Розділ 1 — Вступ

GSAM 21.1КОЛИ ми говоримо про Друге пришестя Христа, ми торкаємося теми, яка насправді була надією Божого народу від часу вигнання наших перших батьків з Едемського саду. У словах, сказаних змію, що насіння жінки розіб’є йому голову, містилася впевненість, що врешті-решт з’явиться відновник, який переможе узурпації сатани та здійснить Божий задум на землі. Можна припустити, що Адам і Єва вважали, ніби це відбудеться дуже скоро, і що переможцем стане хтось із їхніх безпосередніх нащадків. Однак у Божому плані обітниця про Спасителя від, здавалося б, повної руїни охоплювала все те, що згодом розвинулося у здійсненні того, що Бог учинив «з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів».¹

GSAM 21.2Якби Адаму й Єві відразу було дано побачити ті страждання й горе, які заповнять світ протягом довгих століть, що проляжуть між його руйнуванням і відновленням, їхній смуток був би нестерпним. Бог небес, у Своїй ніжній милості й співчутті, приховав це від них, дозволивши їм плекати надію на те, що незабаром вони будуть визволені на волю слави синів Божих. Думка про те, що викуплення близьке, природно спонукала їх до більшої ревності у підготовці до цієї події.

GSAM 22.1Так само було з народом Божим у всіх поколіннях від часів Адама. Вони були впевнені, що в майбутньому має статися велика й важлива подія — що Христос нарешті прийде й встановить Своє Царство. Вони теж, як Адам і Єва, вірили, що ця подія наближається, і, як і вони, не усвідомлювали, що відбуватиметься між їхнім часом і цією подією; інакше вони могли б зневіритися у прагненні до мети — нагороди.

GSAM 22.2Цю думку можна проілюструвати на прикладі подій, пов’язаних із великими відкриттями. Люди, які їх здійснили, хоча й не усвідомлювали цього, насправді виконували задум Божий; проте їх надихали ідеї, які, як виявилося, не в усіх аспектах узгоджувалися з їхніми власними теоріями, що спонукали їх до дії.

GSAM 22Далекосяжні наслідки відкриттів Колумба

GSAM 22.3Монтгомері у своїй праці American History² (видання 1902 року, сторінки 8, 9), говорячи про теорію, яка спонукала Колумба вирушити у свою подорож, та про реалізацію його плану дістатися до Східної Індії, пливучи на захід, зазначає:—

GSAM 22.4«Колумб вважав, що може вдосконалити проєкт короля Португалії. Він був упевнений, що існує коротший і кращий шлях до Індії, ніж той, який намітив Діас. План генуезького мореплавця [Колумба] був настільки ж сміливим, наскільки й оригінальним. Замість того, щоб плисти на схід або на південь і схід, він запропонував плисти прямо на захід. Він мав, як вважав, три вагомі та переконливі причини для такого починання: по-перше, погоджуючись із найкращими географічними працями свого часу, Колумб був переконаний, що Земля не є плоскою, як вважала більшість людей, а має форму кулі. По-друге, він вважав, що ця куля набагато менша, ніж насправді, і що більшу її частину займає суша, а не вода. По-третє, оскільки він нічого не знав і не припускав про існування американського континенту чи Тихого океану, він уявляв, що узбережжя Азії чи Індії розташоване прямо навпроти Іспанії та західного узбережжя Європи. Він оцінював, що загальна відстань до Сіпанго, або Японії, ймовірно, не перевищуватиме близько чотирьох тисяч миль.

GSAM 23.1«Його план був таким: він вирушить із Європи; попрямує своїм кораблем на захід, до Японії, і слідуватиме за кривизною земної кулі, доки вона не приведе його до того, чого він прагнув. На його думку, це здавалося настільки ж певним і простим, як для мухи обходити яблуко.

GSAM 23.2«У разі успіху експедиції він отримав би таку величезну перевагу: він увійшов би до Індії прямо через головні ворота, замість того щоб дістатися туди обхідним шляхом і через якийсь бічний вхід, як це мусять робити португальці.

GSAM 23.3«Ми бачимо, що цей чоловік, який розумівся на практичній математиці, географії та навігації не гірше за будь-кого зі своїх сучасників, мав рацію щодо першого пункту — форми Землі, — але повністю помилявся щодо інших двох.

GSAM 23Щаслива помилка

GSAM 23.4«Проте, як не дивно, його помилки в одному відношенні стали для нього допомогою. Помилка, якої він припустився щодо відстані, виявилася надзвичайно щасливою. Якби Колумб правильно розрахував розміри земної кулі та справжню протяжність такої подорожі, він, ймовірно, не вирушив би в плавання, оскільки одразу побачив би, що запропонований португальський маршрут був і набагато коротшим, і дешевшим. Знову ж таки, якби він міг уявити собі або якимось чином передбачити, що американський континент лежить прямо на його шляху, це саме по собі, можливо, не спонукало б його вирушити у подорож-відкриття, адже його метою було не знайти нову країну, а новий шлях до старої».

GSAM 23Велика надія століть

GSAM 23.5Тож народ Божий, що йшов крізь століття, мав надію на прихід Христа перед собою, яка «для душі як котвиця, міцна та безпечна».³ Хоча часто серед скорбот і страждань вони у муках волають: «Доки, Господи, не настане визволення?», — проте вони йшли вперед і, подібно до Павла, говорили й досі кажуть: «хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?»⁴

GSAM 24Павло, підтриманий надією

GSAM 24.1У цьому контексті достатньо навести кілька прикладів підтримуючої сили цієї надії. Коли Павла привели на суд перед Феліксом і дозволили йому виступити на свій захист, він сказав: «в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних».⁵

GSAM 24.2У своїй вправній промові, виголошеній перед Агріппою, Павло сказав: «тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям, а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї! Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?»⁶ Коли він нарешті опинився в Римі, щоб постати перед Цезарем, він сказав юдеям: «за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами».⁷

GSAM 24.3Павло вільно говорив про цю надію у своєму листі до Тита: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса».⁸

GSAM 24Петро, що радіє надії

GSAM 24.4Петро говорить про ту саму надію так: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з’явитися останнього часу. Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа».⁹

GSAM 25Божий задум у творенні

GSAM 25.1Святе Писання відкриває Божий задум у творенні світу; і зі слів пророцтва ми також дізнаємося про Його план щодо майбутнього: «так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, на проживання на ній Він її вформував».¹⁰ Створивши її, Він віддав її людині. Псалмист каже: «Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським».¹¹ Але коли Він віддав її людині, людина була праведною, як висловив мудрець: «Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони».¹²

GSAM 25.2Ми читаємо про те, як Господь поводився з людством, що «коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів»,¹³ тобто відповідно до чисельності істинного Ізраїлю, який зрештою буде зібраний на землі як піддані Його майбутнього Царства. Павло висловлює це такими словами: Бог… «ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо».¹⁴ Коли цей первісний задум щодо землі буде здійснено, «а народ твій усі справедливі вони».¹⁵ Знову про них у цьому стані сказано: «не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе».¹⁶ Це буде час, коли «покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим».¹⁷

GSAM 26Друге пришестя Христа — не байка

GSAM 26.1У другому посланні Петра сказано, що «ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях».¹⁸

GSAM 26.2У цьому уривку апостол згадує про преображення на горі як доказ Другого пришестя Христа. Перед цією подією наш Спаситель сказав своїм апостолам: «деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм»¹⁹ — як записав Лука: «деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого».²⁰

GSAM 26.3Ця обіцянка буквально здійснилася під час самого Преображення. У цьому «баченні» на горі вони побачили прославленого Ісуса таким, яким Він з’явиться, коли прийде у Своєму Царстві. Вони побачили Іллю, який був узятий на небо, не зазнавши смерті, як символ тих, хто буде перенесений — змінений із смертного на безсмертного — «раптом, як оком змигнути», коли прийде Господь.²¹ Там також був Мойсей, той, хто помер, що символізував тих, хто буде воскрешений із мертвих, щоб зустріти Господа. Отже, у цьому «баченні» вони побачили Христа, що приходить у Своєму Царстві, як Він їм обіцяв.

GSAM 27Пророцтво — більш надійне слово

GSAM 27.1Хоча апостоли бачили це славне видовище на горі Преображення і чули голос Божого схвалення, апостол Петро стверджує: «ми маємо слово пророче певніше». Цим твердженням він не применшує значення того, що вони бачили й чули під час тієї пам’ятної події. Тоді вони почули голос Бога один раз, але у великих лініях пророцтва, що простягаються аж до Другого пришестя Христа, ми маємо голос Бога, який часто повторюється. Насправді кожне конкретне пророче передбачення, що здійснилося або зафіксоване в історії, є для нас голосом Бога. Саме в цьому сенсі слово пророцтва є «певнішим». У Переглянутій версії це перекладено як «підтверджене». Пророцтво підтверджується кожним конкретним передбаченням, що здійснилося. Кожна передбачена подія, коли вона здійснюється, є гарантією того, що решта передбачених подій неодмінно відбудуться.

GSAM 27Природа пророцтва

GSAM 27.2Наступні свідчення видатних дослідників Біблії щодо природи пророцтва є переконливими:—

GSAM 27.3Томас Ньютон стверджує, що «пророцтво — це історія, передбачена й стисла; історія — це пророцтво, що здійснилося й розгорнулося. У світі були й брехливі пророцтва; але весь розум і злість людей та дияволів не здатні породити таких пророцтв, які записані в Писанні».

GSAM 27.4Сер Ісаак Ньютон свідчить, що «прислуховування до пророків є фундаментальною рисою істинної церкви».

GSAM 27.5Доктор А. Кіт каже, що «пророцтво рівнозначне будь-якому чуду і саме по собі є чудом... Лише голос Всемогутнього міг би покликати мертвих із гробниці, — лише голос Всезнаючого міг би розповісти все, що приховано в темному майбутньому, яке для людини є таким же непроникним, як і обителі мертвих, — і те й інше є голосом Бога».

GSAM 28.1Метью Генрі сказав, що «у Божий час, який є найкращим часом, і Божим шляхом, який є найкращим шляхом, пророцтво неодмінно здійсниться. Кожне слово Христа є дуже чистим, а отже, дуже надійним».

GSAM 28Мета пророцтва

GSAM 28.2Зі слів Христа до Його апостолів ми можемо дізнатися про одну з цілей Господа у даванні пророцтв. Говорячи пророчо про те, що відбудеться в житті Юди, Він сказав: «вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я».²²

GSAM 28.3Господь також каже через пророка Ісаю: «Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню».²³

GSAM 28.4І знову: «Я віддавна звіщав про минуле, із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, раптовно зробив, і прийшло… звіщав Я віддавна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: Мій божок це зробив, а про це наказав мій бовван та мій ідол. Ти чув, переглянь усе це; і ви хіба не визнаєте цього? Тепер розповів Я тобі новини й таємниці, яких ти не знав. Тепер вони створені, а не віддавна, а перед цим днем ти не чув був про них, щоб не сказати: Оце я їх знав».²⁴

GSAM 28.5З цих слів видно силу пророчих сповнень як доказ божественного походження пророцтва, а також те, що воно є демонстрацією могутності Господа над усіма богами язичників. З цих слів також випливає, що пророцтво посідає дуже важливе місце в Писаннях істини. З огляду на ці факти дивно, що так багато людей приділяють мало уваги або взагалі не приділяють уваги вивченню пророчих частин Святого Писання.

GSAM 29Пророцтво не запечатане

GSAM 29.1Необізнані люди кажуть, що вони неосвічені, а тому не можуть зрозуміти пророцтв. З іншого боку, багато освічених людей, а серед них і деякі пастори, кажуть: «Пророцтва запечатані, і їх неможливо зрозуміти. Ми всі знаємо, що книга Об’явлення — це запечатана книга».

GSAM 29.2У Об’явленні улюбленому Івану було дано особливе повеління не запечатувати цю книгу.²⁵ Також у цій книзі проголошується благословення тим, хто «слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому».²⁶ Як можна було б дотримуватися того, що міститься в запечатаній книзі, якби це не було зрозумілим і не могло бути зрозумілим? Господь сказав через Мойсея: «Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону».²⁷

GSAM 29.3Те, що Господь призначив пророцтва Даниїла для розуміння, очевидно з Його слів до учнів щодо них. Ми читаємо: «Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє»,²⁸ що фактично означає: Зрозумійте пророка Даниїла.

GSAM 29.4Господь викриває хибність твердження, що пророцтво неможливо зрозуміти, такими словами: «буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Не можу, вона ж запечатана. І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Я не вмію читати. І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська, тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається».²⁹ Якби народ, про який тут згадує пророк, дотримувався надійного слова пророцтва, йому не довелося б відхилитися від Закону Божого й замінити Його заповіді заповідями людськими.

GSAM 30Пророцтво не підлягає особистому тлумаченню

GSAM 30.1Справа не в тому, що пророцтво має якесь глибоке, приховане, таємниче значення, яке так багато хто не може зрозуміти. Апостол Петро сказав про це: «ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим»³⁰. З цих слів чітко випливає, що для розуміння пророцтва найважливішим є прийняття того Духа, який говорив через пророків. Про цей Дух, обіцяний усім, хто його шукає, написано: «Він вас попровадить до цілої правди».³¹

GSAM 30Пророцтво, що збулося

GSAM 30.2Під час вивчення пророцтв слід завжди пам’ятати про певні факти: Бог, який є непомильним, є автором пророцтв, і коли настає час виконання передбачення, саме передбачена подія відбудеться. Крім того, оскільки Господь, який має силу передбачати, що саме зроблять люди, визначає час, коли щось відбудеться, то коли цей час настає, пророцтво справді виконується. Іншими словами, помилкове виконання пророцтва у визначений для справжнього час є неможливим. Відповідно до цієї аксіоми, ми можемо сказати: коли настає час Господній, щоб Його послання істини було передане світові, це послання з’являється щоразу.

GSAM 30.3Одного разу, коли автор виголосив проповідь про виконання пророцтв, один з присутніх невіруючих підійшов і сказав: «Я мушу привітати вас, тлумачів пророцтв, з тим, що вам дуже пощастило. Вивчаючи історію, ви, здається, так легко знаходите те, що точно відповідає пророцтву». «Так», — відповіли ми, — «це збігається, бо було створено так, щоб збігатися. Якби ви пішли до магазину рукавичок, щоб купити пару рукавичок, чи не очікували б ви знайти такі, що підійдуть до вашої руки?» Він відповів: «Звісно, очікував би, бо їх зробили так, щоб підходили». «Отже», — сказав автор, — «той Бог, який знав, що саме зроблять люди, зробив пророцтва щодо них, і коли ці люди виходять на сцену подій та роблять саме те, що Він передбачив, справжній історик фіксує їхні вчинки, які, порівняно з пророцтвом, ідеально збігаються».

GSAM 31Пророцтво — світло в темряві

GSAM 31.1Апостол Петро каже, що ми повинні прислухатися до пророцтва, як до світла, що світить у темному місці. Без світильника пророцтва майбутнє було б цілковитою темрявою. Мета світла — розігнати темряву: під час подорожі в темному місці — вказати шлях і показати його чітко, щоб мандрівник міг, крок за кроком, бачити й обирати дорогу. Каже псалмист: «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї».³² Мудрий каже: «путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня».³³ Отже, як ми рухаємося вниз за течією часу, стає видно, що Слово Боже, особливо у своїх пророчих сповненнях, відкриватиметься дедалі більше, роблячи для дослідника Біблії дедалі яснішим, що він, безсумнівно, перебуває на шляху, який веде до вічного світла та вічного дня.

GSAM 31Три видатні події від Едему до кінця

GSAM 31.2Розглядаючи шлях народу Господнього від Едему аж до кінця у світлі Писань, можна виділити три події, що особливо виділяються. Перша — це перше пришестя Христа, втілення, прихід Еммануїла, Бога, що явився у плоті; друга — велика Реформація після Темних століть — 1260 років гноблення, під час яких Слово Господнє було майже повністю приховане від простого народу, — вихід Церкви зі свого пустельного стану та розміщення Святого Писання там, де всі могли читати й пізнавати Його волю; третя — Друге пришестя нашого Господа, щоб настав час відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх; це має завершити «вікову боротьбу», боротьбу між гріхом і праведністю, щоб настав вік слави, до якого прагнули всі віки.

GSAM 32Пророцтво вказує дороговкази до кінця

GSAM 32.1Коли ми звертаємо увагу на вірне слово пророцтва як на світло, що має вести наші кроки, відкриваючи нам правильний шлях крізь темряву, не може бути інакше, як те, що ми знайдемо шлях, чітко позначений у пророчому слові, аж до самого Другого пришестя Христа. Оскільки це так, ті, хто пильно слідує за світлом пророцтва, не лише розпізнають знаки й ознаки наближення великого дня, але й впізнають дію Господа, яка неухильно просувається в посланнях істини, покликаних підготувати народ до того, щоб зустріти Його в мирі під час Його приходу.

GSAM 32.2Хоча Святе Писання проголошує, що день Господній настане для широких мас як «злодій вночі»³⁴, воно також говорить про тих, хто стоїть у раді Господній: «ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла й сини дня».³⁵

GSAM 32Пам’ятайте про Господнє керівництво

GSAM 32.3Згадуючи про Господнє керівництво в русі адвентистів, варто зауважити, що Божим задумом завжди було, щоб Його народ пам’ятав про прояви Його провидіння та сили на їхню користь. Пояснюючи причини відступництва Ізраїлю від Бога, псалмист каже, що вони «забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним».³⁶ Якщо для Ізраїлю було добре згадувати про те, як Господь провадив їх, чи не добре це також і для нас? У захопленні псалмист знову каже: «Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його».³⁷

GSAM 33.1У всі віки Господь мав важливі істини, призначені, завдяки Його благодаті, для того, щоб вивести народ із рабства гріха та підготувати його до входу в небесний Ханаан; і корисно розглянути, як Господь поводився з тими, хто проголошував ці істини.

GSAM 33Великі результати від найменших засобів — свідчення Д’Обіньє

GSAM 33.2Д’Обіньє у своїй праці History of the Reformation пише: «Бог, Який готує Своє діло протягом століть, здійснює його за допомогою найслабших знарядь, коли настає Його час. Досягати великих результатів найменшими засобами — ось такий закон Божий. Цей закон, що панує всюди в природі, зустрічається також в історії».³⁸

GSAM 33.3Коли Бог у давні часи почав обирати особливий народ, щоб зробити його для Себе окремою нацією, Він покликав одного чоловіка — Авраама, який мешкав серед язичників у Урі Халдейському. Від нього походило численне потомство; але про них, коли вони були піднесені до гідності народу, Бог небес сказав: «Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів».³⁹

GSAM 33.4А коли Він хотів визволити Свій народ із єгипетського рабства, Він обрав їхнім вождем того, кого в дитинстві три місяці переховували в домі його матері, а потім поклали в простий, грубий кошик з очерету, обмазаний смолою, і віддали на опіку річці Ніл. Однак саме цей Мойсей, коли досяг віку розсуду, обрав скромний шлях страждань разом із народом Божим, а не насолоду — «дочасну гріховну потіху».⁴⁰

GSAM 34Перемога Гедеона

GSAM 34.1Згодом, коли Господь мав визволити Ізраїль від мідіанців та амаликітян, які навалилися на їхню землю «в такій кількості, як сарана» і знищили врожай землі, не залишивши «в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла», Господь послав ангела до Гедеона. Цей син Йоаша опинився в такій скруті, що мусив обмолотити трохи пшениці й сховати її від своїх ворогів. Коли ангел повідомив йому, що він має визволити Ізраїль, Гедеон з подивом запитав: «чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого».⁴¹ Цей самий смиренний, бідний чоловік вирушив зі своїми трьома сотнями воїнів, з їхніми простими ліхтарями та глечиками (що, на думку обмеженого людського розуму, здавалося б дурістю), і, зробивши Бога своєю силою, вони здобули величну перемогу. Перед визволенням Гедеон, можливо, виголошував би скаргу, подібну до тієї, що виголосив пророк Амос, коли запитував: «Як же Яків устояти може, бо такий він малий?»⁴²

GSAM 34Дитя у яслах

GSAM 34.2У призначений Господом час народився Спаситель людства, і пастухи знайшли Його лежачим у яслах. Його земні родичі вели скромне, хоча й почесне життя. Щодо Своєї земної бідності Спаситель сказав: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити»⁴³ Він обрав своїх апостолів «з нижчих верств суспільства, які, хоч і не найнижчі, але не досягають рівня середнього класу. Усе це було зроблено для того, щоб показати світові, що ця справа не від людини, а від Бога».

GSAM 35Небагато мудрих покликано

GSAM 35.1Павло сказав про справу в часи первісної церкви: «Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей! Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло».⁴⁴

GSAM 35Скромні люди в епоху Реформації

GSAM 35.2Ми бачимо той самий принцип, проілюстрований у житті великих реформаторів XVI століття. Історик зазначає: «Реформатор Цвінглі походив із альпійської хатини пастуха; Меланхтон, богослов Реформації, — із майстерні зброяра; а Лютер — із хатинки бідного гірника». Про себе Лютер казав: «Мої батьки були дуже бідними. Мій батько був бідним дроворубом (згодом він став шахтарем), а моя мати часто носила дрова на спині, щоб заробити на утримання своїх дітей. Вони терпіли найважчу працю заради нас».

GSAM 35.3Апостол Яків, говорячи про покликання людей до служіння Господу, каже: «Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?»⁴⁵

GSAM 35Ранні методисти

GSAM 35.4Оглядаючи ланцюг реформаторів, що простягається аж до перших днів методизму, коли наполегливо проголошувалося вчення про вільну благодать, ми бачимо, що воно супроводжувалося силою Бога. Оскільки це вчення вірно викладалося людям із ніжною любов’ю Христа і сприймалося живою вірою, віруючі не лише знаходили прощення минулих гріхів, а й освячуючу силу, що давала їм змогу вести святе життя. Методизм мав скромний початок і отримав благословення відповідно до віри та простої довіри пасторів та мирян.

GSAM 36.1Простежуючи події та досвід, пов’язані з рухом адвентизму, ми бачимо, що, як і в кожному ділі Господньому, у здійсненні якого людина є посередником, його походження було серед бідних і невідомих; але нехай ніхто не виносить про нього негативного судження з цієї причини, не вивчивши ретельно доказів, на яких ґрунтується це велике діло, щоб не опинитися в становищі тих, про кого Господь запитував: «хто буде погорджувати днем малих речей?»⁴⁶

GSAM 36Відповідь Ека Лютеру

GSAM 36.2Для тих, хто схильний вирішувати, чи є доктринальна точка зору правильною чи хибною залежно від того, чи багато, чи мало людей її приймають, ми наводимо уривок із суперечки між Лютером та Еком. Оскільки Лютер спирався на Святе Писання і наважився заперечувати право людей ставити свої думки вище за Слово Боже, Ек відповів такими іронічними словами: «Я здивований тією смиренністю та скромністю, з якими преподобний доктор береться самотужки протистояти стільком видатним отцям Церкви та вдає, ніби знає більше, ніж верховні понтифіки, собори, доктори та університети! ... Без сумніву, було б дивно, якби Бог приховав істину від стількох святих і мучеників аж до приходу преподобного отця».

GSAM 36.3На цю репліку цілком можна було б відповісти словами Цвінглі, сказаними Івану Фаберу в Цюріху, коли той висловив своє «здивування тим, до чого дійшли справи, коли було відкинуто давні звичаї, що зберігалися протягом дванадцяти століть, і було зроблено чіткий висновок, що християнський світ перебував у помилці чотирнадцять століть». Цвінглі швидко відповів, що «помилка не перестає бути помилкою лише тому, що віра в неї тривала чотирнадцять сотень років, і що в поклонінні Богу давнина звичаїв не має ніякого значення, якщо її підґрунтя чи обґрунтування не можна знайти у Святому Писанні».⁴⁷

GSAM 37Слово Господнє проти людської мудрості

GSAM 37.1Небезпека покладатися на людські думки, замість того щоб вирішити питання «Що є істина?» за допомогою Слова Господнього, чітко визначена пророком Осією, коли він каже: «Ви беззаконня орали, пожали ви кривду, плід брехні споживали, бо надіявся ти на дорогу свою, на многість лицарства свого».⁴⁸ Людське серце завжди схильне покладатися на людину; але, оскільки ми наближаємося до часу, коли Господь прийде «острах збудити на землі», пророк Ісая закликає: «Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?»⁴⁹

GSAM 37.2Оскільки Писання таким чином застерігає нас щодо небезпеки в цьому напрямку, нехай ніхто не поспішає засуджувати рух адвентизму, нібито він не вартий уваги через свій скромний початок або тому, що ті, кого світ вважає великими, не підтримали цю справу. Натомість нехай усі ретельно зважують його твердження. Істина має неоціненну цінність, порівняно з якою прості людські думки є лише марною половою.