Розділ 3 — Прихід Обіцяного Насіння

GSAM 57.1«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, … став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли».¹

GSAM 57.2«А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об’явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана, а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена, єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки».²

GSAM 57.3«Мені відкриттям об’явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище, … А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам… Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе».³

GSAM 57.4Кажуть, що в Старому Завіті Євангеліє приховане, а в Новому Завіті — відкрите. Як висловився інший: «Відійшовши від Бога, євреї значною мірою випустили з уваги вчення про ритуальне служіння, яке було запроваджене Самим Христом. Кожне священнодійство символічно вказувало на Нього і було сповнене життям та духовною красою. Але євреї втратили духовне значення цих церемоній, ухопившись за мертві форми. Вони покладались на жертви та обряди, замість того, щоб дивитись на Того, на Кого вони вказували.

GSAM 58Очікування світської влади

GSAM 58.1«Хоч юдеї бажали приходу Месії, вони у той же час не мали правильного уявлення про Його місію. Ці люди шукали не звільнення від гріхів, а від влади римлян. Вони вважали, що Месія прийде як переможець, який звільнить юдеїв від влади гнобителів, звеличить Ізраїль над усіма народами. Це і приготувало шлях для відкинення Спасителя.

GSAM 58.2«І народ, який перебував у темряві, і правителі, що прагнули влади, — усі бажали пришестя Того, Хто б переміг їхніх ворогів і відновив ізраїльське царство. Вони досліджували пророцтва, але не володіли духовним баченням. Через це вони не помічали тих місць із Писання, в яких йшла мова про приниження, котрим характеризувався Перший прихід Христа; вони неправильно тлумачили висловлювання пророків, в котрих говорилося про славу Його Другого пришестя. Гордість повністю засліпила їх. Вони тлумачили Писання згідно зі своїми егоїстичними бажаннями.

GSAM 58.3«Єврейський народ чекав на пришестя Спасителя понад тисячу років, пов’язуючи з цією подією свої найсвітліші надії. У піснях і пророцтвах, у храмових богослужіннях і домашніх молитвах вони славили Його ім’я. І все ж, у час Його з’явлення на Землі вони не впізнали свого Месію. Улюбленець Небес здавався їм, „мов корінь з сухої землі. Не було в Ньому ні виду, ні краси, що приваблювали б до Нього“. „До Своїх прийшов, та Свої не прийняли Його“».⁴

GSAM 58З роду Давида

GSAM 58.4Коли наближався час, передбачений Даниїлом, коли мав з’явитися «Месія-Князь» — Помазаник, — єврейський народ міг міркувати, і, безсумнівно, так і робив, таким чином: Месія за тілом має походити з дому та роду Давида, отже, його народження має відбутися в цьому роді; і згідно з положеннями єврейського закону та звичаїв, він має бути помазаний для публічного служіння у віці тридцяти років; і якщо він має з’явитися як Помазаник у цьому віці, то його народження має відбутися за тридцять років до закінчення шістдесяти дев’яти тижнів років, які мають тривати до приходу Месії.

GSAM 59Пророцтва Симеона та Анни

GSAM 59.1Приблизно в цей час весь Ізраїль перебував у очікуванні. Запальні, віддані дослідники Писань очікували народження Того, хто мав стати їхнім Правителем і Начальником. Про старого й благочестивого Симеона сказано, що «від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього».⁵

GSAM 59.2Коли немовля-Спасителя принесли до храму, Семен зрозумів, що ця дитина — саме Той, про кого йшлося, — Христос. «Тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!…

GSAM 59.3«А Семен їх [Йосипа та Марію] поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!

GSAM 59.4«Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового… І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав».⁶

GSAM 59Ангели відвідують пастухів

GSAM 59.5Перед цим радісна звістка про народження Спасителя була сповіщена ангелами пастухам на рівнинах Віфлеєму. До уважних вух пастухів ангели співали ці мелодійні слова:—

GSAM 60Відвідини Віфлеєму мудрецями

GSAM 60.2Потім прибули мудреці зі Сходу, які побачили «зірку, що зійшла», як і передбачав Валаам. Слідуючи за нею, вони дісталися Єрусалима, де їм довелося розпитувати про новонародженого Царя. Дізнавшись, що Бажаний має народитися у Віфлеємі, вони рушили далі; і, ведені туди зіркою, яка знову з’явилася, вони дійшли до скромного місця, де лежав Спаситель. Тут вони вклонилися святому Дитяті, піднісши Йому дари — золото, ладан і смирну, — а потім вирушили у довгу дорогу додому.

GSAM 60Спаситель у дванадцятирічному віці

GSAM 60.3Про життя Христа Спасителя від дитинства до дванадцяти років збереглося небагато відомостей, окрім того, що Він зростав у мудрості та зрості, а також був слухняним своїм батькам. Але у віці дванадцяти років, супроводжуючи Йосипа та Марію до Єрусалима на щорічне свято, Він там вразив священиків своїми знаннями, які проявилися у Його запитаннях та відповідях на їхні складні задачі. Відтоді й аж до початку Своєї публічної діяльності Він з пошаною виконував скромну роботу тесляра, працюючи разом із Йосипом, чоловіком Марії.

GSAM 60Місія Івана Хрестителя

GSAM 60.4Протягом шести місяців, що передували його публічному служінню, місію Христа провіщав Іван Хреститель. Люди збиралися великими натовпами, щоб послухати Івана та прийняти від нього хрещення. «Коли ж усі люди чекали [очікували приходу Месії], і в серцях своїх думали [„роздумували чи дискутували“, примітка на полях] всі про Івана, чи то він не Христос, Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв’язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем! У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім».⁷

GSAM 61Хрещення Ісуса

GSAM 61.1Коли Іван здійснював обряд хрещення, він побачив, як до нього підійшов Ісус, щоб прийняти хрещення, і сказав: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! … І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим. І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син».⁸

GSAM 61Голос з неба

GSAM 61.2Месіанство Христа було підтверджено не лише видимим зішестям Святого Духа у вигляді голуба, а й голосом з неба. У Євангелії від Матвія ми читаємо: «охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав».⁹

GSAM 61.3Хоча «жадного чуда Іван не вчинив», народ, побачивши велику силу, що супроводжувала служіння Христа, не міг не сказати: «все, що про Нього Іван говорив, правдиве було».¹⁰

GSAM 61Христос, помазаний згідно із Законом

GSAM 61.4У зв’язку з описом Луки про хрещення та те саме помазання Святим Духом у вигляді голуба ми читаємо: «Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять».¹¹

GSAM 62.1Після довгого сорокаденного посту нашого Господа та жорстоких спокус диявола в пустелі, що негайно послідували за Його хрещенням, «прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати… На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим… І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули».¹²

GSAM 62Час виповнився

GSAM 62.2Марк, описуючи ту саму подію, каже: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію».¹³ Настав час, передбачений для появи Помазаника. Помазання Святим Духом відбулося під час Його хрещення, і тепер Він розпочинав Своє служіння саме в той час і тим чином, як передбачали святі пророки давнини.

GSAM 62Видимий доказ того, що Христос є Месією

GSAM 62.3Служіння Христа супроводжувалося постійним творенням чудес, які для людей, навіть якщо вони не до кінця розуміли Його притчі та слова, були видимим доказом того, що Він був Іммануїлом, або що «Бог був із Ним».¹⁴ У цих чудесах Христос давав світові не лише свідчення Божої сили в собі, а й практичну демонстрацію Божого характеру та Його милосердя. Коли Пилип, після трьох років безперервного спілкування з Христом, будучи свідком Його могутніх чудес, сказав: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам», — Ісус відповів йому: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? … Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі».¹⁵

GSAM 63Іван у розгубленості

GSAM 63.1Хоча під час хрещення Христа Іван був свідком видимого зішестя Святого Духа, чув голос з неба, що проголошував Його Сином Божим, і сам проголосив, що Він «Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере», події розвивалися настільки інакше, ніж він очікував, що він, у своїй похмурій в’язниці, був стурбований і збентежений.

GSAM 63.2«Як і учні Спасителя, Іван Хреститель не розумів природи Царства Христового. Він чекав, що Ісус посяде престол Давида, однак час минав, а Спаситель не виявляв жодних претензій на царську владу. Івана охоплював усе більший неспокій».¹⁶ «Покликав двох із учнів своїх, і [він] послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Про [Ісуса] читаємо: «А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули».¹⁷

GSAM 63.3Євреям, а навіть і учням, було важко чітко усвідомити багато істин, які проголошував Спаситель, бо вони були настільки переконані в тому, що коли прийде Месія, він зніме римське ярмо, яке було для них таким обтяжливим, і негайно відновить царство Давида та буде царювати як світський цар.

GSAM 63.4Ісус розпочав Своє проповідування словами: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне».¹⁸ Коли Він послав Своїх дванадцять апостолів, вони несли те саме послання: «наблизилось Царство Небесне».¹⁹ Ще пізніше, під час Свого служіння, коли Він послав сімдесят, це було зі словами: «Наблизилося Царство Боже до вас».²⁰

GSAM 64Люди дивувалися ділам Христа

GSAM 64.1Чудові слова та вчення Христа спонукали людей сказати: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік».²¹ А коли Він зцілив сліпого й німого, «дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?»²² або, іншими словами, Хіба це не нащадок Давида, обіцяний Спаситель? «Прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?»²³

GSAM 64.2Приблизно на третій рік служіння Христа, коли Він перебував у храмі, беручи участь у святі освячення, юдеї оточили Його і сказали Йому: «Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам».²⁴ У попередньому році, коли Він здійснив велике чудо нагодування п’яти тисяч людей, маючи «п’ять ячних хлібів та дві рибі», Він зрозумів, «що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, [тому] знов на гору пішов».²⁵

GSAM 64Христос навчає учнів про Свою смерть

GSAM 64.3Навчаючи своїх учнів, Христос вважав за важливе розвіяти уявлення про те, що Його земне царювання почнеться негайно, і показати їм, що Він мусить померти й воскреснути, піти й знову прийти. Тож Він запитав їх: «А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?»²⁶ Після того, як Він наказав їм, «щоб нікому не казали, що Він Христос», ми читаємо: «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде».²⁷

GSAM 65.1Водночас Він сказав їм, що серед тих, хто стояв там, були такі, що не помруть, доки не побачать Сина Людського, що приходить у Своєму Царстві.²⁸ Приблизно через вісім днів це пророцтво сповнилося; і апостол Петро посилається на те «бачення» приходу Христа у Своєму Царстві як на доказ майбутнього Другого пришестя Христа.²⁹

GSAM 65.2Одного разу, коли Христос і Його учні перебували в Галилеї, Ісус сказав їм: «Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились».³⁰ Та вони все ще не розуміли, не усвідомлювали, що він мав на увазі, бо навіть тоді, коли він намагався закарбувати в їхніх умах урочисту істину про свою смерть і воскресіння, вони між собою сперечалися щодо того, хто ж буде найбільшим у Царстві Небесному.³¹

GSAM 65.3Іншого разу Петро сказав до Ісуса: «усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це? А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих».³² Проте думка про Царство, яке незабаром має бути встановлене, домінувала в їхніх думках, і вони, як і будь-які люди, почали прагнути найвищих місць у Царстві.

GSAM 65.4Далі з’являється амбітна мати Якова та Івана, синів Зеведея, яка просить Христа, щоб її синам було надано високі посади — одному праворуч, а іншому ліворуч від Його престолу; або, можливо, щоб один став прем’єр-міністром, а інший — державним секретарем. Але Христос чітко сказав: «Не знаєте, чого просите».³³

GSAM 66Тріумфальний вхід до Єрусалима

GSAM 66.1Незабаром після цього сталася велика й вражаюча подія. Це було воскресіння Лазаря з гробу, того, хто був мертвим уже чотири дні. Таке могутнє чудо настільки схвилювало й вразило народ, що фарисеї занепокоїлися; вони разом із священиками негайно скликали раду, і під час обговорення запитали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ».³⁴ Поки сатанинська сила з глибин таким чином опановувала тих, хто прагнув знищити Христа, сила з висот спонукала натовп прославляти Його та виконувати те, що було передбачено щодо Нього.

GSAM 66.2Під час згаданої вище події народ масово вийшов на вулиці, не лише щоб побачити Ісуса, а й Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. Тепер їм здавалося цілком очевидним, що Ісус — це їхній довгоочікуваний цар, і коли вони зустріли Його, що їхав до Єрусалима, сидячи на осляті, слова Писання з силою спали їм на думку: «Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому».³⁵ З того величезного натовпу пролунав могутній крик тріумфу, що дуже стурбував холодносердих, розважливих фарисеїв. Між собою вони казали: «Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним».³⁶ На їхнє прохання, щоб Христос зупинив крики, Він відповів: «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме».³⁷ Господь сказав про цю подію: «Кричіть», і якщо народ не виконав би Його слова, Він дав би голос каменям на вулиці, і вони б закричали; бо Його слово має здійснитися.

GSAM 66Христос має піти й знову повернутися

GSAM 66.3Наш Спаситель не лише прагнув звернути увагу учнів на те, що Він має померти й воскреснути, але й бажав навчити їх, що Царство не настане, доки Він не піде й не повернеться знову. Згадуючи про своє розп'яття, Він сказав: «як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?»³⁸

GSAM 67.1Щоб ще глибше закарбувати в свідомості учнів той факт, що Він мав піти й знову повернутися, перш ніж Його Царство буде встановлено на землі, Він сказав: «Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер. … А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною».³⁹ Потім Він підбадьорив їхні стурбовані й засмучені серця цими словами: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви».⁴⁰

GSAM 67Притча про вельможу

GSAM 67.2Знову Спаситель прагнув виправити хибне уявлення про те, що Царство має з’явитися негайно, розповівши таку притчу, коли Він разом із учнями йшов до Єрусалима: «Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. … І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув».⁴¹ У цій притчі Господь зображує Себе як вельможу. Він мав піти до далекої країни — до Свого Отця — і там отримати Царство, перш ніж повернутися, щоб царювати.

GSAM 68.1У відповідь на запитання учнів: «яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?»⁴² Спаситель навів їм перелік подій, що мали відбутися протягом великої скорботи, яка мала спіткати Церкву, а також конкретні ознаки, що з’являться. Коли вони з’являться, вони зможуть знати, що Його прихід близький, навіть під дверима, і що покоління, яке їх побачить, не зійде зі сцени, доки Він не прийде.⁴³

GSAM 68Покинутий всіма учнями

GSAM 68.2Але попри всі настанови, які Христос дав апостолам щодо Своєї смерті та приниження, вони абсолютно не змогли осягнути істину, якої Він навчав їх стосовно Свого суду та розп'яття. Настільки слабке уявлення про істину вони мали, що коли настав час випробування, їхня надія згасла, і всі вони «полишили Його й повтікали».⁴⁴ Навіть Петро, той завжди ревний Петро, який так впевнено запевняв, що навіть якщо всі люди покинуть Його, він ніколи цього не зробить, за кілька годин зрікався свого Господа і під присягою заявив, що не знає цього чоловіка. Вони були настільки тупими у розумінні слів Господа про те, що на третій день після розп’яття Він воскресне з мертвих, що вони запитували й міркували між собою, «що то є: воскреснути з мертвих».⁴⁵ Дійсно, вони були настільки позбавлені віри, що після Його смерті, коли Його тіло було покладено в нову гробницю Йосипа, вони готувалися до бальзамування Його тіла. З надією, що зникла — похована разом із Христом у гробниці, — яким же суботнім днем став цей день для учнів! З серцями, обтяженими горем і розчаруванням, без милосердного Спасителя, життя якого було сповнене проявів ніжності та милосердя, який міг би втішити й зміцнити їх, — яким же безрадісним був їхній стан!

GSAM 69Хвилюючі події ранку воскресіння

GSAM 69.1Настає ранок першого дня тижня! Яке хвилювання на небі й на землі! Могутній ангел спускається з царств слави до гробниці Йосипа з посланням, що наказує Синові Божому воскреснути. «І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва».⁴⁶ «Повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились».⁴⁷ Уявіть собі таких посланців у Єрусалимі, біля дверей своїх друзів, з звісткою про те, що розп’ятий Христос воскрес із мертвих, і що вони теж були воскрешені Його силою, щоб свідчити про Його воскресіння. Яка ж метушня панувала серед учнів та святих жінок — вони бігали туди-сюди, щоб розповісти радісну новину: «Він воскрес із мертвих, бо ми бачили Його й розмовляли з Ним!»

GSAM 69Ісус вирушає в село

GSAM 69.2«І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят [сім з половиною миль]. І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли... А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

GSAM 70.1«Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було».⁴⁸ Коли Він уже мав сісти з ними за трапезу, то розламав хліб і подякував, «тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. … І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?»⁴⁹

GSAM 70.2Тепер, нарешті, учні можуть побачити, після того як їм повністю продемонстрували суть справи, що з місією Спасителя були пов’язані смерть і воскресіння. Але як вони ставитимуться до питання про Його Царство?

GSAM 70.2«По муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Божеє Царство казав. А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!

GSAM 71Чи Ти тепер відновиш Царство?

GSAM 71.1«А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? [тобто: Ми дізналися, що, згідно з Писанням, Ти мав бути розп’ятий і воскреснути з мертвих, але чи не збираєшся Ти тепер відновити Царство?] А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей... А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо».⁵⁰

GSAM 71Ісус залишиться на небі до відновлення

GSAM 71.2Тепер, коли Спаситель залишив їх, і вони справді бачили, як Він «сходить туди, де перше Він був», вони мали впевненість, що Святий Дух навчить їх щодо часу, коли настане Царство. Тож Петро у своїх настановах до народу, після отримання Святого Духа, сказав, що Він пошле «заповідженого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх».⁵¹

GSAM 71.3Апостолу Петру Святий Дух також відкрив факти щодо трьох світів: По-перше, світ, що існував до потопу, який був знищений водою; по-друге, нинішній світ, призначений для вогню, — вогню, яким, як зазначено у Переглянутій версії, наповнена земля, — того вогню, що стане причиною загибелі, руйнування та знищення безбожних людей; по-третє, нова земля, «де мешкає праведність»; або, як перекладають деякі, «де мешкатимуть праведні».⁵²

GSAM 72.1Апостол Павло описав воскресіння Божого народу та перетворення всіх Його святих із смертних на безсмертних «як оком змигнути, при останній сурмі». Він заявив коринтянам, що Христос зараз перебуває на престолі Свого Отця і залишатиметься там, доки всі Його вороги не будуть підкорені Йому. Тобто доти, доки Отець не передасть йому царство — його царство — у руки, як пророковано в Даниїла 7:13, 14; Псалмі 2:8, 9. Церкві в Солуні він представив прихід Христа та воскресіння як їхню єдину надію, що містить справжню втіху, коли їхні близькі відокремлюються від них рукою смерті.⁵³

GSAM 72Повернення Учителя — невизначене

GSAM 72.2На той час церква ще не мала чіткого уявлення про час, коли Учитель повернеться. Коли апостол у своєму першому листі до солунян сказав: «ми, що живемо й зостались, будемо схоплені», брати зрозуміли, що він мав на увазі: Христос прийде, поки деякі з них ще будуть живі. У своєму другому листі він виправляє їхнє хибне тлумачення свого листа і каже їм, що «той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами».⁵⁴

GSAM 72Відступництво

GSAM 72.3І досі церква змушена наосліп шукати шлях у темряві щодо часу Другого пришестя Христа. Брати дізналися, що має статися відступництво; але питання полягало в тому, як довго воно триватиме. Відповідь згодом була дана Івану під час видіння на острові Патмос у символах, що містяться в дванадцятому та тринадцятому розділах Об’явлення — «час, часи й половина часу», «сорок два місяці», «тисяча двісті шістдесят днів» (років); але подія, що ознаменувала б початок цього довгого періоду, ще не відбулася. Тож церква все ще сподівалася й чекала на прихід Христа, не знаючи напевно точного часу Його явлення; адже коли той час скорботи мине, для церкви «залишку» все ще залишиться короткий період боротьби й тріумфу.⁵⁵

GSAM 73.1З завершенням новозавітних записів перед нами чітко постає тема Другого пришестя Христа. Приблизно кожен тридцятий вірш якимось чином згадує про Друге пришестя нашого Господа Ісуса Христа. Про це, а також про становище церкви стосовно цієї надії протягом століть, що минули до наших днів, Роберт Паттерсон, доктор богослов’я, говорить у газеті під назвою Interior під заголовком «Блаженна надія» таким чином:—

GSAM 73Земне Тисячоліття — Паттерсон

GSAM 73.2«Коли наш Господь залишив Свою Церкву на землі, щоб піти до Отця, Він залишив її у скорботному стані. Його п’ятсот учнів були оточені цілим світом Його ворогів, організованих у антихристиянські релігії та уряди одним із найвищих розумів, сповнених найотруйнішої злоби та навчених багатовіковим досвідом найдієвіших способів знищення. Господь не був необізнаний щодо нашої небезпеки; у своїх останніх промовах Він не применшував її, ані не обіцяв жодного послаблення ворожнечі світу та скорботи Церкви. Але Він обіцяв, що Сам повернеться, щоб перемогти Своїх ворогів, і що підтримуватиме нас аж до того благословенного дня. „Світ вас ненавидить. Страждання зазнаєте в світі. Ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість... Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме. Якщо Я піду, то Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви“.

GSAM 74.1«Такою була блаженна надія на Його особисте повернення, якою Він втішав Свою Церкву під час Свого відходу. Він сказав, що протягом усього періоду Його відсутності ми мусимо терпіти скорботи; і так воно й сталося. Якщо ми маємо насолоджуватися будь-яким періодом зовнішнього миру під час Його відсутності, якщо Його Церква має бути врятована від нападів світу, якщо має настати якась епоха чистоти, коли кукіль не ростиме серед пшениці, або якщо при Своєму приході Він буде зустрінутий населенням землі, наповненої славою Господа, або навіть зможе знайти віру на землі, то це стане для Нього найнесподіванішою несподіванкою. Ісус не знав про це тисячоліття. Ми говоримо, що Він не знав про нього, бо Він не розповідав нам про це; і Він каже: „Вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця“. Але в усіх Його промовах і притчах немає ані найменшого натяку на те, що ми маємо сподіватися на якийсь період миру чи слави перед Його приходом. Апостоли так само не знали про тисячоліття без Христа. Протягом трьохсот років після відходу нашого Господа благословенною надією Церкви була надія на Його повернення.

GSAM 74.2«Але коли, у ході свого передбаченого відступництва, наречена Христа почала втішати себе під час Його відсутності дружбою з земними царями, вона, що цілком природно, відвернула свій погляд від східного неба та від повернення свого Господа, яке поклало б кінець її мирській величі. Коли реформатори піднесли до вуст трубу Євангелія… мрії про тисячоліття без Христа миттєво розвіялися… і Церква знову почала очікувати приходу Господа, щоб знищити антихриста… У своїх листах, проповідях та віросповіданнях реформатори проголошували свої дотисячолітні надії.

GSAM 74.3«Вестмінстерська асамблея завершує своє віросповідання проголошенням віри у Друге пришестя Господа словами, що повною мірою виражають віру прихильників домілленіалізму. Вони проголошують цими вагомими словами: „Як Христос хоче, щоб ми були цілком переконані в тому, що настане день суду — як для того, щоб відвернути всіх людей від гріха, так і для більшої втіхи благочестивих у їхніх негараздах, — так само Він хоче, щоб цей день був невідомий людям, щоб вони могли позбутися всякої плотської впевненості та завжди були пильними, бо не знають, о котрій годині прийде Господь; і щоб завжди були готові сказати: Прийди, Господи Ісусе! І прийди швидко!“⁵⁶

GSAM 75.1«Наші предки-реформатори зміцнювали свої серця, очікуючи на прихід Господа, і підбадьорювали одне одного вигуком: „Тримайте позиції! Бо Він іде з легіонами допомоги“ — це почуття нещодавно втілилося в популярному гімні пробудження, але було добре знайоме старим шотландським ковенантерам.

GSAM 75.2«Але незабаром серед реформатських церков почалося друге відступництво від віри. У Шотландії його називали модератизмом; в Англії — аріанством, а останнім часом — широкоцерковністю; в Америці воно називало себе унітаріанством, а в Німеччині — раціоналізмом. Ставлячи людський розум у роль судді, а наші вкрай обмежені сучасні спостереження — у роль доказів, і заперечуючи можливість будь-якої події, що не відповідає ходу спостережуваних законів природи, це вчення зводило Ісуса до рангу єврейського рабина, дещо випереджаючого свій час, але абсолютно не обізнаного з сучасною наукою. Звісно, уявлення про те, що така особа повернеться з невидимого світу, щоб царювати на землі, було віднесено до сфери єврейської міфології.

GSAM 75Деніел Вітбі про Тисячоліття

GSAM 75.3«Обіцянки Його Другого пришестя та царювання на землі тлумачилися як просто поширення Його Євангелія та підкорення значної частини світу християнству на період у тисячу років або, як вважали деякі, 360 000 років; протягом якого людство мало розвиватися в мистецтвах цивілізації та насолоджуватися безпрецедентним миром і процвітанням. І наприкінці цього тривалого циклу, надто великого, щоб звичайний розум міг його осягнути, можливо, відбудеться якесь велике природне потрясіння, і можна було б сказати, що Господь прийде, знищить світ і покличе людський рід на суд. Цю теорію розробив і популяризував англійський коментатор на ім’я Вітбі [Деніел Вітбі помер у 1726 році], який, як свідчить його опубліковане листування, був аріанином, але чиї коментарі користувалися популярністю серед його однодумців, а його міфічне тисячоліття було сприйняте з прихильністю багатьма ортодоксальними утриманцями та прихильниками державних церков Європи, яким воно обіцяло тривале отримання десятини та почестей. Завдяки їхньому впливу ця теорія була завезена до Америки, де її одразу ж використали як матеріал для банальностей з трибуни та заключних промов».

GSAM 76.1Такими були теорії в різних куточках землі, коли ми наближалися до часу, коли Господь послав урочисте попередження про Своє пришестя, яке вже «під дверима».