Розділ 11 — Вістка другого ангела

GSAM 171.1«А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи».¹

GSAM 171.2«Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих».²

GSAM 171.3Господь через Своїх служителів сколихнув світ посланням: «настала година суду Його» — посланням, навколо якого міг би об’єднатися весь Його народ, що визнає Його, якби тільки захотів. Це був перший заклик на весільну «вечерю». Він був оголошений «запрошеним».³ Оскільки цей заклик було відкинуто під різними приводами, пролунав другий заклик, що відповідав вістці другого ангела.⁴ Цим закликом Господь відокремив народ, щоб він йшов до кінця часу з дедалі більшим світлом Його істини.

GSAM 171Друге запрошення на весільну вечерю

GSAM 171.4Друге послання — те, що йде слідом за криком про годину суду — говорить: «Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи». А другий заклик до вечері звучить так: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих». У кожному з цих уривків з Писання народ, що визнає себе народом Господнім, називається «містом». З їхніми суперечливими, заплутаними віросповіданнями їх називають «Вавилоном». З іншого уривка з Писання, що стосується останніх часів, ми бачимо, що безпосередньо перед приходом Господа Його народ закликають вийти з «Вавилону»: «Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних … Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його».⁵

GSAM 172«Пам’ятай, як ти чув»

GSAM 172.1У зверненні до церкви в Сардах ми читаємо: «Отож, пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду».⁶ Здається, церква в Сардах була виведена Реформацією після темного періоду діяльності «Єзавелі» — відступницької церкви. Церкві в Сардах було сказано, що вона була живою церквою; але коли вона почула і відкинула вчення про прихід Господа, вона поставила себе в таке становище, що ця подія могла застати її зненацька, як «злодій вночі». Так, як зазначає апостол Павло в 1 Солунян 5:1-5, таким буде стан тих, хто вигукує: «Мир і безпечність», коли наблизиться прихід Господній. Тих, хто слідує за світлом істини, називають так: «сини дня», і Господь не прийде до них, як злодій.

GSAM 172.2У цьому пророчому описі семи церков ми бачимо, що за падінням церкви в Сардах одразу слідує церква у Філадельфії, або (як вказує саме слово) церква братської любові. Такими, справді, були ті 50 000 віруючих, яких завдяки вістці другого ангела було виведено з усіх різноманітних церков і об’єднано єдиною зв’язкою братської любові навколо великої основоположної істини про близьке пришестя Христа.

GSAM 173Як проголошувалося друге послання

GSAM 173.1У виданні Midnight Cry від 12 вересня 1844 року міститься заява пастора Дж. В. Хаймса щодо вістки другого ангела та обставин, що призвели до її проголошення. Його лист датований 29 серпня 1844 року в Макконнелсвіллі, штат Огайо, і має такий зміст:—

GSAM 173.2«Коли ми розпочали роботу з братом Міллером у 1840 році, він уже дев’ять років проповідував. Протягом цього часу він був майже самотній. Але його праця була невпинною та ефективною у пробудженні віруючих до справжньої надії Божого народу та необхідної підготовки до приходу Господа; а також у пробудженні всіх верств ненавернених до усвідомлення свого загубленого стану та обов’язку негайного покаяння й навернення до Бога як підготовки до того, щоб зустріти Нареченого в мирі під час Його приходу. Ось такими були головні цілі його праці. Він не робив жодних спроб навернути людей до якоїсь релігійної секти чи партії.

GSAM 173.3«Коли ми переконалися в істині наближення приходу Господа і публічно прийняли це вчення, ми дотримувалися тих самих поглядів і дотримувалися того самого курсу серед різних сект, куди нас, за Божим провидінням, покликано трудитися. Ми говорили служителям і церквам, що не входило в наші обов’язки розколювати їх, розділяти чи вносити серед них сум’яття: у нас була одна чітка мета — проголосити „крик“, попередження про суд, що „перед дверима“, і переконати наших ближніх підготуватися до цієї події... Пастори та члени церков, які скористалися нашою працею, але не прийняли вчення щиро, побачили, що їм доведеться або приєднатися до вчення, проповідувати й відстоювати його, або ж у кризовій ситуації, що насувалася на них, вони зіткнуться з труднощами у стосунках із рішучими й твердими віруючими. Тому вони вирішили відмовитися від вчення й, хто за одним, хто за іншим підходом, вирішили придушити цю тему. Це поставило наших братів і сестер серед них у надзвичайно скрутне становище. Більшість із них любили свої церкви й навіть не могли подумати про те, щоб їх покинути. Але коли їх висміювали, гнобили та різними способами позбавляли колишніх привілеїв і радощів, коли їм перестали „давати своєчасно поживу“, а від суботи до суботи в їхніх вухах лунав спокусливий спів зі словами „Мир і безпечність“, вони незабаром відвернулися від своїх партійних уподобань, піднялися у всій величі своєї сили, скинули ярмо та підняли крик: „Вийдіть із нього, люди мої“.

GSAM 174У скрутному становищі

GSAM 174.1«Такий стан речей поставив нас у скрутне становище, (1) оскільки ми перебували саме наприкінці нашого пророчого часу, під час якого ми очікували, що Господь збере весь Свій народ в одне ціле; і (2) ми завжди проповідували інше вчення; і тепер, коли обставини змінилися, це вважалося б нечесністю з нашого боку, якби ми приєдналися до заклику про відокремлення та розпад церков, які прийняли нас і наше послання. Тому ми вагалися й продовжували дотримуватися нашої первісної позиції, аж поки церква та пастори не довели справу до такого стану, що ми, в страху Божому, були змушені зайняти позицію захисту істини та пригноблених дітей Божих.

GSAM 174Апостольський приклад для нашого шляху

GSAM 174.2«„А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана“⁷. Лише тоді, коли „опиралися дехто“ і цю дорогу [прихід Господа] „лихословили перед народом“, наші брати були спонукані вийти й відокремитися від церков. Вони не могли терпіти цього „злого говоріння“ „злих слуг“, і церкви, які могли йти шляхом гноблення та „злого говоріння“ щодо тих, хто чекав на „блаженну надію“, були для них нічим іншим, як дочками таємничого Вавилону. Вони так проголосили їх і увійшли у свободу Євангелія. І хоча ми, можливо, не всі згодні щодо того, що саме становить Вавилон, ми згодні щодо негайного й остаточного відокремлення від усіх, хто протистоїть вченню про прихід і наближення Царства Божого. Ми віримо, що це питання життя і смерті. Смерть — це залишатися пов’язаним із тими спільнотами, які легковажно ставляться до приходу Господа або протистоять йому. Життя — це вийти з усіх людських традицій, стояти на Слові Божому та щодня очікувати явлення Господа. Тому ми зараз звертаємося до всіх, хто будь-яким чином заплутався в ярмі рабства: „Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель“».⁸

GSAM 175Незрозуміла опозиція

GSAM 175.1Вільям Міллер так говорить про конфлікт, що існував у той час між церквами та адвентистами:

GSAM 175.2«Це вкрай неприродно й незрозуміло, що християнські церкви відкидають це вчення та своїх членів за цю благословенну надію. Я знаю, що деякі баптистські церкви кажуть, нібито вони виключають їх не за віру, а за причастя з віруючими-адвентистами. Тоді, якщо це не через їхню віру в прийдешнього Спасителя, чому мене, який ніколи не брав участі в причасті ніде, крім баптистської церкви, виключають з їхніх амвонів? Це фальшивий аргумент. Але це не може бути аргументом методистів та пресвітеріанців, адже вони вірять у змішане причастя. То за що ж вони виключають? Я чув, що деяких виключали за „співання“ гімнів про Друге пришестя; інших — за божевілля, хоча єдиним доказом божевілля проти них було те, що вони очікували на Христа. О Боже, „відпусти їм, бо не знають, що чинять вони“».

GSAM 176Сторрс про ставлення церков

GSAM 176.1Джордж Сторрс так висловився щодо ставлення церков до адвентистів:

GSAM 176.2«Хто з них у цю мить не каже: „Сиджу, як цариця“? І хто з них не тішить себе думкою, що одного дня вони здійснять завоювання світу, і що він буде підкорений їхній вірі? Хто з них дозволить душі залишатися серед них у мирі, якщо та відкрито й безстрашно визнає свою віру в прихід Христа, що вже під дверима? Хіба умовами спокійного перебування серед них не є те, що ви „повністю утримуєтеся“ від публічного висловлення віри в прихід Господа цього року, якими б не були ваші переконання з цього приводу і як би важливо вам не здавалося вигукувати: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його“?»

GSAM 176Свідчення Менсфілда

GSAM 176.3Л. Д. Менсфілд у листі з Онейди, штат Нью-Йорк, від 21 березня 1844 року свідчить так:—

GSAM 176.4«Бог діє на серця Своїх улюблених дітей, які чекають на Господа з неба, і спонукає їх не лише прислухатися до ангела, „що мав благовістити вічну Євангелію, говорячи: настала година суду Його“, а й підкоритися подальшому наказу: „Вийдіть із нього, люди мої“! Я більш ніж будь-коли переконаний, що сучасні релігійні організації становлять неабияку частину того Вавилону, який має бути насильно повалений і якого більше не буде... Мені, однак, здається, що в деяких організаціях схожість із малим рогом є найбільш вражаючою. Декілька прикладів проілюструють це.

GSAM 176Прояв духу натовпу

GSAM 176.5«Один брат, який дуже успішно трудився в цьому регіоні, проповідуючи про прихід Господа, домовився про виступ у певному місці в призначений час. Господь так розпорядився, що він опинився за шістнадцять миль від місця зустрічі, але там був присутній _____ служитель на чолі натовпу, озброєний дьогтем і пір’ям, з метою застосувати їх до цього слуги Всевишнього Бога. Цей самий служитель незабаром після цього розпочав тривале зібрання, але все було таким холодним і крижаним, як північний льодовик — жодна душа не пробудилася й не навернулася. Зрештою служитель сказав, що, на його думку, йому доведеться „зайняти місце на лаві покаяння“.

GSAM 177.1«Один керівник групи в цьому селі сказав своїм парафіянам після того, як ми почали проводити тут зібрання, що якщо хтось прийде до його дому й скаже, що вірить, ніби Христос прийде цього року, він вижене його геть».

GSAM 177Обов’язок перед церквами

GSAM 177.2На цьому етапі ми наведемо свідчення з промови на адвентській конференції віруючих, що зібралися в Бостоні, штат Массачусетс, від 31 травня 1844 року, підписаної В. Міллером, Елоном Галушею, Н. Н. Уайтінгом, Аполлосом Хейлом та Дж. В. Хаймсом. Вони кажуть:—

GSAM 177.3«Про наш обов’язок перед церквами ми також можемо сказати кілька слів. Небезпека тут, як і в більшості інших випадків, на наш погляд, полягає в крайнощах. Перша форма небезпеки полягає в тому, щоб дозволити авторитету церкви, до якої ми, можливо, належимо, нав’язати нам мовчання в такому питанні обов’язку. Ми не маємо сумніву, що тисячі людей накликали на себе осуд перед Богом, підкоряючись небіблійним вимогам своїх церков у цій справі, які, якби вони були рішучими та вірними, зараз перебували б у набагато безпечнішому становищі та були б кориснішими, хоча, можливо, їх також було б покликано страждати.

GSAM 177.4«Друга форма небезпеки полягає в тому, щоб піддатися духу помсти щодо церков через їхню несправедливість стосовно нас і вести безрозбірливу боротьбу проти всіх таких організацій. Щодо обов’язку адвентистів стосовно церков, до яких вони можуть належати, то якби нас попросили про це, ми не могли б дати жодних вказівок, які мали б загальне застосування. Вони повинні діяти в страху Божому, як того вимагають обставини справи.

GSAM 178.1«Однак ми повинні рішуче виконувати свій обов’язок, свідчити про істину при кожній належній та відповідній нагоді. І якщо, обравши цей шлях, ми образимо церкви, і вони погрожуватимуть нам виключенням, якщо ми не замовкнемо (хоча, якщо ми вважатимемо за доцільне розірвати наші стосунки з церквою по-дружньому, це може бути кращим виходом), то виконуймо свій обов’язок, а коли нас виключать, терпімо несправедливість і будьмо готові разом із нашим Господом „вийти за ворота, несучи Його ганьбу“».

GSAM 178.2З цих цитат щодо дій церков стосовно тих, хто проповідує вістку другого ангела, легко побачити, як, у першу чергу, внаслідок цього другого заклику до «вечері», про тих, хто був зібраний в одну духовну отару, говорять як про «каліків», «кульгавих» та «сліпих», що наочно свідчить про жорстоке поводження, якого вони зазнали від «ударів» своїх «товаришів-слуг», від яких їх було відокремлено.

GSAM 178Окремий народ, обраний для прийняття нових істин

GSAM 178.3Мета Господа чітко простежується у виведенні окремого народу під проголошенням вістки другого ангела — другого заклику на «вечерю» — та «опівнічного крику». Дорогоцінні істини для останніх днів мали бути відшукані й проголошені — робота, яку не можна було виконати в церквах, «прив’язаних до віросповідання», так само як і проголошення Євангелія світові не могло бути здійснене апостольською церквою, доки вона зберігала зв’язок із єврейськими сектами. Бог закликав до відокремлення там⁹, і Він також закликав до відокремлення віруючих в Адвент від тих, хто намагатиметься утримати їх у колі своїх віросповідань.

GSAM 179«Six Sermons» Сторрса

GSAM 179.1Незабаром після цього виходу ми бачимо, що до груп адвентистів прийшло світло щодо питання майбутнього покарання, як викладено в брошурі «Six Sermons» Джорджа Сторрса, в якій висловлювалася позиція, що людина за своєю природою смертна; що померлі перебувають у несвідомому стані між смертю та воскресінням; що остаточним покаранням безбожних буде повне знищення; і що безсмертя є даром Божим, який можна отримати лише через віру в нашого Господа Ісуса Христа.

GSAM 179.2Тисячі адвентистів прийняли це вчення про природу людини, але не всі. Відмова від нього не спричинила серед них розбрату, оскільки це розглядалося просто як питання віри, а не як випробування моральної позиції; отже, спільні зусилля, спрямовані на те, щоб попередити світ про близьке пришестя Христа, залишалися незмінними. Однак це викликало гнів церков проти них.

GSAM 179Нездатність спростувати «Six Sermons»

GSAM 179.3Методистський служитель у місті, де я мешкав, який раніше, у 1843 році, долучився до проповідування вчення про прихід Христа, отримав «Six Sermons», прочитав їх і зізнався членам своєї церкви, що не здатний спростувати це вчення; але, дізнавшись, що багато хто з членів його церкви приймає його, він порадив іншим не читати цю книгу, оскільки вони «повірять у це вчення, якщо прочитають її». У вересні 1844 року, після того як цей служитель повернувся з щорічної конференції, він піднявся на амвон і публічно відрікся від вчення про прихід, а також смиренно попросив у парафіян пробачення за те, що колись запрошував лекторів виступити в церкві.

GSAM 179Суд за єресь

GSAM 179.4За цим вчинком служителя незабаром послідувала спроба притягнути віруючих у прихід до відповідальності за єресь; але оскільки їм було дозволено захищати свою позицію, спираючись на Біблію, церква не здобула перемоги. Кілька осіб було виключено з цієї церкви, оскільки їхня поведінка не відповідала церковній дисципліні, а багато інших вийшли з неї через це виключення членів, чия віра не могла бути визнана такою, що суперечить Писанню. Таким чином, вчення про прихід було назавжди витіснене з церкви, де сотні людей знайшли Спасителя й стали щасливими в Бозі.

GSAM 180.1Те, що відбувалося в моєму рідному місті, повторювалося також у сотнях інших церков по всій країні. Ті, з ким так повелися їхні колишні брати, знайшли велику втіху в словах пророка Ісаї: «Послухайте слова Господнього ті, що на слово Його тремтите: Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь, і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені».¹⁰

GSAM 180Прояв гніву нечестивих

GSAM 180.2У міру наближення дня, на який очікували Господа, віруючі ставали ще завзятішими у своїх трудах, а нечестиві ще лютіше лютували й глузували, про що свідчить наступна заява, зроблена редактором видання Midnight Cry від 31 жовтня 1844 року:—

GSAM 180.3«Вплив, який цей рух справив на нечестивих, також значною мірою допоміг нам утвердитися у вірі в те, що в ньому був Бог. Коли Божі діти збиралися разом, щоб впасти ниць і смиритися перед Ним, а також підготуватися до Його приходу — як це личило групі грішників, яких можна було врятувати лише благодаттю, — нечестиві виявляли найбільшу злобу. Хоча ми не повідомляли про наші зібрання ніде, крім нашої власної газети, і не запрошували туди громадськість, сини Беліала натовпом навалилися на них і спричинили чималий безлад. Увечері в суботу, 12-го цього місяця [12 жовтня 1844 р.], ми не проводили зібрання в храмі, щоб паламар [прибиральник] мав можливість прибрати приміщення до суботи [неділі]. Але натовп увірвався до будівлі й відмовив нам навіть у цьому. Однак мер, не чекаючи прохання, негайно втрутився й вигнав їх.

GSAM 181.1«На наших зібраннях у наступний недільний день, коли молитовний зал уже заповнився, густий натовп заполонив вулицю перед будівлею; багато хто з них був розлючений тим, що хтось вірить у прихід Господа. Увечері, через збурення населення, зібрання не відбулося; проте вулиця була заповнена натовпом ще з ранньої години; але оперативне втручання мера та його ефективної поліції очистило вулицю, після того як кількох людей відправили до поліцейського відділку. Ми могли лише порівняти поведінку натовпу з тією, що оточувала двері Лота того вечора, коли мала статися загибель Содому... Цей рух з їхнього боку був настільки раптовим, одночасним і масштабним, що його прояв у перший день сьомого єврейського місяця зміцнив нас у переконанні, що це має бути саме цей місяць».

GSAM 181Насмішники одягають шати вознесіння

GSAM 181.222 жовтня 1844 року, у день, коли закінчилися 2300 днів, у місті Паріс, штат Мен, поки віруючі зібралися в домі молитви, віддаючись урочистій молитві до Бога в очікуванні, що Господь прийде того дня, навколо будинку зібралися глузливі насмішники, які співали пародійних пісень. Двоє з цих хуліганів одягли довгі білі шати, вилізли на дах будівлі, співали пісень і глузували з тих, хто в храмі молився й чекав на прихід Господа.

GSAM 181.3Ймовірно, саме з цієї обставини й виникли неправдиві чутки про те, що адвентисти одягали одяг для вознесіння; адже, незважаючи на те, що адвентистські видання пропонували винагороду в розмірі до 500 доларів за один достовірний випадок, коли адвентист одягнув одяг для вознесіння у 1844 році й таким чином чекав на прихід Господа, жодного такого випадку так і не було виявлено.

GSAM 182Бачення Хейзена Фосса, 1844 рік

GSAM 182.1Приблизно в цей час у місті Поланд, штат Мен, мешкав молодий чоловік на ім’я Хейзен Фосс, який твердо вірив, що Господь прийде десятого дня сьомого місяця. Він був чоловіком приємної зовнішності, ввічливим у спілкуванні та досить освіченим. За кілька тижнів до закінчення «опівнічного крику» Господь наблизився до нього й дав йому видіння, у якому йому було показано подорож прихильників Адвенту до міста Божого, а також небезпеки, що на них чекали. Йому було дано кілька попереджувальних послань, які він мав передати, і він також побачив випробування та переслідування, що неминуче настануть, якщо він вірно розповість про те, що йому було показано. Йому, як і пану Фою, було показано три кроки, за допомогою яких народ Божий мав повністю ступити на шлях до святого міста. Оскільки він твердо вірив, що Господь прийде «ще за кілька днів» (як вони тоді співали), та частина видіння, що стосувалася трьох кроків на шляху, була для нього незрозумілою; а оскільки він від природи мав гордий дух, він ухилився від хреста і відмовився розповісти про це. Бачення повторилося вдруге, і крім того йому було сказано, що якщо він і надалі відмовлятиметься розповісти те, що йому було показано, то цей тягар буде знято з нього і передано одному з найслабших серед дітей Господніх — тому, хто вірно розповість те, що Бог відкриє. Він знову відмовився. Тоді йому було дано третє видіння, і йому було сказано, що він звільнений, а тягар покладено на одного з найслабших із слабких, який виконає волю Господа.

GSAM 182Фосс не розповідає про своє видіння

GSAM 182.2Це здивувало юнака, і він вирішив розповісти те, що йому було показано, і відповідно оголосив про своє зібрання. Люди скупчилися, щоб побачити й почути. Він ретельно розповів про свій досвід: як відмовився розповісти те, що показав йому Господь, і до чого призведе його відмова. «А тепер», — сказав він, — «я розповім про це видіння». Але, на жаль! Було вже запізно: він стояв перед людьми німий, як статуя, і врешті-решт у найглибшій агонії вимовив: «Я не можу пригадати жодного слова з того бачення». Він з болем заламував руки, кажучи: «Бог виконав Своє слово. Він забрав у мене це бачення», — і в великому душевному розпачі додав: «Я — загублена людина». Відтоді він втратив надію на Христа й поринув у відчай. Він більше ніколи не відвідував зібрань адвентистів і не виявляв особистого інтересу до релігії. Його поведінка в багатьох аспектах, м’яко кажучи, була такою, як у людини, позбавленої лагідного впливу Духа Господнього, у людини, «залишеної на власний розсуд, щоб наповнитися своїми власними вчинками». У такому душевному стані він помер у 1893 році.

GSAM 183Бачення Фосса, переказане іншою особою

GSAM 183.1Приблизно через три місяці після того, як він не зміг пригадати своє видіння, він почув із сусідньої кімнати розповідь про видіння, переказану іншою людиною. Збори відбувалися в житловому будинку, де він перебував. Його наполегливо просили прийти на збори, але він відмовився. Він сказав, що це видіння було настільки схожим на те, що було показано йому, наскільки дві людини можуть розповісти про одне й те саме. І так стало відомо, що саме він бачив, але не міг пригадати, коли намагався про це розповісти. Побачивши цю людину згодом, він сказав: «Це той інструмент, на якого Господь поклав тягар».

GSAM 183Гірке розчарування

GSAM 183.2Нарешті настав десятий день сьомого місяця за єврейським календарем (22 жовтня 1844 року). Тисячі й тисячі людей чекали на цей момент як на сповнення своїх сподівань. Вони не подбали про жодні земні справи після цієї дати. Вони навіть не допускали думки: «А що, якщо цього не станеться?», а планували свої земні справи так, ніби очікували, що того дня закінчиться період їхнього природного життя. Вони попереджали й закликали нечестивих втекти від грядущого гніву, і багато хто з них побоювався, що це послання може виявитися правдивим. Вони радилися та молилися разом зі своїми родичами і прощалися з тими з них, хто не віддав свого серця Богові. Коротше кажучи, вони попрощалися з усіма земними речами з усією урочистістю тих, хто вважає, що ось-ось постане віч-на-віч перед Суддею всієї землі. Тож, майже затамувавши подих від тривоги, вони зібралися у своїх місцях поклоніння, очікуючи щомиті почути «голос Архангола та Божу сурму» і побачити небеса, що палають славою їхнього Царя, що гряде.

GSAM 184.1Години повільно минали, і коли нарешті сонце сховалося за західним горизонтом, десятий день сьомого місяця за єврейським календарем добіг кінця. Тіні ночі знову розстелили свій похмурий покрив над світом; але разом із цією темрявою у серця віруючих у Друге пришестя увірвалася гостра скорбота, подібна до тієї, що може знайти паралель лише у горі учнів нашого Господа, коли вони урочисто прямували до своїх домівок тієї ночі, що настала після розп'яття та поховання Того, кого ще недавно вони тріумфально супроводжували до Єрусалима як свого Царя.