Розділ 28 — Двері, які ніхто не може зачинити
GSAM 462.1«Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся».1
GSAM 462.2Такими словами звертаються до тих, хто перебуває у стані Філадельфії в євангельській церкві. Ця церква була тією, що сформувалася завдяки проголошенню близького приходу Христа, або тими, хто твердо тримався того, що вони чули з цього приводу; адже про церкву в Сардах (ту, що безпосередньо передувала Філадельфії) Він каже: «Отож, пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду».2
GSAM 462.3Отже, церква в Сардах почула вчення про швидке пришестя Господа. Ті, хто твердо тримався того, що почув, продовжували йти в істині, коли «свічник» був забраний, і утворили церкву у Філадельфії, до якої Він сказав: «А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав».3 Отже, саме цій Філадельфійській церкві Він каже: «Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто».
GSAM 462.4Ось, отже, категоричне твердження Святого Письма про те, що ті, кого за Божим провидінням спонукають попереджати світ про прихід Господа та благати людей готуватися до зустрічі з Богом, мають особливу Божу ласку у своїй праці. Люди можуть намагатися перешкоджати, зривати їхні починання, закривати «двері слова», але все одно голос Бога лунає понад усім галасом: «Я перед тобою дверей не зачинив».
GSAM 463Прогрес за сімдесят чотири роки
GSAM 463.1На попередніх сторінках цієї книги ми коротко оглянули період у сімдесят чотири роки — від 1831 до 1905 року — простежуючи виникнення та розвиток адвентистських послань, а особливо послання третього ангела. Ми показали, як, виходячи з невідомості та бідності, це послання з кожним роком набирало все більшої сили та потужності, аж поки його місії не охопили всю землю. Безумовно, це послання процвітало не тому, що воно приємне для плотських сердець; адже на першому плані в ньому стоїть субота Господня, дотримання якої несе важкий хрест, вимагаючи відокремлення від світських справ у найнапруженіший світський день тижня. Воно не поширювалося й через відсутність опору; адже з самого початку воно стикалося з опором — найзапеклішим ззовні, а також із труднощами, спричиненими непосвяченими людьми, які на деякий час проникли в наші ряди. Щодо ситуації, спричиненої задумами та зусиллями зовнішніх ворогів, ми можемо цілком сказати словами псалмиста Давида: «Коли б не Господь, що був з нами нехай но Ізраїль повість! коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина, то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів, то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би, душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода! Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів! Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались! Наша поміч ув Імені Господа, що вчинив небо й землю».4
GSAM 464Допомога в Господі
GSAM 464.1Господь проголошує Своєму народові: «Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто». Тож не дивно, що це послання неухильно поширюється. Це Боже послання до людей, і воно неодмінно досягне успіху. В Об’явленні 7:2 робота з підготовки народу до того, щоб він зміг встояти, коли настане великий день Божого гніву, символізується ангелом, що «від схід сонця виходив», або, як перекладають деякі, «подібно до сходу сонця». Ось настає світанок — спочатку на сході з’являються промені світла; вони зливаються, набуваючи більшої ясності, аж поки не стає видно широкий, чіткий диск сонця. Коли «Цар Дня» піднімається до зеніту, його світло, тепло та сила стають дедалі яскравішими.
GSAM 464.2Саме таким і був розвиток послання третього ангела з 1848 року, коли його складові істини набули чіткої форми, і з того моменту ми демонструємо помітне й стабільне зростання, що є дивовижним. Ми можемо пояснити це лише тим, що Господь підтверджує Своє слово тим, хто в цей час, коли Його спасіння ось-ось настане, «хоронить суботу, щоб її не безчестити»5 і утримує свої ноги від того, щоб робити те, що їм заманеться, у Божий святий день, таким чином, через «Ісусову віру», як проголошено у посланні третього ангела з Об’явлення 14, виконуючи всі «заповіді Божі». Про таких Господь сказав через пророка Ісаю: «Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість [„Господь праведність наша“. Єремія 23:6] ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою».6 Маючи такі запевнення, як ми можемо очікувати чогось іншого, окрім того, що ця справа буде успішною? «Коли за нас Бог, то хто проти нас?»
GSAM 464Як це може процвітати?
GSAM 464.3Якщо поглянути на ситуацію, коли в 1846 році пастор Джозеф Бейтс почав писати ту першу книгу — першу, що коли-небудь була видана адвентистами сьомого дня з питання суботи, маючи в своєму розпорядженні лише дванадцять з половиною центів як єдині кошти, що були у нього на світі, і будучи змушеним витратити їх ще до закінчення першого дня роботи над книгою; і знову згадуючи, як пастор Джеймс Уайт надрукував свій перший невеликий листок Present Truth на гроші, зароблені косінням сіна на полі, і розсилав цю газету безкоштовно всім, хто хотів би її читати, називаючи це посланням, яке мало дійти до кінців землі, — дивлячись на ці скромні початки, можна, мовою людей часів Амоса, запитати: «Як же Яків устояти може, бо такий він малий?»7 Порівнюючи це з ситуацією 1905 року, коли публікація істин цього послання здійснюється у двадцяти видавництвах, розташованих у різних частинах світу, які часто працюють на межі своїх можливостей, щоб задовольнити попит на друковану продукцію, ми справді можемо сказати: Ось «відкриті двері», які ще ніхто не зачинив.
GSAM 465.1Про тих, хто в минулі часи вважав, що ця справа ніколи не матиме успіху, ми можемо сказати словами, якими пророк Захарія докоряв тим, хто намагався перешкодити Божій справі у відбудові Єрусалима: «хто буде погорджувати днем малих речей?»8 Про те, що на їхньому шляху здавалося горами труднощів, Господь сказав через пророка:
GSAM 465Гора перетворилася на рівнину
GSAM 465.2«Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!»9 Так було у справі звістки третього ангела, і так буде, доки не буде принесено «наріжний камінь», або, іншими словами, доки справа не буде завершена.
GSAM 465.3Погляньте на ту нечисленну групу людей у 1846 році, бідних на матеріальні засоби, бідних у всіх сенсах, за винятком віри в Бога та скарбу істини, і подивіться, до яких масштабів зросла їхня справа. Подумайте про ті можливості, що є в нашому розпорядженні зараз: книги, вже підготовлені, перекладені та надруковані різними мовами світу, та сотні книгонош, які розносять ці книги в домівки людей на суму 400 000 доларів щорічно. Якщо Боже благословення й надалі супроводжуватиме цю справу, ми можемо сподіватися на успіх. Маючи ці можливості та засоби, які з кожним місяцем розширюються, та покладаючись на Христа, ми не можемо очікувати нічого іншого, окрім того, про що співав Соломон про Церкву Божу, коли вона вийшла зі свого пустельного стану, «спираючись на руку свого Улюбленого», зображуючи її такою, що дивиться вперед, «прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна».10
GSAM 466За допомогою дару пророцтва
GSAM 466.1Ми не лише бачили, що Господнє провидіння відкрило шлях для поширення істини, і що Його особливе благословення супроводжувало зусилля, спрямовані на те, щоб рухатися шляхами Його провидіння, але й у піднесенні та розвитку звістки третього ангела Він спілкувався зі Своїм народом через дар пророцтва. Це відбувалося не у формі нового одкровення, яке мало б замінити Біблію, і не таким чином, щоб спотворити вчення Писання, а для того, щоб показати, де в цей вік існує небезпека відхилення від простоти Євангелія Христа, де люди наражаються на небезпеку піддатися тенденціям сучасності, задовольняючись лише формою благочестя без сили.
GSAM 466.2Якщо розглянути цю тему на прикладі11 стародавніх пророків, який Господь дав нам як одне з правил, за якими слід перевіряти такі прояви, то можна знайти ті самі причини, чому такі прояви потрібні зараз так само, як і тоді; а саме — схильність у кожну епоху відхилятися від шляху істини під впливом панівних і характерних для того часу доктрин та практик. Апостол Павло, говорячи про прояв дарів, які Господь поклав у Церкві, каже, що вони призначені «щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю».12
GSAM 467.1Ті самі заперечення, що висуваються проти проявів дару пророцтва в наш час, могли б з такою самою силою висуватися й у давні часи; тобто: ми маємо Писання, а тому не маємо потреби в таких дарах. Однак саме це Писання говорить нам, що Христос поклав ці дари в Церкві, щоб вони виконували свою роботу, аж до часу, коли «досконале [досконалий стан] настане», і що Церкві сказано: «не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа».13
GSAM 467Навіщо нам пророки?
GSAM 467.2У давнину люди, можливо, міркували так: вони мали Божий моральний закон, написаний Його власним пальцем на кам’яних скрижалях; вони мали постанови, суди та настанови, які були промовлені до Мойсея з уст Божих і ретельно записані; тож чого ще було потрібно? Але попри всі ці чудові істини, якими вони володіли, Богу було завгодно говорити до них «Багато разів і багатьма способами через Своїх святих пророків».
GSAM 467.3Ми бачимо, що свідчення, які давали різні пророки, такі як Ісая, Єремія, Єзекіїль, Даниїл, Осія та інші, у кожному випадку навчали того самого великого принципу щодо послуху Богу; проте кожен пророк мав свої особливі докори для людей свого часу за їхню схильність відхилятися від священних і святих принципів праведності під впливом панівних звичаїв епохи, в яку було дано пророцтво.
GSAM 468Потреба в дарах
GSAM 468.1Хоча можна стверджувати, що ми маємо не лише чудове вчення Старого Завіту, а й, крім того, слова самого нашого Спасителя та апостолів, то навіщо нам ще більше світла? Фактом залишається те, що ці самі святі апостоли вказували на останні дні, коли «настануть тяжкі часи», і коли люди будуть такими, що «мають вигляд благочестя, але сили його відреклися», кажучи нам також, що «від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів».
GSAM 468.2З огляду на все це, тих людей, про яких Павло згадує у листі до фессалонікійців, які не перебуватимуть у темряві, щоб день Христа не застав їх, як злодій, але які будуть дітьми світла, закликають щодо «пророцтв»: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго».14 Це рівнозначно тому, що їм кажуть: ті люди, які чекатимуть на прихід Господа Ісуса Христа і які врешті-решт виявляться готовими до того дня, матимуть серед себе «добрі», справжні прояви дару пророцтва.
GSAM 468Ознаки кінця
GSAM 468.3Ми живемо в час, коли з усіх боків рясніють ознаки того, що день Господній наближається. Ми перебуваємо саме в той період, коли мав постати народ, який дотримуватиметься всіх заповідей і який також матиме «свідоцтво Ісусове»15 — «дух пророцтва».16 Що ми бачимо? Те, що протягом останніх шістдесяти років з’явився саме такий народ, який несе саме таке послання, серед якого проявився дар пророцтва. Перевіряючи дар, який проявився через пані Е. Г. Уайт, за біблійними правилами, ми побачили, що він витримує випробування в усіх деталях. У всіх писаннях пані Уайт, від першого до останнього, не знайдено жодного рядка, який би давав найменший дозвіл на гріх або хоч у найменшій мірі терпів будь-яке відхилення від Слова Божого. Ці писання ніколи не ставили себе вище за Біблію, але вони постійно закликають до найретельнішого вивчення Слова Божого, вказуючи на нього як на великий стандарт, за яким наші справи будуть розглядатися на останньому суді. У її працях Христос возвеличується перед нами як єдиний зразок, який ми маємо наслідувати. Він найяскравішим чином проголошується нашою єдиною надією на перемогу тут, нашим єдиним притулком від майбутнього гніву, єдиним ім’ям і засобом, завдяки якому ми можемо спастися.
GSAM 469Особиста данина поваги
GSAM 469.1Щодо пані Уайт та характеру її праці наводиться наступне, написане в 1877 році тим, хто знав її та багато років вивчав її твори; і після приблизно п’ятдесяти трьох років випробувань, років ретельного спостереження, я беззастережно підтримую кожну думку, висловлену в цьому тексті:—
GSAM 469.2«Щодо християнського характеру сестри Уайт, дозвольте мені сказати, що, на мою думку, я дещо про нього знаю. Я знайомий з нею вже вісімнадцять років — це більше ніж половина історії нашого народу. Я неодноразово бував у їхній родині, іноді по кілька тижнів поспіль. Вони також багато разів гостювали в нашому домі та нашій родині. Я подорожував з ними майже всюди; був з ними як наодинці, так і на публіці, на зборах і поза ними, і мав найкращі можливості дізнатися щось про життя, характер і дух брата та сестри Уайт. Як служитель я мав справу з усілякими людьми та різними типами характерів, тож, гадаю, можу певною мірою судити про те, якою є людина, принаймні після років близького знайомства.
GSAM 470.1«Я знаю, що сестра Уайт — це скромна, невибаглива, добросердна та благородна жінка. Ці риси її характеру не є просто удаваними чи виплеканими, а випливають природно й невимушено з її вродженої натури. Вона не є зарозумілою, переконаною у власній праведності та пихатою, як це завжди буває у фанатиків. Я часто стикався з фанатиками і завжди бачив, що вони сповнені претензій, гордості, готові висловлювати свою думку, хвалитися своєю святістю тощо, але сестра Уайт завжди була для мене повною протилежністю усього цього.
GSAM 470Друг бідних
GSAM 470.2«Будь-хто, найбідніший і найскромніший, може вільно звернутися до неї за порадою та розрадою, не боячись відмови. Вона завжди піклується про нужденних, знедолених і страждаючих, забезпечує їх і захищає їхні інтереси.
GSAM 470.3«Я ніколи не знав нікого, хто б так постійно мав перед очима страх Божий. Нічого не робиться без щирої молитви до Бога. Вона ретельно й постійно вивчає Слово Боже. Я сотні разів слухав промови сестри Уайт, прочитав усі її свідчення від початку до кінця, більшість із них — багато разів, і ніколи не зміг знайти в них жодного аморального речення чи чогось, що не було б суто чистим і християнським; нічого, що відводило б від Біблії та від Христа; натомість я знаходжу там найщиріші заклики слухатися Бога, любити Ісуса, вірити Писанням і постійно їх досліджувати. Я незліченну кількість разів отримував велику духовну користь від цих свідчень. Дійсно, я ніколи не читав їх, не відчуваючи докору за свою нестачу віри в Бога, нестачу відданості та нестачу щирості у справі спасіння душ. Якщо я маю хоч якийсь розсуд, хоч яке духовне розрізнення, то заявляю, що ці свідчення мають той самий дух і той самий зміст, що й Писання.
GSAM 470.4«Протягом тридцяти років [зараз ми можемо сказати — шістдесяти років] серед нашого народу вірять цим свідченням і читають їх. Як це на них вплинуло? Чи відвернуло це їх від Закону Божого? Чи змусило це їх відмовитися від віри в Христа? Чи змусило це їх відкинути Біблію? Чи зробило це їх розбещеним, аморальним народом? Я знаю, що вони гідно витримують порівняння з будь-якою іншою християнською конфесією.
GSAM 471.1«Одне я помітив, а саме те, що найзапекліші противники видінь сестри Уайт визнають, що вона є християнкою. Як вони можуть це визнавати — мені не зрозуміло. Вони намагаються виправдатися, кажучи, що вона введена в оману. Вони не здатні вказати ні на єдину пляму в усьому її житті, ні на аморальне речення в усіх її писаннях. Їм доводиться визнати, що значна частина її праць є чудовою, і що той, хто житиме згідно з усім, що вона каже, буде добрим християнином, якому гарантоване небо. Це надзвичайно дивно, якщо вона є знаряддям диявола, натхненною сатаною, або якщо її твори є аморальними чи вигадками її власного розуму».
GSAM 471Свідчення сторонніх про твори
GSAM 471.2Коли наші періодичні видання, що містять твори пані Уайт, розсилаються, їх шукають найскромніші, найбогобоязливіші та найвідданіші люди. Розповідаючи про те, що вони читають, вони кажуть: «Ми особливо зацікавлені у творах пані Уайт. Вони такі практичні, такі сповнені настанов, покликаних наблизити людину до Господа та зробити її скромнішою, богобоязливішою та відданішою. Ці твори настільки відповідають духу Святого Писання, що під час читання здається, ніби пані Уайт надихається для написання саме в такому стилі». Таке свідчення можна почути в десятках випадків від тих, хто листується з нашими місіонерами, в тому числі й від тих, хто не має ані найменшого уявлення про те, що ідеї пані Уайт отримуються у святих видіннях.
GSAM 471Джерело опору
GSAM 471.3З огляду на враження, яке справляє цей дар, виникає питання: звідки і чому виник опір щодо прояву цього дару? І яким був результат дій тих, хто чинив опір? Уважно спостерігаючи за цією справою з 1852 року, я виявив, що здебільшого опір цьому прояву виникав з боку тих, кому дорікали за вади характеру, за неправильні звички або за якийсь неправильний курс у їхньому способі життя. Багато з тих, кому дорікали, наполягали, що вони не такі погані, як їх зображувало свідчення, і намагалися довести, що можуть дотримуватися істини, навіть якщо чинитимуть усупереч висловленому їм докору. Час показав, що переважна більшість таких людей зреклася своєї віри й повністю покинула ряди віруючих. Дехто усвідомив свою помилку й ще міцніше вхопився за істину. Виникає запитання: якщо ті, хто противиться цьому дару, ведені Господом, то чому вони втрачають свою духовність і відступають від Бога? Наш Спаситель навчає, що дерево пізнається за його плодами. Він найрішучіше стверджує, що не може «дерево зле плодів добрих родити».
GSAM 472Поразка опонентів
GSAM 472.1Ми пригадуємо випадки, коли проти свідчень пані Уайт піднімалася організована опозиція, яка заявляла, що їхня праця буде увінчана великим успіхом, щойно вони позбудуться цих свідчень. Однак їхні надії зазнали цілковитої поразки. Після років боротьби вони не продемонстрували більше доказів поширення істини про суботу перед світом, ніж подібні до них люди сорок дев’ять років тому. Якщо їхня справа була особливою справою Господа, чому їхнє послання не супроводжувалося більшим процвітанням?
GSAM 472Де ж успіх?
GSAM 472.2З іншого боку, коли ми дивимося на те послання, завдяки якому заповіді Божі та Ісусова віра проголошуються світові, — послання, з яким пов’язане це проявлення дару пророцтва з його порадами, настановами та докорами, — ми бачимо, що воно впевнено й неухильно просувається вперед від самого початку й дотепер. Прислухаючись до порад Господа через цей дар, рухаючись вперед у силі Господній, це послання, як ми вже показали, охопило всю землю і стрімко стає відомим «кожному людові, і племені, і язику, і народові».
GSAM 473.1Про його прогрес у минулому ми можемо сказати, що Слово Боже підтвердилося в тому, що Бог сказав: «Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху». Воістину, рука Божа проявилася в успіху, що супроводжував виникнення та розвиток цього великого руху Адвенту дотепер, і щодо майбутнього ми покладаємося на певне виконання Його слова: «Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто». З цією впевненістю ми можемо співати з повною впевненістю:—