Розділ 8 — Весільна вечеря Агнця

GSAM 134.1«Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано».¹

GSAM 134.2«Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця».²

GSAM 134.3Вечеря — це останній за день прийом їжі. У цій притчі є три запрошення на вечерю. Цю притчу не слід плутати із запрошеннями на «обід», про які йдеться в Матвія 22:1–7. «Обід» — це полуденний прийом їжі. З притчі про запрошення на обід ми дізнаємося, що з тих, хто запрошував, «знущалися» і їх убили, і що навіть сина царя було вбито. Цар, який розіслав запрошення, «вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив».

GSAM 134.4Ця притча про запрошення на «обід», що показує долю тих, хто спочатку відкинув це запрошення, влучно відображає те, що насправді сталося з тими, хто відкинув Євангеліє Христа та вбив Його й Його апостолів. Господь послав війська проти того народу й «вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив» — Єрусалим.

GSAM 134Запрошення на вечерю

GSAM 134.5Цей заклик на вечерю в притчі, безсумнівно, вказує на «весільну вечерю Агнця». На тих, хто покликаний на цю «весільну вечерю», проголошується благословення. Весільна вечеря відбувається після весілля. Весілля Агнця відбувається до Його приходу; адже, як ми вже бачили, коли Христос нарешті прийде, «вернеться він із весілля».³

GSAM 135.1Отже, це запрошення на весільну вечерю має бути тим самим, що й Вістка першого ангела з 14-го розділу Об’явлення та проголошення часу з 10-го розділу, про які вже йшлося. Як записано у Луки, це перше запрошення на вечерю адресоване «тим, кого запросили». Хто ж були ті, кого запросили? — Ті, хто почув і прийняв Євангеліє Христа. Вони заявляють, що люблять Христа і люблять Його Друге пришестя як повне втілення своєї надії. Чому б це запрошення не мало спочатку надійти саме до них? Так само, як було необхідно, щоб Євангеліє спочатку було проповідуване євреям, які мали Писання і стверджували, що чекають на прихід Месії⁴, так і послання про Друге пришестя Христа спочатку було представлене тим, хто заявляв, що є Його послідовниками і любить Його пришестя.

GSAM 135Поклик до тих, кого було запрошено

GSAM 135.2Перше запрошення на вечерю, призначене для тих, кого було запрошено, має бути адресоване церквам. І справді, проголошення про близьке пришестя Христа, починаючи з 1833 року і аж до весни 1844 року, відбувалося в церквах і значною мірою підтримувалося служителями цих церков. Вперше Вільям Міллер опублікував свої погляди щодо близького приходу Христа в баптистській газеті міста Брендон, штат Вермонт. Його діяльність та діяльність його соратників аж до квітня 1844 року здебільшого відбувалася в церковних будівлях або залах, наданих тогочасними церквами.

GSAM 135.3Таким чином, пастор Хаймс розповідає про діяльність пастора Міллера аж до весни 1844 року:

GSAM 135.3«Він працював серед усіх груп і сект, не втручаючись у їхні організації чи дисципліну, вірячи, що члени різних конфесій можуть зберегти своє становище і водночас готуватися до приходу свого Царя».

GSAM 135.4Пастор Хаймс, розповідаючи про спільну працю свою та пастора Міллера, далі зазначає: «Більшість служителів та церков, які відкрили свої двері для нас і наших братів, що проповідували вчення про прихід, співпрацювали з нами аж до останнього року» — року 1844.

GSAM 136Відкриті двері для Послання

GSAM 136.1Щодо своєї роботи та її суті Вільям Міллер сказав:

GSAM 136.1«Перед мною відкрилися двері для проголошення цієї доктрини про Друге пришестя Христа майже у всіх конфесіях, так що я зміг відповісти лише на невелику частину закликів... У кожному місці, де я бував, найпобожніші, найвідданіші та найживіші члени церков найохочіше приймають проповідувані погляди; тоді як світські віруючі, фарисеї, фанатики, горді, зарозумілі та егоїстичні люди глузують і висміюють вчення про Друге пришестя Христа».

GSAM 136.2Щодо природи послання про прихід Христа, про нього можна сказати те саме, що Д’Обіньє сказав про Реформацію, — воно «було здійснене в ім’я духовного принципу. Воно проголошувало за свого вчителя Слово Боже; за спасіння — віру; за зброю — Святого Духа; і саме цими засобами відкинуло всі світські елементи».

GSAM 136Потужна хвиля пробуджень

GSAM 136.3Природу пробуджень, що послідували за проголошенням послання про прихід, так описує Л. Д. Флемінг, пастор церкви конфесії «Християни» на вулиці Каско в Портленді, штат Мен:

GSAM 136.4«Інтерес, який пробудили його [Вільяма Міллера] лекції, є надзвичайно виваженим і безпристрасним, і хоча це найбільше пробудження, яке я коли-небудь бачив, проте в ньому найменше пристрасного хвилювання. Здається, що найбільше воно охоплює чоловічу частину громади. Причина такого ефекту полягає в наступному: брат Міллер просто бере меч Духа, оголений і без піхв, і прикладає його гостре лезо до оголеного серця — і воно розрізає! Ось і все. Перед лезом цієї могутньої зброї падає невір’я, а універсалізм в’яне. Хибні основи зникають, а купці Вавилону дивуються. Мені здається, що це, мабуть, найближче до апостольських пробуджень із усього, що бачили сучасні часи».

GSAM 137Досвід у Річмонді, штат Мен

GSAM 137.1Як ілюстрацію роботи з пробудження, що супроводжувала проповідування вчення про прихід, ми наведемо цитату зі звіту людини, яка брала активну участь у цьому русі. Говорячи про щоквартальне зібрання, яке відбулося в Річмонді, штат Мен, і на якому були представлені тридцять баптистських церков вільної волі, він каже:—

GSAM 137.2«Коли я увійшов до місця поклоніння, пастор Роллінс, який сидів поруч із кафедрою в дальньому кінці залу, підвівся й сказав: „Брате Уайт, сідайте тут, поруч зі мною“. Після проповіді було надано слово для виступів, і я вільно говорив про християнське життя та тріумфи праведних під час Другого пришестя Христа. Багато голосів вигукували: „Амінь! Амінь!“, і більшість у тій великій громаді плакала... Ближче до кінця того зібрання, отримавши мою згоду, пастор Роллінс підвівся й сказав: „Брат Уайт, який сидить праворуч від мене, сьогодні ввечері виступить у молитовному домі в Ріді з проповіддю про Друге пришестя нашого Господа Ісуса Христа. Підійдіть, брати, і послухайте самі. У нас достатньо місця, щоб прийняти вас усіх. Приходьте, брати, нікому з вас не зашкодить послухати про цю тему...“ Він дуже добре знав, що більшість його братів залишать своє зібрання в селі й підуть за три милі, щоб послухати мене, і що їхнє заплановане робоче засідання буде перерване. І так воно й сталося. Три чверті служителів і майже всі делегати пішли, і молитовний дім у Ріді був переповнений ще рано ввечері. Моєю темою був 24-й розділ Євангелія від Матвія. Дух Божий наділив мене великою свободою. Зацікавленість була надзвичайною.

GSAM 137.3«Коли я завершував проповідь закликом до християн повністю присвятити себе й бути готовими, а до грішників — шукати Христа й готуватися до приходу Сина Людського, сила Бога зійшла на мене настільки сильно, що мені довелося триматися обома руками за кафедру. Це була урочиста мить. Дивлячись на стан грішників, загублених без Христа, я звертався до них зі сльозами, кілька разів повторюючи: „Прийди до Христа, грішнику, і спасися, коли Він з’явиться у Своїй славі. Прийди, бідний грішнику, поки не стало запізно. Прийди, грішнику, бідний грішнику, прийди“.

GSAM 138.1«У залі панувала надзвичайна урочистість. Служителі й люди плакали, дехто — голосно. Після кожного заклику до грішників у всьому зібранні лунав загальний стогін. Я стояв на ногах, тлумачачи цю главу й наставляючи людей, понад дві години, і вже почав хрипнути. Я перестав говорити й голосно плакав над цими дорогими людьми з такою глибиною почуттів, яку знає лише той, кого Бог покликав проповідувати Свою істину грішникам. Була дев’ята година, і дати слово іншим означало б продовжувати зібрання до півночі. Найкраще було завершити зустріч, поки панували глибокі почуття, але не раніше, ніж усі мали змогу висловитися на користь Господа. Тоді я закликав усіх у згромадженні, хто хотів би приєднатися до мене в молитві, та тих, хто бажав бути представленим перед престолом милосердя, щоб вони були готові з радістю зустріти Спасителя під час Його Другого пришестя, — підвестися. Кожна душа в тому великому будинку, як мені згодом повідомили люди з різних його частин, встала. Після короткої молитви зібрання завершилося.

GSAM 138.2«Наступного ранку я повернувся до села у супроводі щонайменше семи восьмих учасників того щоквартального зібрання баптистів вільної волі. Усі розповідали, на якому славному зібранні вони були ввечері напередодні.

GSAM 138Запрошення виступити з проповіддю в інших місцях

GSAM 138.3«Під час перерви делегати та служителі запросили мене приєднатися до них, щоб узгодити час, коли я міг би виступити з лекціями перед кількома громадами того квартального зібрання, які мали просторі молитовні. Тоді була середина лютого, і було вирішено, що залишилося не більше шести тижнів, коли можна було впевнено їздити на санях, що давало людям гарну нагоду відвідувати зібрання. Для моєї праці протягом шести тижнів було обрано дванадцять найважливіших місць. Я мав прочитати десять лекцій, що вимагало б від мене виступати двадцять разів на тиждень. Це залишало мені лише півдня на тиждень, який, як правило, був мені дуже необхідний для подорожі на п’ятнадцять або двадцять миль до наступного місця зібрання».⁵

GSAM 139Сотні навернених

GSAM 139.1Проповіді про вчення про Другий прихід супроводжувалися повсюдними пробудженнями та наверненням сотень людей, і це особливо помітно було, коли наближався кінець єврейського року 1843 (21 березня 1844 року). Саме тієї зими автор у своєму рідному селі — Вікторі, штат Нью-Йорк — вперше почув про цю тему і, хоча йому було лише дванадцять років, прийняв, наскільки міг це зрозуміти, віру в Друге пришестя. Справді, це справило глибоке враження на людей не лише на зборах, а й усюди. Віктор на той час був лише селом із близько двохсот мешканців, але околиці були густо заселені. У результаті тієї серії зборів, що відбулися в цьому маленькому селі, було зареєстровано п’ятсот навернених.

GSAM 139Свідчення з Methodist Year Book

GSAM 139.2Щодо могутньої хвилі пробуджень, яка прокотилася слідом за проголошенням про Друге пришестя, у Methodist Year Book ми читаємо, що «протягом чотирьох років, з 1840 по 1844 рік, в Америці відбулося 256 000 навернень». Те, що було правдою в Америці, було так само правдою й в інших країнах, де пролунав цей заклик. «Потужна сила супроводжувала проповідь, і душі наверталися всюди». Оскільки перше запрошення на весільну вечерю було направлено до церков — «тим, хто був запрошений», — то саме через них воно поширилося на всіх, хто бажав прийти й розділити спасіння, що чекало на народ Божий. Незалежно від того, чи це послання проповідувалося, чи звучало в молитві, чи співалося в «мелодіях про прихід», ця робота супроводжувалася потужною дією Духа Божого.

GSAM 140Проповіді дітей у Швеції

GSAM 140.1У цьому зв’язку ми звернемо увагу на те, як Господь діяв, щоб запровадити проповідь у тих країнах, де закон забороняв проповідувати будь-що, що суперечило «офіційній церкві». Швеція була однією з таких країн. Там Господь використовував маленьких дітей, щоб розпочати цю справу. Перший випадок такого прояву стався влітку 1843 року в Ексьо, на півдні Швеції. Маленька дівчинка, якій було лише п’ять років і яка ніколи не вчилася читати чи співати, одного дня в надзвичайно урочистій манері правильно заспівала довгий лютеранський гімн, а потім із великою силою проголосила: «настала година суду Його», і закликала родину приготуватися до зустрічі з Господом, бо Він незабаром прийде. Ненавернені члени родини благали Бога про милосердя й отримали прощення. Цей рух поширювався від міста до міста, і інші діти також проголошували це послання. Подібний рух серед дітей певною мірою спостерігався також у Норвегії та Німеччині.

GSAM 140«Так! Я мусив проповідувати»

GSAM 140.2У 1896 році, проводячи зібрання в сімнадцяти різних куточках Швеції, я проїжджав через кілька місць, де діти проповідували в 1843 році, і мав нагоду поспілкуватися з тими, хто слухав ті проповіді, а також із чоловіками, які проповідували, коли були дітьми. Я запитав одного з них: «Ти проповідував послання про прихід Христа, коли був хлопчиком?» Він відповів: «Проповідував! Так, я мусив проповідувати. Я не мав у цьому жодного вибору. На мене зійшла сила, і я виголосив те, що ця сила змусила мене виголосити».

GSAM 140Бокіст і Вальбом в Еребру, Швеція

GSAM 140.3У графстві Еребру ця діяльність поширювалася, аж поки старші люди не почали проповідувати це вчення. Тоді цивільні власті, підбурювані священиками «офіційної церкви», заарештували двох юнаків — вісімнадцятирічного Вальбома та п’ятнадцятирічного Оле Бокіста — заявивши, що зроблять їх публічним прикладом. Їхні голі спини були побиті березовими різками, після чого їх із кровоточивими ранами помістили до в’язниці в Еребру. Коли рани загоїлися, їх вивели з в’язниці й запитали: «Чи припините ви проповідувати це вчення?» Хоча їх вдруге побили різками, знову розриваючи рани, єдиною відповіддю, яку вдалося отримати, було: «Ми будемо проповідувати те, що веліє нам Господь». Завдяки заступництву однієї видатної парафіянки з Еребру король Оскар I наказав владі випустити цих хлопців із в’язниці та залишити цих людей у спокої. Так у Швеції було здобуто перемогу за правду.

GSAM 141Свідчення Бокіста

GSAM 141.1У виданні Review and Herald від 7 жовтня 1890 року міститься дуже цікава розповідь про проповіді дітей, написана самим О. Бокістом. Він каже:—

GSAM 141.2«У 1843 році серед мешканців парафії Карлскога в провінції Еребру виник релігійний рух. Лідерами цього руху були діти та юнаки, яких називали „рапаре“. Вони проповідували з божественною силою і з великою рішучістю проголошували перед народом, що прийшла година суду Бога.

GSAM 141.3«Восени того ж року я, О. Бокіст, якому тоді було п’ятнадцять років, разом з іншим юнаком, Еріком Вальбомом, вісімнадцятирічним, опинилися під таким впливом цієї невидимої сили, що ми ніяк не могли їй протистояти. Як тільки нас охопила ця небесна сила, ми почали звертатися до людей і голосно проголошувати, що прийшла година Його суду, посилаючись на Йоіла 2:28–32 та Об’явлення 14:6, 7».

GSAM 141Діти у видінні

GSAM 141.4Люди розповіли мені, що ті, на кого так вплинула ця небесна сила, втрачали зв’язок із усім, що їх оточувало. Вони насправді перебували у видінні від Бога і говорили з силою, що мала могутній переконливий вплив. Вони казали, що ці маленькі діти, перебуваючи під цим впливом, говорили з силою та гідністю дорослих чоловіків і жінок. Тож ті, хто це бачив, дійшли висновку, що це Господь використовував їх пророчо, аби проголосити ці урочисті істини. Автор продовжує:—

GSAM 142.1«Люди збиралися великими натовпами, щоб слухати нас, і наші зібрання тривали як вдень, так і вночі, що призвело до великого релігійного пробудження. І молоді, і старі були зворушені Духом Божим і благали Господа про милосердя, визнаючи свої гріхи перед Богом і людьми.

GSAM 142.2«Але коли про це дізнався священик церкви, було докладено чимало зусиль, щоб змусити нас замовкнути й таким чином зупинити пануюче релігійне піднесення; проте всі зусилля виявилися марними. Тоді до шерифа звернулися з проханням організувати наш арешт, і протягом шести тижнів проводилися марні пошуки, щоб знайти нас у лісі, куди ми втекли, шукаючи притулку.

GSAM 142.3«Зрештою, однак, нас викликали на зустріч із пастором церкви. Наша кількість зросла настільки, що до парафіяльного будинку з’явилися сорок молодих чоловіків і жінок, де нас піддали тривалому допиту. Усім, крім мене та Вальбома, дозволили повернутися додому; але нас заарештували, і наступного дня помістили під варту в тюрмі Еребру, де нас помістили разом із злодіями у камеру № 14, нібито ми скоїли якийсь тяжкий злочин».

GSAM 142Свідчення сестри Бокіста

GSAM 142.422 вересня 1896 року сестра Бокіста, якій було сімдесят два роки, відвідала наше зібрання в Еребру й розповіла нам про долю свого брата, адже вона була свідком його побиття різками, ув’язнення та звільнення. Вона заспівала для нас гімн, який Бокіст і Вальбом співали, виходячи з в’язниці на міст через рів, що оточував той замок XVI століття, який у 1843 році використовувався як в’язниця. Сила руху 1843 року супроводжувала свідчення та спів гімну. У перекладі на англійську мову гімн звучить так:—

GSAM 143Гімн, який співали Бокіст і Вальбом

GSAM 144Хлопчик-проповідник у Карлскозі

GSAM 144.4Один джентльмен з Еребру розповів мені про випадок у Карлскозі, де він мешкав у 1843 році. Він сказав:

GSAM 144.5«Маленький хлопчик віком у вісім років, який ніколи не навчився читати літери, почав проповідувати звістку, цитуючи багато місць із Писання. Люди казали: „Цей хлопчик просто сповнений Біблією“. Ця подія сталася після того, як король Оскар виступив на захист переслідуваних, тож місцевий священик не зміг притягнути хлопчика до суду, щоб зупинити його діяльність; але він наказав людям привести хлопчика до нього, щоб він викрив його та показав їм його незнання Біблії.

GSAM 144.6«Перед натовпом людей священик розгорнув свій збірник гімнів і попросив хлопчика прочитати йому. Хлопчик відповів: „Я не вмію читати“; але, повернувшись спиною до священика, він правильно проспівав гімн від початку до кінця, а священик тим часом з подивом дивився на книгу. Священик сказав хлопчикові: „Здається, ти знаєш усе“. Хлопчик відповів: „Ні. Нам не завжди дозволяють розповідати все, що ми знаємо“.

GSAM 145.1«Тоді священик відкрив Новий Завіт і сказав хлопчикові: „Прочитай мені щось звідси“. Хлопчик відповів: „Я не вмію читати“. Священик запитав: „А що ти взагалі знаєш про Біблію?“ Він відповів: „Я знаю, де є уривок, у якому слово і зустрічається чотирнадцять разів“. Священик сказав: „Ні! У Біблії немає такого уривка“. Хлопчик сказав: „Будь ласка, прочитайте мені Об’явлення 18:13“. „Так“, — відповів священик. Поки він читав, люди рахували, і справді, слово і зустрічалося там саме чотирнадцять разів, і серед цих чотирнадцяти разів було згадування про „зв’язування душ людей“. Люди вигукнули: „Ось! Ось! Хлопчик знає Біблію краще за священика!“ Дуже роздратований, священик змінив тему й після цього більше не чіпав людей».

GSAM 145.2Отже, з уст дітей Господь підтверджує Своє слово і таким дивовижним чином доніс Свою істину до вух людей, чиї закони забороняли проповідувати будь-яке вчення, окрім «офіційної релігії».

GSAM 145Дари Духа, пов’язані з Посланням

GSAM 145.3Не лише у Швеції Господь, у зв’язку з рухом адвентизму, промовляв до Свого народу через дари Свого Духа. У Шотландії, Англії, а також в Америці Господь навчав Свій народ через особливі одкровення.

GSAM 145Видіння Вільяма Фоя

GSAM 145.4У 1842 році в Бостоні, штат Массачусетс, мешкав освічений чоловік на ім’я Вільям Фой, який був красномовним оратором. Він був баптистом, але готувався прийняти священичий сан як єпископальний служитель. Господь милостиво дав йому два видіння у 1842 році: одне — 18 січня, інше — 4 лютого. Ці видіння були явним свідченням того, що вони були справжніми проявами Духа Божого. Його запрошували з місця на місце, щоб він проповідував з амвонів, і не лише єпископальці, а й баптисти та інші конфесії. Коли він проповідував, він завжди носив пасторську сутану, таку, яку носять служителі цієї церкви під час богослужінь.

GSAM 146.1Видіння пана Фоя стосувалися близького приходу Христа, подорожі Божого народу до небесного міста, нової землі та слави стану викуплених. Володіючи чудовим мовним хистом та витонченим описовим талантом, він викликав сенсацію, куди б не з’являвся. На запрошення він подорожував від міста до міста, розповідаючи про дивовижні речі, які бачив; і щоб вмістити величезні натовпи, що збиралися, аби послухати його, орендували великі зали, де він розповідав тисячам людей про те, що йому було показано з небесного світу, про красу Нового Єрусалима та ангельські хори. Згадуючи про ніжну, милосердну любов Христа до бідних грішників, він закликав не навернених шукати Бога, і десятки людей відгукнулися на його ніжні благання.

GSAM 146Видіння про три сходинки

GSAM 146.2Його служіння тривало аж до 1844 року, ближче до кінця 2300 днів. Тоді він отримав ще одне об’явлення Святого Духа — третє видіння, яке він не зрозумів. У ньому йому було показано шлях Божого народу до небесного міста. Він побачив велику платформу, або сходинку, на якій зібралися натовпи людей. Час від часу хтось провалювався крізь цю платформу й зникав з поля зору, і про таких йому було сказано: «Відпали». Потім він побачив, як народ піднімався на другу сходинку, або платформу, і там також дехто провалювався крізь платформу й зникав з поля зору. Нарешті з’явилася третя платформа, яка простягалася аж до воріт святого міста. Велика громада зібралася разом із тими, хто піднявся на цю платформу. Оскільки він очікував, що Господь Ісус прийде дуже незабаром, він не зміг усвідомити, що за першим і другим посланнями з Об’явлення 14 має послідувати третє послання. Відтак це видіння було для нього незрозумілим, і він припинив публічні промови. Після закінчення пророчого періоду, у 1845 році, він почув, як хтось інший розповідав про те саме видіння, пояснюючи, що «перше й друге послання вже були дані, а за ними мало послідувати третє». Незабаром після цього пан Фой захворів і помер.

GSAM 147.1Такі прояви Божої сили, пов’язані з проповіддю про Його прихід «під дверима», а також радість тисяч людей, які відверталися від гріха, щоб служити Господу й чекати на Його прихід, подвійно переконали людей, що це справді було послання Господа до світу.

GSAM 147.2Але 21 березня 1844 року настало й минуло, а Господь не прийшов. Проте переконанням відданих і розсудливих людей було те, що вони діяли в гармонії з волею Господа і що в належний час усе стане зрозумілим.