«Наука спасіння». — № 1
TAM1897 D 46.2Проповідь, виголошена у п’ятницю ввечері, 12 лютого 1897 року Опубліковано в «Щоденних бюлетенях Генеральної Конференції» від 16 лютого 1897 р., т. 1, № 3, с. 46–47, та від 17 лютого 1897 р., т. 1, № 4, с. 49–53.
TAM1897 D 46.3УСІ знають, що це дуже наукова епоха, принаймні за назвою, за визнанням та за прагненнями. Бог хоче, щоб Його народ завжди йшов у ногу з часом. Більше того: Він хоче, щоб Його народ завжди випереджав свій час. Зокрема, Він хоче, щоб Його народ завжди був реформаторами, а щоб людина була реформатором, вона повинна випереджати свій час. Оскільки ж це особливо наукова епоха — як на словах, так і в інших аспектах — Божа справа, Його народ, мусить бути науковим, щоб відповідати вимогам часу. Ось така теза, до вивчення якої я запрошую вас сьогодні ввечері. Господь хоче, щоб ви й я прийняли цю тезу, вивчили її та будували на її основі, доки перед світом не буде продемонстровано, що ця теза є науково правильною. Якщо ви і я, якщо всі, хто сповідує ім’я Христа, зробимо це, тоді ця справа буде здійснена Господом. Світ побачить це, і світ побачить це незалежно від того, чи беремо ми в цьому участь, чи ні. Бо якщо ви і я не братимемо в цьому участі, то участь у цьому візьмуть ті, хто дозволить Господу здійснити це через них; а якщо ви і я не дозволимо Йому цього зробити, ми пропустимо цю нагоду.
TAM1897 D 46.4Але ви скажете: «Спасіння — це справа Божого народу. Спасіння — це єдина справа Господня». Саме це говорили ті інші брати. Саме це ми розглядали в уроці сьогодні після обіду, і саме це ми розглядали в усіх уроках з Послання до Євреїв. Це урок, який ми отримували й в інших місцях Писання. І Писання каже, що ми маємо знати лише Ісуса Христа і Його розп’ятого. Ви так кажете; так, і я так кажу. Я кажу, що справа Божого народу — усе, що є Божою справою у світі, — це справа спасіння. І це цілком узгоджується з тим, що ми вже зазначали. Тому спасіння — це наука.
TAM1897 D 46.5Більше того: спасіння — це не просто наука, це не просто одна з наук; це головне, ключ, центр усіх наук. Це найнауковіше з усього, чим займаються людські уми в цьому світі. Тож коли Божий народ сприйме Боже спасіння таким, яким воно є в Бозі; коли Його справа спасіння у світі стане справжнім втіленням Його уявлень про спасіння, тоді світові відкриється наука, що стоїть вище за всі інші науки. Тоді Божий народ зможе стояти перед самими королями науки й не соромитися цього в наукову епоху.
TAM1897 D 47.1Отже, я цілковито відданий цій істині. І я хочу, щоб ви побачили, наскільки цілковито вона є істиною. Ви і я віддані Божому спасінню. І я хочу, щоб ви побачили з Біблії — книги всієї істини — що спасіння є наукою. Тоді ви, разом зі мною, будете віддані цій істині.
TAM1897 D 47.2Отже, по-перше, я хочу, щоб ви тверезо поміркували й самі переконалися не лише в тому, що спасіння — це наука, а й у тому, що це найвища з усіх наук.
TAM1897 D 47.3Слово «наука» буквально означає знання. Ботаніка як наука — це знання про ботаніку. Астрономія як наука — це знання про астрономію. Один із вчених визначив науку як «продукт мислення». Усі знання — наука — які світ має про астрономію, є продуктом світового мислення на тему астрономії.
TAM1897 D 47.4Отже, спасіння — це пізнання Бога: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.» Отже, це наука. Але це пізнання не є плодом людського мислення: це плід Божого мислення. Бо «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.» Тому спасіння, будучи плодом Божого мислення, є не лише наукою, а найвищою з усіх наук.
TAM1897 D 47.5Ще раз: те, що світ визнає наукою — природничі науки — є плодом людського мислення. Люди мислять розумом. Отже, саме розумом люди займаються всіма цими науками. Але спасіння стосується самого розуму. Що ж тоді є вищим? Що є вищим — те, що стосується всіх інших речей, чи те, що стосується того, що стосується всіх інших речей? — Звісно, друге. Отже, оскільки розумом люди займаються всіма іншими науками, а спасіння займається самим розумом, цілком очевидно не тільки те, що спасіння є наукою настільки ж безсумнівно, як і будь-яка інша наука, але й те, що воно є вищою наукою, ніж усі інші науки. Це найвища наука, яку може пізнати людський розум.
TAM1897 D 47.6І ще раз: спасіння стосується розуму. Але хто саме у спасінні й через спасіння займається розумом? — Це сам Бог. Отже, оскільки саме Бог розробляє й відкриває цю науку; і оскільки ця наука є плодом Божого мислення; звідси випливає, що наука спасіння є найвищою, найглибшою, найширшою наукою, відомою не лише людському розуму, а й усьому всесвіту.
TAM1897 D 47.7Прочитаймо кілька уривків із Писання. «не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму». Римлянам 12:2. «Тому то я сам служу розумом Законові Божому». Римлянам 7:25. «Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав». «ми маємо розум Христів!». Єдиний спосіб, яким Господь може до нас достукатися, — це через розум. Він спілкується з нами лише через розум. Він керує нами лише через наш розум. Подивіться: «я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному». І перша з усіх заповідей така: «Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом». «думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.» Тілесний розум, який не може підкорятися Закону Божому — не може — має бути змінений, має бути замінений іншим розумом, який завжди служить Закону Божому. Ця зміна розуму і є спасіння. Це оновлення розуму здійснюється Богом у ділі Його спасіння, і ніхто інший не може цього зробити. Тому це найвища з усіх наук — найвища з тих, що відомі розуму людини, найвища з тих, що відомі всесвіту.
TAM1897 D 47.8Чи не починаєте ви розуміти, чому в «Свідченнях» йдеться про «науку спасіння»?
TAM1897 D 49.1Тепер я хочу, щоб ви побачили, що інші теж так думають. Я хочу, щоб ви побачили, що я не самотній у цьому. Я хочу, щоб ви побачили, що для цієї позиції ми маємо авторитет — науковий авторитет — тобто авторитет людей, які розуміються на науці.
TAM1897 D 49.2Якби я міг сьогодні ввечері навести вам докази того, що ті, хто розуміє всі інші науки краще за будь-кого в цьому світі, свідчать, що їх ця наука цікавить більше, ніж усі інші науки разом узяті, що вони бачать у ній більше того, що варте їхньої уваги, ніж у всіх інших науках разом узятих, чи не сказали б ви тоді, що я маю повне право говорити так, як говорю, — з наукової точки зору? Що ж, у мене є саме така група людей — група, яка розуміє всі інші науки, і я маю достовірні свідчення про те, що вони більше зацікавлені в цій науці, ніж у всіх інших разом узятих.
TAM1897 D 49.3У 1 Петра 1:10–12 апостол говорить про спасіння, і там я читаю таке:
TAM1897 D 49.4Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам. Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них. °м відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи.
TAM1897 D 49.5Що саме ангели бажають дослідити? — Боже спасіння, коли воно проповідується зі Святим Духом, посланим з неба. Грецьке слово, що перекладається як «бажати», тут означає «направляти своє серце на щось». А грецьке слово, що означає «дослідити», означає: «нахилятися до чогось, щоб подивитися на це; дивитися, схиливши голову вперед; заглядати, зігнувшись; уважно розглядати, допитливо вивчати — про того, хто хоче ознайомитися з чимось». Такою є позиція ангелів щодо теми спасіння.
TAM1897 D 49.6А чи розуміють ангели інші науки — біологію, геологію, іхтіологію, астрономію — усі інші науки? Ви знаєте, що так. Усі знають, що ангели досконало розуміють усі інші науки. Усі знають, що можна з упевненістю сказати: усі ангели розуміють усі інші науки нескінченно глибше, ніж будь-яка людина розуміє чи коли-небудь розуміла будь-яку окрему науку. Але ангели більше цікавляться темою спасіння, ніж усіма іншими науками. Ті, хто знає більше за всіх інших, найбільше цікавляться саме цим. О, ну що ж, ви погодилися зі мною трохи раніше, що якби я міг навести такий авторитет, ви б сказали, що ми можемо сміливо займати цю позицію. Тож ходімо — ми на твердому ґрунті. Ми в найкращому товаристві — так, у найкращому науковому товаристві. Існує авторитет, який є вирішальним у цьому питанні, — науковий авторитет.
TAM1897 D 49.7Я не граю сьогодні ввечері словами, коли кажу про науку. Я вживаю слова «наука» та «науковий» стосовно спасіння як абсолютно правдиві слова. Боже спасіння — це справді наукова річ, не фальшиво так звана, а справді, надзвичайно наукова. Тож аж ніяк не думайте, ніби я граю словами «наука» чи «науковий». Я вживаю їх правдиво, бо в цьому контексті це правильно.
TAM1897 D 49.8Але це ще не все: ангели не лише прагнуть дослідити це, як ті, хто хоче щось пізнати; вони й справді пізнають щось. Вони справді навчаються, досліджуючи це та вивчаючи. Відкрийте Ефесян 3:8–11, і ви побачите, як висловлено цю думку:
TAM1897 D 50.1Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, і щоб дати всім [я опускаю слово «люди», бо воно додане] побачити, яке є спільництво таємниці, що від початку світу була захована в Бозі, Який створив усе через Ісуса Христа (дослівний переклад KJV): щоб [Дивіться ж: я маю благовістити недосліджене багатство Христове, щоб висвітлити всім, яке є спільництво таємниці, захованої в Бозі, і це — для того, з тією метою] тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім.
TAM1897 D 50.2У чому полягає «мета» того, щоб люди побачили це? — Щоб князівствам і владам «у небесних місцях» (в інших перекладах подається «на небі»; це правильно) стала відома багатогранна мудрість Божа. Ангели, князівства та влади щиро прагнуть зазирнути в це Євангеліє спасіння, коли воно проповідується за допомогою Святого Духа, посланого з неба. Вони справді дивляться й вивчають. І, вивчаючи, вони пізнають нові одкровення про мудрість Божу — багатогранну мудрість Божу — згідно з Його вічним задумом, який Він замислив у Христі Ісусі, нашому Господі. З інших місць Писання ви знаєте, що ця таємниця Божа, цей вічний задум, відкривається в Євангелії. Ви знаєте, що князівства та влади на небі не є вічними в одному сенсі — вони не існують від вічності до вічності. Вони існують від певного моменту до вічності, так само як і ви, і я. Гавриїл існує до вічності лише від того моменту, коли його було створено. Він не існує від вічності до вічності.
TAM1897 D 50.3Але Бог існує від вічності до вічності. Отже, від вічності до вічності існував і існує задум — Його вічний задум, який був визначений у Христі Ісусі, нашому Господі. Скільки часу знадобиться ангелам, щоб осягнути глибину цього вічного задуму, вичерпати його вивчення? — До вічності. Це цілком зрозуміло. Тож, оскільки цей задум відкривається в Євангелії, стає відомим через таємницю Божу, а саме: «Христос у вас, надія слави», цілком очевидно, що ангели вивчають його. І коли вони заглиблюються в нього, вони бачать там, як відкривається багатогранна мудрість Божа, згідно з Його вічним задумом. Вони прагнуть заглибитися в нього. Вони це роблять і таким чином навчаються.
TAM1897 D 50.4Отже, оскільки вони розуміють усі інші науки краще, ніж будь-яка людина розуміє будь-яку з них, і оскільки вони більше зацікавлені в цьому, ніж у всіх інших, і навчаються з цього, чи не є це фактом, на який ми з вами можемо сміливо покластися? То чи не є це також темою, більш гідною наших роздумів, нашого найвищого мислення, ніж усі інші разом узяті? І чи не можемо ми присвятити цьому свої серця та віддати цьому всю свою душу, не стаючи при цьому ненауковими? О, можемо, можемо! Зробімо це!
TAM1897 D 50.5Тепер, не зрозумійте мене неправильно. Я не нападаю на інші науки. Я не кажу, що всі інші науки слід ігнорувати, вважати їх маревами та негідними жодної уваги. Ні; я кажу, що ця наука є більшою за всі інші; і що все, що ми вивчаємо в них, має вивчатися з підпорядкуванням цій науці, яка є більшою за них. Я кажу лише, що всі інші науки повинні посідати, принаймні, другорядне місце порівняно з цією, якщо ми хочемо бути науковими.
TAM1897 D 50.6Подумайте про це! Візьмімо наші власні природні розуми, якими ми користуємося в інших науках. Чи був би я, чи будь-яка людина, суто науковим, якби присвятив своє найкраще й найвище мислення якійсь науці, маючи найвищий можливий авторитет на доказ того, що під рукою є наука вища за неї? Чи було б це науковим? — Ні. Отже, ми бачимо, що це є наукою; що це найвища наука. Тож будь-яка людина, яка не присвячує насамперед цій науці своїх найвищих думок, своїх найкращих роздумів та всіх своїх сил, і не ставить її на чолі всіх інших наук, за самою природою речей не є науковою.
TAM1897 D 50.7І мудрим він теж не є. Бо що ж таке ця наука? — Спасіння. Дуже добре. І це — вічне життя. Припустимо, я присвячу все своє життя, усі свої сили іншим наукам, нехтуючи цією або вважаючи її нижчою, чи отримаю я її? — Ні. Скільки часу я тоді матиму, щоб вивчати інші науки? — Найбільше — лише кілька років. Тоді моя робота над цими науками закінчиться назавжди, і я ніколи більше не матиму можливості їх вивчати.
TAM1897 D 50.8Але якщо я спочатку займуся саме цим, а іншим віддам другорядне місце, доки не закріплю це, чи матиму я тоді можливість вивчити й інші? — Так. Як довго? — До вічності. Ах, хіба це не мудрий шлях? Хіба це не єдиний мудрий шлях? І хіба це не єдиний науковий та розсудливий шлях? — Безумовно, так. Тож будьмо науковими, суворо науковими, надзвичайно науковими.
TAM1897 D 50.9А тепер погляньмо трохи далі. У тому першому уривку, який ми розглядали про ангелів, розповідь починалася з пророків, а саме так: «Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам», коли вони заздалегідь свідчили про страждання Христа та славу, що мала настати після них.
TAM1897 D 51.1Отже, пророками було викладено на папері, як ми бачимо тут, цю науку спасіння, цей плід Божого мислення на тему спасіння. Ця книга науки, ця наука спасіння, прийшла через пророків. Чи знали вони щось про інші науки? — Так.
TAM1897 D 51.2Ми можемо знайти це в багатьох місцях — більше, ніж ми встигнемо сьогодні ввечері розглянути. Але ми розглянемо два-три моменти, щоб усвідомити той факт, що вони дійсно мали знання про ці науки.
TAM1897 D 51.3У п’ятнадцятому розділі Першого послання до Коринтян міститься наукове твердження, яке було сформульоване приблизно за сімнадцять століть до того, як його відкрила наука. Воно існувало там усі ці століття, але вчені, у сфері діяльності яких воно лежало, не знали про нього, спираючись на власний розумовий процес. Це твердження стосується істини в астрономії. Звісно, кожен, хто вірив у твердження Біблії, знав це весь час, навіть якщо ніколи не чув слова «астрономія»; але людська наука цього не знала і відкрила це лише через такий довгий час.
TAM1897 D 51.4Ще одна думка: коли той біблійний автор зробив це наукове твердження, яке через сімнадцять століть вчені визнали науково правильним, чи не було воно таким самим справжнім науковим твердженням весь цей час, як і після його відкриття? — Безумовно. То чи не було воно таким і тоді, коли автор його писав? — Звичайно. Цей уривок міститься в 1 Коринтян 15:41:
TAM1897 D 51.5«Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!»
TAM1897 D 51.6Сто років тому цього не знали, бо приблизно стільки часу тому чоловік, який вважав себе значним астрономом і яким його вважали серед колег, розкритикував це твердження як неправильне і як доказ невігластва авторів Біблії; бо він думав (тобто автор Біблії думав), що одна зірка відрізняється від іншої за славою, за яскравістю, а не за відстанню. Ось таке твердження висловив цей критик з цього приводу. Його думка полягала в тому — і він висловлювався від імені астрономічної науки — що єдина причина, чому одна зірка здається нам яскравішою й прекраснішою за іншу, полягає в тому, що одна знаходиться ближче до нас, ніж інша, завдяки чому ми отримуємо більше її світла. Але сьогодні в усіх галузях науки визнано істиною, що між зірками існує така сама різниця у їхній величі, красі та відтінках, як і між квітами на землі. Тож якби ми могли побачити всі квіти на землі, викладені перед нами на величному полі, у всій їхній красі та різноманітності відтінків, а потім побачити зірки на небі так само чітко, як бачимо ці квіти, то побачили б, що зірки так само строкаті й прекрасні, як і квіти. Це відомо зараз, але не було відомо тоді, коли цей уривок був написаний до коринтян.
TAM1897 D 51.7Отже, я запитую: чи не було це науковим твердженням, чи не було це викладом наукової істини в той день, коли Павло написав це й надіслав до Коринту, так само безсумнівно, як це є зараз? Те, що наука відкрила цю істину, не зробило її істиною, ані не додало їй ані краплі ваги як істині. Їхнє відкриття просто показало, що вони з’ясували щось істинне, про що раніше не знали, бо не вірили Біблії. Якби вони лише прочитали це в Біблії, повірили в це й прийняли, то про цей науковий факт вони б дізналися задовго до того, як його відкрили вчені.
TAM1897 D 51.8Є ще одна наука: одного дня сер Ісаак Ньютон сидів під яблунею. Яблуко впало з гілки поруч із ним. Яблука падали з дерев і раніше, багато разів. Він і раніше бачив, як яблука падають з дерев. Але того дня він був у задумливому настрої й почав міркувати. Чому ж це яблуко впало? Мабуть, тому, що Земля чинила на нього певний вплив, притягуючи його до себе. Оскільки Земля більша за яблуко, вона притягувала його до себе, коли воно відривалося від дерева. Він сказав: Якщо я візьму це яблуко й кину його якнайвище, воно знову впаде на землю. Тож якщо саме вплив Землі привів його на цю невелику відстань, то коли я кину його так високо, як тільки зможу, і воно знову повернеться, це буде доказом того, що вплив Землі сягає так далеко від Землі, утримує цю річ і повертає її назад. Якби я зміг кинути його на милю вгору, і воно повернулося б, то стало б очевидно, що цей вплив сягає на милю, щоб повернути цей предмет. Тоді, — сказав він, — якщо це правда, то цей вплив мав би сягати аж до Місяця. Цікаво, чи дійсно він сягає Місяця? Піду й перевірю. Він пішов до свого дому, сів там, узяв астрономічні розрахунки орбіти Місяця в його положенні і провів довгу серію обчислень. Але цифри не сходилися. Він пробував знову й знову, але вони не сходилися; йому не вдавалося довести, що цей вплив сягає Місяця.
TAM1897 D 52.1Він відклав цю справу приблизно на десять років, якщо я правильно пам’ятаю, перш ніж знову взявся за неї. Одного дня було опубліковано нові розрахунки орбіти Місяця, що виправляли деякі неточності в попередніх цифрах. Коли це опублікували, Ньютон сказав: «Цікаво, чи це дасть мені те, що мені потрібно». Він дістав ці цифри, взявся до роботи й прорахував довгу серію чисел, яка, звісно, вразила б і вас, і мене. Але врешті-решт він дійшов до місця, де до кінця лишалося дві-три цифри, і побачив, що все сходиться. Він був настільки приголомшений цим дивовижним фактом, що не зміг довести розрахунки до кінця. Перо випало з його руки, і йому довелося попросити друга завершити роботу за нього. Друг це зробив, і сер Ісаак Ньютон довів науковий факт, а точніше — відкрив нову науку. Вона називається гравітацією. І відтоді його ім’я увічнилося.
TAM1897 D 52.2Це було справді велике досягнення. Проте про це було написано в Біблії ще за дві тисячі п’ятсот років до того, як сер Ісаак Ньютон відкрив це в природі. Гравітація — це просто рівновага Всесвіту. Це той принцип, той закон, як сказали б вчені, завдяки якому підтримується рівновага Всесвіту. Тобто кожне тіло у Всесвіті впливає на кожне інше тіло і перебуває з ним у рівновазі. Не лише кожне тіло, а й кожна частинка матерії у Всесвіті притягує кожну іншу частинку матерії у Всесвіті та впливає на неї.
TAM1897 D 52.3У фізичному світі це просто факт, що відповідає тому, про що ми говорили на уроці з Біблії сьогодні після обіду, стосовно життя. Ми з’ясували, що ви не можете доторкнутися до когось чи чогось, щоб про це не стало відомо в усьому Всесвіті. Жоден горобець не впаде без вашого Отця, і цей горобець не впаде так, щоб його падіння не відчули в усьому Всесвіті. Це просто факт, що відповідає тому.
TAM1897 D 52.4Існує також духовний факт, що відповідає цим двом.
TAM1897 D 52.5Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! Псалом 139:7–10.
TAM1897 D 52.6Коли ви і я маємо правильну думку, чи сприймається вона десь ще? Ми маємо неправильну думку. Що таке неправильна думка? — Гріх. То де ж починається гріх? — У думці. Чи сприймається мій гріх десь ще у Всесвіті, окрім мене самого? Хто його бачить? — Бог, Своїм Духом. О, тож чи є у нашому Всесвіті якийсь духовний факт, який не бачать? Який не відчувають? Чи є якась думка — добра чи зла — яку не відчувають? Хіба ви не бачите гравітацію як науку? Сер Ісаак Ньютон відкрив у Всесвіті істину, яка відповідає іншим істинам Всесвіту.
TAM1897 D 52.7Закон, який відкрив Ньютон, — це, як я вже сказав, той, завдяки якому підтримується рівновага Всесвіту. А тепер я зачитаю уривок із Писання, який показує, що про це було відомо ще за дві тисячі п’ятсот років до того, як Ньютон це відкрив. Ісая 40:12:
TAM1897 D 52.8Хто води поміряв своєю долонею, а п’ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір’я шальками?
TAM1897 D 52.9Коли гори й пагорби були поставлені, вони були збалансовані один з одним. Чи Бог влаштував це так, щоб їхня рівновага зберігалася? Яка наукова назва закону, завдяки якому підтримується рівновага речей? — Гравітація. Про що ж тоді говорив Ісая? — Про гравітацію. Безумовно, саме про це.
TAM1897 D 52.10Один вчений ілюструє цей факт на прикладі маленької квітки, яку називають проліском. Уявіть собі два види квітів, що розмножуються насінням. Один із них — квітка, що стоїть вертикально, інший — квітка, що схиляється. Ви, мабуть, помічали у квітах маленькі стовпчики, що стоять навколо центрального. Отже, у квітці, що стоїть вертикально і розмножується насінням, центральний стовпчик завжди коротший за ті, що його оточують. Якщо ж це квітка, що схиляється, центральний стовпчик довший за ті, що його оточують. Причина цього в тому, що квітковий пилок, який знаходиться на навколишніх стовпчиках, повинен потрапити на центральний, інакше розмноження квітки неможливе.
TAM1897 D 52.11Отже, у прямостоячої квітки, що розмножується насінням, цей центральний стовпчик має бути коротшим за інші, щоб пилок з інших стовпчиків міг потрапити на нього. Якби він був довшим, пилок падав би нижче, оминаючи його, і насіння не могло б утворитися. Якщо ж це поникла квітка, і цей стовпчик коротший за інші, пилок відпаде, і знову насіння не зможе утворитися. Отже, у кожній прямостоячій квітці, що розмножується насінням, центральний стовпчик коротший за ті, що його оточують. У кожній пониклій квітці, що розмножується насінням, центральний стовпчик довший.
TAM1897 D 53.1Пролісок розмножується насінням. І хоча це стояча квітка, центральний стовпчик у неї довший за ті, що оточують його. Як це може бути? Я повторю ще раз, щоб ви краще зрозуміли суть: пролісок — це, власне, стояча квітка, яка розмножується насінням. Отже, центральний стовпчик мав би бути коротшим за інші. Але він довший. Як же тоді вона може розмножуватися насінням? Господь подбав про це. Він влаштував так, що, хоч це й стояча квітка, вона все ж нахиляється й схиляється. Тому центральний стовпчик у цієї стоячої квітки зроблений довшим за інші. Вона росте й стоїть прямо, доки не зацвіте, не дозріє й не стане готовою до розмноження. Саме тоді вона схиляє голівку, а коли пилок опуститься на своє місце, маленька квітка знову піднімається й стоїть.
TAM1897 D 53.2Це прекрасно саме по собі; але саме тут і з’являється ілюстрація закону гравітації. Цей вчений пояснює мені, що причиною того, що квітка схиляється, опускає свою голівку, є тяжіння Землі. Це правильно. Що змушує яблуко падати? — Вага. Але вага — це просто гравітація — від латинського gravus, що означає «вага». Що змушує цю квітку, що стоїть, схилити свою голівку? — Вага Землі. Але чому вага Землі не змушує цю квітку схилити голову раніше? — Ах, коли Бог створив цю маленьку квітку, Він збалансував Землю, так, Він збалансував весь Всесвіт відповідно до її потреб. Коли Бог створив цей скромний маленький пролісок, Він утримав Всесвіт у рівновазі й пристосував його до потреб цієї крихітної квітки! І якщо Бог дбає про цю крихітну квітку, чи не буде Він набагато більше дбати про вас, о маловіри?
TAM1897 D 53.3Ось цей вчений каже мені, що якби Земля — і, звісно, весь Всесвіт — була б на один фунт або на одну унцію важчою, ніж є насправді, то це змусило б пролісок схилити голівку раніше, ніж належить; бо, будучи важчою, вона б чинила на нього більший вплив. І в такому разі перший пролісок став би останнім. Але щоб той маленький пролісок міг жити й радувати людство аж до кінця світу, Бог створив Всесвіт саме відповідно до потреб цієї квітки, так що коли настає точний час її потреби, вага виявляється якраз достатньою, щоб нахилити її. Тоді, коли вона звисає, щоб відбулося розмноження, з коренів надходить інша сила, і стебло стає трохи жорсткішим, і квітка перемагає гравітацію та стоїть, як і раніше.
TAM1897 D 53.4Хто води поміряв своєю долонею, а п’ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір’я шальками?
TAM1897 D 53.5Хто встановив рівновагу Всесвіту? — Бог. Ісая заявив про це майже за дві тисячі п’ятсот років до того, як сер Ісаак Ньютон це відкрив. Хіба це не було науковим фактом, коли Ісая писав про це? — Так. Хіба це не було зафіксовано протягом усіх тих століть? — Так. Хіба це не було науковою істиною весь цей час? — Так. Чи стало це ще більшою науковою істиною, коли Ньютон це відкрив? — Ні; вчені дізналися щось, чого раніше не знали, але це весь час було записано в Біблії.
TAM1897 D 53.6Подумайте над цими речами. Бог хоче, щоб ми це робили. Він хоче, щоб ви і я побачили, що спасіння, Слово, яке Він нам дав і до якого Він закликає наші найвищі роздуми, — це не якась дрібна, вузька побічна тема; це найвеличніше, що світ коли-небудь може пізнати. Це найвеличніше, що наука світу коли-небудь може пізнати. Це найголовніша наука, яку світ коли-небудь може пізнати.
TAM1897 D 53.7Проте ми маємо вивчати її не заради науки. Ми маємо вивчати її, щоб спастися; а спастися — це і є наука.