З Вавилону та Єгипту
TAM1897 Q1 45.8Проповідь, виголошена у понеділок ввечері, 15 березня 1897 року Опубліковано в «Бюлетені Генеральної конференції», перший квартал 1897 року, т. 2, № 1, с. 45–54.
TAM1897 Q1 45.9У нашому вчорашньому уроці ми дійшли до того моменту в історії Юди, коли лиха з Асирії заполонили землю, немов повінь. Вони прагнули втекти від них, і Господь закликав їх шукати Його всім серцем, щоб Він міг їх визволити. Вони намагалися врятуватися самостійно, укладаючи союзи та угоди з Єгиптом.
TAM1897 Q1 45.10Так тривало, аж поки в житті Єзекії не настав момент, коли вся допомога з Єгипту була повністю перервана — не тому, що він цього хотів, а тому, що так сталося. Цар Асирії обійшов Єрусалим з боку Середземного моря й розташувався між військами Єгипту та Єрусалима, щоб не дати військам Юди та Єгипту об’єднатися. Тоді він міг би перемогти будь-яку з цих сторін окремо.
TAM1897 Q1 45.11Коли Санхерів уперше виступив проти Єрусалима, він вчинив так само, і Єзекія так сильно провинився, що в Писанні записано: він вийшов до царя Асирії й сказав: «Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу.» І цар Асирії наклав на нього тридцять талантів золота та триста талантів срібла, і Єзекії довелося пограбувати дім Божий, щоб сплатити данину.
TAM1897 Q1 45.12Причиною цих неприємностей було те, що мешканці Екрона повстали проти асирійців; але цар Екрона був вірним асирійському царю і не хотів приєднуватися до народу в його повстанні. Тоді народ силою взяв його в полон до Єрусалима й передав Єзекії для утримання під вартою. І Єзекія прийняв його. Єзекія настільки співчував їхньому повстанню проти царя Асирії, що був готовий у такій мірі долучитися до нього.
TAM1897 Q1 45.13Цар Асирії вирушив і захопив Екрон. Потім він рушив до Єрусалима, щоб забрати царя Екрона й знову посадити його на трон в Екроні. Єзекія укріпив місто, збудував вали та всі необхідні оборонні споруди; але це не допомогло, це не врятувало їх; бо Бог не міг врятувати їх таким чином. Я зачитаю розповідь Санхеріва про той похід, а також біблійний опис. Ці дві розповіді переплітаються у книзі «Імперії Біблії» на сторінці 322 та на трьох наступних сторінках. Я почну читати з абзацу 15. Санхерів розповідає, як мешканці Екрона повстали, а свого царя схопили й ув’язнили. Він каже:—
TAM1897 Q1 46.1Первосвященики, вельможі та народ Екрона, які Падію, свого царя (що дотримувався віри та культу Асирії), закували в залізні ланцюги й передали Єзекії, цареві Юди, і які вороже ставилися до божества, — ці люди тепер були налякані в своїх серцях.
TAM1897 Q1 46.2І він захопив місто, а далі каже: «Єзекія, цар Юди, не підкорився моєму ярму». Тоді Біблія каже: тому «прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.» Потім Санхерів каже:—
TAM1897 Q1 46.3Сорок шість із тих міст, міцних фортець, та незліченних міст їхньої території, я військовими машинами обложив, захопив, розграбував і зарахував до здобичі... Двісті тисяч сто п’ятдесят людей, малих і великих, чоловіків і жінок, коней, кобил, ослів, верблюдів, волів та овець, яких не злічити, я вивіз з-посеред них і роздав як здобич.
TAM1897 Q1 46.4Далі в Біблії сказано:—
TAM1897 Q1 46.5І побачив Єзекія, що прийшов Санхерів, і що він задумує війну на Єрусалим, то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води, що назовні міста. І вони допомогли йому. І було зібрано багато народу, і вони позатикали всі джерела й потік, що плив у Краю, говорячи: Нащо б мали так багато води асирійські царі, коли прийдуть? І він підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром інший мур, і зміцнив Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ратищ та щитів.
TAM1897 Q1 46.6А Санхерів каже:—
TAM1897 Q1 46.7Самого його [Єзекію], немов птаха в клітці, я замкнув усередині Єрусалима, його царського міста; я спорудив проти нього облогові вежі (бо він наказав відновити укріплення великої брами свого міста).
TAM1897 Q1 46.8А тепер у Біблії сказано:—
TAM1897 Q1 46.9І понаставляв він над народом військових зверхників, і зібрав їх до себе, на майдан біля міської брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: Будьте міцні та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим натовпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни! І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.
TAM1897 Q1 46.10Усе це було б цілком правдою, якби тільки він був невинним у цій справі; але оскільки Падія, цар Екрона, у той час перебував у в’язниці в Єрусалимі, Господь не міг схвалити шлях, яким пішов Єзекія, захищаючи місто. Відтак Санхерів каже:—
TAM1897 Q1 46.11Сам Єзекія був охоплений страхом перед ганьбою моєї величності; і Урбі, і його власні воїни, і інші воїни, яких він ввів до Єрусалима, свого царського міста.
TAM1897 Q1 46.12Далі в Біблії сказано:
TAM1897 Q1 46.13І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота. І віддав Єзекія все срібло, знайдене в Господньому домі та в царевих скарбницях. Того часу Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його асирійському цареві.
TAM1897 Q1 46.14І про це Санхерів каже:—
TAM1897 Q1 46.15До колишньої данини, що сплачувалася щорічно, я додав данину союзу мого панування і поклав її на нього... Робітники, солдати та будівельники, яких він зібрав у Єрусалимі — своєму царському місті — для його укріплення, тепер сплачували данину. Тридцять талантів золота, 800 талантів срібла; виткані тканини, червоні, вишиті; дорогоцінні камені великих розмірів; лежанки зі слонової кістки, пересувні трони зі слонової кістки, шкури буйволів, дерево дан, дерево ку, величезні скарби всякого роду; а також його дочок, євнухів з його палацу, музикантів-чоловіків та музиканток; до Ніневії, мого царського міста, він послав услід за мною. І щоб сплатити данину та віддати шану, він послав свого посланця. Його міста, які я розграбував, я відібрав від його царства і віддав їх Мітінті, цареві Ашдода, Падії, цареві Екрона, та Зіллі-Белу, цареві Гази. Я зменшив його царство.
TAM1897 Q1 46.16Ось повна історія того вірша в Писанні, де сказано, що Єзекія послав до царя Асирії і сказав: «Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу.»
TAM1897 Q1 46.17Через деякий час після цього Єзекія послав послів до Єгипту, і Єгипет уклав союз з Єзекією та надіслав військо. Санхерів дізнався про це вчасно, щоб розмістити своє військо між Єгиптом та Єрусалимом. Тоді він спочатку надіслав до Єрусалима послання до Єзекії з вимогою здатися й чекати, доки він повернеться з Єгипту, і тоді він прийде та забере їх усіх у полон до землі, подібної до їхньої, яка буде такою ж доброю, як і їхня. Але Єзекія наказав їм взагалі не відповідати, і той чоловік повернувся до Лахішу, де дізнався, що цар вирушив до Лівни, і там йому про це доповіли.
TAM1897 Q1 46.18Тоді Санхерів почув, що наближаються єгипетські війська, і знову надіслав листа до Єрусалима, в якому розповідав, на що він здатний, а на що Господь не здатний; і що Єзекії не слід покладатися на Господа, бо Господь не зможе визволити їх з його рук; і що, коли він покінчить із царем Єгипту, він підніметься на Єрусалим, і місто муситиме понести наслідки.
TAM1897 Q1 46.19На той час Єзекія вже навчився покладатися на Господа, бо більше нікому покладатися не мав. Зрештою він був змушений покластися на Господа. Тому він пішов до храму, поклав той лист Санхеріва перед Господом і сказав Господу: «Ось він; ми нічого не можемо вдіяти. Господи, візьми це на Себе за нас». І Господь так і вчинив. Тієї ночі війська Санхеріва були знищені, і він повернувся додому, до Ніневії. Отже, зрештою, через усі ці важкі часи, ці лиха, що спіткали їх і які так повністю їх оточили, що вони не могли отримати жодної допомоги ні з Єгипту, ні звідкись іще, вони опинилися там, де Господь хотів бачити їх спочатку — там, де Він міг їх визволити.
TAM1897 Q1 47.1Якби вони тільки весь час покладалися на Господа, як тоді, Господь би весь час робив те, що зробив для них тоді. Вони ніколи не потрапили б під владу Ассирії, і не мали б нічого спільного з Єгиптом. Їх ніколи не пограбували б і не забрали б у полон. Вони завжди залишалися б народом Господнім і Його царством, мешкаючи окремо, не зараховуючись до народів.
TAM1897 Q1 47.2Мені не потрібно детально розповідати історію Юди. Це знову та сама історія десяти племен. Це було б лише повторенням історії, яку ми розглядали вчора ввечері, аж до того моменту, коли Господь послав Свого пророка до Седекії, останнього царя, і сказав: «Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться! Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам!».
TAM1897 Q1 47.3Незабаром після цього весь народ був вивезений у полон до Вавилону, — за винятком найбідніших у країні, які нічого не мали. Їх залишили в країні, щоб вони володіли нею, як їм заманеться. Отже, у той час було вигідно бути бідним і не мати нічого; і це було записано для розуміння всіх людей, які зараз живуть на землі. Зараз не є благословенням бути багатим і володіти великими маєтками. І незабаром настануть дні, коли ті, хто бідний і нічого не має, будуть у найкращому становищі в цьому світі. Так було тоді, коли Єрусалим був зруйнований, а його мешканців вивезли у полон до Вавилону або вбили.
TAM1897 Q1 47.4У той час ті, хто нічого не мав, могли мати домівки будь-де на цій землі; адже вся земля належала їм. Усі інші були вивезені у полон. І так буде знову. Ті, хто чіпляється за матеріальні блага цього світу, ті, хто хоче бути багатим, будуть вивезені у полон своїми багатствами і загинуть разом з усім світом. Тоді ті, хто бідний на земні блага і не має нічого, бо все віддав на справу Божу, — вони мешкатимуть у землі Господній, коли всіх, хто мешкає на землях світу, виведуть у полон, а вся земля буде знищена.
TAM1897 Q1 47.5Цей опис відступництва Ізраїлю та його знищення був написаний не даремно. Осія та пророцтва, про які йшлося вчора ввечері, були написані не даремно. Восьмий розділ Ісаї був написаний не даремно. Ці слова були написані для нас, і ми мусимо зважати на них у наші дні.
TAM1897 Q1 47.6Тепер ми підійшли до останніх днів Юди. Прочитайте книги Єремії та Єзекіїля. Вони є теперішньою істиною сьогодні для адвентистів сьомого дня, так само як і книга Об’явлення. Єремія та Єзекіїль написані для нас, на кого прийшли кінці світу, бо ці книги були написані в ті дні, коли настав кінець Юди; а знищення Єрусалима та часи, що супроводжували його, записані саме для того, щоб вказати всім людям світу на часи, коли наближається кінець світу та його знищення, і попередити їх про події, що супроводжуватимуть це, та про лиха, що будуть з цим пов’язані.
TAM1897 Q1 47.7Ізраїль обрав царя всупереч запереченням Господа. Коли вони розділилися, десять племен дійшли до того, що були змушені сказати: «У нас немає царя»; і Господь сказав: «Я буду вашим царем». Вони знову сказали: «Ні; нам потрібен цар». І вони мали ще одного, і той був останнім. Потім у них більше не було ані царя, ані царства; але їх було вивезено в полон, і вони назавжди зникли, бо не захотіли мати Господа своїм царем.
TAM1897 Q1 47.8Юда ще деякий час затримувалася, а потім сталося те, про що ми щойно читали: «Зняти завоя й скинути корону» — Юда більше не може мати царя. Вона змушена сказати: «У нас немає царя». Їй доведеться піти у полон до Вавилону. Народ і племена як такі більше не мали царів, аж доки не прийшов їхній справжній Цар, якому належить право царювати й правити; і навіть тоді вони були настільки рішучі, настільки сповнені тим самим духом, що відкинув Бога за днів Саула, що не хотіли, аби Господь панував над ними; вони відкинули Його й обрали царя цього світу: «Ми не маєм царя, окрім кесаря!».
TAM1897 Q1 47.9Це все одна історія. Коли вони відкинули Бога, вони зробили це всупереч Його запереченням і обрали царя на ім’я Саул. Господь побачив у цьому їхнє відкидання Ісуса, їхнього Царя, та вибір кесаря й Варавви. Їхнє відкидання Христа та вибір кесаря було лише логічним наслідком їхнього відкидання Бога та вибору Саула. Коли вони відкинули Його й обрали Саула, Господь знав, що вони відкинуть Його й оберуть кесаря. І останній крок був у першому.
TAM1897 Q1 47.10Ось чому Господь сказав: «Самуїле, вони не відкидають тебе, а відкидають Мене, щоб Я не правив ними»; і це означає те саме для адвентистів сьомого дня. Бог хоче бути Правителем Свого народу, Він хоче бути Царем Свого народу. Чи буде Він ним? Чи буде Його царювання достатнім? Чи буде Його правління достатнім для Його народу? Ось у чому полягає питання сьогодні, так само як і тоді. Тоді це було для них недостатньо, бо вони не хотіли підкоритися Йому всім серцем. Вони впали у формалізм і стали настільки схожими на світ, що впали в ідолопоклонство цього світу. Їм потрібен був цар, як у інших язичників. І сьогодні ситуація така сама. Якщо Бог не є достатнім правителем для адвентистів сьомого дня, то це тому, що вони не вірять у Нього всім серцем. Це тому, що вони настільки схожі на язичників, що їм потрібний язичницький уряд і язичницька влада, щоб захистити себе від самих себе та керувати собою. О, нехай сьогодні адвентисти сьомого дня прислухаються до слів Господа: «Я буду твоїм Царем».
TAM1897 Q1 48.1Юда, як я вже казав щойно, був вивезений у полон до Вавилону, а в країні залишилося лише кілька найбідніших. Там вони й мали б залишитися. Але вони добровільно пішли до Єгипту. Знову всупереч запереченням Господа вони пішли до Єгипту. Так весь народ Господній розсіявся серед язичників — у Вавилоні та в Єгипті. І відтоді в усьому Писанні йдеться про те, що Його народ виводять із Вавилону та з Єгипту; і так є й досі.
TAM1897 Q1 48.2Сьогодні звучить заклик: «Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.» Це й є Вавилон. А в одинадцятому розділі книги Об’явлення йдеться про те, що «духовно називається Єгиптом»; і ті, хто здобуває перемогу над звіром, над його образом, над тавром та числом його імені, «співають пісню Мойсея» — не щось схоже на неї, — а «пісню Мойсея, слуги Божого». Якою була пісня Мойсея? — Пісня визволення з Єгипту. Отже, коли ті, хто здобуває перемогу над звіром, над його образом, над його тавром і над числом його імені, співають пісню Мойсея, то це тому, що вони визволені з Єгипту. Бо сьогодні і аж до кінця світу: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого.» Сьогодні існують Вавилон і Єгипет. Сьогодні народ Божий перебуває у Вавилоні та в Єгипті. І сьогодні Господь закликає: «Вийдіть із нього, люди мої!» та: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого».
TAM1897 Q1 48.3Подивіться на це ще раз: де був Німрод? — Він був у Вавилоні й правив Вавилонським царством. Де був Авраам? — Він був у країні, якою правило царство, засноване Німродом. Але Бог покликав його з тієї країни. Та країна була Вавилоном як у духовному, так і в фізичному сенсі. І не тільки це: Німрод був сином Куша, а Куш — сином Хама, а Єгипет — це земля Хама. Отже, у Німроді були й Єгипет, і Вавилон. І коли Бог покликав Авраама, Він покликав його з Єгипту й з Вавилону. І «коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.» І ви покликані з Єгипту й з Вавилону.
TAM1897 Q1 48.4О, давайте всі візьмемося за вивчення Біблії та читатимемо її так, як там написано, шукаючи духовні значення, що там містяться. Тоді вся Біблія, від першого до останнього вірша, стане для кожного з нас живою, сяючою річчю.
TAM1897 Q1 48.5Далі ми бачимо, що Ізраїль опинився в Єгипті, і Господь знову покликав їх з Єгипту. Потім вони відкинули Господа, і все закінчилося тим, що вони пішли в полон до Вавилону, а потім знову повернулися до Єгипту. А коли прийшов Ісус, вони відкинули Його і обрали кесаря. Потім з’явилася християнська Церква, і сталося відступництво Церкви, яке створило ще один Вавилон, і Бог покликав людей з того Вавилону. У часи Реформації Він закликав їх вийти з того Вавилону. Потім з’явився протестантизм, реформоване християнство, яке відпало від віри і тепер створює образ звіра, що знову приносить Вавилон — матір і дочок, поєднаних із урядами світу. І досі Бог закликає: Вийдіть із Вавилону, «Вийдіть із нього, люди мої».
TAM1897 Q1 48.6Філософія, що спричинила відступництво в християнській Церкві; фальшиве, язичницьке вчення, яке було привнесено до християнських шкіл і спричинило відступництво, походило з Єгипту. Ця єгипетська філософія спотворила християнські школи, спричинила відступництво та створила Римську церкву, яка сьогодні є і Вавилоном, і Єгиптом. І саме тому сьогодні, у живій теперішній істині, Господь закликає Свій народ вийти як із Вавилону, так і з Єгипту.
TAM1897 Q1 48.7Але Господь хоче всього. Він хоче панувати над усім. Він хоче, щоб Його Царство панувало над усім. Він хоче, щоб так було в церкві; Він хоче, щоб так було в школі; Він хоче, щоб так було у видавничих установах; Він хоче, щоб так було скрізь, де згадується Його ім’я. Чи дозволите ви Йому це?
TAM1897 Q1 48.8Якщо так, то кожен із вас повинен почати з того, щоб віддати Господу все місце у своєму серці. Нехай той Цар панує там у Своєму Царстві, у Своєму Царстві Духа. Це Царство та панування мають бути настільки повними й абсолютними, що ви не визнаватимете ніякого царя, ніякого правителя, окрім Бога, і ніякого закону, окрім Божого.
TAM1897 Q1 48.9Тоді, і тільки тоді, ми будемо визволені з Єгипту та Вавилону. І тоді, коли ми таким чином будемо визволені з Єгипту та Вавилону, можна буде по-справжньому сказати, і саме тоді Господь скаже всьому всесвіту: «Тут … що додержують заповіді Божі та Ісусову віру», — не ті, хто намагався з усіх сил, — але це буде Боже свідчення перед усім всесвітом, що вказує на народ на землі, який дотримується заповідей Божих і віри Ісуса. Цей час наближається, і Бог кличе народ із Вавилону та з Єгипту, щоб це здійснилося, і щоб Він міг засвідчити: «Ось народ, який дозволить Мені правити ним і який не потребує жодного іншого правителя, жодного іншого закону та жодного іншого уряду, окрім Божого».
TAM1897 Q1 48.10А тепер ще раз погляньте на це. Бог створив людину, давши їй першу з усіх заповідей, яка була присутня в ній і жила в ній: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!». Людина пішла іншим шляхом, прислухалася до іншого голосу і таким чином втратила все. Бог знову поставив її на ноги і знову надав їй привілей любити Бога всім своїм серцем, душею, розумом і силою. За короткий час її нащадки настільки віддалилися від Бога, що Господь не міг мати жодного місця в їхньому житті, і народ довелося знищити з лиця землі потопом. Лишилося лише вісім душ, які були готові прийняти Господа у своє життя.
TAM1897 Q1 49.1Господь знову розпочав Свою справу на землі з вісьмома людьми. Для них першою з усіх заповідей була: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!». Але вони відійшли від цього, мали інших богів, і від ідолопоклонства перейшли до монархії. Була організована держава — перша держава у світі. Це був плід відступництва.
TAM1897 Q1 49.2З тієї нечестивої держави Бог знову покликав Свій народ і започаткував новий рід істот. Бог покликав Авраама з тієї країни, від його роду та з дому його батька до землі, яку Він йому покаже. І Він не дав йому навіть стільки, щоб він міг ступити на неї; але пообіцяв, що дасть її йому та його насінню після нього, хоча на той час він ще не мав дітей. Так Бог покликав його з тієї країни, де він мешкав, і не дав йому жодної країни у цьому світі. Тому Авраам, друг Божий, Церква Божа, залишився без жодної країни в цьому світі, і «коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.»
TAM1897 Q1 49.3Ми маємо йти слідами віри нашого батька Авраама, яку він мав, ще будучи необрізаним. Чи ви не маєте країни в цьому світі? Господь кличе вас із вашої країни до землі, яку Він вам покаже. Це небесна країна. Чи приймете ви її?
TAM1897 Q1 49.4Нащадки Авраама пішли до Єгипту, і Бог відокремив їх від тієї країни. Мойсей був великим прикладом у ті часи. Він був спадкоємцем престолу. Але він відвернувся від нього й пішов за Богом; і йому довелося відвернутися від нього, щоб піти за Богом.
TAM1897 Q1 49.5Бог визволив Свій народ і сказав їм: «народ пробуває самітно, а серед людей не рахується.» Але вони відпали від Бога і поставили собі царя та державу, як язичники навколо них; і що з того вийшло? Чи принесло це їм якесь добро? Господь не покинув їх; але чи принесло їм це щось добре? Це був один безперервний спуск вниз, вниз, вниз, аж поки вони не розділилися, і тоді обидві частини зникли; і від того дня й досі вони є «блукачами серед народів». Їх не зараховували до народів, хоч вони й намагалися.
TAM1897 Q1 49.6Тож коли прийшов Христос, Він знову створив духовну сім’ю. Але знову настало відступництво, і Церква відійшла до ідолопоклонства та язичництва, і знову встановила уряд — церкву та державу. Це було папство; і що з ним станеться? — Ви знаєте, що воно «піде на загибель». Тоді Бог знову створив духовну сім’ю в християнському протестантизмі. Але вона відпала від віри, приєдналася до матері блудниць і встановила образ звіра — державу на землі, яка видає себе за Царство Боже; і що станеться з усім цим? — Ви знаєте, що вона буде знищена вічним знищенням.
TAM1897 Q1 49.7Що сталося з царством Німрода? — Воно було знищене. Що сталося з царством Єгипту? — Воно було знищене. Що сталося з царством Асирії? — Воно було знищене. Що сталося з царством десяти племен? — Воно було знищене. Що сталося з царством Юди? — Воно було знищене. Що сталося з царством Вавилону? — Воно було знищене. Що сталося з царством Медо-Персії? — Воно було знищене. Що сталося з царством Греції? — Воно було знищене. Що сталося з царством Риму? — Воно було знищене. Що станеться з десятьма, які прийшли на зміну? — Вони будуть знищені. Що сталося з папством, яке встановило свою владу на руїнах Риму? — Воно має бути знищене. Що стане з царством, створеним за його подобою, у Сполучених Штатах? — Воно буде знищене.
TAM1897 Q1 49.8Господь хоче показати нам, що Він не бажає, щоб Його народ був пов’язаний із цими речами. Хіба не в цьому полягає урок? Чи хоче Він, щоб Його народ прив’язувався серцем до того, що гине? Від Адама й дотепер Бог закликає людей дозволити Йому царювати, щоб Він був їхнім Царем; щоб народ вийшов зі своєї країни, від свого роду, від дому свого батька, і мешкав окремо, не рахуючись серед народів. Чи знайде Він коли-небудь народ, який дозволить Йому чинити по-Своєму?
TAM1897 Q1 49.9(Голоси) Так.
TAM1897 Q1 49.10Так; ми знаємо, що Він матиме такий народ, бо так говорить Слово Боже. Але чи знайде Він цей народ серед тих, хто зараз заявляє, що є Його народом? Ось у чому питання. Чи будете ви одним із них? Чи станете ви одним із них? — Ви кажете: «Так». Тоді чи покинете ви свою країну, своїх родичів і дім свого батька? Чи будете ви жити окремо і не зараховуватися до народів? Чи приймете ви Бога за свого царя і не матимете іншого царя? Чи приймете ви Боже правління за своє правління і не потребуватимете іншого правління?
TAM1897 Q1 49.11Не те, щоб ви повставали проти будь-якого іншого уряду; вам просто не потрібні інші, бо ви маєте найкращий уряд — уряд, що є досконалим. Якщо цей уряд є у вашому житті, вам не знадобиться жоден земний уряд, щоб керувати вами, і вони не матимуть з вами жодних клопотів чи труднощів. Ось усе, про що просить Господь. Чи дозволите ви Йому мати це у вашому житті?
TAM1897 Q1 50.1Саме у звістці третього ангела, за її допомогою і через неї, Бог має намір «встановити християнство на вічній основі». Тож так само певно, як те, що у звістці третього ангела Бог засновує християнство на вічному фундаменті, це буде християнство, яке не буде пов’язане ні з чим на цій землі. Воно буде пов’язане лише з Богом; лише з Його вічним Словом; просвітлене Його вічним Духом; навчене Тим, чиї шляхи сягають днів вічності; і таким чином буде ведене до вічного Бога, щоб Він міг панувати, а внизу будуть вічні руки.
TAM1897 Q1 50.2Я знаю, і ви знаєте, що є деякі брати, які не вважають це правильним. Два роки тому про це проповідували, і це було опубліковано в «БЮЛЕТЕНІ». Багато хто цього не прийняв. Дехто досі цього не приймає. Вважається, що це взагалі неправильно. Але на нещодавній Генеральній конференції нам зачитали два свідчення — написані спеціально для цієї Конференції, і одне з них, як я бачу, надруковано в «БЮЛЕТЕНІ» № 4; наступне ще не надруковано, але, припускаю, буде надруковано незабаром, — у яких докоряють адвентистам сьомого дня за втручання в політичні справи. Я зачитаю тут уривок, який проілюструє вам суть цього:
TAM1897 Q1 50.3Господь Ісус розчарований у Своєму народі. Він — Полководець, а вони мають шикуватися під Його прапором. У них немає часу, мудрості чи сил, щоб витрачати їх на те, щоб ставати на бік політичних партій. Людей знизу спонукає до бурхливої діяльності, і сини та дочки Божі не повинні надавати свій вплив цій політичній боротьбі. Але який же дух опанував наш народ, коли ті, хто вірить, що ми зараз перебуваємо під посланням третього ангела — останнім посланням милосердя до світу, брати в одній вірі, — з’являються, носячи значки протилежних політичних партій, проголошуючи протилежні погляди та заявляючи про свої розбіжності в думках?
TAM1897 Q1 50.4Тепер я ставлю це питання у формі твердження: якби те, що проповідувалося два роки тому на тему уряду та церкви, було прийнято й дотримано всіма адвентистами сьомого дня, чи могло б взагалі виникнути місце для того свідчення? — Очевидно, що ні. То чи закликали ті уроки до чогось неправильного, коли вони закликали Божий народ до такої позиції, де Він не міг би знайти в них жодної провини? Я маю на увазі саме цей конкретний момент. Я маю на увазі, що коли з Божого Слова подається лінія істини, яка, якби Його народ прийняв її перед Богом і світом, поставила б їх у таке становище, що Господу було б неможливо дорікнути їм у справах, пов’язаних із цією лінією істини, чи не безпечно прийняти це як істину? Як це взагалі могло бути неправильним?
TAM1897 Q1 50.5Але це лише одне зі свідчень. Інше свідчення містить сторінку за сторінкою такого самого роду докорів Своєму народу за участь у політичних дискусіях під час нещодавньої передвиборчої кампанії; отже, у двох послідовних свідченнях Господь був змушений надіслати докори Своєму народу за те, чого вони б уникнули, якби прийняли звістку, дане їм за вісімнадцять місяців до початку кампанії. Чому ж тоді Господь послав цю звістку Своєму народу за вісімнадцять місяців до того, як у них з’явився привід піти протилежним шляхом? Хіба Він не хотів, щоб Його народ був готовий, коли настане той час плутанини та дискусій, щоб вони знали правильний шлях і не плуталися разом з іншими, хто був у плутанині, і щоб вони не брали участі в тому, за що Він змушений докоряти?
TAM1897 Q1 50.6Я не прошу зараз, щоб хтось прийняв це лише тому, що це там написано. Я прошу, щоб вони прийняли це, вивчили, помолилися над цим, розглянули це і прийняли це тому, що це істина, і це вбереже Божий народ від можливості, що Він коли-небудь буде змушений докоряти їм або виправляти їх щодо будь-якого такого питання. Проте я знаю, що є брати, які досі вважають, що це все неправильно; і кажуть, що це закликало наш народ зайняти крайню позицію, і що це й було зайняттям крайньої позиції. Чи може бути крайньою позицією те, що ставить Божий народ туди, де Він хоче, щоб він стояв, щоб він був цілком вільним від усіх цих плутаних речей, які заплутують світ?
TAM1897 Q1 50.7Цього року та сама лінія мислення проявилася в інший спосіб. Уривки з Писання, на які посилалися два роки тому, цього року взагалі не увійшли до уроків. Тоді це було Євангеліє; це Євангеліє і зараз; адже це просто Євангеліє, яке пронизує всю Біблію, і ви не знайдете жодного місця в Біблії, де б не говорилося про це.
TAM1897 Q1 50.8Є ще одна річ, яку нам слід врахувати. Якщо ми беремо участь у політичних справах та політичних дискусіях, різні особи ставатимуть на різні боки, в протилежних політичних партіях, проголошуючи протилежні погляди та висловлюючи свої розбіжні думки, водночас заявляючи, що вони є братами. Який останній крок у політичній діяльності? — Звичайно, війна. То що ж у ній є на початку? — Просто те, що є в ній наприкінці, — війна. Це той самий дух — від початку до кінця. Чи можуть брати у Христі, які є єдині у Христі, брати участь у чомусь, що спричинить їхній розкол у дусі ворожості? Чи можуть? — Ні; не можуть, якщо хочуть залишатися єдиними у Христі. Вони мають прагнути єдності, прагнути єдності Духа, «пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.»
TAM1897 Q1 50.9Дехто готовий слідувати цій логіці й визнає, що зрештою навіть християнам — будь-яким християнам, адвентистам сьомого дня чи іншим — дозволено воювати. Звісно, не воювати один проти одного, а воювати за свою країну та брати участь у війні для збереження цивільного уряду. Але де країна християнина? Де уряд християнина? Чи можете ви відповісти?
TAM1897 Q1 50.10(Голоси) «Не з цього світу».
TAM1897 Q1 50.11Вона не з цієї країни і не з цього світу. Наше царство й країна не з цього світу. Але чи можуть християни воювати за свою країну зброєю плотської війни? Цар тієї країни дозволив себе розіп’яти, стратити й поховати подалі від очей, аніж підняти руку, щоб воювати за свою країну. Тож чи може щось, логіка чого сягає таких крайнощів, бути правдою від самого початку?
TAM1897 Q1 51.1Але це ще не все. Якщо ми, як адвентисти сьомого дня, маємо проповідувати ці принципи й дотримуватися їх, то необхідно зробити важливий крок — заради справедливості щодо уряду Сполучених Штатів, щодо штату Мічиган та кількох інших штатів, щоб ми постали у правильному світлі.
TAM1897 Q1 51.2Я повторю це ще раз, щоб ви зрозуміли, про що я говорю. Якщо ми маємо прийняти принцип, що християни можуть воювати, можуть підняти праву руку, щоб захищати країну, уряд і все таке інше, то наша конфесія, заради справедливості щодо самої себе, а особливо заради справедливості щодо уряду Сполучених Штатів та кількох штатів, повинна публічно проголосити це, а також відкинути й змінити курс, який колись обрала сама конфесія.
TAM1897 Q1 51.3У мене тут є два невеликі документи, надруковані в 1865 році, але те, що в них написано, відбулося в 1864 році. Один із них має назву «Погляди адвентистів сьомого дня щодо носіння зброї, викладені перед губернаторами кількох штатів та генеральним військовим комендантом [тобто Сполучених Штатів], із уривком із закону про призов».
TAM1897 Q1 51.4У той час адвентисти сьомого дня через Комітет Генеральної конференції заявили уряду Сполучених Штатів, урядам штатів Іллінойс, Мічиган, Пенсильванія, Вісконсин та ще одного-двох штатів, що адвентисти сьомого дня, як християни, і саме тому, що вони є християнами, не можуть допустити, щоб християни за будь-яких обставин носили зброю чи воювали. Інший документ — це витяги з праць та публікацій адвентистів сьомого дня, покликані переконати уряд у тому, що це звернення від конфесії є щирим.
TAM1897 Q1 51.5Тепер, якщо цей порядок має бути скасований, і ми маємо прийняти точку зору, що християни можуть воювати за будь-яких обставин — за уряд чи за що б то не було, — то ми зобов’язані перед урядом Сполучених Штатів, щоб Комітет Генеральної конференції, який представляє конфесію, звернувся до уряду Сполучених Штатів і повідомив їм, що ми змінили свої погляди; а також звернувся до губернаторів цих штатів і повідомив їм, що ми змінили свої погляди; щоб офіційні записи відповідали нашим новим і переглянутим поглядам на це питання.
TAM1897 Q1 51.6Я ні на мить не вірю, що ми повинні дотримуватися чогось, що було зроблено, просто тому, що це було зроблено. Але якщо те, що було зроблено, було правильним, то слід дотримуватися цього. І я кажу зараз, що якщо наші погляди на це мають змінитися, ми зобов’язані повідомити про це уряди, щоб вони не думали про нас інакше, ніж ми є насправді. Це справедливо щодо урядів; адже як конфесія ми офіційно зафіксували, що дотримуємося протилежної позиції.
TAM1897 Q1 51.7Два роки тому, коли давалися ті уроки, я не знав про існування цих документів. Я не знав про їхнє існування аж до початку 1897 року. Хтось надіслав їх мені в конверті, і це все, що я про них знаю. Вони були надруковані в 1865 році «Паровою друкарнею Видавничої асоціації адвентистів сьомого дня, Батл-Крік, Мічиган». На документах, поданих уряду Сполучених Штатів, стоять підписи членів Комітету Генеральної конференції, а на документах, поданих губернаторам штатів, — підписи членів комітетів конференцій штатів.
TAM1897 Q1 51.8Тепер я зачитаю вам деякі уривки, які тоді були надруковані з документів, публікацій та газет адвентистів сьомого дня як доказ для уряду Сполучених Штатів та як доказ для губернаторів штатів, що позиція, яку зайняв Комітет Генеральної конференції цієї конфесії, була їхньою усвідомленою позицією, а не такою, що була вигадана для цієї нагоди, щоб уникнути призову або уникнути наслідків, які насувалися на країну через війну. Цей матеріал було видано як доказ для цих урядів того, що це був принцип адвентистів сьомого дня, і вони дотримувалися його, бо це було християнством.
TAM1897 Q1 51.9Я зачитаю кілька уривків з цього документа, і ви побачите те, що побачив я, щойно прочитав його, — що якби я мав цей документ перед собою два роки тому в цьому Табернакулі, я не зміг би викладати принципи, що містяться в ньому, ще ясніше, ніж я це робив у своїх уроках, які були опубліковані в «BULLETIN». Ось уривок із статті, написаної в «Знаках часу» пастором Джеймсом Уайтом у 1853 році:
TAM1897 Q1 51.10Церква, що називає себе християнською, відійшла від руки свого істинного чоловіка і тепер спирається на міцну руку закону. Вона шукає захисту та підтримки у корумпованих урядах світу і належним чином уособлюється блудними дочками старої матері, яка є символом Католицької Церкви. Як жінка повинна триматися свого чоловіка, так і Церква повинна триматися Христа, і замість того, щоб шукати захисту в руці закону, покладатися лише на могутню руку свого Улюбленого. Церква незаконно одружена зі світом. Це можна побачити в різних відомствах цивільного уряду. Навіть у військовому відомстві можна побачити так званого служителя Ісуса Христа, який знущається з Бога миру своїми молитвами про успіх у бою.
TAM1897 Q1 51.11Ще один уривок, цитований із «Review and Herald» від 9 травня 1854 року:—
TAM1897 Q1 52.1Незалежно від того, чи наближаються ці події, чи ні [мова йде про прихід Господа], факт залишається фактом: у світі панує дух війни, дух ненависті та омани. Саме його забруднюючого впливу ми і боїмося — це деморалізуючий вплив звикання до ідей війни та кровопролиття, це нездорове збудження, гіркий партійний дух, який є злом і спричиняє поширення зла.
TAM1897 Q1 52.2Нехай ніхто не каже, що для учнів Христа з цих причин немає небезпеки. Небезпека є; бо «І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.» Такими є таємничі й незбагненні симпатії, що пов’язують людину з людиною, що забороняють окремі й ізольовані інтереси, — ми несвідомо підхоплюємо панівний настрій і не усвідомлюємо цього, доки розум не викривиться й не розхитається; і таким чином, перебуваючи в нездоровому стані, він готовий сприймати й зароджувати зло. Моральне лихо є навіть руйнівнішим за чуму.
TAM1897 Q1 52.3Ще один уривок, передрукований із «Review and Herald» від 31 липня 1856 року:—
TAM1897 Q1 52.4Ісус сказав: «Іди за Мною». Що, дорогий брате, дорога сестро, є вашим еталоном віри? Хіба не Біблія? Ви скажете: «Так». Тоді звернемося до неї, щоб дізнатися, чи слідуємо ми за Ісусом, чи ні. Я стану перед вами на вашому шляху й порозміркую з вами; і цей шлях — це кожен наш життєвий вчинок. Спочатку ми оглянемо ситуацію в цілому й запитаємо: чи чините ви так, як світ? Але ви запитаєте: «Що ти маєш на увазі?» Я спробую вам пояснити. Чи поділяєте ви принципи та закони цього світу? Якщо так, то ваш шлях не є тим, яким ходив Ісус. Ісус сказав: «Вони (учні) не від світу, як і Я не від світу». Коли ви бачили Ісуса в суді кесаря? — Ніколи, лише коли Його вели, як ягня на забій.
TAM1897 Q1 52.5Але ми хочемо добрих законів, і наш обов’язок — домогтися, щоб добрі люди їх ухвалювали й виконували.
TAM1897 Q1 52.6Воістину, ми хочемо добрих законів; і Ісус не залишив нас слідувати за Ним без них. Він каже: «слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.» Івана 14:24.
TAM1897 Q1 52.7Псалмист каже: «Господній Закон досконалий, він зміцнює душу.» Псалом 19:7. Павло каже: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.» 2 Тимофія 3:16, 17. Чого ще ти хочеш? Або чого менше ти хочеш, дорогий брате?
TAM1897 Q1 52.8Наступний крок, якого ти вимагаєш від свого представника, — це прийняття законів, які, у разі їхнього ігнорування, виконуються мечем — нехристиянською зброєю. Зазначені закони є сутністю, життєвою основою згаданого уряду, складовою частиною якого він є, і який може підтримувати свою державність лише за допомогою арсеналів чи знарядь смерті, великих військово-морських флотів та збройних сил, оснащених смертоносною зброєю. Далі ти ставиш свого доброго брата-християнина, послідовника Князя Миру, поруч із ешафотом, щоб він карав смертю; або на чолі військового загону з ордером про привід, щоб знову загнати в рабство бідного брата за злочин, що він прагнув вдихнути вільне небесне повітря. Або, якщо він є твоїм головним магістратом нації, ти садиш свого доброго єпископа на бойового коня, озброєного з голови до ніг, як головнокомандувача над усіма силами смерті в країні.
TAM1897 Q1 52.9Я хотів би запитати, дорогі послідовники Ісуса, чи може людина виправдати вбивство, коли Бог сказав: «Не вбивай!»? Хіба не на мечі ґрунтується вся структура людського уряду? Хіба вони не мають бути розбиті на друзки, коли прийде Той, хто має право правити в праведності?
TAM1897 Q1 52.10Але я не воюю з людськими урядами. Ні, ні. Давид каже у гімні хвали Богу: «Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в’яжеш.» Псалом 76:10. «Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі [християнинові] на добро.» Римлянам 13:3, 4.
TAM1897 Q1 52.11Якщо, брати мої, ви пам’ятатимете, що християни — це особлива громада, мала отара, відокремлена, вибрана зі світу, щоб бути світлом у світі або для світу, щоб світ, споглядаючи їхні добрі діла (світло), міг бути приведений до приєднання до цієї малої отари, яку цілий день уважають призначеною на забій, і таким чином прославляти вашого Небесного Отця, то ви зможете осягнути такі місця Писання, як Римлянам 13, та 1 Тимофія 1; 2, на які я, можливо, зверну увагу пізніше. «Нехай черепок свариться із земними черепками» (дослівний переклад KJV) [Ісая 45:9]; але нехай християни мають розум Ісуса, тоді вони йтимуть за Ісусом.
TAM1897 Q1 52.12Чи бачили ми деякі наслідки того, що так звані християни слідують за світом? Нехай це підготує нас до того, щоб піднятися на висоту, як це зробив Валаам, коли Валак покликав його проклясти Ізраїль, коли він виголосив свою притчу й сказав: «Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь? Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується.» (Числа 23:8, 9).
TAM1897 Q1 52.13Тепер я зачитаю ще один уривок, передрукований із журналу «Review» від 14 серпня 1856 року:—
TAM1897 Q1 52.14Чи дало вам Євангеліє Ісуса право користуватися мечем, озброюватися плотською зброєю, брати меч, щоб «забезпечити свою родину», визволяти пригноблених з-під влади гнобителя, порушуючи шосту заповідь Божу: «Не вбивай!»? Ісус каже: «Любіть ворогів своїх».
TAM1897 Q1 52.15Чи вважаєте ви, що ви, як християнин, який живе за Євангелієм, маєте біблійний дозвіл будь-яким чином втручатися в політичні суперечки? Чи то у законотворчості, чи то у виконанні законів людського уряду? Якщо так, то, на мою думку, ви глибоко помиляєтеся.
TAM1897 Q1 52.16Саме це заявила ця конфесія у 1864 році. Вони подали це уряду Сполучених Штатів як доказ того, що вони не вірять у війну, що не можуть брати участь у збройних діях і що, якщо їх призвуть до армії, від них не можна очікувати, що вони будуть воювати. І уряд Сполучених Штатів прислухався до їхніх заяв та передбачив, що вони служитимуть у лікарнях, де вони могли б виконувати роботу служителів Євангелія, доглядати за хворими та нести спасіння вмираючим. Тепер, якщо це має бути скасовано, ми повинні чесно постати перед урядом і заявити, що це було скасовано.
TAM1897 Q1 52.17Я продовжую читати:—
TAM1897 Q1 52.18Кожен текст, який ви можете навести, або будь-яке правдоподібне міркування, яке ви можете висунути, має бути перевірений простим, буквальним Писанням. Можливо, ми розглянемо всі такі місця з Писання чи аргументи, на які ви посилаєтеся, у відповідний час; але спочатку ми прислухаємося до Євангелія. Для християн, які бажають слідувати за Ісусом, цього має бути достатньо.
TAM1897 Q1 52.19Ісус каже: «Як хто служить Мені, хай іде той за Мною». Івана 12:26. Але чи скажете ви: «Це я можу робити, і служити як вірний громадянин своєї країни, підтримуючи її національну політику та уряд?» Зупиніться. Ісус каже: «Ніхто двом панам служити не може». Матвія 6:24. «Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.» Івана 15:19.
TAM1897 Q1 52.20Яку участь ви можете брати в політиці світу, якщо «ви не від світу», а ненависні світу й вибрані «зі світу»? «Але чи мусимо ми віддавати владу в руки нечестивих?» — скажете ви. Ви нічого не можете вдіяти. Нечестиві люди та спокусники ставатимуть дедалі гіршими; а в часи кінця світу нечестиві чинитимуть нечестиво, і жоден із нечестивих не зрозуміє. Даниїла 12:10. Причина в тому, що світ не бажає слухатися Бога чи слідувати за Ісусом, не визнаючи, що існує єдиний Законодавець. Якова 4:12.
TAM1897 Q1 53.1«І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська, тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.» Ісая 29:13, 14. Як чудово це ілюструється на прикладі багатьох видатних богословів, які ще недавно очолювали релігійні пробудження, моральні реформи та товариства миру: вони вели Церкву Христову, озброєні Євангелієм, що проливає світло на життя та безсмертя; керувалися благаннями, молитвами та сльозами; а тепер, стоячи перед самим Євангелієм, коли Ісус сказав: «Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.» «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривду вам чинить і вас переслідує» (дослівний переклад KJV), «щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.» «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний». Матвія 5:43–45; Луки 6:36. Незважаючи на ці уривки з Писання, ми бачимо жалюгідний стан християнських церков, які дедалі більше занепадають морально та пристосовуються до світу. Наведемо лише кілька прикладів із безлічі.
TAM1897 Q1 53.2Далі наводяться кілька висловлювань видатних проповідників, сповнених слів «зброя», «боротьба», «битва», «війна» тощо. Далі текст продовжується так:—
TAM1897 Q1 53.3З огляду на такі факти, що свідчать про перетворення найчистішого золота на гірше за шлак, про повне нехтування свідченнями Христа та їхнім колишнім віросповіданням, ми мусимо вигукнути: «пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати».
TAM1897 Q1 53.4Чи слідують ці люди за Ісусом? Чи озброюють вони себе та своїх послідовників зброєю Євангелія? Чи виявляють вони беззаперечну впевненість у досконалому Законі Божому? Чи визнають вони, що для християнина існує лише один Законодавець? Чи чують вони, як Павло каже: «зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь»? 2 Коринтян 10:4. Чи зважають вони нарешті на Писання, яке, за їхніми словами, вони викладають?
TAM1897 Q1 53.5Одягніть повну зброю Божу, щоб ви могли протистояти хитрощам диявола. Чому? — «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла». Ні; це не покликання послідовників Ісуса. Але ми боремося «проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби [злих духів, примітка на полях].» «Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.» Ефесян 6:11–13.
TAM1897 Q1 53.6Павло перелічує християнську зброю в Ефесян 6:14-18 і каже: Візьміть «меча духовного, [не сталевого] який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом»; одягнувши цю небесну зброю, а ноги взувши в готовність Євангелія миру, прагнучи насолоджуватися благословенням Христа: — «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. … Блаженні миротворці [а не порушники миру], бо вони синами Божими стануть.» Матвія 5:7, 9. Послухайте, як Іван звертається до воїнів, коли вони запитують, що їм робити. Він відповідає: «Нікому не чиніть насильства». Луки 3:14.
TAM1897 Q1 53.7Пам’ятайте, що Ісус сказав Петрові, коли всім християнам викладалося це велике практичне вчення про те, що робити з мечем: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.» Матвія 26:52.
TAM1897 Q1 53.8Нехай християни живуть у світлі цих істин, і тоді християнських генералів чи солдатів, готових скористатися «двадцятьма п’ятьма гвинтівками Шарпа пастора Бічера», було б небагато — навіть якщо до казенної частини кожної з них святобливо прикріпити Біблію.
TAM1897 Q1 53.9Вони чують, як Ісус каже: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б». Івана 18:36. Християни, озброєні цією євангельською зброєю та повністю позбавлені плотської, будучи цілком відокремленими від урядів світу, можуть дозволити світу, озброєному зброєю смерті, мчати широкою дорогою, нав’язуючи свої нехристиянські закони під загрозою смертної кари.
TAM1897 Q1 53.10Це невимовна привілегія залишку Церкви — коли вони оглядають історію минулого і бачать, що, хоча учні Христа, подібно до Павла, волали: «За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення [Римлянам 8:36]»; хоча їхній шлях був окроплений сльозами, просочений їхньою кров’ю та вкритий їхніми розірваними тілами й вибіленими кістками; — це їхня привілегія вигукувати разом із Валаамом, коли вони бачать, що Божий «народ пробуває самітно, а серед людей не рахується», «Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!» Числа 23:9, 10.
TAM1897 Q1 53.11У цій брошурі є ще чимало іншого, але мені не потрібно читати її далі. Я прочитаю ще один-два уривки від Господа, які призначені для нас у наші дні. Це було дано нам чотири роки тому від духа пророцтва і зачитано нам у цьому Табернакулі:—
TAM1897 Q1 53.12«Господь вибрав собі Якова, а Ізраїль — за Свій особливий скарб. Бо я знаю, що Господь великий, і що наш Господь вище за всіх богів». Замисліться, мої брати й сестри, що Господь має народ, обраний народ, Свою Церкву, яка має бути Його власною, Його власною фортецею, яку Він утримує у світі, охопленому гріхом та бунтом; і Він призначив, щоб у ній не знали жодної влади, щоб вона не визнавала жодних законів, окрім Його власних.
TAM1897 Q1 53.13Ще одне послання надійшло до нас на цьогорічній Генеральній конференції. Воно повертає нас прямо до того місця, де почалося відступництво, і ставить нас віч-на-віч із Богом, з Його істиною та з усією цією темою такою, якою вона є від Господа; так, як Він бажає бути зі Своїм народом сьогодні.
TAM1897 Q1 53.14Межа між тими, хто заявляє, що дотримується заповідей Божих, та світом, вже не така чітка, як колись. Ті, хто ходить у гармонії з Богом, не братимуть участі в політичних зібраннях. Ті, хто це робить, свідчать про те, що вони не є вірними слугами Ісуса. Вони так довго мали справу зі звичайним вогнем, що втратили здатність розрізняти. Є народ, який зголосився стояти під прапором Ісуса. Вони — армія Христа. Вони зобов’язалися вийти зі світу й бути окремими. Вони зобов’язалися використовувати меч Духа, Слово Боже, щоб вести активну боротьбу проти гріха та всякої неправедності. Ми маємо виявляти свою вірність.
TAM1897 Q1 53.15Це термін державний; це термін, що стосується громадянства. До чого ми маємо виявляти свою вірність? Ось у чому питання.
TAM1897 Q1 53.16Ми маємо виявляти свою вірність нашому Царю, Господу Ісусу Христу. Апостол Яків заявляє: «Тож хто хоче бути другом світу, той є ворогом Бога». А улюблений Іван, учень, який за духом найбільше був схожий на Ісуса, дав таке застереження: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Якщо хтось любить світ, то в ньому немає любові до Отця». Жодна людина не знайде щастя, наслідуючи приклад Адама та відвертаючись від свого Творця.
TAM1897 Q1 54.1Тож ці уроки завершуються саме там, звідки ми почали, — з Адама та його Творця, а також із першої з усіх заповідей у всесвіті: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!». Тоді ви не відійдете від свого Творця. Тоді не буде відступництва. Тоді не буде ідолопоклонства. Тоді не буде уряду, встановленого за прикладом язичників, які відійшли від Бога; але Бог буде всім у всьому і поведе Свій народ до тієї славної землі, яку Він показав нашому батькові Аврааму, коли відокремив його від усіх урядів у світі й зберігав його окремим, поки той жив у світі.
TAM1897 Q1 54.2Той, хто закликає нас слідувати й іти слідами тієї віри, яку мав наш батько Авраам, ще будучи необрізаним, тоді приведе нас до тієї землі, яка є славою всіх земель; і там ми будемо перебувати в присутності Господа та під славними крилами Всемогутнього навіки — люблячи Бога всім серцем, всією душею, всім розумом і всією силою; і Він зможе вказати на нас тепер, тоді й навіки в присутності всього всесвіту та сказати: «Тут … що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!».
TAM1897 Q1 54.3І ввесь народ нехай скаже: «Амінь і амінь!»