Розділ 13 — Ознаки Божого керівництва

GSAM 198.1«Чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами, ознаками, і чудами, і війною, і сильною рукою, і раменом витягненим, і страхами великими, як усе те, що зробив був вам Господь, Бог ваш, в Єгипті на очах твоїх? Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь Він Бог, і нема іншого, окрім Нього».¹

GSAM 198.2Ось так діяв Господь, виводячи народ з-посеред язичницького народу, щоб вивести його туди, де Він міг би проголосити йому Свій Закон і передати його, викарбувавши на кам’яних скрижалях. Ці чудеса були звершені не для того, щоб задовольнити їхню цікавість, а щоб вони напевно знали: Той, хто «велике в Єгипті вчинив, у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним»² і хто промовляв до них посеред вогню та диму палаючої вершини Синаю, був ніким іншим, як живим і істинним Богом, Творцем усього сущого.

GSAM 198Покликання Мойсея з палаючого куща

GSAM 198.3Сам Мойсей не зміг би спонукати ізраїльтян покинути Єгипет, просто сказавши їм: «Коли я пас отару в пустелі, я співчував вам у вашому рабстві, і тепер я зійшов, щоб вивести вас із Єгипту, як я намагався зробити це, коли вбив єгиптянина незадовго до того, як втік до землі Мадіамської».

GSAM 199.1Потрібен був палаючий кущ, що не згорав, і голос, що лунав із середини полум’я, щоб переконати навіть Мойсея в тому, що саме він має «піти й вивести народ з Єгипту». Саме таким дивовижним чином він отримав своє доручення, своє високе й святе покликання, одкровення про яке одразу ж привернуло увагу його братів, підготувало їхні уми до того, що мало статися, і таким чином спонукало їх прийняти Мойсея, під керівництвом Бога, як свого вождя.

GSAM 199.2Якщо й був коли-небудь час після воскресіння Спасителя, коли його засмучені й розчаровані послідовники потребували втіхи від Його присутності та підбадьорливих слів, то це був саме той час, коли деякі з сумних і переслідуваних віруючих трималися непохитної віри після «опівнічного крику» 1844 року; і якщо Бог у Своїй милості коли-небудь спілкувався безпосередньо зі скорботними душами, то, здається, це, безперечно, було б саме в такий час і саме з таким народом.

GSAM 199Обіцяна присутність Господа

GSAM 199.3Той, хто не обмежений у способах чи засобах дії, і хто поклав дари Духа на Свою Церкву «піднявшися на висоту»³, обіцяв бути зі Своїми послідовниками у проповідуванні Євангелія «аж до кінця віку».

GSAM 199.4Протягом усього часу Господь був готовий виявляти Свою силу та Свої дари тим, хто щиро шукав Його. Хіба Він не сказав, даючи євангельське доручення: «тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде»?⁴

GSAM 199Дари Духа під час Реформації

GSAM 199.5Під час Реформації XVI століття та в наступні часи відбувалися дивовижні прояви Господньої сили та дару пророцтва. Д’Обіньє згадує про пророцтва Яна Гуса. Чарльз Бак у своїй книзі Religious Anecdotes розповідає про пророцтва Джорджа Вішарта, що відбулися у 1546 році. Джон Уезлі у своїх працях згадує про пророцтва Джонатана Піра та їхнє сповнення. Пастор Дж. Б. Фінлі у своїй автобіографії розповідає про надзвичайне видіння та зцілення, яке сталося з ним самим влітку 1842 року. Журнал Christian Advocate (методистський) опублікував цікавий звіт про надзвичайне видіння та його наслідки, яке було дано доктору Бонду, члену цієї церкви, під час його служіння. Це були знаки для тих, хто смиренно шукав Господа, що Він не змінився і що Він і досі буде говорити до Свого народу через дар пророцтва.

GSAM 200Церква останку матиме дух пророцтва

GSAM 200.1У Святому Писанні є чіткі й конкретні твердження про те, що Господь особливо проявить дари Свого Духа, а надто дар пророцтва, серед людей, які чекатимуть на Його прихід. Перший уривок, на який ми звертаємо увагу, міститься в Посланні до коринтян і звучить так: «Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням, бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа. Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа».⁵

GSAM 200.2В Об’явленні ми читаємо про «останок» — останню євангельську церкву: «змій розлютувався на жінку [церкву], і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове».⁶ Що таке «свідчення Ісуса», — запитуємо ми, — яке має мати остання церква і яке, у своєму утвердженні, готує шлях для прояву всіх дарів Духа? Відповідь на це питання ми знаходимо у свідченні ангела, даному Івану на острові Патмос: «я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва».⁷

GSAM 201.1Це визначення, дане ангелом, показує, що саме «дух пророцтва», який проявляється в Церкві, що чекає на Христа, готує шлях для всіх дарів, і що війна ведеться проти Церкви «останку» саме за те, що вона має цей дар серед себе.

GSAM 201Свідчення Павла про дари

GSAM 201.2Лист Павла до фессалонікійців показує, що день Господній — останній день виконання судового вироку — настане для широких мас «як злодій вночі»; але він не застане зненацька вірних дітей Господніх, бо вони — «сини світла й сини дня». Серед своїх настанов цьому пильному народу він каже: «Духа не вгашайте! Не гордуйте пророцтвами! Усе досліджуючи, тримайтеся доброго».⁸

GSAM 201.3Щодо грецького слова propheteias, яке тут перекладено як пророцтва, Грінфілд у своєму Greek Lexicon зазначає: «Здійснення дару пророцтва в цьому сенсі, 1 Солунян 5:20». З цим також погоджуються словники Паркхерста, Робінсона, а також Лідделла і Скотта. Отже, це є чітким свідченням того, що справжній дар пророцтва буде присутній у Церкві, яка очікує на Друге пришестя Христа. Застереження полягає не в тому, щоб зневажати цей дар, а в тому, щоб випробовувати його; знайшовши добрий прояв, «тримайтеся» його.⁹

GSAM 201Виконання обітниці

GSAM 201.4Ми вже зазначали раніше, як Господь почав виявляти дар пророцтва під час проголошення Вістки першого ангела та Вістки другого ангела. Цей дар розвинувся ще повніше після закінчення 2300 днів. Господь обрав для цієї мети Свій власний інструмент, вибравши Своїм посланцем ту, яка не лише віддала все за Нього, але й життя якої висіло на волосині — «найслабшу з слабких».¹⁰ Протягом двох місяців після закінчення цього часу міс Еллен Г. Гармон із Портленда, штат Мен, якій тоді було лише близько сімнадцяти років, почала отримувати одкровення від Господа.

GSAM 202.1Оскільки я мав нагоду поспілкуватися з тими, хто мешкав у Портленді під час першого бачення, а також був знайомий із пані Хейнс, у будинку якої міс Гармон отримала своє перше бачення, я розповім про факти так, як їх мені передали ці особи.

GSAM 202.2У той час стан здоров’я міс Гармон був дуже критичним. Протягом кількох тижнів вона ледь могла говорити, лише шепочучи. Один лікар діагностував у неї сухоти з водянкою. Він сказав, що її права легеня зруйнована, а ліва — значною мірою уражена, і що уражене також її серце. Він сказав, що, на його думку, вона проживе щонайбільше дуже короткий час і може померти в будь-яку мить. Вона ледве могла дихати, лежачи. Вночі їй вдавалося відпочити лише тоді, коли її підпирали в ліжку так, що вона лежала майже в сидячому положенні. Часті напади кашлю та кровотечі з легенів значно підірвали її фізичні сили.

GSAM 202Перше видіння міс Гармон

GSAM 202.3У той час, коли вона отримала своє перше видіння, вона перебувала в домі пані Хейнс. Це було вранці, і вони займалися сімейним богослужінням. Там було п’ятеро осіб, усі — сестри у вірі. Інші вже помолилися, а міс Гармон молилася пошепки, коли сила Бога зійшла найдивовижнішим чином, явно вплинувши на всіх присутніх, і в одну мить вона втратила свідомість того, що відбувалося навколо неї — вона перебувала у видінні.

GSAM 202.4На наступному зібранні вона розповіла віруючим у Портленді про те, що їй було показано. Вони були цілком переконані, що це було від Господа. На той час у Портленді було близько шістдесяти осіб, які визнали це ділом Господнім. І в самому видінні, і в розповіді про нього відчувалася сила, яка могла виходити лише від Божественного. На ній постійно лежало урочисте відчуття вічних інтересів, і вона, здавалося, була сповнена невимовного трепету від того, що така молода й квола, як вона, була обрана інструментом, через який Господь передаватиме світло Своєму народу. Вона заявляла, що під час видіння їй здавалося, ніби вона оточена сяючими ангелами у славних небесних палатах, де панують радість і мир, і що пробудження до незадовільних реалій цього смертного життя було для неї сумною зміною.

GSAM 203Короткий виклад Першого бачення

GSAM 203.1Наведений нижче короткий виклад її першого бачення, як вона розповіла про нього віруючим у Портленді, дасть певне уявлення про характер усіх її бачень:—

GSAM 203.2«Під час молитви на мене зійшла сила Божа, якої я ніколи раніше не відчувала. Я була оточена світлом і піднімалася все вище й вище від землі. Я озирнулася, щоб побачити адвентистський народ у світі, але не могла знайти їх. Тоді голос промовив до мене: „Подивися знову, подивися трохи вище“. Тут я підвела очі й побачила пряму вузьку стежку, яка пролягала високо над землею. Цією стежкою адвентистський народ подорожував до міста на другому кінці шляху. Позаду них, на початку шляху, сяяло яскраве світло, котре, як мені сказав ангел, було Опівнічним криком. Це світло сяяло вздовж стежки й було світлом для їхніх ніг, щоб вони не спотикалися. Поки погляди людей були зосереджені на Ісусі, Який ішов якраз перед ними, ведучи їх до міста, вони були в безпеці. Однак незабаром деякі втомилися і сказали, що до міста ще так далеко, а вони очікували увійти до нього скоріше. Тоді Ісус підбадьорив їх, підносячи Свою славну правицю, і від Його руки виходило світло, яке колихалося над групою адвентистів, а вони вигукнули: „Алілуя!“ Інші ж поспішно зрікалися світла, яке було позаду, стверджуючи, що це не Бог провадив їх. Світло позаду них згасло, залишивши їхні ноги в повній темряві, а вони, спотикаючись і випустивши з поля зору ціль та Ісуса, падали зі стежки донизу в темний грішний світ. Незабаром ми почули голос Бога, подібний до шуму великої води, який оголосив нам день і годину Приходу Ісуса. Живі святі розпізнали і зрозуміли голос, тоді як нечестиві подумали, що це звуки грому й землетрусу. Коли Бог назвав час, Він вилив на нас Святого Духа, і наші обличчя почали сяяти й світитися від слави Бога, як і лице Мойсея, коли він сходив з гори Сінай».¹¹

GSAM 204Опис стану пані Уайт під час видіння

GSAM 204.1Перш ніж ми продовжимо слідкувати за захоплюючим описом цього чудового прояву Духа Божого, я викладу деякі факти, пов’язані з видіннями. Вперше я побачив пані Е. Г. Уайт (раніше — міс Гармон) у жовтні 1852 року. Того дня я бачив її у видінні, яке тривало понад годину. Відтоді я мав честь бачити її у видінні близько п’ятдесяти разів. Я був присутній, коли лікарі оглядали її в цьому стані, і для мене велика честь свідчити про те, що я бачив і знаю. Сподіваюся, що розповідь про факти у цій справі не буде легковажно відкинута на користь випадкових припущень тих, хто ніколи не бачив її в такому стані.

GSAM 204.2Переходячи у стан видіння, вона тричі вигукує захоплююче «Слава!», що лунає й відлунює; другий, а особливо третій вигук — слабкіший, але ще більш хвилюючий, ніж перший, а голос нагадує голос людини, що знаходиться на значній відстані від вас і ледь чується. Приблизно протягом чотирьох-п’яти секунд вона ніби опускається, наче людина, що знепритомніла або втратила сили; потім вона, здається, миттєво наповнюється надлюдською силою, іноді одразу підводячись на ноги й ходячи по кімнаті. Часто спостерігаються рухи кистей і рук, які вказують праворуч або ліворуч у міру того, як повертається її голова. Усі ці рухи виконуються надзвичайно граціозно. У якому б положенні не перебувала кисть чи рука, нікому неможливо їх зрушити. Її очі завжди відкриті, але вона не моргає; голова піднята, і вона дивиться вгору — не порожнім поглядом, а з приємним виразом обличчя, що відрізняється від звичайного лише тим, що вона, здається, пильно дивиться на якийсь віддалений об’єкт. Вона не дихає, проте її пульс б’ється рівномірно. Її обличчя має приємний вираз, а колір шкіри такий же рум’яний, як і в природному стані.

GSAM 205Порівняння з Даниїлом

GSAM 205.1Її стан щодо дихання, втрати сил та набуття сили, коли до неї торкається ангел Бога, цілком узгоджується з описом, який дав пророк Даниїл про власний досвід у видінні, коли він каже: «А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили». «І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу? І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене, та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі! Будь міцний і будь сильний! А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився».¹²

GSAM 205СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ

GSAM 205М. Г. Келлог, доктор медицини

GSAM 205.2Щодо стану пані Уайт під час видінь, доречно навести кілька свідчень очевидців. Перше — від М. Г. Келлога, доктора медицини, який згадує про перше видіння, яке відбулося в Мічигані 29 травня 1853 року на зборах у місті Тайрон, округ Лівінгстон. Він каже:—

GSAM 206.1«Сестра Уайт перебувала у видінні приблизно двадцять хвилин або півгодини. Коли вона увійшла у видіння, здавалося, що кожен із присутніх відчув силу та присутність Бога, а дехто з нас справді відчув, як Дух Божий могутньо спочиває на нас. Ми були зайняті молитвою та товариським зібранням у суботу вранці близько дев’ятої години. Брат Уайт, мій батько та сестра Уайт вже помолилися, і я в той час також молився. Не було ніякого хвилювання, ніяких проявів. Однак ми щиро благали Бога, щоб Він давав благословення цьому зібранню Своєю присутністю і щоб Він давав благословення роботі в Мічигані. Коли сестра Уайт вигукнула той тріумфальний крик: „Слава! с-л-а-в-а-! с-л-а-в-а-!“, який ви так часто чули від неї, коли вона входила у видіння, брат Уайт підвівся й повідомив присутнім, що його дружина перебуває у видінні. Розповівши про характер її видінь та про те, що під час них вона не дихає, він запросив усіх бажаючих підійти й оглянути її. Доктор Драммонд, лікар, який також був проповідником адвентистів першого дня і який (до того, як побачив її у видінні) заявляв, що її видіння мають месмеричне походження і що він може викликати у неї видіння, вийшов уперед і, після ретельного огляду, дуже зблід і зауважив: „Вона не дихає!“

GSAM 206.2«Я цілком упевнений, що вона не дихала в той момент, перебуваючи у видінні, як і під час жодного з кількох інших випадків, які у неї траплялися в моїй присутності. Вихід із видіння був настільки ж помітним, як і входження в нього. Першою ознакою того, що видіння закінчилося, стало те, що вона знову почала дихати. Вона зробила перший вдих глибоким, довгим і повним, що свідчило про те, що її легені були повністю позбавлені повітря. Після першого вдиху минуло кілька хвилин, перш ніж вона зробила другий, який наповнив легені так само, як і перший; потім була двохвилинна пауза, і третій вдих, після чого дихання стало природним». Підпис: «М. Г. Келлог, доктор медицини, Батл-Крік, Мічиган, 28 грудня 1890 року».

GSAM 207Ф. К. Касл

GSAM 207.1Ми наводимо таку заяву від особи, яка була свідком медичного обстеження пані Уайт під час її видіння у Стоу, штат Вермонт, влітку 1853 року. Він каже:—

GSAM 207.2«Присутній був лікар, який провів огляд, як того вимагали його мудрість і знання, щоб з’ясувати причину цього явища. До її широко розплющених очей піднесли запалену свічку; жоден м’яз ока не ворухнувся. Потім він перевірив її пульс, а також дихання, але дихання не було. У результаті він дійшов висновку, що це явище неможливо пояснити за допомогою природних чи наукових принципів». Підпис: «Ф. К. Касл».

GSAM 207Д. Г. Ламсон

GSAM 207.3Наступні свідчення стосуються обстеження, проведеного під час того, як пані Уайт перебувала у стані видіння, на зборах, що відбулися в будинку пастора Джеймса Уайта на вулиці Монро в Рочестері, штат Нью-Йорк, 26 червня 1854 року:—

GSAM 207.4«Мені тоді було сімнадцять років. Мені здається, я майже чую ті захоплюючі вигуки „С-л-а-в-а!“, які вона вигукувала. Потім вона опустилася на підлогу — не впала, а м’яко опустилася — і її підтримував на руках помічник. Увійшли двоє лікарів — літній чоловік і молодий чоловік. Брат Уайт наполягав, щоб вони ретельно оглянули сестру Уайт, що вони й зробили. Принесли дзеркало, і один із них тримав його над її ротом, поки вона говорила; але дуже скоро вони відмовилися від цього і сказали: „Вона не дихає“. Потім вони уважно оглядали її боки, поки вона говорила, щоб знайти якісь ознаки глибокого дихання, але не знайшли їх. Коли вони завершили цю частину огляду, вона підвелася на ноги, все ще перебуваючи у видінні, високо піднявши Біблію, перегортаючи її від уривка до уривка, правильно цитуючи, хоча очі дивилися вгору й відвернулися від книги.

GSAM 208.1«Вона мала видіння про сім останніх кар. Потім вона побачила тріумф святих, і мені здається, що я й досі чую її тріумфальні вигуки. Про ці факти я вільно свідчу». Підпис: «Пастор Д. Г. Ламсон, Хіллсдейл, Мічиган, 8 лютого 1893 року».

GSAM 208Пані Друзілла Ламсон

GSAM 208.2Ще одне свідчення щодо того самого медичного обстеження надала пані Друзілла Ламсон, вдова двоюрідного брата пастора Ламсона та завідувачка Санаторію Кліфтон-Спрінгс у штаті Нью-Йорк. Говорячи про зібрання 26 червня 1854 року, вона каже:—

GSAM 208.3«Я пам’ятаю те зібрання, на якому проводився експеримент, а саме — щоб перевірити те, про що брат Уайт часто говорив, що сестра Уайт не дихала під час видінь, але я не можу пригадати ім’я лікаря, який був присутній… Мабуть, це був доктор Флемінг, оскільки саме його іноді викликали для консультації. Однак він уже помер. Можу сказати лише стільки, що експеримент було проведено, і на дзеркалі не було видно жодних ознак дихання». Підпис: «Друзілла Ламсон, Кліфтон-Спрінгс, штат Нью-Йорк, 9 березня 1893 року».

GSAM 208.4Ще одне свідчення від людини, яка була присутня під час вищезгаданої події:—

GSAM 208Девід Сілі

GSAM 208.5«Цим засвідчую, що я прочитав наведені вище свідчення Девіда Ламсона та пані Друзілли Ламсон щодо заяви лікаря під час огляду пані Е. Г. Уайт, коли вона перебувала у видінні, 26 червня 1854 року. Я був присутній на тому зібранні та був свідком огляду. Я погоджуюся з тим, що заявляють брат і сестра Ламсон, і хотів би додати, що огляд проводили доктор Флемінг та інший, молодший лікар. Після того, як пані Уайт підвелася на ноги, як вони зазначили, цитуючи уривки з Писання, доктор Флемінг попросив запалену свічку. Він тримав цю свічку якомога ближче до її губ, не обпалюючи її, і на одній лінії з її диханням на випадок, якщо вона дихатиме. Полум’я навіть найменше не затремтіло. Тоді лікар з наголосом сказав: „Це остаточно вирішує справу: у її тілі немає дихання“». Підпис: «Девід Сілі, Фейет, Айова, 20 серпня 1897 року».

GSAM 209Пан та пані А. Ф. Фаулер

GSAM 209.1Наступні свідчення стосуються обстеження, проведеного під час того, як пані Уайт перебувала у стані видіння у Waldron’s Hall, Хіллсдейл, штат Мічиган, у лютому 1857 року. Доктор Лорд, лікар із Хіллсдейла з п’ятдесятирічним стажем, провів надзвичайно ретельне обстеження, щодо якого я наводжу такі свідчення:—

GSAM 209.2«Ми були присутні, коли (у лютому 1857 року) сестра Е. Г. Уайт мала видіння у Waldron’s Hall, у Хіллсдейлі. Доктор Лорд провів обстеження і сказав: „Її серце б’ється, але дихання відсутнє. Життя є, але легені не працюють; я не можу пояснити цей стан“». Підпис: «А. Ф. Фаулер, пані А. Ф. Фаулер, Хіллсдейл, штат Мічиган, 1 січня 1891 року».

GSAM 209С. С. Гловер

GSAM 209.3Ось ще одне свідчення щодо того самого видіння:—

GSAM 209.4«Я був присутній, коли сестра Уайт мала вищезгадане видіння у Waldron’s Hall в Хіллсдейлі. На додаток до вищезазначеного свідчення я чув, як лікар сказав, що стан сестри Уайт під час видіння був „поза межами його знань“. Він також сказав: „У цьому є щось надприродне“». Підпис: «С. С. Гловер, Батл-Крік, штат Мічиган, 19 січня 1891 року».

GSAM 209Пан і пані Карпентер

GSAM 209.5Ось третя заява щодо того самого випадку:—

GSAM 209.6«Цим засвідчуємо, що ми були присутні у Waldron’s Hall у Хіллсдейлі, штат Мічиган, у лютому 1857 року, коли пані Е. Г. Уайт мала видіння, і, перебуваючи в цьому стані, була обстежена доктором Лордом, і ми чули його публічну заяву щодо цього випадку, як наведено вище братом і сестрою Фаулерами». Підпис: «В. Р. Карпентер, Еліза Карпентер, Ноблсвілл, штат Індіана, 30 серпня 1891 року».

GSAM 210Д. Т. Бурдо

GSAM 210.1Далі звертаємо вашу увагу на випробування, яке було проведено, коли пані Уайт перебувала у стані видіння в Бакс-Брідж, округ Сент-Лоуренс, штат Нью-Йорк:—

GSAM 210.2«28 червня 1857 року я вперше побачив сестру Еллен Г. Уайт у стані видіння. Я не вірив у видіння; але одна обставина серед інших, про яку я можу згадати, переконала мене, що її видіння були від Бога. Щоб переконатися, чи вона дихає, я спочатку поклав руку їй на груди на достатньо довгий час, щоб переконатися, що легені не піднімалися більше, ніж це було б у трупа. Потім я підніс руку й притиснув її до її рота, затиснувши ніздрі між великим і вказівним пальцями, так що їй було неможливо ні видихнути, ні вдихнути повітря, навіть якби вона того хотіла. Я тримав її так рукою близько десяти хвилин — достатньо довго, щоб вона за звичайних обставин задихнулася; але це випробування анітрохи не вплинуло на неї. З того часу, як я став свідком цього дивовижного явища, я жодного разу не мав спонукання сумніватися в божественному походженні її видінь». Підпис: «Д. Т. Бурдо, Батл-Крік, Мічиган, 4 лютого 1891 року».

GSAM 210Лікар-медіум перевіряє видіння

GSAM 210.3Я згадаю ще одне медичне обстеження, свідком якого я був у Парквілі, округ Сент-Джозеф, штат Мічиган, 12 січня 1861 року.

GSAM 210.4Наприкінці проповіді, яку пані Уайт виголосила перед великою громадою, що зібралася в адвентистському молитовному домі, Боже благословення в надзвичайній мірі зійшло на неї, і вона, сидячи у своєму кріслі, поринула у видіння. Там був присутній доктор Браун — фізично здоровий і сильний чоловік, який займався спіритизмом. Він стверджував, що її видіння — це те саме, що спіритичні сеанси, і що, якби вона впала у видіння там, де він перебував, він зміг би вивести її з нього за одну хвилину. Було запропоновано всім, хто бажає, підійти вперед і, оглянувши її, переконатися в її стані під час видіння. Лікар вийшов уперед, але ще не встиг завершити навіть половину огляду, як смертельно зблід і затремтів, наче листя осики. Пастор Уайт запитав: «Чи може лікар повідомити про її стан?» Той відповів: «Вона не дихає», — і поспішно попрямував до дверей. Ті, хто стояв біля дверей і знав про його хвастощі, сказали: «Поверніться і зробіть те, що обіцяли: виведіть цю жінку з трансу». У великому хвилюванні він схопився за дверну ручку, але йому не дозволили відкрити двері, доки ті, хто стояв біля дверей, не запитали: «Докторе, що сталося?» Він відповів: «Тільки Бог знає; випустіть мене з цього дому», — і вийшов.

GSAM 211.1Було очевидно, що дух, який впливав на нього як на медіума, не міг спокійно перебувати в присутності сили, яка керувала пані Уайт у видінні, так само як і біснуваті за часів Спасителя, які запитували: «Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?»¹³

GSAM 211.2У цій обставині простежується подібність до того, що записано в досвіді пророка Даниїла. Коли він входив у видіння духом Господнім, присутні халдеї — язичники, які не знали того духа, — були дуже налякані й «повтікали в укриття».¹⁴

GSAM 211Міс Гармон попросили розповісти про свої видіння

GSAM 211.3Приблизно через тиждень після свого першого бачення, під час зібрання, що відбувалося в домі її батька, міс Гармон мала друге бачення, у якому їй було наказано розповісти іншим про те, що їй було відкрито. Вона була в великому розгубленні, не знаючи, як виконати волю Господа. Її здоров’я було настільки слабким, що вона зазнавала справжніх тілесних страждань, і, судячи з усього, їй залишалося жити недовго. Їй було лише сімнадцять років, вона була маленькою й тендітною, не звикла до суспільства і від природи була настільки боязкою та замкнутою, що їй було боляче зустрічатися з незнайомцями. Кілька днів поспіль, аж до пізньої ночі, вона щиро молилася, щоб цей тягар було знято з неї й покладено на когось іншого, хто був би більш здатним його витримати. Але світло обов’язку не змінювалося, і слова ангела лунали безперервно: «Повідом іншим те, що Я тобі відкрив».

GSAM 212.1Перебуваючи в такому розгубленому стані душі, міс Гармон відвідала ще одне зібрання, що відбувалося в домі її батька. На цьому зібранні всі присутні об’єдналися в щирій молитві за неї, і вона ще раз присвятила себе Господу та відчула готовність служити для Його слави. Під час молитви густа темрява, що огортала її, розсіялася; і, як вона згодом розповіла, до неї наблизилося яскраве світло, схоже на вогняну кулю, і коли воно осяяло її, її сили покинули, і їй здалося, ніби вона перебуває в присутності Ісуса та ангелів. Знову пролунало: «Повідом іншим те, що Я тобі відкрив». Вона сказала, що щиро благала: якщо їй доведеться йти й розповідати про те, що Господь їй показав, нехай її вбережуть від зарозумілості. Тоді ангел повідомив їй, що її молитва була почута, і що, якщо їй загрожуватиме небезпека зарозумілості, вона буде страждати від хвороби. Ангел сказав їй: «Якщо ти вірно передаси це послання і витримаєш до кінця, ти будеш їсти плід з Дерева життя і пити з річки води життя».

GSAM 212Візит міс Гармон до міста Полленд, штат Мен

GSAM 212.2Міс Гармон було показано, що вона має поїхати до Полленда, штат Мен, і розповісти про своє видіння. Наступного дня після цього третього видіння, несподівано для всіх, її зять під’їхав до дверей будинку її батька і запропонував відвезти її до Полленда. Перебуваючи там, вона провела зібрання, на якому розповіла про своє видіння. Хейзен Фосс,¹⁵ перебуваючи у відчаї, не погодився відвідати богослужіння, але, притуливши вухо до дверей ззовні, він почув, як вона розповідає про своє видіння, і сказав: «Видіння, про яке вона розповіла, настільки схоже на те, що було показано мені, наскільки дві людини можуть описати одне й те саме». Наступного ранку він несподівано зустрів міс Гармон і сказав їй, щоб вона «вірно несла цей тягар і розповідала свідчення, які Господь дасть їй, і тоді Бог її не покине». Іншим він сказав: «Ось та людина, на яку Господь поклав цей тягар». Він, безперечно, мав знати це, оскільки бачив цю особу у видінні, в якому йому було сказано, що цей тягар «знято» з нього.

GSAM 213.1Відтоді робота міс Гармон полягала в тому, щоб подорожувати від місця до місця у штатах Нової Англії, розповідаючи про те, що їй було показано. У деяких випадках їй у видінні вказували, куди йти, а також повідомляли, з якими труднощами вона зіткнеться. Її послання були, насамперед, докорами тим, хто схилявся до вчення про духовне пришестя Христа, та закликом до всіх триматися минулого досвіду.

GSAM 213.2Вона так розповідає про свій досвід: «Дехто повністю ухилявся від праці й виключав із спільноти всіх, хто не поділяв їхніх поглядів з цього питання… Бог відкрив мені ці помилки у видінні й послав мене до Своїх заблукалих дітей, щоб я про них проголосила; але багато хто з них повністю відкинув це послання й звинуватив мене в тому, що я пристосовуюся до світу. З іншого боку, номінальні адвентисти звинувачували мене у фанатизмі, і мене несправедливо, а деякі навіть злісно, представляли як лідерку того фанатизму, який я насправді намагалася викорінити».¹⁶ Про це ми дізнаємося докладніше в наступному розділі.