Розділ 7 — Швидке поширення Послання

GSAM 126.1«І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні, і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю, і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми. … А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде, а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам».¹

GSAM 126Ангел — символ людських посланців

GSAM 126.2Як уже було показано, справа проповідування Євангелія доручена людині, і Господь обіцяв Своє благословення цьому засобу аж до «кінця віку».² Отже, ангел, що несе це послання, має бути символом послання про час, яке має бути проповідуване мешканцям землі. Послання проголошується з книги, що «відкрита», що явно натякає на те, що колись вона була закритою. Ці посланці користуються пошаною в Бога; адже над ними — «веселка», знак Божого завіту, і вони стоять, одягнені у світло Божої слави, та проголошують послання від імені Творця усього сущого. Те, що тут проголошується, — це послання про час, яке колись було «запечатане», але тепер проголошується з «відкритої» книги.

GSAM 127.1У попередніх розділах було доведено, що Господь визначив час, коли має бути дане світло щодо завершення великого пророчого періоду — 2300 днів — що веде до слідчого суду; що пророцтво про те, що знання має збільшитися, точно сповнилося через піднесення багатьох, яким Він відкрив це світло; а також що Він також визначив час, коли слід було вивчити «притчу про фігове дерево», піднявши тоді й там Своїх вчителів, щоб вони вийшли й проголосили цю притчу світові. Так само точно Він визначив момент, коли послання часу мало перерости в гучний крик, і так само точно це й здійснилося.

GSAM 127Гучний крик першого послання

GSAM 127.2Момент часу, коли мав пролунати гучний крик цього проголошення, є питанням, що викликає інтерес. Він розміщений тут між звучанням шостої та сьомої труб, що можна побачити не лише за його положенням у записі Писання, а й за самим посланням, яке говорить: «дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам». Це є переконливим доказом того, що час, проголошений у цьому посланні, триває аж до звучання сьомої сурми.

GSAM 127Час гучного крику

GSAM 127.3Коли засурмить сьомий ангел, ми читаємо, що «розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився»³. Під час служіння в земному храмі приміщення, де знаходився ковчег — Святеє Святих — відчинялося лише раз на рік; це відбувалося в день примирення з метою змивання гріхів — очищення храму. Час, про який говорили пророки, коли має відбутися ця робота очищення, виконана Христом, припадає на кінець 2300 днів.⁴ Також зазначено, що коли протрубить сьомий ангел, голоси на небі скажуть, що настав час суду над померлими.⁵

GSAM 128.1Цей пророчий символ з 10-го розділу Об’явлення зображує час, коли це послання має пролунати «гучним голосом», а зрештою — «як лев той ричить». Час, коли, згідно з цим пророцтвом, послання мало досягти свого «гучного крику», — це період від кінця шостої труби до кінця того пророчого періоду, що веде до очищення храму, іншими словами, до кінця 2300 днів. Перші чотири труби знайшли своє виконання у війнах готів, вандалів, гунів тощо, які розділили Західну Римську імперію на десять частин або царств.

GSAM 128П’ята труба

GSAM 128.2П’ята труба символізує піднесення ісламу з його хмарою помилок, але особливо — період «п’яти місяців», або ста п’ятдесяти буквальних років від того часу, як вони мали «над собою царя». 27 липня 1299 року Осман, засновник Османської імперії, вторгся на територію Нікомедії. Відтоді османи переслідували й «мучили» Східну імперію Риму аж до 27 липня 1449 року — сто п’ятдесят років звучання п’ятої труби. У той час турки виступили зі своїми військами проти самого міста Константинополя, використовуючи у своїх бойових діях порох; і з величезної гармати, яку, за словами історика Гіббона, тягнули шістдесят волів, вони обстрілювали стіни Константинополя великими каменями.

GSAM 128Завершення шостої труби

GSAM 128.3Приблизно в цей час помер Іван Палеолог, якого історики вважають останнім грецьким імператором. Костянтин Декозес був законним спадкоємцем престолу, але кажуть, що його страх перед турецьким султаном Амуратом, який вів проти нього цю війну, змусив його попросити дозволу у Амурата на сходження на престол. Такий вчинок майже здавався б відмовою від престолу на користь турків. Дійсно, незабаром османи заволоділи містом Константинополем та Східною імперією Риму. Таким чином вони (політично) «вбили» ту імперію, яку раніше «мучили». Вони мали «вбити» її «на годину, і на день, і на місяць, і на рік».

GSAM 129.1Якщо розглядати це як пророчий час, де один день дорівнює одному року, то скільки часу це триватиме? Проблема проста: рік — 360 днів або років; місяць — 30 днів або років; а один день — один рік, — загалом 391 день або, буквально, 391 рік. Оскільки година є двадцять четвертою частиною дня, символічно це означатиме півмісяця, або п’ятнадцять днів. Отже, весь час незалежного правління мусульман на території Східної Римської імперії становитиме 391 рік і 15 днів. Якщо додати це до 27 липня 1449 року, отримаємо 11 серпня 1840 року як дату закінчення періоду турецької незалежності, як це зазначено в шостій трубі.

GSAM 129Доктор Джосая Літч пророкує падіння Османської імперії

GSAM 129.2У 1838 році доктор Джосая Літч із Філадельфії, штат Пенсільванія, прийнявши істину, викладену Вільямом Міллером, долучився до роботи з поширення цього послання. Він готував статті для друкованих видань на тему семи труб з Книги Об’явлення. Він зайняв категоричну позицію, що шоста труба перестане звучати, а Османська імперія впаде 11 серпня 1840 року, і що це продемонструє світові: один день у символічному пророцтві відповідає одному року в буквальному часі.

GSAM 129.3Деякі брати, навіть ті, хто поділяв його думку з цього приводу, тремтіли від страху перед наслідками, «якщо це не станеться», як він казав. Це, однак, не злякало його, і він продовжував робити все, що було в його силах, аби поширити свої погляди щодо турецького питання. Громадські видання широко поширювали його твердження з цього приводу. Клуби невіруючих обговорювали це питання на своїх зборах і говорили: «Ось людина, яка ризикує, і якщо ця справа складеться так, як він каже, це безсумнівно підтвердить його твердження, що один день у пророцтві символізує один рік, що 2300 днів — це стільки ж років, і що вони закінчаться у 1844 році».

GSAM 130.1Публікація лекції доктора Літча викликала загальний резонанс, і багато тисяч людей були таким чином закликані стежити за завершенням конфлікту, що спалахнув між Мехметом Алі, пашею Єгипту, та турецьким султаном. Сотні людей говорили: «Якщо ця справа завершиться так, як стверджує доктор, це підтвердить принцип „рік-день“ у тлумаченні символічного часу, і ми станемо адвентистами».

GSAM 130Турецький султан у війні з пашею Єгипту

GSAM 130.2Протягом кількох років до 1840 року султан був втягнутий у війну з Мехметом Алі, пашею Єгипту. У 1838 році конфлікт між султаном та його єгипетським васалом було тимчасово приборкано завдяки впливу іноземних послів. Однак у 1839 році бойові дії поновилися й тривали аж доти, доки в загальній битві між арміями султана та Мехмета армія султана не була повністю розгромлена й знищена, а його флот захоплений Мехметом і відвезений до Єгипту. Султан зазнав настільки повного розгрому, що, коли у серпні війна знову розпочалася, у нього залишилися лише два кораблі першого класу та три фрегати — сумні залишки колись могутнього турецького флоту. Мехмет категорично відмовився віддати цей флот султану і заявив, що якщо великі держави спробують відібрати його у нього, він спалить його. Саме в такому становищі перебували справи, коли в 1840 році втрутилися Англія, Росія, Австрія та Пруссія й вирішили врегулювати цей конфлікт; адже було очевидно, що, якщо його залишити самого, Мехмет незабаром стане володарем султанського трону.

GSAM 131Втручання союзних держав

GSAM 131.1«Султан погодився на це втручання союзних держав і тим самим добровільно передав вирішення цього питання в їхні руки. У Лондоні відбулася конференція цих держав, на якій як повноважний представник Османської імперії був присутній шейх Ефенді-бей Лікгіс. Було складено ультиматум, який мав бути представлений єгипетському паші, згідно з яким султан мав запропонувати йому спадкове правління над Єгиптом, а також довічне правління над усією тією частиною Сирії, що простягається від Суецької затоки до Тіберійського озера, разом із провінцією Акко; він, зі свого боку, мав евакуювати всі інші частини володінь султана, які на той час були ним окуповані, та повернути османський флот. У разі відмови від цієї пропозиції султана чотири держави мали взяти справу у свої руки та застосувати будь-які інші засоби, які вони вважатимуть за потрібне, щоб змусити його погодитися на умови.

GSAM 131.2«Було очевидно, що щойно цей ультиматум потрапить до рук Мехмета Алі, справа назавжди вийде з-під контролю першого [султана], і розпорядження його справами відтоді перейде до рук іноземних держав.

GSAM 131Пророцтво справдилося — кінець турецької незалежності

GSAM 131.3«Султан відправив Ріфата-бея на урядовому пароплаві до Олександрії, щоб передати ультиматум паші. Його вручили паші, і той прийняв його до відома одинадцятого серпня 1840 року! Того ж дня султан надіслав ноту послам чотирьох держав, запитуючи, який план слід прийняти у разі, якщо паша відмовиться виконати умови ультиматуму; на що вони відповіли, що відповідні заходи вже вжито, і йому не слід турбуватися щодо будь-яких непередбачених обставин, що можуть виникнути. Того дня закінчився період у триста дев’яносто один рік і п’ятнадцять днів, відведений на панування османів; а де ж була незалежність султана? — Зникла!»⁶

GSAM 132.1Від того дня й до сьогодні султан змушений діяти під диктатом великих держав і спостерігати за розчленуванням свого королівства, яке шматок за шматком привласнюється для їхніх власних потреб.

GSAM 132Пробудження суспільного інтересу до пророцтв

GSAM 132.2Це вражаюче виконання пророцтва справило величезний вплив на громадську думку. Воно посилило інтерес людей до тем, пов’язаних із пророцтвами, що вже здійснилися та здійснюються. Доктор Літч розповів, що протягом кількох місяців після 11 серпня 1840 року він отримав листи від понад тисячі видатних невіруючих, серед яких були й керівники невіруючих клубів, у яких вони заявляли, що відмовилися від боротьби проти Біблії та прийняли її як Боже одкровення для людини. Дехто з них повністю навернувся до Бога, а чимало з них стали вправними промовцями у великому русі Другого пришестя. Дехто висловився перед доктором Літчем таким чином: «Ми казали, що тлумачі пророцтв цитують запилені сторінки історії, щоб обґрунтувати свої твердження про виконання пророцтв; але в цьому випадку ми маємо живі факти прямо перед очима».

GSAM 132.3Щоб проілюструвати, як саме наприкінці шостої труби послання про Друге пришестя почало лунати «гучним голосом», я наведу випадок, про який мені розповів один із учасників поширення цього послання.

GSAM 132.4У 1840 році Е. С. Вільямс, великий виробник наметів і вітрил із Рочестера, штат Нью-Йорк, прийняв це послання і запросив пасторів Міллера та Хаймса приїхати до Рочестера та виступити перед тисячами мешканців міста. Вони відповіли, що їм бракує коштів, необхідних для оренди залу достатнього розміру, щоб вмістити всіх бажаючих. Він відповів: «У мене є круглий намет діаметром 120 футів. Я розкладу його, облаштую сидіння та подбаю про нього безкоштовно. Приїжджайте й проповідуйте послання». «Вони приїхали», — сказав він мені, — «і намет не вмістив і половини тих, хто прийшов послухати, тож я додав 40-футове з’єднання, розширивши намет до розмірів 160 на 120 футів. Цей намет щодня був заповнений людьми, а сотні людей тіснилися зовні, всі прагнучи почути Слово».

GSAM 133Сотні людей, які проповідують Послання

GSAM 133.1Щоб задовольнити зростаючий інтерес, використовувалися великі намети, а в літній сезон проводилися зібрання в гаях. Взимку використовувалися деякі з найбільших церковних будівель та громадських залів, і всі вони були заповнені до межі зацікавленими слухачами. Замість того, щоб пастор Міллер, як це було до 1840 року, стояв «майже сам» у проголошенні послання, до нього приєдналося близько трьохсот осіб, які публічно проголошували закінчення періоду у дві тисячі триста днів і вигукували: «вже часу не буде» та «настала година суду Його». Таким чином ми бачимо, як, коли настав час Господній для того, щоб це послання поширилося по всьому світу, Його слово сповнилося, і мільйони людей були охоплені бажанням почути цей заклик.

GSAM 133.2Те, що було характерно для руху в Америці, було характерно й для інших країн. Починаючи з 1840 року, замість кількох окремих осіб, які розповсюджували свої публікації, на перший план, так би мовити, виступили десятки людей, щоб проголошувати цей заклик. В Англії було сімсот служителів самої лише англіканської церкви, які проповідували це послання, не кажучи вже про десятки інших, які займалися тією самою справою. У понад двадцяти провідних країнах світу це послання поширювалося з таким запалом, що спостерігачі не могли не сказати: «Цей народ надзвичайно серйозний».