Місіонери Божі

TAM1897 Q1 14.2Проповідь, виголошена в середу ввечері, 3 березня 1897 року Опубліковано в «Бюлетені Генеральної Конференції», перший квартал 1897 р., т. 2, № 1, с. 14–20.

TAM1897 Q1 14.3Наш урок учора ввечері завершився розповіддю про заснування першої держави, відомої в історії; власне, про походження держави. Святе Писання говорить про царство Німрода:

TAM1897 Q1 14.4початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар. З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію.

TAM1897 Q1 14.5У нашому перекладі написано: «Вийшов Ашшур і збудував Ніневію». Але справжня думка полягає в тому, що вказано в примітці: «Він [Ашшур] вийшов до Ассирії й збудував Ніневію» та інші міста, що там згадані. Отже, початок його царства був у Шінеарі, а його розширення — до Ассирії.

TAM1897 Q1 14.6Німрод був не просто могутнім мисливцем на звірів, а й гонителем людей. І ту владу, яку він здобув, яку отримав у свої руки завдяки створенню та розширенню свого царства, він використовував, щоб змусити людей визнати його владу та бога, якому він служив. Отже, від першої держави, яка коли-небудь існувала у світі, аж до останньої, яка коли-небудь існуватиме у світі, кожна з них використовувала свою владу проти Бога.

TAM1897 Q1 14.7Я повторю це ще раз: кожна держава, від першої, що коли-небудь існувала, тобто держави Німрода, аж до останньої, що коли-небудь існуватиме, тобто цієї, використовувала свою владу проти Бога, проти Його істини, проти Його народу, щоб відвернути людей від Бога. Від початку до кінця — ось така історія кожної з них. Коли світ закінчиться, таким буде підсумок царств і держав світу.

TAM1897 Q1 14.8Ось цитата зі статті на першій сторінці журналу «Review» від 14 квітня 1896 року: Головний ошуканець «спокусив людей кланятися ідолам і таким чином домігся влади над земними царствами. Він вважав, що бути богом цього світу — наступна за привабливістю мета після володіння Божим престолом на Небі». В історії, наведеній у попередньому уроці, ви можете побачити, як реалізувався цей план, розкритий у дусі пророцтва. Спочатку люди впали в ідолопоклонство, а потім перейшли до монархії. І перший, хто це зробив, заснував державу і сам став гонителем людей, користуючись владою, яку таким чином здобув. Ось така історія. Ви побачите, як це відбувалося в інших народах у міру нашого просування вперед.

TAM1897 Q1 14.9Не минуло багато часу після Німрода, як у всій тій країні Бога забули всі, крім самого Авраама. Лише Авраам шукав і знайшов Бога; і з Авраамом Бог знову розпочав людський рід Господнім шляхом. А тепер зверніть увагу на те, що Він сказав Аврааму. З огляду на те, що ми вивчали, з огляду на те, що було перед нами на попередньому уроці, і на те, на що я щойно звернув вашу увагу, розгляньте, що Бог сказав Аврааму, коли Він започаткував з ним новий народ; тобто народ Божий. У Буття 12:1 сказано, що Господь спочатку сказав йому: «І сказав Господь до Аврама: Вийди з» — чого? — «твоєї країни». Що насамперед?

TAM1897 Q1 14.10(Збір) З твоєї країни.

TAM1897 Q1 14.11«і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.» Бог сказав, що Аврам повинен залишити три речі. По-перше, він повинен залишити що? — Свою країну. Далі? — Своїх родичів. Далі? — Дім свого батька. У домі його батька були ідолопоклонники. Його країна примушувала людей до ідолопоклонства; вона була проти Бога. Його країна, його родичі та дім його батька були ідолопоклонниками, і він мусив залишити все це. Господь показав йому землю; але чи дав Він йому її у володіння? — «не дав йому навіть на крок». Коли Бог покликав його з тієї країни, чи привів Він його в іншу? — Ні; але «обіцяв дати її … йому й його родові по нім». Тоді, коли Бог покликав його з його країни і не привів його в іншу, де ж він опинився?

TAM1897 Q1 14.12(Збір) Мандрівником і чужинцем.

TAM1897 Q1 14.13Тож чи залишився Божий представник у цьому світі абсолютно без батьківщини?

TAM1897 Q1 14.14Та чи був він зовсім без батьківщини? — О, він сподівався на «кращу батьківщину, тобто небесну».

TAM1897 Q1 14.15Давайте перейдемо до 11-го розділу Послання до Євреїв і подивимося на це. Восьмий вірш, початок:—

TAM1897 Q1 14.16Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

TAM1897 Q1 15.1Але звідки він вийшов? — Зі своєї країни, не знаючи, куди йде. «Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці». Ви знаєте, що Він не дав йому ніякої спадщини, ні, навіть стільки, щоб він міг на неї ступити; і все ж Він обіцяв дати її йому та його нащадкам після нього. Він вивів його з його власної країни; і жодної іншої країни на землі Він не дав йому навіть стільки, щоб на неї ступити ногою. Таким чином, він залишився абсолютно без країни на землі. У цьому ми впевнені; але згадайте, що говорив Бог. Ким був Авраам у той час? — Він був «другом Божим», «батьком усіх, хто вірує в Бога». Чи є він вашим батьком? Чи маєте ви країну в цьому світі?

TAM1897 Q1 15.2бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць.

TAM1897 Q1 15.3Що обіцяв Бог, коли вивів його з його країни? Чи обіцяв Він йому країну? — Так. Але він не отримав країни в цьому світі; «але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.» Чи може людина шукати батьківщину, коли вона вже має її? — Ні; бо людина не може мати двох батьківщин, так само як не може служити двом господарям.

TAM1897 Q1 15.4«Ну, — скаже хтось, — Авраам був далеко від своєї батьківщини». Так, але він мав можливість повернутися, якби захотів. Якби він і досі вважав ту землю своєю батьківщиною, так що вона лежала йому на серці, і якби він почав сумувати за нею, коли віддалився на вісімсот чи тисячу миль, а в тій землі настав голод і виявилося, що там не так багато цікавого, як він сподівався, він міг би сказати: «Я хотів би ще раз побачити там своїх рідних, ті дорогі старі рівнини та знайомі дерева. Якби я тільки міг це зробити, то я був би готовий повернутися й залишитися на цьому полі на деякий час». Якби він так думав, то мав би можливість повернутися; бо написано: «І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись».

TAM1897 Q1 15.5Пам’ятати; що означає пам’ятати? — Якби їхні думки були сповнені тієї країни, з якої вони вийшли, вони могли б мати нагоду повернутися. І вони б її мали, бо тоді вони б її створили.

TAM1897 Q1 15.6Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому [тому, з цієї причини] й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

TAM1897 Q1 15.7Чи ви вийшли зі своєї країни? Перейдіть до Римлян 4:1–12:—

TAM1897 Q1 15.8Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов’язку. А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха! Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

TAM1897 Q1 15.9Отож та віра нашого батька Авраама, яку він мав ще будучи необрізаним, була тією вірою, яку він мав, коли Бог покликав його з його країни, від його роду, з дому його батька, і він залишився в руках Божих, не маючи країни на світі. І він є батьком для всіх тих, хто вірує, навіть якщо вони не обрізані; і для всіх інших також, за умови, що ми всі ходимо слідами тієї віри, яку він мав, коли був ще необрізаним. «коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.»

TAM1897 Q1 15.10«потомство твоє буде приходьком в землі не своїй.» Чи є ви його нащадками? Чи є ви нащадками Авраама, бо вірите в Ісуса Христа? Чи є ви чужинцями в тій землі, де перебуваєте? — Якщо ви його нащадки, то так. Чому? — Бо це не ваша країна. Це вже не ваша країна.

TAM1897 Q1 15.11Це не теорія. Це стосується практичної, повсякденної релігії. Брат Ден Джонс учора, як ви пам’ятаєте, говорив про місіонерів, які їдуть до Мексики, і він хотів, щоб місіонери, які туди їдуть, брали з собою свої серця. Тих, хто залишає свої серця у Сполучених Штатах чи в будь-якому іншому штаті, коли їде туди для місіонерської роботи, він не хоче; бо тоді вони не можуть виконувати місіонерську роботу.

TAM1897 Q1 15.12Господь хотів, щоб Авраам був місіонером для всіх людей, яких він згодом зустріне на землі; і він був таким. Але Бог знав, і знає кожен, хто бачить це так, як бачить Господь, що жодна людина не може бути місіонером у цьому світі, якщо має свою країну в цьому світі. Ви й я не можемо бути місіонерами в жодній іншій країні, якщо Америка є нашою країною. Ми не можемо бути місіонерами в Америці, доки Америка є нашою країною. Ви не можете бути місіонером навіть у себе вдома, якщо спочатку не покинули свою країну. Це так. Так влаштований світ.

TAM1897 Q1 16.1Питання. — Як ви це доводите?

TAM1897 Q1 16.2Ми не можемо цього довести. Я й не збираюся це доводити. Господь це встановив, а ми з вами маємо це сприйняти й повірити в це.

TAM1897 Q1 16.3Для чого ж ми є місіонерами у світі? Давайте розглянемо це. Чому нас послано бути місіонерами? Місіонерами чого? У чому полягає наша місіонерська праця? Яка її мета? Чи ми місіонери для Америки, чи ми місіонери для Бога? Чи є Америка Божою країною, незалежною від усіх інших на землі? Вона недостатньо добра, щоб бути Божою країною; і вона недостатньо добра для Божого народу, хай якою доброю вона б не була.

TAM1897 Q1 16.4Ви і я маємо бути місіонерами для Бога, щоб закликати людей до Бога; закликати їх звідти, де вони є, до Бога, від гріха до праведності, від темряви до світла, з країни, де вони перебувають, до кращої країни, яку Бог приготував.

TAM1897 Q1 16.5Отже, якщо Німеччина — це моя батьківщина, — а якщо моє серце там, то це і є моя батьківщина, — як я можу закликати людей до країни, до якої я не належу, яка не є моєю? Якщо Америка — це моя батьківщина, як я можу вести місіонерську діяльність в інтересах іншої країни? — Це неможливо. Коли Бог хотів, щоб Авраам став місіонером для Бога, місіонером від імені країни, до якої Бог кличе всіх людей, Він помістив його туди, де він міг справді бути місіонером для всіх людей. Бог покликав його бути місіонером, і цим Він показав приклад усім, хто прийде після нього, що означає розпочати місіонерську діяльність. Перше, що треба зробити, — це виїхати зі своєї країни. Тож якщо ви збираєтеся бути місіонером у Небрасці, вийдіть зі своєї країни. Якщо ви збираєтеся бути місіонером у Мексиці, спочатку вийдіть зі своєї країни. Бо якщо ви взагалі збираєтеся бути місіонером на землі, Господь каже вам: «Вийди з твоєї країни»; а потім Він додає: «з твоєї країни та з дому твого батька». Усе це заважає місіонерській роботі, доки ви не відійдете від цього й не вийдете з цього. Але коли ви вийдете зі своєї країни, від своїх рідних і з дому свого батька, тоді, де б ви не були на землі, ви — місіонер. Вам не треба цим ставати; ви вже є цим. «кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.» І «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний.» «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.»

TAM1897 Q1 16.6Я вже казав щойно, і повторюю ще раз: це — практичне християнство у повсякденному житті, яким воно завжди було для тих, хто вірить у Бога.

TAM1897 Q1 16.7(Голос) Як людина може залишитися в Небрасці і водночас вийти зі своєї країни?

TAM1897 Q1 16.8Шляхом нового народження. Якщо він народився в Небрасці, йому потрібно народитися заново. Якщо він народився в Америці, нехай народиться заново, і він покине свою країну. Якщо він народився в Німеччині, нехай народиться заново, і він покине свою країну.

TAM1897 Q1 16.9Отже, брати, у цьому криється велике значення. У цьому світі немає нічого, що так сильно заважало б нашій місіонерській роботі, як ці постійні поїздки на чужі місіонерські поля та підготовка до майже негайного повернення. Кожен із місіонерів-адвентистів сьомого дня, хто бував у чужій країні, знає, що це факт. І йому не треба виїжджати за межі Сполучених Штатів, щоб у цьому переконатися. Навіть було висловлено пропозицію, що було б доцільно задіяти другий корабель, щоб повертати додому місіонерів, яких вивозить «Піткерн»; коли «Піткерн» вивозить їх, нехай через короткий час іде за ним інший корабель, коли вони почнуть сумувати за домівкою, і привозить їх додому! Тепер це має припинитися, інакше ми ніколи не будемо місіонерами на цій землі; Господь не хоче нічого подібного.

TAM1897 Q1 16.10Якщо ваше серце в цій країні; або якщо ваше серце тут, з вашими рідними; якщо ваше серце тут, у домі вашого батька, — то заради вашої душі та заради Божої справи не відходьте звідси, доки не відвернете своє серце від усього цього. Бо де ваше серце, там і ваш скарб, і ви захочете повернутися якомога швидше.

TAM1897 Q1 16.11Якщо ви поїдете в іншу країну, а ваше серце не буде там, ви не зможете зробити нічого доброго, перебуваючи там; ви станете тягарем для себе самого і для всіх, хто навколо вас. Не думайте, що цього не станеться, бо це неминуче.

TAM1897 Q1 16.12Наше завдання — знати, де наш дім, — наш справжній дім, — і що його немає ніде на цій землі; що він у небі, і що ми незабаром туди підемо. І тоді, куди б вас не покликали на цій землі, пам’ятайте, що ви йдете додому. Тоді, чи то на островах Південного моря, чи то в Мексиці, ви будете як вдома; і ви це знаєте, і перебуваєте там, щоб залишатися вдома та працювати для Бога там, де ви є, доки Він не покличе вас на інше поле; і коли ви туди потрапите, ви все одно будете як вдома. Таким чином ви ніколи не опинитеся в чужому місці, і люди не будуть для вас чужими.

TAM1897 Q1 16.13Ось так саме працює ця ідея приналежності до будь-якої країни в цьому світі. Щодо країн, то та країна, яка є вашою, займає чільне місце у ваших думках; і якщо ви поїдете в іншу країну, ви постійно будете порівнювати цю країну зі своєю. Уроки, які ви викладаєте, проповіді, які ви проголошуєте, сам вплив, що супроводжує вас, будуть настільки просякнуті цим — навіть без вашого відома — що люди постійно це відчуватимуть. Отже, між вами та ними існує бар’єр, який ви ніколи не зможете подолати, доки не покинете свою країну.

TAM1897 Q1 17.1Доки це залишається у вас, між вами та ними існує бар’єр. Ваша праця не може бути ефективною, доки цей бар’єр між вами та людьми не буде зруйнований, і вони не побачать, що ви відокремлені від своєї країни, від своїх рідних та від дому свого батька. Але коли ви покинете свою країну, коли народитеся заново, ваша батьківщина буде в тій небесній країні; там ваш дім; і це єдина земля, до якої ви відчуваєте прихильність. Тоді між вами та будь-ким на цій землі не буде жодної перешкоди, і ви зможете нести Євангеліє кожній людині у цьому світі. У кожному, кого ви зустрінете на землі, ви знайдете друга; вони не будуть для вас чужими.

TAM1897 Q1 17.2Насправді, ви можете піти до людей в інших країнах і побачите, що вони такі ж добрі, як і люди в цій країні. Позаминулого літа, я побував у кількох із цих інших країн. Я був у Данії, Норвегії, Швеції, Німеччині, Швейцарії, Богемії, Австрії, Угорщині, Болгарії, Туреччині, Греції, Італії, Нідерландах, Англії, Ірландії, Шотландії — загалом у шістнадцяти різних країнах. Кожна з цих країн, кожна на своєму місці, була для мене такою ж доброю, як і ця країна.

TAM1897 Q1 17.3У багатьох речах вони абсолютно однакові. Вода там така сама, як і в цій країні. Трава там росте точно так само, як і в цій країні, — верхівка тягнеться вгору. Дерева там ростуть точно так само, як і в цій країні, і є точно такими ж, як дерева в цій країні. Навіть люди за статурою та загальним виглядом точно такі самі, як і в цій країні. Отже, якщо пагорби, скелі, вода, дерева, трава та люди там є точно такими ж, як і в цій країні, чи не є вони такими ж гарними, як і ці? Я не бачу жодної різниці.

TAM1897 Q1 17.4Пастор Балленджер. — Чи могли б ви так само вільно говорити про ці речі в усіх тих країнах, як ви це робите тут?

TAM1897 Q1 17.5Звичайно. Я саме про це і проповідував у тих країнах. Євангеліє можна проповідувати будь-де. Брати, на кожному кроці я зустрічав добрих людей, і нікого, крім добрих людей. Інших я не зустрічав. Чесно кажучи, не зустрічав. Люди, які були для мене абсолютно незнайомими — яких я ніколи раніше не бачив, чию мову я не розумів, а вони не розуміли моєї, — робили все, що могли, щоб допомогти мені, показати дорогу та підтримати мене будь-яким можливим способом. У тих місцях, де я бував, гроші, які я мав у кишені, були їхньою валютою. Я не міг їх прочитати. Коли я йшов платити за проїзд у трамваї, купувати квиток на поїзд чи щось подібне, — все, що я міг зробити, це простягнути стільки, щоб бути впевненим, що вистачить, і дозволити їм взяти те, що я мав за це заплатити, і вони брали саме стільки, не більше, і давали мені правильну решту.

TAM1897 Q1 17.6Кажу вам, брати, люди скрізь однакові. Єдина різниця в тому, що в деяких місцях вони трохи кращі, ніж в інших. Ось і вся різниця, яку я бачу. А Євангеліє — Євангеліє, як ми знаємо, скрізь у світі однакове. У цьому немає жодних сумнівів. І оскільки це Євангеліє скрізь однакове, воно призначене для всього людства. А оскільки все людство настільки ж схоже й однакове, як і Євангеліє, то коли ви сприймаєте Євангеліє так, як того хоче Господь, і йдете до людей так, як того хоче Господь, ви побачите, що це працює саме так — завжди й усюди.

TAM1897 Q1 17.7Коли я був у Данії, для мене це була справді найкраща країна на землі; і я насолоджувався перебуванням там разом із людьми, що мене оточували! Коли я був у Норвегії, для мене це була найкраща країна у світі. Коли я був у Туреччині, для мене це була найкраща країна на землі; і якби я шукав місійне поле, я б одразу поїхав до Туреччини. Турки такі самі, як і інші люди, — привітні та ввічливі, коли зустрічають вас на вулиці, і по всій країні, коли зустрічають вас на дорозі.

TAM1897 Q1 17.8Брат Холсер і я мусили чекати, поки корабель стояв на якорі в Смирні, в Азії, і ми вирушили оглянути руїни Ефесу. Він пішов далі, ніж я, але ми разом пройшли близько шести миль за місто, залишаючись наодинці. Ми йшли так само, як ви тут виходите в поля. На шосе ми зустрічали людей так само, як це буває тут. Я не відчував жодної небезпеки, і, гадаю, він теж. Ми не знайшли нічого, чого б варто було боятися. Ми гуляли там так само, як гуляли б тут. Ми були в Нікомедії, коли вірмени казали, що виходити з дому майже небезпечно, а надто — щоб когось побачили, як він прогулюється на пагорбах; але ми виходили за межі міста й піднімалися на пагорби, чекаючи на поїзд. На дорозі ми зустрічали турків із їхніми возами та волами; ми бачили, як вони відпочивали біля дороги. Ми не боялися. Для нас не було ніякої небезпеки. Скрізь панувала безпека.

TAM1897 Q1 17.9Я кажу вам, що в кожній із цих країн люди — добрі, привітні, лагідні та гостинні. Вони кинуть свою роботу, щоб зробити вам послугу, показати дорогу, провести вас через вулицю, пройти з вами один-два квартали, щоб вказати шлях, хоча вони ніколи раніше вас не бачили і не сподіваються побачити знову. Моє серце переповнювали теплі почуття до цих добрих людей навколо, і я бажаю, щоб вони могли піти з нами до тієї кращої країни, де ми могли б бути разом і завжди бути добрими одне до одного. Як я сказав щойно, і як вам вчора розповів Д. Т. Джонс, саме в цьому полягає суть місіонерської роботи. Ось у чому вона полягає. Бували такі, кого відправляли, і вони охоче, з радістю вирушали на закордонну місію. Саме з цього вони й починали, саме на це вони розраховували; з великими витратами вони дісталися туди. Минуло лише трохи часу, як надійшов лист із благанням повернутися. «О, тільки дозвольте мені повернутися додому! Я не прошу вас оплатити мою дорогу додому; тільки дозвольте мені повернутися».

TAM1897 Q1 18.1(Голос) Чи надає Рада закордонних місій таким людям можливість повернутися?

TAM1897 Q1 18.2Звісно. Як вони могли вчинити інакше? Це не вигадана історія. Це факт, брати. Але це не місіонерська робота. Звісно, Рада закордонних місій не хотіла б, щоб такі люди залишалися там. Найкраще, що вони могли зробити, — це дозволити їм повернутися додому; адже єдине місце, де вони могли щось зробити, — це вдома. Їхнє серце було вдома, в Америці.

TAM1897 Q1 18.3Насправді, дехто так боявся, що помре, якщо залишиться там, що повернувся додому — і помер. Це факт. Я не вживаю цього виразу і не кажу так, щоб пограти на ваших почуттях чи щось подібне. Деякі люди так сумували за домівкою, що боялися, ніби не зможуть там жити; і вони повернулися додому за власним бажанням, а незабаром після цього померли. Нічого гіршого з ними не сталося б, якби залишилися за кордоном.

TAM1897 Q1 18.4Я знаю, і ви теж знаєте, що багато хто вирушав на закордонні місії, більше уявляючи собі екскурсію, ніж важку місіонерську працю. І коли вони наприкінці подорожі з’ясували, що це була не екскурсія, а випробування; що це означало самозречення, хвороби та палючу лихоманку, які за короткий час позбавили цю подорож усього екскурсійного характеру. Це не те, що вони мали на увазі, коли вирушали.

TAM1897 Q1 18.5Я знаю, і ви знаєте, що спочатку ця ідея місіонерської роботи оповита ореолом. Але ми хочемо спертися на тверді факти, відвернути погляд від цього ореолу і пам’ятати, що за ним ховається сувора реальність. Є певний ореол у тому, щоб сісти на поїзд чи корабель серед великого натовпу людей і з великою урочистістю, коли ми вирушаємо на місію, отримуючи таку честь; звичайно, це нормально, але ті, хто вирушає, повинні бути впевнені, що їхні думки та серця зосереджені на чомусь більш суттєвому, ніж це. Вони повинні пам’ятати, що, хоча брати готові проводжати їх до поїзда чи корабля і, якщо треба, проливати сльози під час розставання, попри все це кожен із цих місіонерів не повинен забувати, що він вирушає назустріч труднощам, розгубленості, небезпекам і хворобам.

TAM1897 Q1 18.6І нехай він пам’ятає, що йому доведеться не лише зіткнутися з усім цим, а й пройти через це, і не боятися, що він помре. Нехай кожен буде цілком упевнений, що він уже помер, перш ніж вирушати, і він не боятиметься, що помре, коли дістанеться туди. Але якщо ви не померли перед тим, як вирушати, то не вирушайте, доки не помрете; бо інакше ви не принесете користі ані собі, ані справі. Ви будете лише тягарем для тих, хто вже там — якщо до вашого приходу там є хтось вірний.

TAM1897 Q1 18.7Ось це і є істина, і ви це знаєте. То чому ж ми маємо дозволити, щоб це випало з поля зору? Таке саме було потрібне в нашій роботі всі ці роки. Було б заощаджено великі суми грошей, якби на цьому наполягали ще до того, як ви вирушили. Було б уникнуто великих помилок і величезних страждань, якби на цьому наполягали, і наполягали ще до того, як працівники вирушили.

TAM1897 Q1 18.8Як я вже казав щойно, якщо ви справді мертві ще до того, як вирушите, і поки ви там, вас не надто турбуватиме перспектива смерті. З того, що ви захворіли, дуже сильно захворіли — горите від лихоманки, — ще не випливає, що ви помрете. З того, що ви захворіли, ще не випливає, що ви помрете, і що вам слід думати, ніби ви мусите зібрати речі й вирушати додому, щойно вийдете з цього стану або одужаєте настільки, щоб вирушити.

TAM1897 Q1 18.9Я знаю місіонерів, можливо, ви теж знаєте, зокрема одного з них та його дружину, яких я маю на увазі, які вирушили на місію за кордон. Вони обоє були молодими людьми. Жоден із них, гадаю, не мав більше двадцяти двох років; чоловікові, ймовірно, було щонайбільше двадцять три. Вони вирушили на своє поле місіонерської діяльності й взялися до роботи. Згодом на них навалилася хвороба. Дружина першою захворіла на місцеву лихоманку і була страшенно хвора — настільки, наскільки, мабуть, можна захворіти й вижити; але жоден із них не почав сумувати за домівкою разом із лихоманкою. Вони мужньо трималися; чоловік доглядав дружину під час її хвороби, і щойно вона ледь змогла сісти й ходити, його самого вразила та сама лихоманка, така ж тяжка, як і в неї; а вона, у тому ослабленому стані, доглядала його. Але вони пройшли через усе це як відважні християни, слава Господу. Вони досі перебувають на тому полі; вони досягли успіху на тому полі, де вони знаходяться, і досягали успіху з того дня, як туди прибули. Це має бути нашим ідеалом.

TAM1897 Q1 18.10Я не кажу, що ніхто з тих, хто поїхав, не мав би повертатися. Я не кажу, що ніхто з них не мав би повертатися одразу після прибуття на місіонерське поле. Але я хочу сказати, брати, що вони мали б знати ще до від’їзду, чи мають вони повертатися одразу, чи ні.

TAM1897 Q1 18.11Те, що Місійна рада вважає, що ви могли б стати хорошим місіонером, — це недостатній доказ для того, щоб ви вирушили на закордонну місію. Ви повинні самі знати, що Бог покликав вас туди; і що ви йдете туди, бо Бог хоче, щоб ви були саме на тому місці. Тоді, коли ви підете, ви підете, бо Бог вас покликав, і ви будете знати, що Він із вами, поки ви йдете. Ви знатимете, що Він із вами, коли дістанетеся туди; і вас не злякають жодні труднощі, не знеохотять жодні випробування, не змусять повернути назад жодні хвороби, ані навіть перспектива смерті.

TAM1897 Q1 19.1Якщо справа дійсно дійде до фізичної смерті, ви навіть не уявляєте, як ви підриваєте справу, якщо втікаєте, щоб уникнути її. Ви і я, кожен християнин, а особливо кожен християнин-адвентист сьомого дня, бо це християнський досвід, мусимо усвідомити цей єдиний живий принцип: робота християнина не закінчується, коли він помирає фізичною смертю. Якщо він вірний своїй справі, поки живе, і помирає на своєму посту, його справа триває й після його смерті.

TAM1897 Q1 19.2Ось це і є факт. Якщо ви йдете, відповідаючи на Божий поклик, якщо ви йдете з Богом поруч, і якщо ви помрете ще до того, як вирушите, якщо ви є тим місіонером, якого покликав Бог, — таким, яким був Авраам, — то ви самі маєте знати перед Богом, під Божим провидом і з Богом, що це є Його воля щодо вас.

TAM1897 Q1 19.3Те, що ви сьогодні переконані, що маєте йти як місіонер, не є доказом того, що ви маєте вирушати з цієї конференції на те поле. Якщо ваше переконання правильне й добре, воно збережеться. Якщо це не правильне переконання, воно не повинно зберігатися. Воно має зіпсуватися якомога швидше. І якщо вам доведеться тримати його деякий час, і воно зіпсується, краще, щоб це сталося тут, ніж після того, як ви опинитеся на місіонерському полі.

TAM1897 Q1 19.4Якщо ваше переконання походить від Господа, воно є добрим і збережеться. Давид протягом двадцяти років мав переконання, що він має стати царем Ізраїлю. Але він зовсім не прагнув наблизити час, коли стане царем Ізраїлю. Він не поспішав з цим. Коли все опинилося в його руках, він не поворухнув навіть пальцем, щоб сісти на престол. У нього було переконання, достатньо міцне, щоб зберегти його протягом двадцяти років; і коли Господь випробував його та зміг йому довіритися, Він Сам привів його на престол.

TAM1897 Q1 19.5Тож, можливо, у вас є переконання щодо певного місіонерського поля. Можливо, воно походить від Бога. Не намагайтеся втілювати свою ідею в життя незалежно від того, чи вірить у неї Місійна рада, чи ні, чи вірить у неї Конференція, чи ні. Просто чекайте на Бога і дозвольте Йому самому сказати іншим людям, що це так. Коли ми так чекаємо на Бога, а потім вирушаємо, Господь іде з нами, і ми це знаємо; і Він з нами, поки ми там перебуваємо, і ми це знаємо. Це наше місце, і ми будемо стояти на ньому, доки Бог не покличе нас геть. І якщо Він використовував нас там так довго, як міг, ефективно, за життя; і Він може краще використати ваш вплив, коли ви помрете; тоді вам слід просто спокійно померти щасливим християнином, знаючи, що Бог продовжить вашу справу після вашої смерті. Переконання, яке Бог поклав у серця людей через вас, коли ви були живі й розмовляли з ними, поглибиться, зміцниться й оживе завдяки вашому доброму прикладу після вашої смерті; і завдяки цьому вони прийдуть до Ісуса Христа.

TAM1897 Q1 19.6Тож чи готові ви, щоб Бог проповідував Євангеліє не лише через ваше життя, а й через вашу смерть? Чи готові ви, щоб Він проповідував Євангеліє через вас, мертвих, фізично мертвих і похованих у могилі, так само впевнено, як ви готові, щоб Він проповідував Євангеліє разом з вами, коли ви живі й ходите по землі? Якщо ні, то ви не готові вирушити на місію.

TAM1897 Q1 19.7А тепер я прочитаю це зі Святого Писання. Відкрийте перший розділ Послання до филип’ян. Там наведено приклад того місіонера, якого Бог покликав, як зразок для вас, як приклад для всіх, хто згодом увірує в Ісуса Христа для вічного життя. Ви пам’ятаєте труднощі Павла. Ви пам’ятаєте його перипетії, його випробування, його гоніння, його бичування, його небезпеки всюди; і ви знаєте, що він ніколи не зневірився, де б він не був.

TAM1897 Q1 19.8Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії, бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. Вірші 12, 13.

TAM1897 Q1 19.9Коли це було написано, він не знав, якого дня буде виконано указ імператора, і його стратять. Він очікував на це. А тепер подумайте про все те, через що він пройшов. Побиття батогами, випробування, гоніння, небезпеки, пограбування, одного разу його побили камінням, витягли за місто й залишили, вважаючи мертвим. Тепер він каже: «Я хотів би, щоб ви зрозуміли, що все це сталося зі мною для поширення Євангелія». Що робив Бог через кожне з цих випробувань, страждань і небезпек? — Він використовував цю людину, щоб через неї проповідувати Євангеліє, так що коли ті люди побили його камінням, витягли за місто й залишили, вважаючи мертвим, Святий Дух Божий закарбовував у їхніх серцях печать Своєї істини: що ця людина була від Бога, що звістка, яку він приніс їм, була від Бога; і якщо вони повстали проти неї, їхня загибель була запечатана; а якщо вони підкорилися їй, вони були врятовані.

TAM1897 Q1 19.10Саме це Бог має робити через нас. Усе, для чого ми існуємо у цьому світі, — це щоб Бог міг проповідувати Євангеліє через нас. Це не стільки ми робимо це, скільки Бог робить це через нас, чи то словом, чи то впливом; і Бог може робити це так само добре через вплив, як і через слово. Бог вкладатиме Євангеліє як у наш вплив, так і в наші слова. Ми завжди проповідуємо як через наш вплив, так і через наші слова.

TAM1897 Q1 19.11А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно. Одні, правда, і через заздрощі та колотнечу, другі ж із доброї волі Христа проповідують; а інші з любови, знаючи, що я поставлений на оборону Євангелії; а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх. Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й буду радіти. Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа, через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.

TAM1897 Q1 20.1Хіба ж не написано, що Бог використає померлого, щоб прославити Євангеліє та славу Ісуса Христа? Чи готові ви, щоб Він зробив це через вас, коли Він може зробити це краще, коли ви мертві, ніж коли ви живі? Мертві, справді, але живі для Нього. Тож чи не бачите ви, що в цьому доброму сенсі християнин ніколи не вмирає? «бо всі в Нього живуть.» «І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!». Чи належите ви? Якщо ви належите Господу, коли живете, то належите Йому й після смерті. І так само, як Бог використовує вас, коли ви живі, для проповідування Євангелія, так само Він використовуватиме вас і після смерті для проповідування Євангелія. І ваша праця не припиниться, коли ви помрете. Так само, як ваша праця є справою Христа, поки ви живі, вона триватиме й після вашої смерті. Ваш вплив дасться взнаки, і Бог через вас, після вашої смерті, звершить те, чого Він не може зробити так добре, поки ви живі.

TAM1897 Q1 20.2Уявімо, що Павло помре. Він цього очікував. Погляньте на сімнадцятий вірш наступного розділу. Але, до речі, з огляду на це, чим він займався весь цей час? «тим я радію та й буду радіти.»

TAM1897 Q1 20.3«Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.» Що він мав на увазі, коли сказав: «хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри»? Він щодня очікував, що його принесуть у жертву за віру Ісуса Христа. Що він робив з цього приводу? — «Я радію та тішуся разом із вами всіма». А що мали робити вони? — «Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!»

TAM1897 Q1 20.4Чи очікував він, що филип’яни будуть радіти разом з ним, коли йому відрубають голову? — Так; він сам так каже. Брати, коли ми усвідомимо, що справа християнина не припиняється після його смерті, ми не будемо так часто ухвалювати резолюції та надсилати резолюції співчуття людям через те, що хтось помер. Дякуймо Господу за те, що, хоч він і помер, його справа триває. Радійте цьому — не тому, що він помер, а тому, що його справа триває; що Бог використовує його так краще, ніж якби він був живий.

TAM1897 Q1 20.5Тому нехай Бог увійде і займе все місце, щоб ми любили Бога всім серцем, всією душею, всім розумом і всією силою. Ось що означає бути місіонером.

TAM1897 Q1 20.6І найперше, щоб стати таким місіонером, — це «вийди зі своєї країни».