарі, які поклав на них його батько, це було розумне й слушне прохання. Старійшини, які були радниками Соломона, радили йому вчинити саме так. Але Рехав’ам не захотів прислухатися до їхніх порад, бо не хотів бути слугою народу, як вони йому радили; він хотів бути володарем народу, і тому радився з молодиками, які виросли разом із ним. Його мати була аммонітянкою, однією з найпідліших серед ідолопоклонницьких дружин, яких мав Соломон; а молоді чоловіки, що виросли разом із ним, були синами інших ідолопоклонницьких жінок, яких Соломон мав за дружин. Ці молоді чоловіки виросли серед усіх огидних звичаїв язичництва, які Соломон практикував разом зі своїми дружинами. Рехав’ам поділяв їхні погляди й схилявся до їхнього способу життя, і, звісно, відкинув пораду Господа та пораду тих чоловіків, які мали перед собою страх Господній.

TAM1897 Q1 41.1Рехав’ам дав народу відповідь, яку ми всі добре знаємо: «Ви просили мене полегшити ваші тягарі, але замість цього я зроблю їх важчими; там, де вони були як ваш мізинець, я зроблю їх подібними до ваших стегон». Вони сказали: «До наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде!». Рехав’ам, побачивши, що сталося, був справді здивований цим; і все ж це не так вже й дивно з його боку, бо коли він був настільки сліпий, що не міг побачити, що те, що він їм сказав, було найнерозумнішим, що можна було сказати, то зовсім не дивно, що він здивувався тому, що сталося після того, як він це сказав. Він послав до них свого скарбника, щоб заспокоїти їх, залагодити справу й, якщо можливо, повернути їх назад. Але вони одразу ж закидали скарбника камінням, і Рехав’ам, побачивши, до чого це призвело, злякався, кинувся до своєї колісниці й поспішив назад до Єрусалима, зібрав військо, щоб вирушити туди, підкорити їх і змусити служити йому. Але пророк Господній сказав йому, що так робити не слід, і що вони мають залишитися вдома, і вони так і зробили.

TAM1897 Q1 41.2Тоді Єровоам захопив царство і поставив золотих телят, яких привіз із Єгипту, так що десять племен одразу ж були введені в Єгипет — у єгипетське ідолопоклонство та єгипетську систему правління, коли вони відокремилися від двох. Таким чином, Єровоам започаткував цю тенденцію і створив прецедент, якому слідували всі інші царі десяти племен. І відтоді завжди говориться: «Єровоам, син Невата, який згрішив і спокусив Ізраїль до гріха». А відступництво неухильно, неухильно йшло вниз, аж поки все царство не загинуло, і про нього більше ніколи не чули, і ніколи не почують. Відступництво в династії царів десяти племен йшло від поганого до ще гіршого й гіршого. Єровоам був поганим; ті, хто одразу ж прийшли йому на зміну, також були поганими. Потім прийшов Омрі, і він був гіршим за інших; потім прийшов Ахав, і він був гіршим за всіх, хто був перед ним. Так тривало в цілому царстві, аж поки воно повністю не загинуло й не зникло.

TAM1897 Q1 41.3Але Господь увесь цей час робив усе можливе, щоб спонукати їх служити Йому. Він посилав до них одного пророка за іншим; Він знову й знову закликав царів боятися Його, служити Йому. Коли ми підходимо до останніх днів Ізраїля, то бачимо, що особливо пророкували Амос та Осія. Амос, Осія та Михей пророкували для Ізраїля і до Ізраїля в останні дні Ізраїля. Однак лише невелика частина пророцтв Михея безпосередньо стосується десяти племен. Майже всі пророцтва Амоса стосуються їх, так само як і більшість пророцтв Осії. Пророцтва Амоса й Осії здебільшого, майже повністю, стосуються Ізраїлю та є останнім закликом Господа до Ізраїлю ще раз навернутися до Нього й уникнути повного знищення.

TAM1897 Q1 41.4Усі ці пророцтва, а також історія Ізраїлю, записані в Біблії для застереження людей, які живуть в останні дні історії цього світу. І Боже наставлення дане там для людей останніх днів — щоб вони навернулися до Бога, аби врятуватися від справжньої загибелі. Ось чому ці речі там записані. Тож Амос і Осія є такою самою теперішньою істиною сьогодні — для вас і для мене, і для кожного у світі — як і для людей з десяти племен у ті часи, коли вони писали.

TAM1897 Q1 41.5Амос пророкував, і священик, що був у Бет-Елі, сказав йому: «Не пророкуй тут; це дім царя і царський двір; йди до Юдеї». Тож священик пішов і повідомив другому Єровоаму, що Амос пророкує лихо щодо цієї землі, навчає бунту проти царя та каже, що меч Господній впаде на все це, і що земля не зможе витримати всіх його слів.

TAM1897 Q1 41.6Звернімося тепер до конкретного уривка й прочитаємо Амоса 7:10–15:—

TAM1897 Q1 41.7І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: Амос змовлюється на тебе серед Ізраїлевого дому, не може земля змістити всіх його слів! Бо так говорить Амос: Єровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі! І сказав Амація до Амоса: Ясновидче, іди, утікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй. А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкувати, бо він святиня царя та дім царства. І відповів Амос і сказав до Амації: Я не пророк, і не син я пророків, я пастух та оброблювач диких фіґовниць. І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві!

TAM1897 Q1 41.8І він пророкував їм; але не забувайте, що це були останні дні Ізраїля. Але коли вони не дозволили Амосу пророкувати в тій землі, вигнали його й переслідували, як раніше переслідували багатьох пророків, Господь поставив Осію в землі Юдейській; і він, перебуваючи в землі Юдейській, куди цей ідолопоклонницький священик наказав піти Амосу, міг пророкувати щодо Ізраїля, і вони не могли переслідувати його та чинити з ним, як їм заманеться.

TAM1897 Q1 42.1А тепер лише кілька слів, ще раз оглядаючи всю цю картину: ви знаєте, що від часів Самуїла й далі царі Ізраїлю переслідували Божий народ, переслідували пророків, вбивали священиків, як їм заманеться. Вони робили це, бо мали для цього і владу, і дух. Але якби Ізраїль ніколи не мав царя, царства чи власного уряду, чи могли б вони це зробити? — Ні; це було б неможливо. Ви знаєте, що царі Ізраїлю поводилися гірше за язичницьких царів щодо Божих людей та пророків Господніх: так що там, де царі Ізраїлю та царі Юди жорстоко знущалися з пророків Господніх, язичницькі царі поважали їх і виявляли їм прихильність.

TAM1897 Q1 42.2Осія, як я вже казав, пророкував і про це. Тепер я зачитаю кілька віршів з книги Осії, щоб ви побачили, що він каже з цього приводу. Погляньте спочатку на дев’ятий розділ, лише одне-два слова:—

TAM1897 Q1 42.3Не будуть сидіти в Господньому Краї вони, і Єфрем до Єгипту повернеться.

TAM1897 Q1 42.4Єфрем був одним із десяти племен, але ця назва тут вживається для позначення їх усіх. Десять племен пішли до Асирії; їх було вивезено в полон асирійцями. Однак коли їх було вивезено в полон асирійцями, що має на увазі Господь, коли каже, що вони повернуться до Єгипту? — Єгипет означає найдальше можливе відступництво від Бога. Темрява, що є цілком єгипетською темрявою, — це там, де люди правлять замість Бога, і вся влада — уряд, люди та все інше — налаштована проти Бога та проти Його народу, як це було проти Ізраїлю, коли вони перебували в землі Єгипту безпосередньо перед тим, як на Єгипет обрушилися кари, а Ізраїль був визволений. І коли Господь тут каже, що Єфрем має піти до Єгипту, хоча Асирія — уряд Асирії — мала взяти їх у полон, це свідчить про те, що вони були рішуче налаштовані піти на абсолютне відступництво, і тому вони не могли, просто тому що не хотіли, жити «на землі Господній».

TAM1897 Q1 42.5Ви пам’ятаєте, що ми читали, як Господь сказав Авраму: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.» Отже, та земля є землею Господньою. І коли Він через Осію говорить, що Ізраїль не буде жити на землі Господній, це не стосується тієї маленької ділянки землі навколо Самарії; це стосується землі, яку було показано Аврааму і до якої Бог покликав Свій народ, коли вивів його з Єгипту. Вони не будуть жити на землі Господній; далі йде Єгипет — повне відступництво. Ви побачите це далі, коли я читатиму.

TAM1897 Q1 42.6Не будуть сидіти в Господньому Краї вони, і Єфрем до Єгипту повернеться, і вони будуть їсти нечисте в Асирії. Господеві вина вони лити не будуть, і жертви не будуть приємні Йому; це буде для них, немов хліб похоронний, усі, що будуть його споживати, занечистяться, бо їхній хліб для насичення їх, не для дому Господнього. Що зробите ви на день урочистий та на день свята Господнього? Бо йдуть ось вони до Асирії, їх збирає Єгипет, Мемфіс їх ховає, коштовність їхнього срібла посяде кропива, будяччя по їхніх наметах.

TAM1897 Q1 42.7Десятий розділ:—

TAM1897 Q1 42.8Ізраїль буйний виноград, що родить подібне собі. Та за многістю плоду свого він намножує жертівники, за добрістю Краю свого бовванські стовпи прикрашає. Облудне їхнє серце, тому винні тепер вони будуть, Він їхні жертівники понищить поруйнує стовпи їхні. Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя.

TAM1897 Q1 42.9У той час вони не мали царя. Його вбили, і настало міжцарів’я. Інший цар ще не прийшов на його місце. Але зверніть увагу на те, що Він каже: «Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя». Господь сказав їм, коли вони обрали того царя всупереч Його запереченням, що вони відкидають Його. «Ні, нехай тільки цар буде». Чи мали вони царя? — Так; і настав час, коли вони були змушені сказати: «Нема в нас царя». Але що сказав Господь саме в цей час?

TAM1897 Q1 42.10Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя, бо ми не боялися Господа, а цар що нам зробить? Говорять порожні слова, клянуться фальшиво, коли заповіта складають, і на грядках польових цвіте їхнє правосуддя, немов той полин. За телят Бет-Авену бояться мешканці Самарії, бо в жалобі опинився через нього народ його, а жерці будуть плакати над ним, за славу його, що пішла на вигнання від нього.

TAM1897 Q1 42.11У тринадцятому розділі ви знайдете те, що говорить Господь. Дев’ятий вірш:—

TAM1897 Q1 42.12О Ізраїлю, ти сам себе знищив, але в Мені — твоя допомога. Я буду твоїм царем. (дослівний переклад KJV)

TAM1897 Q1 42.13Але вони не хотіли цього. Отже, як бачите, протягом усього цього часу Господь хотів бути єдиним їхнім царем; хотів, щоб вони визнали Його своїм царем і не мали нікого іншого. Тоді, як Він каже в наступному вірші: «Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.» Тож я прочитаю весь цей вірш:—

TAM1897 Q1 42.14Я буду твоїм царем: де ж інший, хто міг би врятувати тебе в усіх твоїх містах? і де твої судді, про яких ти казав: Дай мені царя та князів? (дослівний переклад KJV)

TAM1897 Q1 42.15Він нагадує їм саме той час, коли вони сказали: «Дай нам царя, щоб він панував над нами». Тепер Він каже: «Я тоді заперечував, що вам не слід його брати, і попереджав вас, що це принесе лихо; тепер ви самі зізнаєтеся, що не маєте царя, але знищили себе. Я буду вашим царем; дозвольте Мені бути вашим царем». А тепер погляньте на одинадцятий розділ, перший вірш:—

TAM1897 Q1 42.16«Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого».

TAM1897 Q1 43.1Чому Він говорить про це саме тут, у останні дні Ізраїля, через тисячу років після того, як вивів його з Єгипту? Для чого це?

TAM1897 Q1 43.2Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого. Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам. Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував. Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо з-над їхньої шиї, і Я їх годував. До краю єгипетського він не вернеться, та Ашшур він буде для нього царем, бо вони не хотіли вернутись до Мене. А містами його ґрасуватиме меч, і засуви його повиламлює він та й пожере їх за задуми їхні. А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.

TAM1897 Q1 43.3Господь зараз оплакує Ізраїль, саме тоді, коли той стоїть на межі руйнування. Він робить останній заклик: настає останнє пророцтво; і разом із цим, саме в цей час, в Юдеї царює Єзекія. Коли він зійшов на престол, він взявся за реформування царства та відновлення його після відступництва Ахаза. Коли він очистив храм і навів у ньому порядок, вони відсвяткували двотижневу Пасху. Але перед тією Пасхою Єзекія послав посланців по всіх десяти племенах, до тих, хто від них залишився, щоб скликати їх на Пасху до Єрусалима, щоб поклонитися Господу, Богу Саваоту; але записано, що вони глузували з посланців і висміювали їх; проте «багато людей» з Іссахара, Завулона, Нефталима та різних частин провінцій прийшли до Єрусалима, відсвяткували Пасху та приєдналися до Господа. І коли ці люди піднялися до Єрусалима й зайняли свої місця серед народу в Юдеї, саме в той час асирійський цар піднявся й захопив усю землю десяти племен. І таким чином ті, хто послухався заклику Єзекії піднятися до Єрусалима, щоб поклонитися Господу, були врятовані від полону в Асирії.

TAM1897 Q1 43.4Ось, саме перед тим, як Єзекія виголосить своє благання, Осія пише це, а Господь сумує через те, що народ вирішив зробити. Подивіться, що він каже:—

TAM1897 Q1 43.5Я навчав також Єфрема ходити, беручи їх за руки. (дослівний переклад KJV)

TAM1897 Q1 43.6Господь так прагнув, щоб вони йшли правильним шляхом, що взяв їх за руки й вів їх; але вони відсмикнули руки, не хотіли, щоб їх вели навіть так. Та все ж Він не може їх покинути. Подивіться:—

TAM1897 Q1 43.7Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя! Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина, серед тебе Святий, і не прийду в люті гніву.

TAM1897 Q1 43.8Так Він стримує себе від судів, що мають упасти на них. Бо Він — Бог, і не дозволить цьому статися ще, навіть коли це має статися. Та вони все одно бунтували; все одно йшли своєю дорогою. І результат записано в 2 Царів 17:5-8:—

TAM1897 Q1 43.9І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й облягав її три роки. Дев’ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії. І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів, і ходили уставами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили.

TAM1897 Q1 43.10Далі в тексті йдеться аж до тринадцятого вірша:—

TAM1897 Q1 43.11Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців, говорячи: Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Законом, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків. Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого. І нехтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батьками, і свідоцтва Його, що засвідчив на них, і пішли за гидотою й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.

TAM1897 Q1 43.12Так загинули десять племен. Осія, пророкуючи про це, сказав: «Юда ще панує з Богом і вірний зі святими» (дослівний переклад KJV). Юда ще міг протриматися деякий час. Царем був Єзекія; після Єзекії прийшов Манасія, і він знову занурив царство у відступництво; його син пішов його слідами; після нього правив Йосія, який ще раз реформував царство; а коли Йосія був убитий, царство одразу ж пішло на руїну. Після Йосії не було нікого, хто б боявся Господа. Навіть за днів Єзекії вони постійно зверталися до Єгипту й трималися за Єгипет, намагаючись змусити Єгипет врятувати їх, намагаючись отримати допомогу від Єгипту, хоча всі труднощі, що спіткали їх, були наслідком їхньої невіри та відходу від Господа.

TAM1897 Q1 43.13А тепер погляньмо на останні дні Юди. Ахаз послав до Тіґлат-Піл’есера, царя Асирії, і попросив його прийти та врятувати його з-під влади царя Дамаска та царя Самарії. Тіґлат-Піл’есер так і вчинив; він захопив Дамаск, тим самим звільнивши Ахаза. Ахаз сплатив йому данину, пішов до Дамаска, щоб зустріти його, і вклонився йому як підданий. Перебуваючи там, він знайшов ідолопоклонницький вівтар, наказав зробити такий самий і поставив його біля входу до храму Господнього. Таким чином він привів народ до відступництва, як і інші в Ізраїлі.

TAM1897 Q1 43.14У Юдеї Ахаза змінив на троні Єзекія. Коли Єзекія став царем, він прагнув звільнитися від асирійського панування та данини. У Юдеї існувала група, яка підтримувала Єзекію і була рішуче налаштована звільнитися від Асирії. Ця група вважала, що єдиний спосіб це зробити — це заручитися допомогою Єгипту. Тоді пророкував Ісая, і він сказав їм покладатися на Господа для визволення як від Єгипту, так і від Асирії. Він сказав їм, що саме через їхні гріхи проти Господа вони зазнавали гноблення. Він сказав їм, що їхня спроба отримати допомогу від Єгипту не принесе користі; бо їхня спроба отримати допомогу від Єгипту принесе їм ще більше гноблення, оскільки Єгипет лише гнобитиме їх, замість того щоб допомагати їм; що Єгипет не може визволити.

TAM1897 Q1 44.1А тепер погляньте на восьмий розділ Ісаї. Який уривок із Писання в книзі Ісаї ми так часто використовуємо, коли йдеться про прихід Господа та очікування Його приходу? Де ми його знаходимо? Чи пам’ятаєте ви, що саме у восьмому розділі Ісаї йдеться про тих, хто звертається до духів-помічників, хто сюрчить та бурмоче, — маючи на увазі спіритизм? Саме там сказано: «Зв’яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями. І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду надіятись на Нього.» То чи є це розділ про прихід Господа? — Так. Чи є це розділ, що сягає аж до приходу Господа? — Так.

TAM1897 Q1 44.2А тепер подивіться, що міститься в цьому розділі. Подивіться, що є на початку цього розділу, починаючи з п’ятого вірша.

TAM1897 Q1 44.3І Господь ще далі говорив до мене й казав: За те, що народ цей знехтував воду Сілоамську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним [це були Ассирія та Дамаск], то тому ось Господь піднесе на них воду ріки, сильну й велику, царя асирійського та всю славу його. І підійметься вона понад усі свої річища, і піде понад усі береги свої. І перейде по Юді вона, заллє та затопить, аж до шиї досягне, і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю, о Еммануїле!

TAM1897 Q1 44.4Це буквально справдилося щодо них. Цар Асирії прийшов і затопив усю землю. Але чому це написано у зв’язку та в тому місці, де очікують на прихід Господа, і стосовно народу, який має очікувати на прихід Господа? Це записано в тому місці й передано нам, щоб показати всьому народу в наші дні, що на всю землю й на всі народи зійдуть труднощі, лиха та скрути, які затоплять, переллються й сягатимуть аж до шиї та заповнять всю ширину землі, і що народ не знатиме, як від них врятуватися. Ось чому цей уривок передано нам, хто чекає на Господа. Прочитаємо далі й побачимо.

TAM1897 Q1 44.5Об’єднуйтеся, народи, і будете розбиті вщент; слухайте, всі далекі країни: підпережіться, і будете розбиті вщент; підпережіться, і будете розбиті вщент. (дослівний переклад KJV) Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог! Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остерігав мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав: Не кажіть змова на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся!

TAM1897 Q1 44.6Чи є зараз такі часи, саме тоді, коли очікують на прихід Господа? Чи вони об’єднуються тому, що на них насувається страх і розгубленість? Тому що на землю насуваються лиха? Чи бачимо ми десь щось подібне? Чи хтось із вас це бачив? — О так, бачили! Чи бачив це хтось, крім адвентистів сьомого дня? — Справді, якби й могла бути якась різниця, то майже всі бачать це ясніше, ніж адвентисти. Але це видно; це цілком очевидно. І вони об’єднуються, згуртовуються в групи та зграї й підперізуються. Для чого вони підперізуються? Що має статися? — Їх розіб’ють на шматки. Тоді для чого вони підперізуються? — Щоб бути розбитими на шматки. Проте вони так не думають; вони вважають, що підперізуються проти зла, яке насувається. А їхні спроби врятуватися від цього зла лише поглиблюють ситуацію і наближають їх ще більше до знищення та розбиття на шматки.

TAM1897 Q1 44.7Господа Саваота Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись! І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму. І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені. Зв’яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями. І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду надіятись на Нього. Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон.

TAM1897 Q1 44.8Зрозуміло, що це стосується приходу Господа. Це заклик до людей, які мають зустріти Господа. Але чому тут згадуються лиха часів, коли Асирія гнобила Юду? Тому що це просто найяскравіше показує, які лиха спіткають усю землю і спіткають весь народ у час приходу Господа. А спроби, які Юда робила, щоб уникнути цих лих і визволитися від них, — це саме ті спроби, які робитимуть ті, хто називає себе народом Божим, щоб визволитися від лих, що насуваються.

TAM1897 Q1 44.9Бог постійно закликає: Не покладайтеся на Асирію; не покладайтеся на Єгипет; але покладайтеся лише на Господа. Відверніться від Асирії: це правильно. Але не йдіть до Єгипту, щоб утекти від Ассирії. Шукайте Господа. Не йдіть до Єгипту; йдіть до Господа. І коли ви знайдете Господа всім своїм серцем, ви будете врятовані від усіх цих лих та гноблення з боку Асирії. Лише кілька слів з цього приводу. Тридцятий розділ Ісаї відкриває нам таємницю цього.

TAM1897 Q1 45.1Горе синам неслухняним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, та без духу Мого, щоб додати гріх на гріх, що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб захисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту! І стане вам соромом захист отой фараонів, а ховання у тіні Єгипту за ганьбу. Вірші 1–3.

TAM1897 Q1 45.2Його посланці прийшли туди, щоб висловити свої пропозиції Єгипту. І коли Юда послав послів до Єгипту, Єгипет соромився тих послів.

TAM1897 Q1 45.3бо в Цоані були його провідники, і його посланці до Ханесу прийшли. Вони посоромлені будуть усі за народ, що не буде корисний для них, що не буде на поміч і не на пожиток, а на сором та ганьбу... Пророцтво про Бегемота півдня. В краю утиску та переслідування, звідки левиця та лев, гадюка й огнистий летючий дракон, носять багатство своє на хребті молодих ослюків, і скарби свої на верблюжім горбі до народу, який не поможе. А Єгипет, його поміч марна та пуста, тому то я кликнув на теє: Рагав, сидіти спокійно! Вірші 4–7.

TAM1897 Q1 45.4Щоб ви побачили, що це не є чимось чужим, я перейду до свідчення, датованого 5 липня 1896 року, яке звучить так:—

TAM1897 Q1 45.5Попередження, дані в Слові Божому дітям Ізраїля, були призначені не лише для них, а для всіх, хто житиме на землі. Він каже їм: «Горе бунтівним дітям, … які радяться, але не зі Мною; і які прикриваються покривалом, але не Моїм Духом, щоб додавати гріх до гріха; які йдуть до Єгипту, не запитавши в Мене; щоб зміцнитися силою фараона і покласти надію на тінь Єгипту». Якщо Господь у давнину докоряв Своєму народу за те, що той не звертався до Нього за порадою у скруті, чи не буде Він незадоволений сьогодні, якщо Його народ, замість того щоб покладатися на яскраві промені Сонця правди, що освітлюють його шлях, відвернеться від Нього у своїх випробуваннях і звернеться по допомогу до людей, які є такими ж помилковими й неспроможними, як і вони самі? Де наша сила? Чи в людях, які такі ж безпорадні й залежні, як і ми самі; які так само, як і ми, потребують Божого керівництва? Христос каже: «Без Мене ви нічого не можете зробити»; і Він дав Святого Духа як допомогу в кожну хвилину потреби.

TAM1897 Q1 45.6Але ви знаєте, що в минулорічних скрутних обставинах, які, як сподівалися, мали вирішитися завдяки політичній кампанії, навіть адвентисти сьомого дня настільки відійшли від своєї вірності Богу, що взяли участь у кампанії, намагаючись маніпулювати політичними справами, контролювати вибори та впливати на хід подій. Навіщо? — О, щоб допомогти країні вийти з тих труднощів, які, як вони були твердо переконані, насувалися на країну. Звісно, на країну насуваються труднощі. Але чи об’єднаються адвентисти сьомого дня в групи для такої роботи? Нехай вони будуть визволені від Асирії; нехай вони будуть визволені як від Асирії, так і від Єгипту до Бога. Це єдине спасіння. Це єдине визволення — чи то тоді, чи то зараз, чи то навіки.