Дух пророцтва. — № 1

TAM1897 D 2.2Проповідь, виголошена у вівторок вранці, 9 лютого 1897 р. Опубліковано в «Щоденному бюлетені Генеральної Конференції», 12 лютого 1897 р., т. 1, № 1, с. 2–6.

TAM1897 D 2.3Я ПРИПУСКАЮ, що в цій залі немає нікого, хто б не вважав, що він справді вірить у дух пророцтва; тобто, що дух пророцтва належить Церкві, — цій звістці, яка виявляється через сестру Уайт, і що в ці речі вірять, принаймні заявляють, що вірять, наскільки це стосується ідеї та Писань, які доводять, що такі речі є частиною цієї справи. Але проблема не в цьому, бо ми вже перебуваємо в скруті. Якщо ми цього не усвідомлюємо, то наше становище набагато гірше, ніж якби ми перебували в скруті й усвідомлювали це. І не лише це: справа Божа, а також ви й я, перебуваємо в такій скруті, що щодня наражаємося на небезпеку накликати на себе гнів Божий через те, що ми перебуваємо там, де перебуваємо. Господь говорить нам про це не раз, і Він розповідає, як ми туди потрапили, і вказує, як звідти вибратися. І єдине, що я можу вам тут порадити, — це вивчати «дух пророцтва» і черпати з нього те, що вам потрібно.

TAM1897 D 2.4Це лише одне з висловлювань, що прозвучало. Знаючи ці висловлювання і знаючи їх уже деякий час, я був би радий залишитися вдома й продовжувати там роботу, бо там так багато чого треба зробити і так багато людей залучено. Бог закликає до багатьох змін серед людей, які утворили комітети, правління, ради тощо, і саме ці люди, що входять до складу цих комітетів, правлінь і рад, — ті, хто зібрався тут, — мають здійснити ці зміни. Тож як ці люди зможуть здійснити зміни, до яких вони самі причетні, якщо спочатку не зміняться самі? Єдиний спосіб здійснити зміни — це змінити самих людей. Через усіх, хто це зробить, Бог буде діяти, а що станеться з тими, хто цього не зробить? Ось чому я кажу, що сьогодні ми перебуваємо в скруті. Коли Господь говорить нам, у якій скруті ми перебуваємо, Він розповідає, як ми туди потрапили і як звідти вибратися. Усе це відбувається через нехтування «Свідченнями». Тож коли ми потрапляємо у скруту через нехтування «Свідченнями», а «Свідчення» вказують нам, як саме вибратися з цієї скрути, і ми слідуємо за Свідченням, яке виводить нас із неї, тоді ми будемо твердо стояти на «Свідченнях».

TAM1897 D 2.5Я не маю чого перекладати на вас, бо я перебуваю в цьому разом з усіма вами. Господь каже, що справа перебуває у скруті, і я є частиною цієї справи; я належу до неї, моє життя пов’язане з нею, так само як і ваше; це все для нас. Тож коли справа перебуває у скруті, ви й я перебуваємо у скруті. Можливо, ви особисто не мали прямого стосунку до тих кроків, що призвели справу до скрути; проте ми, будучи частиною справи, а сама справа — нашим життям, все одно перебуваємо у скруті, бо справа перебуває у ній. Але Бог каже нам, що робити, щоб вийти з неї.

TAM1897 D 2.6Я хочу дати вам не людську пораду, а Господню. Можливо, ми побачимо імена людей, і якщо так, я не буду цього уникати. Якщо якесь ім’я буде пропущено й не прочитано, а ми знаємо, хто це, це не означає, що на цього брата нападають. Припустимо, я скоїв провину, і Господь вказує мені на це у свідченні. Коли це свідчення доходить до мене, я відвертаюся від провини, і ви можете використовувати його скільки завгодно — це не буде проти мене; адже я вже не маю до цього стосунку, якщо відвернувся від неї, визнавши її та вчинивши відповідно.

TAM1897 D 3.1Насправді, питання полягає в тому, чи знаходить хтось у глибині свого серця віру в «Свідчення», доки не отримає одне, два чи три, і не прийме їх усі, — і лише тоді він буде цілком переконаний, що вірить у «Свідчення», і не раніше, ніж отримає такий досвід. Я почну зі Слова і закінчу Словом. Ось те, що підказує нам, як діяти, коли ми опиняємося в таких місцях, як це: «Якщо Господь перебуває посеред ваших нарад, споглядаючи ваш порядок, любов і страх, а також ваше тремтіння перед Його словом, то ви готові безкорисливо виконувати Його справу».

TAM1897 D 3.2Ось ми й на нараді. Хоч ми й маємо різний характер, але якщо нас формує той самий дух Христа, ми є єдиним цілим. Тоді Церква може піднятися, ясна, як полуденне сонце, і вийти, грізна, як військо з прапорами.

TAM1897 D 3.3Бога відсторонили від Його справи, від управління Його справою загалом — у роботі конференцій штатів, на радах, у правліннях, у церквах тощо. У нас з’явилися фальшиві боги, бо люди поставили людей, а люди дозволили поставити себе між Богом і справою. Бог все одно буде діяти у Своїй справі, і якщо ви не зійдете Йому з дороги та не дозволите Йому діяти по-Своєму, гнів Божий впаде на тих, хто стоїть на заваді. Люди тримаються — і дозволяють себе тримати — на місцях, з яких їм давно слід було піти. Якщо ми зійдемо Йому з дороги та дозволимо Йому діяти, Він діятиме лагідною рукою. Ми не хочемо батога з мотузок. Краще трохи здивуватися зараз, ніж сильно здивуватися через деякий час; і краще бути виправленими з любов’ю, ніж продовжувати не знати цих речей і бути змушеними втікати з храму, як це сталося того дня, або бути зовсім здивованими, коли ми вже нічого не зможемо вдіяти.

TAM1897 D 3.4Тож якщо Господь перебуває посеред ваших нарад, споглядаючи вашу любов і ваш страх, і ваше тремтіння перед Його словом, то ви готові виконувати Його справу; і Він не буде причетним до жодних несправедливих угод.

TAM1897 D 3.5Знову я читаю: «Шлях людини — це вигадувати й плести інтриги. Бог же вкладає принцип». І там, де Бог вклав принцип, наше життя й дії разом є просто вираженням цього принципу. А якщо Божого принципу там немає, то там панує принцип диявола. «Обставини не можуть здійснювати реформ. Християнство пропонує реформування серця. Те, що Христос звершує всередині, здійснюватиметься зовні за велінням наверненого розуму. Намір починати зовні і намагатися звершувати роботу всередині завжди зазнавав і зазнаватиме поразки».

TAM1897 D 3.6Я не можу застосувати свідчення до когось іншого, крім себе самого, бо воно має бути застосоване в серці й діяти зсередини. Тоді Бог застосує його скрізь, куди б я не пішов. І так само відбувається з усіма нами щодо свідчення, яке приходить до будь-кого на будь-якому зібранні, раді чи засіданні Генеральної Конференції. Президент не може застосувати по всьому полю праці свідчення, дане йому. Він повинен прийняти його у своїй душі та підкоритися йому тілом, душею й духом; і тоді Ісус Христос застосує це свідчення скрізь, куди б він, президент, не пішов. Воно є живою силою в ньому, і тоді, якщо він рухається вперед, це свідчення застосовується Господом, де б він не був. Але люди намагалися застосовувати «Свідчення» до інших людей, не маючи цього свідчення як живої сили в собі. Це пробували знову і знову, і саме в цьому полягає проблема. Якщо свідчення не прийняте ним тілом, душею та духом, так щоб принцип, який у ньому міститься, став живою силою в ньому, то не має значення, скільки він може читати це свідчення і застосовувати його до інших людей — його власний вплив буде протидіяти тому свідченню, яке він застосовує. Бо якщо воно не втілюється в його житті, у всьому, що він говорить і робить, то воно руйнується його діями. І саме це призвело до тих умов, що існують зараз. «Божий шлях полягає в тому, щоб дати людині те, чого вона не має». Ми маємо прийняти те, чого не маємо, що дає нам Бог, і це зробить нас силою в Господі. 2 Коринтян 2:14: «А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!» Коли діє цей принцип, куди б ми не пішли, Бог промовляє; Він говорить. Він через нас у кожному місці відкриває пізнання Себе. Це може бути ділова угода; це не має значення. Усе, що ми робимо, нагадуватиме їм про Бога після того, як ми підемо, тож Він через нас у кожному місці виявляє запашність знання про Себе.

TAM1897 D 3.7«Божий шлях полягає в тому, щоб зробити людину тим, ким вона не є»; щоб зробити мене тим, ким я не є. Тоді, коли до мене приходить свідчення, яке говорить мені, що я неправий, це свідчення має зробити мене тим, ким я не є, — зробити мене правим. Я не можу стояти на місці й застосовувати це; але коли я застосую це, я стану тим, ким я не був, і скрізь, куди я піду, Бог зможе явити Себе.

TAM1897 D 3.8«Людський шлях полягає в тому, щоб знайти собі зручне місце та потурати апетиту і егоїстичним амбіціям. Божий шлях — це діяти в силі. Він дарує благодать, якщо хворий усвідомлює, що вона йому потрібна. Людина надто часто задовольняється тим, що лікує себе за методами шарлатанства, а потім виправдовує свій спосіб дії як правильний». Божий шлях інший. Ми всі — хворі люди, і якби ми могли це усвідомити, Бог дав би необхідне зцілення. Людина віддає перевагу шарлатанству й вважає свій спосіб дії правильним; але Бог має на меті очистити душу. Івана 7:38: «Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.» Це — Царство Боже всередині нього. «День у день люди виявляють, чи є Царство Боже в них. Якщо Христос панує в їхніх серцях, вони набувають сили принципів, могутності, здатності стояти як вірні вартові, справжні реформатори; адже не може бути реформації без всебічної співпраці з Ісусом Христом. Завдяки благодаті Христа люди мають використовувати свої даровані Богом здібності, щоб реформувати себе. Завдяки цьому самозреченню, на яке Господь небес дивиться зі схваленням, вони здобувають перемоги над своїми вродженими та набутими схильностями; тоді, подібно до Даниїла, вони справляють на інших таке враження, яке ніколи не зникне. Цей вплив пошириться на всі куточки землі».

TAM1897 D 4.1Ось те свідоцтво, про яке я згадував хвилину тому. Коли ви приймаєте свідчення і вбираєте його у своє серце та життя, це перетворює вас на те, чим ви раніше не були, і тоді Царство Боже перебуває у вас, а це свідоцтво поширюватиметься на всі куточки землі. Можливо, ви ніколи не покинете свого штату. Тоді як це взагалі може статися? Куди б ви не пішли і куди б я не пішов, Бог залишає в серці слід, який ніколи не зітреться, і завдяки цьому сліду створюються нові сліди, і так далі. Хтось може запекти своє серце проти цього, але воно все одно дійде до нього; і коли цей слід буде залишений вами, він зрозуміє, що це від Господа. Садукеї не вірили у воскресіння, але вони також казали, що помітили в учнях, що ті були з Ісусом і навчалися від Нього після Його смерті. У своїх серцях вони знали, що Він воскрес. Факт був очевидним, але вони не навернулися завдяки цьому. Ось який принцип міститься в Біблії. Зі свідчення, написаного в 1896 році, я читаю: «Багатьох із тих, хто виконував обов’язки радників на засіданнях правління та ради, потрібно відсіяти». Зверніть увагу, там сказано «багатьох». Загалом їх не дуже багато, тож коли багатьох із них відсіють, залишиться небагато. «Їхні місця повинні зайняти інші люди, бо голос тих людей — не голос Бога. Їхні плани та задуми не відповідають Божому порядку. Тих самих людей тримали на посадах директорів правлінь, аж поки під їхнім керівництвом і за їхніми звичаями замість священного вогню, запаленого самим Богом, почали використовувати звичайний вогонь. Цих людей більше не називають Ізраїлем, а підступниками». Підступники замість Ізраїлю! У якій ще гіршій скруті ми можемо опинитися?

TAM1897 D 4.2Знову ж таки, зі свідчення, написаного в 1894 році: «Зміни мали б відбутися вже давно. Бог хоче, щоб церква позбулася своєї ганьби». Ось ці слова: «Ті самі люди не повинні складати ваше правління рік за роком; зміни мали б відбутися вже давно. Бог хотів би, щоб церква позбулася своєї ганьби; але доки люди, які вважають себе цілком компетентними працювати, не приймаючи порад від Бога, залишаються на посадах рік за роком, цього зробити неможливо. Такий стан речей пронизує, як закваска, кожну гілку справи, бо люди не відчувають потреби в керівництві Святого Духа».

TAM1897 D 4.3Що ж робити? Чи матиме Господь тепер можливість діяти? Чи дозволять Йому здійснити необхідні зміни? Це свідчення не слід застосовувати так, що ми беремо цю справу в свої руки й раптово починаємо вносити зміни. Моє серце має бути правим перед Богом, перш ніж я зможу брати участь у будь-яких змінах. Треба віддати себе Богові, а потім дозволити Йому діяти через нас. Нам байдуже, хто ці люди, якщо там є Бог.

TAM1897 D 4.4Ми не повинні починати зараз роздивлятися, яких кандидатів ми можемо висунути, щоб підтримати їх і призначити на посади, які зараз займають інші; бо тоді, хоча вони й покинуть ці місця, ми займемо їх, а Господь залишиться так само далеко, як і раніше. Проблема полягає в тому, що зараз Господь залишився осторонь. Тепер, якщо ми самі займемо їхні місця, Господь і далі залишиться осторонь, і справа опиниться в гіршому становищі, ніж раніше. Але потрібно зовсім не це. Тут не має бути політики; але якщо політика є в нас, вона буде тут і проявиться тут. Якщо в людині справді є політика, найкраще місце для її прояву — це відкритий світ, серед тих, хто є політиками і нічим іншим, бо саме цим вона і є; а якщо вона не проявиться там, то проявиться в Церкві, і там лише поширюватиме зло та диявольські справи. І, звісно, краще, щоб така діяльність відбувалася відкрито у світі, ніж у Церкві. Тож ми тут не для цього. Ми тут, щоб знайти Бога і відкрити свої серця, щоб Він міг зайняти місце від центру до периферії, у кожній думці, слові та вчинку; а Бог не є політиком; Він є Богом. Наше завдання — шукати Бога всім серцем, щоб Бог зробив усе, що має бути зроблено; і Він це зробить, якщо ми дозволимо Йому. Дайте Богові шанс. Ті, хто стоїть на заваді, мають відійти, а решта з нас — не заважати. Тоді Бог зможе зайняти те місце, яке належить Йому.

TAM1897 D 5.1Далі тут наводиться для нас історія про Никодима та Христа. Никодим був правителем в Ізраїлі, і сказано, що «Никодим шукав зустрічі з Ісусом вночі, кажучи: „Равві, ми знаємо, що Ти — Учитель, який прийшов від Бога; бо ніхто не може творити тих чудес, які Ти твориш, якщо Бог не з ним“. Усе це було правдою, наскільки це стосувалося справи, але що відповів Ісус? Він „відповів і сказав йому: Поправді, поправді кажу тобі: якщо хтось не народиться знову, не може побачити Царства Божого“. Перед нами був чоловік, що посідав високу посаду, людина, яку поважали як знавця єврейських звичаїв, чий розум був сповнений мудрості. Він справді володів незвичайними здібностями. Він не хотів іти до Ісуса вдень, бо це зробило б його предметом обговорення; для правителя юдеїв було б надто принизливо визнати, що він симпатизує зневаженому Назарянину. Никодим думає: „Я сам з’ясую місію та претензії цього вчителя, чи справді він є світлом, що просвічує язичників, і славою Ізраїлю“.

TAM1897 D 5.2«Ісус, по суті, каже Никодиму: Не суперечки допоможуть у твоїй справі. Не аргументи принесуть світло душі. Ти повинен мати нове серце, інакше не зможеш розпізнати Царства Небесного. Не більші докази приведуть тебе до правильного становища, а нові наміри, нові спонуки до дії: ти повинен народитися знову. Доки не відбудеться ця зміна, що оновлює все, найпереконливіші докази, які можна було б навести, будуть марними. Нестача — у твоєму власному серці; усе має змінитися, інакше ти не зможеш побачити Царства Божого.

TAM1897 D 5.3«Це було дуже принизливе твердження для Никодима, і з почуттям роздратування він підхоплює слова Христа, кажучи: „Як може людина народитися, коли вона вже стара?“ Він не був достатньо духовним, щоб осягнути значення слів Христа. Але Спаситель не відповів на аргумент аргументом. Піднявши руку з урочистою, спокійною гідністю, Він ще переконливіше доносить істину: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хтось не народиться від води й Духа, той не може увійти до Царства Божого. Те, що народилося від тіла, є тіло; а те, що народилося від Духа, є Дух. Не дивуйся, що Я сказав тобі: вам треба народитися знову. Вітер віє, куди хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде; так само кожен, хто народився від Духа». Никодим сказав Йому: «Як це може бути?»

TAM1897 D 5.4«Деякі проблиски істини проникали в розум правителя. Слова Христа наповнили його благоговінням і спонукали до запитання: „Як це може бути?“ З глибокою серйозністю Ісус відповів: „Ти — вчитель Ізраїлю, і не знаєш цього?“ Його слова дають Никодиму урок: замість того, щоб дратуватися через прості слова істини й вдаватися до іронії, він мав би мати набагато скромнішу думку про себе через свою духовну неосвіченість. Проте слова Христа були вимовлені з такою урочистою гідністю, і погляд, і тон висловлювали таку любов до нього, що він не образився, усвідомивши своє принизливе становище. Безумовно, той, кому довірено релігійні інтереси народу, не повинен бути необізнаним щодо істини, такої важливої для їхнього розуміння, як умова входу до Царства Небесного. „Поправді, поправді кажу тобі, — продовжив Ісус, — ми говоримо те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили; а ви не приймаєте нашого свідчення. Якщо Я говорив вам про земні речі, і ви не вірите, то як ви повірите, коли я говоритиму вам про небесні речі?»

TAM1897 D 5.5«Урок, колись викладений Никодимові, я пропоную засвоїти усім тим, котрі нині посідають відповідальні пости «начальників в Ізраїлі» і чиї голоси часто лунають в нарадах, виявляючи той самий дух, яким володів Никодим». Хто сьогодні прислухається і дозволить тим самим словам мати такий самий вплив на свої серця та життя? У результаті Никодим навернувся.

TAM1897 D 5.6Ці слова були звернені до президентів конференцій, пресвітерів церков та тих, хто обіймає офіційні посади в наших установах. Ви знаєте, чи є ви президентом конференції. Це звернення до вас; воно каже: «Ви мусите народитися знову». Ви знаєте, чи є ви пресвітером церкви. Це звернення до вас; воно каже: «Ви мусите народитися знову». Ви знаєте, чи обіймаєте ви офіційну посаду в будь-якій з наших установ. Це звернення до вас; воно каже: «Ви мусите народитися знову». Це говорить: «Ви повинні навернутися». Воно не каже, що ви ніколи не наверталися; навіть якщо ми вже навернулися, настали такі часи, коли Бог закликає до більш повного навернення, до глибшого посвячення, ніж те, що ви чи я коли-небудь знали раніше. Для вас чи для мене не має значення, що ми навернулися п’ять, десять чи п’ятнадцять років тому, якщо ми не навернулися зараз, сьогодні. І сьогодні Він каже: якщо ви почуєте Його голос, не робіть запеклими ваших сердець. Сьогодні, поки це називається «сьогодні», Він каже вам і мені: «Ви повинні народитися знову; ви повинні навернутися; і якщо людина не народиться знову, вона не зможе побачити Царства Божого». І ось благословенна обіцянка: І дам вам нове серце. Слава Господу! Шукаймо Господа з таким серцем, з такою щирістю, як ніколи раніше, щоб Він міг використовувати нас, як ніколи раніше; і тоді Він зніме ганьбу зі Своєї Церкви, і вона підніметься, щоб іти вперед без перешкод, прекрасна, як місяць, ясна, як сонце, і грізна, як військо з прапорами. Ось чого Господь хоче від вас і від мене сьогодні. Чи отримає Він це?