Розділ 21 — Рука, що веде у справі

GSAM 322.1«Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити».¹

GSAM 322.2Тому, хто покладає надію на Господа, Його турбота постійно виявляється. Однак бувають моменти, коли ця турбота усвідомлюється особливо гостро, наприклад, під час особливого порятунку від зла та небезпек — видимих і невидимих — а також коли провидіння безпосередньо відкриває можливості для поширення Його істини. Саме про ці теми йдеться в цьому розділі.

GSAM 322Перше видіння в Мічигані

GSAM 322.3У травні 1853 року пастор Уайт разом із дружиною відвідав Мічиган. Це був їхній перший візит на захід від Буффало, штат Нью-Йорк. В останню суботу травня вони перебували в Тайроні, і саме там пані Уайт у видінні побачила різні групи людей, котрі дотримуються суботи в цьому штаті, а також отримала попередження щодо впливів, які могли б діяти проти них. 2 червня в Джексоні вона написала вісім сторінок формату фулскап, виклавши деякі з речей, які їй було показано. Вона дала мені копію цього бачення, зроблену олівцем, за умови, що я надам їй чітку копію, написану пером і чорнилом.

GSAM 322Жінка, яка заявляла про свою святість

GSAM 322.4Серед іншого було описано випадок із жінкою, яка намагалася втрутитися в наше середовище. Вона сказала, що ця жінка заявляла про свою велику святість. Пані Уайт ніколи не зустрічалася з нею і не знала про неї нічого, крім того, що було їй відкрито в цьому видінні. Вона не лише розповіла про спосіб дій цієї жінки, а й про те, що, коли їй дорікатимуть, вона прийматиме святенницький вигляд і скаже: «Господь—знає—моє—серце». Вона сказала, що ця жінка подорожувала країною разом із молодим чоловіком, тоді як її чоловік, літній чоловік, залишався вдома й працював, щоб утримувати їх у їхньому грішному способі життя. Пані Уайт сказала, що Господь показав їй, що «незважаючи на претензії цієї жінки на святість, вона та молодий чоловік були винні у порушенні сьомої заповіді». Маючи в кишені письмовий опис цього випадку, я з певним занепокоєнням чекав, як розвиватимуться події.

GSAM 323Зустріч у Вергеннесі, штат Мічиган

GSAM 323.1Ми провели зібрання в Джексоні, Батл-Кріку, Бедфорді та Гастінгсі, а потім прибули до Вергеннеса, округ Кент, який, як виявилося, був місцем проживання тієї жінки. Ми прибули до місця, де мали зупинитися на ніч, 11 червня, трохи раніше суботи. Нашим притулком став дім пастора Уайта, який раніше був служителем конфесії «Християни». Оскільки це була нещодавно заселена місцевість, для наших зібрань було підготовлено великий, щойно збудований сарай, розташований за три милі далі, а жінка, яку бачили у видінні, як з’ясувалося, мешкала ще за дві милі від місця зібрання.

GSAM 323Свідчення фанатичці

GSAM 323.212 червня о 10:30 ранку ми зібралися в коморі на зібрання. Пані Уайт сиділа на лівому кінці трибуни, я сидів поруч із нею, пастор Корнелл — поруч зі мною, а пастор Уайт — праворуч від трибуни, виголошуючи проповідь. Після того як він проговорив близько п’ятнадцяти хвилин, до залу разом увійшли літній чоловік і молодий чоловік і сіли на переднє сидіння поруч із трибуною. Їх супроводжувала висока, струнка жінка зі смаглявою шкірою, яка зайняла місце біля дверей. Після короткої промови пастора Уайта пані Уайт підвелася і розпочала свою промову з того, що служителі повинні дбати про те, щоб не зашкодити дорученій їм справі, посилаючись на текст: «очистьтеся ви, що носите посуд Господній». Вона сказала, що Бог не наказує жінці подорожувати країною з будь-яким іншим чоловіком, окрім свого чоловіка. Нарешті вона чітко сказала:

GSAM 323.2«Та жінка, яка нещодавно сіла біля дверей, стверджує, що Бог покликав її проповідувати. Вона подорожує разом із цим молодим чоловіком, який щойно сів перед кафедрою, тоді як цей старий чоловік, її чоловік — нехай Бог змилосердиться над ним! — важко трудиться вдома, щоб заробити кошти, які вони використовують для продовження свого гріха. Вона заявляє, що є дуже святою, — що вона освячена, — але, попри всі її претензії на святість, Бог показав мені, що вона та цей молодий чоловік винні у порушенні сьомої заповіді».

GSAM 324.1Усі присутні знали, що пані Уайт ніколи не бачила цих осіб, доки вони не увійшли до комори. Те, що вона впізнала їх і описала їхній характер саме так, як це зробила, справило враження на присутніх, зміцнило їхню впевненість і підтвердило їхню віру в видіння.

GSAM 324Слова, вимовлені, як і було передбачено

GSAM 324.2Поки пані Уайт давала своє свідчення, усі з тривогою дивилися на пані Алкотт — жінку, яку викрили, — щоб побачити, як вона сприйме сказане, що вона збирається робити й сказати. Якби вона була невинною у висунутому проти неї звинуваченні, то, природно, від неї очікували б, що вона встане й заперечить усе це. Якщо ж вона була винною й вкрай розбещеною, то, можливо, не соромилася б заперечити все, навіть знаючи, що це правда. Натомість вона вчинила саме так, як у свідченні було передбачено, що вона зробить, коли її викриють. Вона повільно підвелася на ноги, поки всі погляди були прикуті до неї, і, прийнявши святенницький вираз обличчя, повільно промовила: «Господь… знає… моє… серце», — і сіла, не промовивши більше ні слова. Вона сказала саме те, що, згідно зі свідченням, мала сказати, і сказала це саме так, як було передбачено.

GSAM 325Визнання провини

GSAM 325.1Дійсно, Бог знав їхні серця, і вони самі усвідомлювали свою провину за висунуте звинувачення; адже згодом молодий чоловік сказав пану Гарднеру, мешканцю того самого містечка, який докладно розпитував його щодо цієї справи: «Пане Гарднере, те, що пані Уайт сказала про нас, було надто правдивим»; а жінка, розповівши пані Вілсон у Грінвіллі в 1862 році, що вона «не наважилася б сказати ані слова проти сестри Уайт, щоб не опинитися в протистоянні з Богом», визнала, що те, що було показано про неї та молодого чоловіка, було правдою.

GSAM 325Партія Messenger

GSAM 325.2Восени 1853 року кілька незадоволених у Мічигані об’єдналися й почали видавати газету під назвою Messenger of Truth. Місія цієї газети та її керівників, здавалося, полягала в тому, щоб руйнувати й паплюжити, а не будувати. На її сторінках з’являлося багато неправди, що заважало нам у нашій роботі з поширення послання; і оскільки це був наш перший досвід такої відкритої атаки, ми вважали своїм обов’язком спростувати їхні наклепницькі твердження. Це забирало час, який слід було б витратити на поширення істини, довіреної нам, і цілком відповідало цілям сатани, який, безсумнівно, був підбурювачем цієї опозиції. І так тривав стан справ аж до вечора 20 червня 1855 року, коли пастор Уайт та його дружина, пастор Котрелл і я щойно завершили зібрання в Освего, штат Нью-Йорк. Під час нашого зібрання нас дратував якийсь Лілліс, який зайшов і розповсюджував серед людей ті наклепницькі документи. Знову постало питання щодо нашого обов’язку в цій справі. Усі попередні спроби відповісти на їхні неправди призвели лише до того, що вони вигадали ще більше.

GSAM 325Порада та пророцтво

GSAM 325.3На молитовному зібранні, що відбулося того вечора в будинку Джона Плейса в місті Освего, пані Уайт отримала видіння, у якому їй було показано: якщо ми будемо продовжувати свою працю, проповідуючи істину, не зважаючи на таких людей, як «партія Messenger», вони почнуть воювати між собою, і їхня газета занепаде, а коли це станеться, ми побачимо, що наші ряди подвоїлися. Вважаючи, що це свідчення походить від Господа, ми одразу почали діяти відповідно до нього.

GSAM 326Крах партії Messenger та її газети

GSAM 326.1Справа істини стрімко просувалася вперед, тоді як «партія Messenger» заплуталася у внутрішніх суперечках. За короткий проміжок часу партія розпалася, багато хто з її лідерів відмовився від суботи. Їхня газета незабаром припинила виходити через брак підтримки, а той, хто деякий час виконував обов’язки редактора, переключився на викладання у школі; однак, не навчившись спочатку керувати собою, він повністю провалився у керуванні своїми учнями. Намагаючись покарати одного з хлопців у своїй школі, він дістав револьвер, який клацнув, але не вистрілив. Щоб уникнути лінчування, він був змушений вночі втекти до Канади.

GSAM 326Вплив на справу адвентистів

GSAM 326.2У той час серед нашого народу панувала більша гармонія та єдність, ніж будь-коли раніше; і завдяки зусиллям, спрямованим на поширення послання, шлях відкривався в усіх напрямках.

GSAM 326.3У № 10, т. 11 журналу Review від 14 січня 1858 року редактор, говорячи про результати роботи Messenger, зазначив: «У час розколу, коли робилися спроби знищити журнал Review, вартість майна церкви в офісі становила лише 700 доларів. Відтоді вона зросла до 5 000 доларів. Тоді було близько тисячі передплатників, які платили за передплату, а зараз їх дві тисячі, не кажучи вже про чималий список „безкоштовних“ передплатників».

GSAM 326.4Оскільки ми вже дійшли до того часу (1858 р.), коли «партія Messenger» розкололася й розійшлася, а сам Messenger припинив своє існування, наведені вище цифри є значущими. Так само, як кількість передплатників журналу Review, що сплачували за передплату, рівно подвоїлася, так і кількість віруючих зросла більш ніж удвічі. Таким чином, пророцтво, зроблене через пані Уайт у червні 1855 року, справдилося.

GSAM 327Перші пропозиції щодо проведення наметних зібрань

GSAM 327.1У перші дні поширення послання ми зазвичай проводили зібрання у шкільних приміщеннях, коли не було кращого місця. Одного разу в будівлі такого типу зібрався такий натовп людей, що навіть дві шкільні будівлі такого розміру не змогли б їх вмістити. Щоб його чули всі, промовець став у відкрите вікно й звертався до тих, хто був у приміщенні, та до ще більшої аудиторії, що сиділа в каретах і на траві. Саме видовище цього великого зібрання спонукало до розгляду можливості проведення зустрічей у наметах.

GSAM 327Перше зібрання у наметі в Батл-Кріку, штат Мічиган

GSAM 327.2Тому 22 травня 1854 року пастор Джеймс Уайт та інші на нараді вирішили, що використання наметів для зібрань є доцільним. У той час великі намети дуже рідко використовувалися для інших цілей, окрім цирків, звіринців та різноманітних вистав. Мічиган став першим штатом, у якому адвентисти сьомого дня зважилися на такий крок у своїй діяльності. Перше зібрання у наметі розпочалося в Батл-Кріку 10 червня 1854 року. Наразі такий спосіб проведення зібрань у літній сезон набув значного поширення.

GSAM 327Пропозиція щодо проведення табірних зібрань

GSAM 327.3У 1868 році було зроблено ще один рішучий крок. Було ретельно розглянуто доцільність проведення табірних зібрань, і було прийнято рішення, що це стане чудовим способом розмістити великі групи наших людей на загальних зборах. Маючи великий намет для публічних богослужінь та менші сімейні намети, люди почуватимуться комфортно, і таким чином можна буде з користю провести кілька днів у нарадах та поклонінні.

GSAM 328Перше табірне зібрання у Райті, штат Мічиган

GSAM 328.1Перше табірне зібрання відбулося у Райті, штат Мічиган, 1–7 вересня 1868 року. Ці важливі загальні зібрання наших людей набули такого розмаху, що щороку в різних частинах місії проводиться понад п’ятдесят табірних зібрань. Такі табірні зібрання проводяться не лише в Америці, а й у Європі, Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці.

GSAM 328.2Найбільше зібрання такого характеру, яке коли-небудь проводив наш народ, відбулося у 1893 році в Лансінгу, штат Мічиган. На тому великому зібранні було 3 400 осіб, які мешкали у понад 500 сімейних наметах. Для спорудження різних наметів у таборі було використано понад 150 000 ярдів полотна.

GSAM 328Врятування від залізничної катастрофи

GSAM 328.3Наступного дня після ухвалення рішення про придбання нашого першого 60-футового намету (23 травня 1854 року) пастор Уайт та його дружина, які на той час перебували в Джексоні, штат Мічиган, мали вирушити в подорож до Вісконсину, де вони мали деякий час працювати. Ми провели післяобідній час у будинку Д. Р. Палмера, що знаходився неподалік від вокзалу. Кілька разів того дня пастор Уайт говорив: «Я відчуваю дивне передчуття щодо цієї подорожі; але, Еллен, у нас призначена зустріч, і ми мусимо їхати. Якби у мене не було цієї зустрічі, я б сьогодні ввечері не поїхав».

GSAM 328.4Коли настала ніч, незадовго до прибуття поїзда, ми провели час у молитві. Усі, здавалося, відчували потяг молитися за безпеку пастора Уайта та його дружини під час цієї подорожі. Коли ми підвелися, пастор Уайт висловив свою віру в те, що Господь піклуватиметься про них і берегтиме їх.

GSAM 328.5О восьмій годині я пішов із ними до поїзда, щоб допомогти зайняти місця та розмістити їхні речі. Ми зайшли в один вагон із сидіннями з високими спинками, який у ті часи називали «спальним вагоном». Пані Уайт сказала: «Джеймсе, я не можу залишатися в цьому вагоні, я мушу звідси вийти». Я допоміг їм зайняти місця посередині наступного вагона. Пані Уайт сіла, тримаючи багаж на колінах, але сказала: «Я не почуваюся тут як вдома». Пролунав дзвінок, і, поспішно сказавши їм «До побачення», я незабаром вирушив до Кіреніуса Сміта, щоб переночувати там.

GSAM 329.1Близько десятої години ми всі були дуже здивовані, почувши, як пастор Уайт, якого ми вважали вже далеко на шляху до Чикаго, стукав у двері, просячи впустити його. Він розповів, що поїзд зійшов з рейок за три милі на захід від Джексона; що більша частина поїзда, разом із локомотивом, була повністю знищена; але, хоча багато людей загинуло, він і пані Уайт врятувалися без жодних травм. Він швидко роздобув коня та карету і разом з Абрамом Доджем поїхав за пані Уайт, яку пастор проніс на руках деяку відстань через мокру, болотисту місцевість і через невеликий струмок до безпечного місця, подалі від місця катастрофи.

GSAM 329.2Рано наступного ранку я пішов із паном Доджем оглянути місце аварії. У місці, де дорога перетинає залізничну колію під кутом, віл ліг відпочити прямо на коліях. Локомотив не мав коров’ячого відбійника, тож, зіткнувшись із твариною, він злетів з колії вліво. Від першого удару локомотива об землю багажний вагон, у якому перебувала скриня з книгами пастора Уайта, повністю зіскочив з колії й залишився неушкодженим; водночас пасажирський вагон у хвості поїзда відчепився від решти поїзда без людської допомоги й тихо зупинився на колії. Локомотив і тендер прокотилися по землі поза колією приблизно шість-вісім родів, після чого локомотив врізався в дубовий пень діаметром близько трьох футів. Імпульс поїзда був настільки великим, що локомотив перевернувся дном догори, а задня частина тендера розвернулася поперек колії. Основна частина поїзда, що рухалася на повній швидкості, врізалася в уламки локомотива, що спричинило другий удар. Першим вагоном, який зіткнувся з локомотивом, був експрес-вагон, який розчавило на дрібні уламки. Він разом із своїм вмістом перетворився на купу уламків, що нагромадилися на тендері та навколо нього. Наступним був вагон другого класу, у якому перебувало вісімнадцять пасажирів, з яких один загинув, а всі інші отримали ті чи інші травми. Цей вагон розірвався навпіл, коли його протаранив спальний вагон. Передня частина спального вагона розлетілася на шматки, а сидіння, на якому пані Уайт не наважилася залишитися, було повністю розчавлене.

GSAM 330Свідчення Божого спасіння

GSAM 330.1Коли ми оглядали місце аварії, а потім вагон, у якому на момент аварії їхали пастор Уайт та його дружина, що стояв спокійно окремо, приблизно за п’ятнадцять родів від місця аварії, ми відчули в своїх серцях, що Бог почув молитву, і хто знає, чи не послав Він Свого ангела, щоб відчепити той вагон, щоб Його слуги могли врятуватися неушкодженими? Ця думка особливо вразила нас, коли гальмовий сказав, що він не відчіплював цей вагон, а крім того, що на платформі нікого не було, коли це сталося, і що для нього самого та для всіх залізничників залишалося загадкою, як це сталося; а ще більшою загадкою для них було те, що ланка й болт були цілі, а болт разом із ланцюгом лежав на платформі понівеченого вагона, наче його туди поклала дбайлива рука.

GSAM 330.2До вечора 24-го колії були настільки очищені від уламків, що потяги курсували як зазвичай, і пастор Уайт та пані Уайт знову сіли у вагони й благополучно дісталися до місця зустрічі у Вісконсині.

GSAM 330Докір супротивникам

GSAM 330.3Не все було «гладко» у стародавньому Ізраїлі. У них були зовнішні вороги, які намагалися перешкоджати їхньому просуванню на кожному кроці. «Змішаний народ» та неосвячені люди всередині табору були готовими знаряддями, через яких сатана намагався розпалити невдоволення, суперечки, нарікання та бунт. Той факт, що рука благословення Божа була з тими, хто покладався на Нього, і що перемога супроводжувала їхні зусилля, був доказом того, що цей народ знайшов благодать в Його очах — що рука Господня вела їх.

GSAM 331.1Так само й у становленні та поширенні звістки третього ангела: її поширення відбувалося не тому, що викладені істини були чимось приємним для природного серця людини. Навпаки, сама центральна істина цього послання — субота Господня — суперечить егоїстичним, світським інтересам, відокремлюючи тих, хто її дотримується, від світських справ два дні на тиждень. Справа істини для теперішнього часу мала своїх зовнішніх ворогів, рішучих і наполегливих у своїх зусиллях зруйнувати цю справу. Про них можна сказати словами псалмиста: «Коли б не Господь, що був з нами нехай но Ізраїль повість! коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина, то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів».²

GSAM 331.2Час від часу в наших лавах з’являлися егоїстичні й незадоволені особи, які розповідали, які великі речі будуть зроблені, коли їхні наміри здійсняться; але, наче блукаючі вогники, їхнє світло вже давно згасло. Тим часом справа істини для теперішнього часу впевнено й неухильно прокладала собі шлях по всьому світу, набираючи стабільності й сили з кожним кроком уперед.

GSAM 331Пастори Стівенсон і Холл

GSAM 331.3Влітку 1855 року пастори Стівенсон і Холл намагалися спровокувати повстання у штаті Вісконсин. Провідним братам було добре відомо, що вони прагнули перевіряти всі інші пункти нашої віри за своєю доктриною «майбутнього віку» і дуже хотіли, щоб адвентистам сьомого дня викладали вчення про випробувальний термін після Другого пришестя Христа.

GSAM 331Пророцтво щодо них

GSAM 331.420 листопада 1855 року пані Уайт отримала видіння про їхній шлях із пророцтвом щодо його кінцевого результату такими словами: «Чи думаєш ти, слабкий чоловіче, що можеш зупинити справу Божу? Слабкий чоловіче, один дотик Його пальця може повалити тебе на землю. Він терпітиме тебе лише недовго».

GSAM 332.1Наші супротивники стверджували, що це було видіння, яке пророкувало, що ці люди незабаром помруть, і оскільки вони прожили ще кілька років, видіння не справдилося. У видінні немає жодної згадки про їхню смерть. Їх було показано як людей, які намагаються зупинити дію звістки третього ангела. Хоча їм було повідомлено, як легко Богу було б їх зупинити, додається: «Він терпітиме тебе лише недовго». Що вони зробили? — Замість того, щоб досягти успіху у своїй боротьбі, як вони сподівалися, їм, здавалося, довелося блукати в темряві. За кілька тижнів вони повністю відмовилися від суботи й стали виступати проти неї. Вони сподівалися утворити партію «Майбутнього віку», очолюючи її самі. Замість того, щоб досягти успіху в цьому, відмовившись від суботи, вони повністю втратили вплив на наш народ. Таким чином, своїми діями вони повністю зірвали те, що спочатку планували зробити. Наш народ сказав: «Справді, Бог „терпів їх лише недовго“».

GSAM 332Сумний кінець життя

GSAM 332.2Щодо долі цих двох чоловіків, то, мабуть, варто навести деякі свідчення про їхню сумну долю, які надали їхні власні брати — віруючі «Майбутнього віку», з якими вони спілкувалися після відмови від суботи. Тридцять сім років тому пан Холл дещо втратив розум (через розм’якшення мозку), причиною чого стала втрата значної частини майна внаслідок шахрайства з боку інших. Він страждав від марення, що якщо вийде на вулицю, то розплющиться або впаде на землю. Він не становить ніякої небезпеки, але, звісно, протягом цих довгих років був абсолютно непридатним для служіння в будь-якій якості.³

GSAM 332.3Пастор Стівенсон помер близько шістнадцяти років тому. Протягом кількох років перед смертю він був несповна розуму (божевільним), хоча й не становив небезпеки для інших. Перш ніж стати таким, користуючись тією свободою, яку, як він вважав, надавала йому теорія відсутності закону, яку він сповідував, він покинув власну дружину — жінку, щодо якої не було жодних закидів щодо її доброчесності (розлучитися він зміг лише завдяки послугам нечесного адвоката) — і одружився з іншою жінкою, значно молодшою за свою колишню дружину. Цей вчинок був настільки грубим порушенням моралі, що навіть його власні брати з руху «Майбутнього віку» засудили його вчинок і більше не дозволяли йому проповідувати для них.

GSAM 333.1Заяви їхніх власних братів щодо останніх днів життя цих чоловіків висловлюють найглибше співчуття; проте це — неприкрашені факти, наведені без злості чи упередженості. На цьому ми залишаємо наших читачів робити власні висновки щодо фізичного застосування цього свідчення.

GSAM 333Пастор Дж. Г. Ваггонер приймає Послання

GSAM 333.2У 1852 році пастор Дж. Г. Ваггонер, який керував окружною газетою у Вісконсині, прийняв істину для теперішнього часу, а наступного року повністю присвятив себе служінню. У 1857 році він написав дві дуже важливі брошури, кожна з яких налічувала близько двохсот сторінок. Перша з них мала назву The Nature and Tendency of Modern Spiritualism, а друга — A Refutation of the Age-to-Come. Перша з них не лише стала засобом, що врятував багатьох від потрапляння в цю пастку сатани, але й, з Божим благословенням, відкрила очі багатьом, хто не знав, як ставитися до цих сучасних проявів.

GSAM 333.3Його праця Refutation of the Age-to-Come є найповнішим викриттям помилкових теорій про випробувальний термін для грішників після Другого пришестя нашого Господа. Це настільки повне спростування цієї доктрини, що на нього не тільки не було дано відповіді, але й жодної спроби відповісти ми досі не спостерігали. У цій книзі надзвичайно чітко й лаконічно викладено становище Христа як священика на престолі Свого Отця (Його Мелхіседекове священство) під час нинішнього диспенсаційного періоду, а також становище, яке Він займатиме на Своєму власному престолі у Своєму майбутньому вічному царстві — престолі, з яким не буде пов’язане жодне посередницьке священство.

GSAM 334.1Ще пізніше пастор Ваггонер написав третю брошуру приблизно такого ж обсягу під назвою The Atonement in the Light of Reason and Revelation. Близько 1884 року її було переглянуто та розширено до обсягу близько 400 сторінок. Це чіткий і лаконічний трактат на тему, зазначену в його назві.

GSAM 334.2З цього часу він був тісно пов’язаний з видавничою діяльністю — як автор і редактор. Він також продовжував свою душпастирську діяльність, а останні роки життя провів у Європі.

GSAM 334.317 квітня 1889 року він раптово помер у Базелі, Швейцарія, щойно завершивши свою останню книгу From Eden to Eden. 16-го він провів цілий день за письмом і зробив у своєму щоденнику такий запис: «Важкий робочий день». Зі звіту про його випадок, складеного європейськими братами, відомо наступне:

GSAM 334.4«Вранці 17-го, приблизно о пів на шосту, він раптово помер у своїй кухні від серцевого паралічу, не маючи жодних попередніх ознак. Він дуже наполегливо працював, щоб завершити англійське видання своєї нової книги, і планував вирушити до Лондона наступної неділі, щоб працювати над цією справою там, перш ніж повернутися до Америки наступного літа».

GSAM 334.5З 1854 року пастор Ваггонер постійно й помітно виступав перед громадськістю на захист істини, як з амвона, так і в пресі. На момент смерті йому було майже шістдесят дев’ять років. Його поховали в Базелі 20 квітня. Так на своєму посту загинув ще один із перших трудівників цієї справи.

GSAM 334Зцілення вірою

GSAM 334.6Ранньою весною 1858 року пані Уайт протягом кількох днів дуже страждала, лежачи в ліжку в майже безпорадному стані. Одного вечора, близько опівночі, вона знепритомніла; родина випробувала всі відомі їй засоби, щоб привести її до тями, але їхні зусилля виявилися марними. Вона залишалася в такому стані понад півгодини, після чого пастор Ендрюс і я були терміново викликані пастором Уайтом, щоб приєднатися до молитви. У відповідь на щирі благання, висловлені біля її ліжка, Господь милосердно повернув її до тями й відновив її здоров’я. Під час прославлення Бога вона, все ще лежачи в ліжку, була перенесена у видіння. Про деякі речі, показані їй у цьому видінні, можна прочитати в «Testimony for the Church», № 5.

GSAM 335Дивовижне фізичне явище

GSAM 335.1З цим баченням було пов’язане своєрідне фізичне проявлення, на яке ми звертаємо особливу увагу. Пастор Уайт і я сиділи з одного боку ліжка, а пастор Ендрюс — з іншого. Її кисті то складалися на грудях, то рухалися разом із руками у звичному для неї вільному й граціозному стилі в напрямку різних сцен, які вона бачила. Верхня частина її тіла була піднята над ліжком, так що між її плечима та подушкою залишався простір приблизно у вісім або дев’ять дюймів. Іншими словами, тіло від стегон вгору було зігнуте під кутом приблизно тридцять градусів. І в такому положенні вона залишалася протягом усього бачення, яке тривало тридцять хвилин. Ніхто не міг би природним чином прийняти таку позу без опори на руки, а тим більше утримувати її протягом такого тривалого часу. Це знову було доказом того, що з цим баченням була пов’язана якась сила, над якою вона не мала контролю.

GSAM 335Ще одне пророцтво

GSAM 335.2Першого жовтня 1858 року в Рочестері, штат Нью-Йорк, відбулася загальна зустріч, організована пастором Уайтом та пані Уайт разом із автором. Після цієї зустрічі автор супроводжував їх у подорожі штатом Нью-Йорк та штатами Нової Англії. Однієї суботи пані Уайт отримала видіння, у якому їй, серед іншого, було показано, що в якомусь місці на нашому запланованому шляху сатана збирається здійснити потужний напад на неї, і що пастор Уайт та я маємо триматися за неї вірою, і Господь врятує її.

GSAM 336Страждання пані Уайт

GSAM 336.1І тут знову було пророцтво про те, що має статися. Подальший хід подій покаже, наскільки точно воно збулося. У першу суботу після зустрічі в Рочестері ми були в Рузвельті, а в наступну суботу — у Брукфілді, округ Медісон. Наступного тижня ми проводили зібрання у просторій кухні пана Баллоу в Маннсвіллі, округ Джефферсон. Під час подорожі поїздом із Брукфілда до Маннсвілля у пані Уайт запалилося обличчя — саме під очима. Це було настільки болісно, що до моменту прибуття до Маннсвілля вона була змушена лягти в ліжко. Запалення посилювалося протягом двох днів, позбавляючи її сну, а також унеможливлюючи будь-яку участь у зібраннях. Її голова набрякла настільки, що обидва ока були заплющені, а обличчя настільки спотворилося, що вже не було схожим на людське. Серед усього цього нестерпного болю та крайньої нервозності, спричиненої безсонням, ворог усіма силами намагався змусити її нарікати на Бога. Так тривало аж до завершення запланованих зібрань.

GSAM 336.2Після завершення зібрань пастор Уайт сказав мені:

GSAM 336.2«Брате Джоне, це саме той напад сатани на мою дружину, про який нас попереджали в Рочестері. Ти пам’ятаєш, там було дано обіцянку, що якщо ми об’єднаємося й підтримаємо її вірою, не відпускаючи ні на мить, коли настане боротьба, сила ворога буде зламана, і вона буде визволена. Давай негайно підемо всередину й проведемо час у молитві».

GSAM 336Визволення, як і було передбачено

GSAM 336.3Ми негайно зайшли до кімнати, де пані Уайт лежала прикута до ліжка, і почали щиро молитися за неї, тоді як брати в кімнаті, де ми проводили зібрання, залишалися в мовчазній молитві. Приблизно через десять хвилин після того, як ми почали молитися, сила Господня зійшла й наповнила кімнату. Пані Уайт миттєво позбулася всього болю й одразу ж попросила їжі. Це було близько п’ятої години пополудні. До сьомої години набряк на її обличчі повністю зник, і того вечора вона відвідала зібрання, виглядаючи, як завжди, чудово.

GSAM 337.1На прохання мешканців міста ввечері було виголошено проповідь на тему «Спадщина святих», наприкінці якої пані Уайт виголосила напутнє слово. Поки пастор Уайт перебував надворі зі своїм маленьким сином У. К., вона була перенесена у видінні перед тим великим зібранням. Про деякі речі, які їй було показано тоді, можна прочитати в заключній статті Testimony Number 5, датованій 21 жовтня 1858 року в Маннсвіллі, штат Нью-Йорк.

GSAM 337.2Полегшення, якого пані Уайт зазнала під час згаданої вище події, було настільки ж ефективним, як і було передбачено у видінні, отриманому в Рочестері. Жодних подібних труднощів під час тієї подорожі більше не виникало, і ми здобували славну перемогу за істину в кожному місці.

GSAM 337Пророцтво про Громадянську війну в США

GSAM 337.3У суботу, 12 січня 1861 року, рівно за три місяці до дня, коли було здійснено перший постріл по форту Самтер (що фактично стало початком війни, яка призвела до звільнення 4 000 000 африканських рабів у Америці), відбулося освячення молитовного будинку адвентистів сьомого дня в Парквілі, штат Мічиган. На богослужінні були присутні пастор Уайт та його дружина, пастори Ваггонер, Сміт та автор цих рядків. По завершенні проповіді пастора Уайта пані Уайт виголосила натхненне напучення, після чого сіла на стілець. У цьому положенні вона була перенесена у видіння. Будинок був переповнений людьми, і там панувала справді урочиста атмосфера. Вийшовши з видіння, вона підвелася, оглянула приміщення і сказала:

GSAM 338.1«У цьому домі немає жодної людини, яка б навіть уві сні уявляла собі ті лиха, що насуваються на цю землю. Люди глузують із постанови Південної Кароліни про вихід зі складу Союзу, але мені щойно було показано, що до цього штату приєднається велика кількість інших штатів, і відбудеться найжахливіша війна. У цьому видінні я бачила великі армії обох сторін, зібрані на полі бою. Я чула гуркіт гармат і бачила мертвих та вмирущих з усіх боків. Потім я побачила, як вони кидаються в рукопашну сутичку [проколюючи один одного багнетами]. Потім я побачила поле після битви, вкрите мертвими та вмирущими. Потім мене перенесли до в’язниць, і я побачила страждання знедолених, які марніли від голоду. Потім мене відвели до домівок тих, хто втратив у війні чоловіків, синів чи братів. Я бачила їхнє горе й муки».

GSAM 338.2Потім, повільно оглядаючи будинок, вона сказала: «У цьому домі є ті, хто втратить синів у тій війні».

GSAM 338Свідчення пані Енсайн щодо видінь

GSAM 338.3На підтвердження вищезазначеного факту, як доказ того, що пророцтво було зроблено в зазначений день, а також як ілюстрація того, як громада його сприйняла та поширювала, наводиться таке свідчення:—

GSAM 338.4«Цим засвідчується, що в січні 1861 року я мешкала в окрузі Сент-Джозеф, штат Мічиган, приблизно за шість миль від Парквіля. Я не була адвентисткою. 12-го числа того місяця декілька моїх сусідів поїхали до Парквіля, щоб відвідати зібрання. Повернувшись додому, вони розповіли мені, що на зборах була жінка, яка перебувала в трансі й сказала, що на Сполучені Штати насувається жахлива війна; що з обох боків — як на Півдні, так і на Півночі — будуть сформовані великі армії, і багато хто постраждає у в’язницях; що багато сімей відчуватимуть гостру нужду внаслідок втрати чоловіків, синів і братів на війні; і що в цьому домі є чоловіки, які втратять синів у тій війні». Підпис: «Марта В. Енсайн, Вайлд-Флауер, округ Фресно, Каліфорнія, 30 січня 1891 року».

GSAM 339.1У зв’язку з пророцтвом про цю страшну війну пані Уайт також зазначила, що адвентисти сьомого дня «опиняться у скрутному становищі внаслідок війни, і що обов’язком усіх є щиро молитися, щоб їм було дано мудрість знати, що робити у важкі часи, які на них чекають».

GSAM 339Масштаби Громадянської війни

GSAM 339.2На момент отримання цього видіння жителі Півночі загалом мали лише слабке уявлення про майбутню війну, якщо взагалі мали якесь. Навіть президент Лінкольн через три місяці після цього (12 квітня 1861 р.), коли кілька штатів приєдналися до Південної Кароліни у її постанові про сецесію, а по форту Самтер пролунав перший постріл, закликав до служби лише 75 000 чоловіків, і то лише на короткий термін — три місяці.

GSAM 339.3Загальна чисельність військовослужбовців, задіяних на боці Союзу під час війни, становила 2 859 132 особи. Encyclopedia Britannica зазначає, що «на початку 1863 року армія Конфедерації налічувала близько 700 000 чоловік», але точно встановити загальну чисельність її особового складу досить складно. За її оцінками, кількість їхніх загиблих становила «близько 300 000 чоловік». Деякі пізніші енциклопедії оцінюють втрати на боці Союзу (серед загиблих у боях або тих, хто помер від поранень чи хвороб, отриманих на полі бою або в полоні) у 359 528 осіб. Щодо боргу на боці Союзу Britannica зазначає:

GSAM 339.4«Борг досяг свого максимуму 31 серпня 1865 року, склавши 2 845 907 626,56 доларів. Також було витрачено близько 800 000 000 доларів доходів, головним чином на війну; штати, міста, округи та селища витратили власні податкові надходження та накопичили власні борги на військові цілі; виплати на пенсії, ймовірно, зрештою становитимуть 1 500 000 000 доларів. Витрати Конфедерації ніколи не вдасться встановити, а майно, знищене федеральними та конфедеративними військами, майже неможливо оцінити; крім того, грошова вартість (2 000 000 000 доларів) рабів на Півдні була зведена нанівець війною. Загалом, хоча вартість війни неможливо точно підрахувати, 8 000 000 000 доларів є помірною оцінкою».⁴

GSAM 340Ще одне підтвердження видіння

GSAM 340.1Щодо пророцтва про те, що чоловіки з молитовного дому в Парквілі втратять синів на війні, я просто зазначу, що восени 1883 року я зустрів пресвітера церкви в Парквілі, який був пресвітером і в січні 1861 року, коли було дано це видіння; і запитав його, чи пам’ятає він слова, сказані пані Уайт, коли вона розповідала про видіння щодо війни. «Так», — відповів він, — «пам’ятаю». «Чи не могли б ви сказати мені, скількох людей, які були в тому будинку того дня, ви знаєте, що втратили синів на війні?» Він одразу згадав імена п’яти осіб і сказав: «Я знаю, що ці люди були там і що вони втратили синів на війні; і якби я був удома, де міг би поговорити зі своїми людьми, я міг би назвати вам ще більше імен. Гадаю», — продовжив він, — «крім тих, кого я згадав, було ще п’ятеро».

GSAM 340.2Понад чотири роки наполегливих боїв з боку Півдня, аж доки майже половина всіх мобілізованих військ не загинула в боях або від хвороб, свідчать про вражаюче справдження вищезазначеного передбачення.

GSAM 340Рабство та війна

GSAM 340.3Розповідаючи про видіння, яке вона отримала 4 січня 1862 року, пані Уайт сказала:

GSAM 340.4«Тисячі людей були спонукані вступити до лав армії з розумінням, що ця війна має на меті знищити рабство; але тепер, коли вони вже опинилися там, вони виявляють, що їх обдурили, що метою цієї війни є не скасування рабства, а збереження його в тому вигляді, в якому воно є».

GSAM 341.1Це було сказано в той час, коли від солдатів вимагали допомагати у поверненні до своїх господарів усіх рабів, які втекли на територію Союзу, і солдати, як зображено, кажуть: «Якщо нам вдасться придушити це повстання, що ми цим здобудемо?» Вони зневірено відповідають: «Нічого. Те, що спричинило повстання, не усунуто. Система рабства, яка зруйнувала нашу націю, залишається живою й підбурюватиме до нового повстання». Ці слова, взяті з Testimony No. 7, де під заголовком «Рабство і війна» наведено повний захоплюючий опис війни, не стверджують, що рабство ніколи не буде скасоване, а відображають ситуацію такою, якою її бачили тоді солдати. Трохи далі в тому ж свідченні міститься таке передбачення:—

GSAM 341Пророцтво про перемогу Півночі

GSAM 341.2«І все ж оголошено загальнонаціональний піст! Каже Господь: „Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?“ Коли наша нація дотримається посту, який обрав Бог, тоді Він прийме їхні молитви стосовно війни; але зараз вони не доходять до Його вух».

GSAM 341.3Ті, хто знайомий з історією війни, знають про поразки, катастрофи, затримки тощо, пов’язані з намаганнями Півночі перемогти південні війська аж до моменту проголошення емансипації — 1 січня 1863 року. Тож наскільки стрімкими були завоювання від того часу до кінця війни! Як очевидним було для тих, хто спостерігав за ходом подій, виконання того пророцтва від 4 січня 1862 року! Після того як тягарі були зняті, кайдани послаблені, а ярмо зняте з рабів! Як очевидно, що Бог почув молитви Свого народу й підтримав зусилля, спрямовані на завершення війни, коли вони обрали піст, приємний Йому!

GSAM 342Свідчення колишнього губернатора Сент-Джона

GSAM 342.1У промові колишнього губернатора Джона П. Сент-Джона з Канзасу в Оттаві, штат Іллінойс, яку я слухав у другій половині дня 29 червня 1891 року, він зробив таку заяву:—

GSAM 342.2«Я ніколи не був так розчарований, як тоді, коли [конфедерати] розгромили нас під Булл-Раном. Але все це було частиною плану Божого. Якби ми розгромили [конфедератів], політики б вигадали якийсь мир, і Союз продовжував би існувати з рабством, і ми б мали його донині. Протягом двох років [конфедерати] мали перевагу; але після того, як Лінкольн видав знамениту прокламацію про звільнення рабів, ми перейшли на бік Бога і вже не могли програти».