Розділ 9 — Час очікування

GSAM 148.1«Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули».¹

GSAM 148.2Христос є нареченим у цій притчі.² Отже, вихід назустріч нареченому має символізувати рух народу Господнього назустріч Христу під час Його приходу, адже темою промови в 24-му та 25-му розділах Євангелія від Матвія є прихід Господа. Слово Господнє є світильником.³ Усі діви взяли свої світильники. Нерозумність частини дів полягала в тому, що вони просто прийняли теорію істини, не маючи того щирого посвячення Господу, яке розвивало б чесноти Духа в серці віруючого. Ця робота зображена в притчі як «олія в їхніх посудинах». Затримка нареченого має символізувати певне розчарування з боку тих, хто вийшов назустріч, сподіваючись зустріти свого Господа.

GSAM 148Час, до якого стосується ця притча

GSAM 148.3Слово «тоді», з якого починається притча, дає нам підказку щодо часу її застосування. Воно слідує безпосередньо за тим, що було сказано в попередньому розділі, — не після Другого пришестя Господа, а після того, як була проголошена притча про фігове дерево, що сповіщає: прихід Христа «під дверима», і що настало покоління, яке не мине, доки сам Христос не з’явиться на хмарах небесних. Вона також стосується часу, коли хтось зі слуг, які проповідували це послання, скаже у своєму серці: «Забариться пан мій прийти, і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями».

GSAM 149Биття своїх співслуг

GSAM 149.1Раніше вони були «співслугами», які злагоджено проповідували те саме послання; але тепер частина з них відвертається від того, чого вони навчали, і «б’є» своїх співслуг, які дають «своєчасно поживу» — проголошуючи необхідну підготовку до зустрічі з Господом, що незабаром прийде. Вони «б’ють» так само, як пропонували бити Єремію. Народ сказав: «Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його».⁴ Так само й ці слуги почали навчати таким чином, щоб перешкоджати роботі «вірних» слуг. До цього ж класу звернено такі слова: «Отож, пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду».⁵

GSAM 149.2Притча про дівчат стосується часу, коли «товариші-слуги» відвертаються від послання про близьке пришестя Господа і починають «бити». Вони також починають робити ще щось — «їсти та пити з п’яницями». Вони приєднуються до бенкетів із тими, хто бажає задовольнити свої апетити. Соломон сказав про таких: «Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м’ясо собі пожирають, бо п’яниця й жерун збідніють».⁶

GSAM 149Перше розчарування

GSAM 149.3Тепер виникне запитання: «Що в досвіді адвентистів відповідає цим твердженням?» Були рухи, які повністю узгоджувалися з пророцтвом. Ті, хто проповідував це послання аж до квітня 1844 року, працювали серед церков, і служителі різних церков долучилися до їхніх зусиль. Таким чином, вони були «співслужителями».

GSAM 150.1Ті, хто проповідував це послання, навчали, що 2300 днів із Даниїла 8:14 закінчаться з єврейським роком 1843, що відповідає нашому 1844 року. Вони проголошували, що година Божого суду настане наприкінці цього періоду. Усі конфесії в країні на той час вважали, що день суду розпочнеться з Другого пришестя нашого Господа. Отже, легко побачити, що адвентисти припускали, що Господь прийде наприкінці цього пророчого періоду. Вони казали: «Цей період може закінчитися 21 березня 1844 року — останнього дня природного єврейського року 1843». Тож вони очікували, що Спаситель може прийти наприкінці березня або на початку квітня 1844 року.

GSAM 150З’явилися недобрі слуги

GSAM 150.2Коли настав останній день березня, а потім минув, а Господь не прийшов, ті, хто раніше працював разом із посланцями Господа, але не присвятив повністю своє життя посланню від щирого серця, повернулися проти нього, почали чинити опір цій справі та робити все, що було в їхніх силах, аби перегородити шлях тим, хто й надалі проповідував вчення про близьке пришестя Господа та послання про годину суду. «У своїх серцях» казали вони: «Забариться пан мій прийти». А своїми устами вони тепер навчали, що весь світ має навернутися, перш ніж Господь прийде; що всі євреї мають повернутися до Палестини й відновити храмне служіння в Єрусалимі, перш ніж прийде Месія. Дехто навіть навчав, що пришестя Христа є «духовним пришестям», що воно відбувається під час навернення, а також під час смерті Його народу.

GSAM 151Подаючи «своєчасно поживу»

GSAM 151.1Поки ті таким чином обернулися проти своїх співслужителів, ті, хто все ще міцно тримався віри, скликали віруючих у залах і гаях, даючи їм «своєчасно поживу» — показуючи їм, що ознаки часу і сповнені пророцтва свідчили, так само як і до їхнього розчарування, що прихід Христа був «близько, під дверима».

GSAM 151Церковні бенкети

GSAM 151.2Поки вони це робили, почалося те, чого раніше не знали протестантські церкви, — скликання людей до церкви для бенкетів та «розваг». Усіх, хто бажав прийти, запрошували розділити з ними їхні ласощі.

GSAM 151.3Вперше ми почули про щось подібне в Америці у травні 1844 року, одразу після розчарування. Все відбувалося так: поки Вільям Міллер у залі в Рочестері, штат Нью-Йорк, навчав і наставляв кілька сотень адвентистів, кажучи їм: «Ми перебуваємо в часі очікування з 25-го розділу Євангелія від Матвія; тримайтеся своєї віри; незабаром ми отримаємо більше світла щодо цього питання», — у підвалі одного з найбільших молитовних будинків у Рочестері було призначено «свято». Зібрався натовп людей — як членів церкви, так і невіруючих, — і поки президент богословського коледжу розважав натовп, висміюючи Вільяма Міллера, їм продавали устриці, морозиво, солодощі та за двадцять п’ять центів — невеличку брошуру, яку цей чоловік підготував. Книга називалася «An Exposé of Millerism».

GSAM 151.4Менш ніж за два тижні після цього інша конфесія в тому ж місті організувала «свято» у громадському залі, стягуючи вхідну плату у розмірі двадцяти п’яти центів і запрошуючи всіх бажаючих прийти та разом з ними поласувати устрицями, морозивом, тістечками та солодощами. Саме тоді й там почалися ці сучасні бенкети в церквах, які переросли у «божевільні вечірки», «пакунки-сюрпризи», «рибні ставки», «поцілункові забави» тощо. Ця особливість бенкетів у церквах набула такого розмаху, що тепер сучасна церковна будівля не відповідає стандартам, якщо в ній немає кухні, комори та їдальні. Такий стан речей започаткувався в «часі очікування», як це зазначено в притчі.

GSAM 152.1Сам Вільям Міллер описує подію, що сталася в Рочестері, такими словами:

GSAM 152.1«Один із докторів богослов’я в Рочестері, пан _____ із церкви _____, написав брошуру проти міллеризму, запросив своїх панів і панянок до дому Господнього, влаштував великий бенкет з устриць та інших „пікніків“, по-валтасарівськи, пив каву та чай, ласував дорогими делікатесами, а також продавав морозиво та солодощі, а також свою брошуру проти Другого пришестя дорогого Спасителя.

GSAM 152.2«Напередодні мого від’їзду ще один із шановних панів влаштував пікніковий бенкет у громадському закладі чи залі та, як і вище, продавав свої квитки, морозиво та солодощі. Я з радістю почув, що деякі церкви різних сект не схвалювали таких вавилонських бенкетів; і я щиро сподіваюся, що не всі ці сектантські церкви будуть „їсти та пити з п’яницями“, коли прийде Христос. Я вражений тим, що ці поважні панове не бачать себе у дзеркалі Слова Божого; і я б порадив їм прочитати Луки 14:12–14; Матвія 24:48–51; Луки 13:25–28; 2 Петра 2:13; Юди 10–21. Це, безперечно, останні часи».

GSAM 152.3Якби пастор Міллер міг побачити, у що з того часу втягнулися церкви зі своїми благодійними вечірками, з «вгадуванням кільця в пирозі, поцілунковими забавами за десять центів, виставами з осликами, божевільними вечірками, святими лотереями» та іншими азартними іграми тощо, він би відсахнувся зі святим жахом.

GSAM 152Час очікування

GSAM 152.4Адвентисти знаходили втіху в біблійному факті, що коли буде оголошено про близьке пришестя Господа, з цим буде пов’язаний «час очікування». Вони бачили це у словах нашого Спасителя в Матвія 25:5, 6 та в Авакума 2:1–3.

GSAM 153.1Щодо їхнього ставлення навесні 1844 року, ми цитуємо з видання Midnight Cry від 9 травня 1844 року:—

GSAM 153.2«Оминувши точку, яка, на перший погляд, позначає завершення пророчих періодів, ми опинилися в тій ситуації, в якій, за Божим передбаченням, опиняться Його діти наприкінці видіння; і про яку Він подбав через пророка Авакума, коли той каже: „Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що я відповім, коли мені докорятимуть (дослівний переклад з KJV)“, або, як зазначено в примітці на полях, „коли зі мною сперечатимуться“. „А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав. Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець [пророчих періодів], і не обмане. Якщо б протягнулось [поза їхнім очевидним закінченням], чекай ти його, бо воно конче прийде, [у повноті пророчих часів, поза якими] не спізниться“.⁷

GSAM 153.3«Те, що це застереження стосується сьогодення, очевидно з цитати Павла в Посланні до Євреїв 10:36–39: „Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі“.

GSAM 153.4«Ми віримо, що переживаємо той період, про який говорив Спаситель, коли наречений затримується (Матвія 25:5) — до чого слід порівнювати Царство Небесне, — коли „той злий раб [оскільки сподівання щодо часу, здавалося, не справдилися] скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями“, а Господь „прийде дня, якого він не сподівається“.

GSAM 154.1«Ми віримо, що зараз перебуваємо в тому періоді часу, про який говорив Петро, коли „суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає“; коли вони „впровадять згубні єресі“.⁸ Ці, як каже Петро, мали бути, так само як були фальшиві пророки, коли писалися Святі Писання. Оскільки ж ті з дому Ізраїлевого казали: „Продовжаться дні, і зникне всіляке видіння“,⁹ то мав бути час, коли здавалося б, що очікуваний час уже минув, щоб насмішники з 2 Петра 3:4 могли запитати: „Де обітниця Його приходу?“, і втішати себе тим, що „усе залишається так від початку творіння“.

GSAM 154.2«Ми віримо, що саме з огляду на таке зволікання з виконанням пророцтва апостол Яків сказав: „Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа“; „Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній“. І: „он Суддя стоїть перед дверима“.

GSAM 154.3«І ми віримо, що, передбачаючи, як мине очікуваний час, наш Спаситель закликав нас у дванадцятому розділі Євангелія від Луки: „Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому“.¹⁰ Очікування передбачає, що очікуваний час уже минув, бо до того часу ми не чекаємо. Тому наш Господь додає: „Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони“.

GSAM 154.4«Ми будемо продовжувати, якщо буде Божа воля, проголошувати: „Ось молодий, виходьте назустріч“; та: „настала година суду Його“. І ми сподіваємося, що не перестанемо голосно закликати світ і церкву, щоб вони прокинулися від своїх пісень про „мир“ і прислухалися до Божих закликів милосердя. Ми маємо намір і надалі чекати й пильнувати на прихід Господа, вірячи, що він уже близько».

GSAM 155Захист своєї діяльності

GSAM 155.1Гарне уявлення про те, як адвентисти сприймали свою діяльність до 21 березня 1844 року та одразу після цієї дати, можна отримати, прочитавши наступний уривок, взятий зі статті під заголовком «Захист» у виданні Advent Herald від 13 листопада 1844 року, опублікованому Дж. В. Хаймсом, С. Бліссом та А. Хейлом:—

GSAM 155.2«Ми не поспішали приймати свої погляди. Ми віримо, що були чесними й щирими шукачами істини. Ми виконували наказ нашого Спасителя досліджувати Писання. Ми не покладалися на власну мудрість, а зверталися до Бога за настановами та керівництвом і намагалися покласти себе на Його жертовник, вірячи, що Він правильно скерує наші кроки. Ми розглядали всі аргументи, висунуті проти нас, із щирим бажанням пізнати істину та уникнути помилок; але мусимо зізнатися, що різноманітні й багатогранні позиції наших супротивників лише зміцнили нас у наших поглядах. Ми бачили, що незалежно від того, чи мали ми рацію, чи ні, наші опоненти не могли мати рації; до того ж вони не могли дійти згоди між собою. Аргументи кожного з них були настільки слабкими й дитячими, що їм доводилося постійно спростовувати те, що вони самі й стверджували; і своїми протилежними та суперечливими поглядами вони демонстрували, що, як би вони не ставилися до наших поглядів, вони не мали довіри до поглядів один одного. Більше того, не було жодного ключового пункту в нашій позиції, в якому б нас не підтримав хоча б один із тих, хто намагався спростувати наближення Господа. Поки ми спиралися на буквальне тлумачення Святого Письма, наші опоненти марно намагалися довести, що Святе Письмо не слід розуміти буквально, хоча кожне пророцтво, яке збулося, збулося саме в найдрібніших буквальних деталях.

GSAM 156Пояснення розчарування

GSAM 156.1«Але час — 1843 рік, єврейський рік — минув, і ми зазнали розчарування, не побачивши Царя в Його красі. І всі, хто виступав проти нас, щиро вважали, що кожна характерна риса нашої віри виявилася хибною; і що ми, як чесні люди, маємо відмовитися від усієї нашої позиції. Тому вони з подивом бачили, що ми все ще тримаємося за нашу надію і все ще чекаємо на нашого Царя.

GSAM 156.2«Ми ж, попри наше розчарування, не бачили підстав для зневіри. Ми бачили, що Писання вказує на те, що має бути час затримки, і що, поки це видіння затримується, ми мусимо чекати на нього. Ми також бачили, що з закінченням року цей період не міг повністю завершитися, навіть за припущенням, що наша хронологія була правильною; і що пророцтва могли здійснитися лише в якийсь момент цього року; і все ж ми відверто й повністю визнали перед світом, що помилилися щодо конкретного моменту, на який ми сподівалися з такою впевненістю; але, хоча ми й помилилися, ми бачимо в цій справі руку Божу. Ми бачимо, що Він використав це проголошення як сигнал тривоги для світу та випробування для Церкви. Воно поставило Його народ у стан очікування. Воно вивело тих, хто був готовий страждати заради імені Господа. Воно продемонструвало, для кого крик про прихід Господа був звісткою великої радості, а для кого — небажаним звуком у вухах. Воно показало всьому всесвіту, хто радо зустріне повернення Господа, а хто відкине Його під час Його Другого пришестя, як це зробили євреї під час Його першого приходу. І ми вважаємо це кроком у здійсненні Божого задуму в цей „день Його підготовки“, щоб Він міг вивести народ, який шукатиме лише волі Господньої, аби вони були готові до Його приходу».

GSAM 157ІСТОРІЯ РУХУ ПІСЛЯ БЕРЕЗНЯ 1844 РОКУ

GSAM 157.1Коротка історія руху адвентистів після 21 березня 1844 року викладена нижче, взята з видання Signs of the Times від 31 жовтня 1844 року:—

GSAM 157.2«Після закінчення 1843 року — єврейського року — більшість адвентистів прийшла до переконання, що відтепер ми не можемо розраховувати на конкретні терміни з якоюсь мірою впевненості. Вони вірили, що ми перебували там, куди вказувала наша хронологія, — наприкінці всіх пророчих періодів, після закінчення яких очікувався прихід; і хоча нам слід було чекати лише недовго, оскільки наша хронологія могла дещо відрізнятися від часу Божого, проте вони вважали, що ми не маємо більше жодних підказів щодо конкретного часу. Усі вони взяли свої світильники й вийшли назустріч Нареченому; але Наречений затримався довше, ніж очікувалося (1843 рік). Під час цього зволікання зі здійсненням видіння здавалося, що всі були рішуче налаштовані чекати на це, вірячи, що це не може затриматися і що цього можна очікувати будь-якої миті. Однак незабаром стало цілком очевидним, що багато людей будували плани на майбутнє, яких вони б не будували, якби вірили, що Господь прийде цього року; і що вони заснули щодо реального усвідомлення негайного приходу Господа. Іншими словами, вони думали, що Він може прийти будь-якого дня або що це може трохи затриматися, і протягом цього часу вони зможуть насолодитися освіжаючим відпочинком. Що ж, це було саме так, як сказав наш Спаситель: „А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули“.

GSAM 157Увага звернена на осінь 1844 року

GSAM 157.3«Ще в травні 1843 року брат Міллер звернув нашу увагу на сьомий місяць єврейського священного року як на час дотримання тих прообразів, що вказують на Друге пришестя; і минулої осені ми з великим інтересом очікували на цей момент. Після того як цей час минув, брат С. С. Сноу повністю поділяв думку, що, згідно з прообразами, прихід Господа, коли він відбудеться, має статися десятого дня сьомого місяця; але він не був упевнений щодо року. Згодом він побачив, що пророчі періоди фактично не закінчуються аж до цього року, 1844-го; тоді він твердо переконався, що приблизно 22 жовтня — десятого дня сьомого місяця цього року — ми маємо стати свідками приходу Господа слави. Про це він проповідував у Нью-Йорку, Філадельфії та інших місцях минулої весни та влітку; і хоча багато хто поділяв його погляди, проте жодних конкретних проявів їхніх наслідків не було помітно аж до липня.

GSAM 158Урожай, залишений на полях

GSAM 158.1«На початку сезону деякі з наших братів на півночі штату Нью-Гемпшир були настільки переконані в тому, що Господь прийде ще до настання наступної зими, що вони не обробляли своїх полів. Приблизно в середині липня — що відповідало вечору опівночі єврейського річного дня (вечір-ранок, якщо рахувати від молодика квітня, початку цього єврейського року) — інші, які засіяли й засадили свої поля, були настільки переконані в неминучості негайного приходу Господа, що не могли, згідно зі своєю вірою, зібрати свій урожай. Дехто, вийшовши на свої поля, щоб скосити траву, виявив, що абсолютно не в змозі це зробити, і, дотримуючись свого почуття обов’язку, залишив урожай стояти на полі, щоб своїми вчинками продемонструвати свою віру і таким чином засудити світ. Це швидко поширилося по всій півночі Нової Англії.

GSAM 158Суд, що передуватиме Приходу

GSAM 158.2«У той самий час наші брати в штаті Мен дотримувалися погляду, що суд має передувати приходу; що він збігається з жнивами і відбувається не лише наприкінці світу, а й охоплює період, що безпосередньо передує кінцю. Відповідно до цієї думки вони вважали, що ми перебуваємо в часі суду, що проводиться межа розділу і що слуги Бога отримують печать на чолі, а завершення цього процесу стане сигналом для чотирьох ангелів, які тримають чотири вітри землі (Об’явлення 7:1), щоб вони відпустили їх.

GSAM 159Пробудження опівночі

GSAM 159.1«Приблизно в середині липня Боже благословення у поверненні відступників почало супроводжувати проголошення часу, і ті, хто прийняв будь-яку з згаданих точок зору, продемонстрували помітну зміну у своїй поведінці та раптове пробудження від сну, як і було передбачено. „опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували“. З липня ці рухи відбувалися в різних частинах Нової Англії й були незалежними один від одного; але всі вони супроводжувалися Божим благословенням у поверненні багатьох, чиї світильники майже згасли, та в освяченні Його святих. На табірному зібранні в Ексетері всі ці впливи зійшлися, злилися в один великий рух і швидко поширилися серед усіх адвентистських груп у країні».