Розділ 6 — Послання та посланці

GSAM 108.1«Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб той, хто читає його, міг бігти (дослівний переклад з KJV). Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться».¹

GSAM 108.2«І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела».²

GSAM 108.3Ті, хто проголошував прихід Христа, стверджували, що це «видіння» з його «умовленим» часом, про яке згадував пророк Авакум, включало в себе бачення з пророцтв Даниїла та Івана Богослова. Вони настільки чітко відобразили це у своїх пророчих схемах, що той, хто читав тлумачення, міг справді «бігти» й передавати цю інформацію іншим.

GSAM 108Чітке послання

GSAM 108.4Проголошення адвентистів не було просто тим оголошенням, яке Павло зробив перед Феліксом, розповідаючи «про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд»; це не було й тим твердженням, яке висловив Мартін Лютер після завершення перекладу Біблії, коли, як повідомляється, незадовго до своєї смерті він сказав: «Я переконаний, що суд недалеко; так, що сам Господь не буде відсутній довше, ніж триста років». Це не було й твердженням Джона Уезлі, який сказав, що «вважає, що тисячоліття може розпочатися приблизно через сто років». Адвентисти стверджували, що проповідують послання, символізоване в Об’явленні 14:6, 7: «настала година суду Його», та заклик з Об’явлення 10:6: «вже часу не буде». Таке пророцтво не могло здійснитися через оголошення про подію, яка «мала настати», «через триста років» або «через сто років», а лише в певний час, «настала». Саме таке послання, з такою ж визначеністю, якої вимагали вищезазначені пророцтва, проголошували адвентисти всьому світу.

GSAM 109Суд під час приходу Христа

GSAM 109.1У той час, коли це послання було вперше оголошено, кожна християнська конфесія дотримувалася думки, що суд відбудеться під час Другого пришестя Христа. Тож люди, які за таких обставин проповідували послання про настання години Його суду, дотримуючись цієї точки зору, неминуче проголошували Друге пришестя Христа. Насправді те, що надавало сили цьому посланню і найпотужніше зворушувало людей, — це проголошення конкретного часу. Спочатку вони стверджували, що кінець світу настане десь протягом «єврейського року» 1843-го, і що це охоплювало період між 21 березня 1843 року та 21 березня 1844 року. Після того як цей час минув, ми дізнаємося з видання Midnight Cry 1844 року, що було визначено конкретний день закінчення пророчих часів. Це був десятий день сьомого єврейського місяця, що відповідало 22 жовтня 1844 року.

GSAM 109Підрахунок 2300 днів

GSAM 109.2Основою для розрахунку — 1843 рік — були 2300 днів із 8-го розділу книги Даниїла. Стверджувалося, що, оскільки ці «дні» були пов’язані з пророцтвами, де звірі символізували царства, то «дні» слід розуміти символічно як роки, згідно з Господнім тлумаченням символічного часу, наведеним у Числах 14:34 та Єзекіїля 4:5, 6; що сімдесят тижнів — 490 днів — з книги Даниїла 9 мали бути першою частиною 2300 днів, і що ці два періоди починалися одночасно. Подією, описаною в 9-му розділі книги Даниїла, яка ознаменувала початок сімдесяти тижнів, був вихід «наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим». Цей наказ вийшов у сьомому році правління Артаксеркса Довгорукого, 457 р. до н. е., як записано в 7-му розділі книги Езри.

GSAM 110.1Те, що це була справжня дата початку сімдесяти тижнів, підтверджується тим фактом, що саме через шістдесят дев’ять тижнів — 483 роки — від 457 р. до н. е., тобто у 27 р. н. е., Христос був хрещений Іваном та розпочав Своє служіння, сказавши: «Збулися часи»³ (тощо). Початок служіння Христа у 27 році н. е., Його розп'яття через три з половиною роки від тієї дати, «посередині [в середині] [сімдесятого] тижня», завершення особливої роботи серед євреїв у 34 році н. е. та швидке навернення Савла, апостола язичників, довели, що сімдесят тижнів дійсно закінчилися в той час, а отже, що вони почалися у 457 році до н. е. Вони розрахували це так: від 2300 відняти 457, і залишиться 1843. А оскільки 457 років припадають на час до Різдва Христового, то кінець 2300 днів припадає на кінець 1843 року.

GSAM 110Визнання супротивників

GSAM 110.2Справедливо було сказано, що «визнання на користь істини з боку її супротивників є найвагомішим доказом». Жоден із супротивників послання про прихід ніколи не натякав, що слідчий суд над народом Господнім є подією, яка має відбутися до приходу Христа; натомість вони міркували з цього приводу в унісон з адвентистами. Як доказ цього твердження ми наведемо цитати двох видатних супротивників.

GSAM 110.3Пан Н. Колвер, проповідуючи у Marlboro Street Chapel у Бостоні в 1842 році, виступаючи проти адвентистів, сказав:—

GSAM 111.1«Якщо ці дні — це роки, то світ закінчиться у 1843 році; це зрозуміло навіть школяреві; адже якщо 490 днів закінчилися зі смертю Христа, то 2300 днів закінчаться у 1843 році; і світ мусить закінчитися, якщо тільки не буде доведено, що має відбутися якась інша подія, а я не бачу, як це можна зробити».

GSAM 111.2Професор Стюарт приблизно в той самий час сказав:

GSAM 111.2«Дивним є той факт, що переважна більшість тлумачів в англійському та американському світі протягом багатьох років звикла розуміти дні, зазначені в книзі Даниїла та в Апокаліпсисі, як зображення або символи років. Мені було важко простежити походження цього загального, я б сказав, майже універсального звичаю».

GSAM 111Свідчення професора Буша

GSAM 111.3Професор Буш сказав: «Хто б не критикував пана Міллера щодо його точки зору на час, той критикує його найсильнішу сторону. Його час правильний; але він помиляється щодо події, що має відбутися». Буш вірив у навернення всього світу перед приходом Христа. Його теорія полягала в тому, що тисячоліття почнеться в 1844 році.

GSAM 111.4Служителі адвентистської віри в своїх публічних промовах навчали, що світова історія свідчить про те, що різні народи перебувають саме в тому стані, який символізує образ із 2-го розділу книги Даниїла, коли камінь мав ударити статую по ногах, а Бог небес мав встановити Своє царство; а також у 7-му розділі, коли «царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього». Вони також звертали увагу на те, що знамення — фізичні, політичні та моральні — були саме тими, які, згідно з пророцтвами Святого Писання, мали з’явитися, коли Господь мав з’явитися.

GSAM 111Чудеса на небі

GSAM 111.5Господь через пророка Йоіла каже: «дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного».⁴ Адвентисти вірили й навчали, що північне сяйво останніх століть (яке зазвичай називають північним світлом) було тим, що описано словами «огонь, та стовпи диму», що відповідає опису пророка; і, згідно з найдостовірнішою інформацією, яку можна отримати з історії (як свідчення ми посилаємося на Edinburg Encyclopedia), до цього періоду його рідко спостерігали.

GSAM 112.1Отже, поки звістка про швидке пришестя Господа поширювалася до найвіддаленіших куточків землі, на небі з’являлися знамення, які підкреслювали істину та привертали увагу людей.

GSAM 112.225 січня 1837 року відбулося надзвичайно величне видовище вогняного північного сяйва, яке, здавалося, безпосередньо наводило багатьох на пророцтво пророка Йоіла про те, що має передувати великому дню Господньому. Наведений нижче опис цієї події взято з газети New York Commercial Advertiser від 22 жовтня 1839 року. Він повністю збігається з тим, що автор бачив на власні очі у місті Віктор, округ Онтаріо, штат Нью-Йорк.

GSAM 112Вогняне північне сяйво 1837 року

GSAM 112.3«Увечері 25 січня 1837 року в різних частинах країни відбулося надзвичайне видовище цього явища [мається на увазі північне сяйво], про що наші читачі, безсумнівно, пам’ятають. Там, де земля була вкрита снігом, видовище було грандіозним і „страхітливим“ у найнезвичайніший спосіб. В одному місці, розташованому поблизу гори, люди, які стали свідками цієї сцени, повідомили нам, що вона нагадувала „хвилі вогню, що скочуються з гори“, і загалом, наскільки нам відомо, сніг, що вкривав землю, виглядав як вогонь, змішаний із кров’ю, тоді як угорі (як каже апостол) „небо палало“, настільки нагадуючи пророчий опис останнього дня, що багато хто був вражений; діти, які це бачили, злякалися й запитували, чи це не настання Суду; і навіть тварини тремтіли від явного переляку».

GSAM 113.1Цей знак пророка Йоіла проявився не лише в Америці, але, оскільки вчення про прихід Господа набувало популярності у Великій Британії, той самий знак з’явився на небі й у цій країні. Газета New York Commercial Advertiser від 22 жовтня 1839 року наводить наступний уривок із лондонських газет щодо надзвичайного явища, яке спостерігалося в цій країні в ніч на 3 вересня:—

GSAM 113Полярне сяйво 1839 року

GSAM 113.2«ЛОНДОН, 5 ВЕРЕСНЯ. — У період з десятої години вечора в четвер до третьої години вчорашнього ранку на небі було помічено один із найвеличніших проявів цих надзвичайних явищ — падаючих зірок та північного сяйва, які спостерігалися протягом багатьох останніх років. Перша ознака цього дивного явища з’явилася за десять хвилин до десятої, коли світло-багряне сяйво, схоже на пару, піднялося з північної частини небосхилу і поступово поширилося до центру неба, а до десятої години або чверті на одинадцяту все небо, від сходу до заходу, перетворилося на одну величезну світлову завісу. Воно мало надзвичайно тривожний вигляд і було точно таким, як те, що виникає під час жахливої пожежі. Світло значно змінювалося: то воно ніби згасало, то одразу ж спалахувало з неймовірною яскравістю. У ньому виднілися клуби диму, що котилися хвилями, і кожен спостерігач був переконаний, що це „жахлива пожежа“.

GSAM 113.3«У столиці панувала величезна паніка; тисячі людей бігли в напрямку місця, де, як вважалося, сталася жахлива катастрофа. Пожежні машини, що належали пожежним станціям на Бейкер-стріт, Фаррінгдон-стріт, Вотлінг-стріт, Ватерлоо-роуд, а також ті, що належали станціям на заході Лондона — фактично, кожна пожежна машина в Лондоні — були запряжені кіньми й мчали до передбачуваного „місця руйнування“ з надзвичайною енергією, за ними слідували карети, вершники та величезні натовпи. Деякі пожежні машини проїхали аж до Хай-Гейт і Халлоуей [приблизно чотири милі], перш ніж помилка була виявлена. Це явище тривало понад дві години, а ближче до ранку видовище набуло грандіозного характеру.

GSAM 114.1«О другій годині ночі це явище створило надзвичайно чудову картину, яку дуже важко описати. Весь Лондон був освітлений так само яскраво, як опівдні, а атмосфера була надзвичайно прозорою. Південна півкуля в зазначений час, хоч і була безхмарною, була дуже темною; але зірки, яких було незліченно багато, сяяли надзвичайно красиво. Протилежна сторона неба створювала дивний, але чудовий контраст; там було надзвичайно ясно, а світло було дуже яскравим; там безперервно пролітали метеори, що відрізнялися за яскравістю — вони, здавалося, утворювалися в центрі неба і розширювалися, аж поки не здавалося, ніби вибухають. Ефект був вражаючим. Міріади дрібних зірок вистрілювали над горизонтом і мчали до землі з такою швидкістю, що око ледь встигало стежити за їхнім слідом; вони, здавалося, також розривалися й розкидали темно-багряний дим по всій півкулі. Кольори були надзвичайно пишними.

GSAM 114.2«О пів на третю видовище змінилося на темряву, яка, розсіюючись, відкрила світлову веселку в зеніті неба та навколо гребеня темряви, що нависав над південною частиною країни. Незабаром після цього з неї випромінювалися стовпи сріблястого світла. Вони дивовижно наростали, переплітаючись із багряним туманом, що утворювався одночасно, і коли досягли повної висоти, видовище перевершило будь-яку уяву. Зірки мчали в усіх напрямках, і це тривало аж до четвертої години, коли все стихло».

GSAM 114Дивні явища на Сонці

GSAM 114.3Поки живі проповідники проповідували істину про прихід Господа, у різних частинах світу спостерігалися численні й різноманітні чудеса на небі. З-поміж них наш обсяг дозволяє описати лише явище на Сонці в Норвічі, Англія, у грудні 1843 року. Подібне явище відбулося в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, 9 вересня 1844 року, протягом двох годин до та після полудня, і його спостерігали тисячі людей.

GSAM 115Дивний вигляд Сонця

GSAM 115.1Маленьке внутрішнє коло символізувало Сонце. Воно мало світло-помаранчевий відтінок. Зовнішня частина двох кіл, розташованих на неоднакових відстанях від Сонця й оточуючих його, мала той самий відтінок; але внутрішня частина цих кіл була насичено-жовтою, небо всередині цих кіл здавалося темно-коричневим, а три великі кола, що проходили крізь Сонце й нижче нього, виглядали як виразне яскраве світло.

GSAM 115.2Про подію в Англії ми читаємо в листі від Е. Ллойда з Лондона від 3 січня 1844 року наступне:—

GSAM 115.3«Сталося надзвичайне „знамення на Сонці“, яке побачили провідні громадяни Норвіча та навколишніх околиць — такого в Англії ще ніколи не бачили. Воно спостерігалося минулого грудня, приблизно о 12-й годині опівдні, і тривало дві години. Це дуже налякало мешканців. Воно сталося саме перед тим, як брати Вінтер, Берджес і Раутон відкрили свою місію в цьому місті. Здавалося, що це готувало шлях для істини, завдяки чому вони досягли там значного успіху».

GSAM 116.1Опис цього явища, яке відбулося в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, наведено у виданні Midnight Cry від 10 жовтня 1844 року; він був взятий із газети New Haven Palladium від 10 вересня 1844 року. У своєму описі в Cry редактор зазначає: «Жоден філософ не зміг дати такого пояснення причини цього явища, яке б задовольнило його самого».

GSAM 116.2Звіт про це явище, яке спостерігалося поблизу Сонця в Нью-Хейвені, штат Коннектикут, 9 вересня 1844 року, також був опублікований у газеті Hartford Courant від 12 вересня 1844 року і має такий зміст:—

GSAM 116.3«Кільця навколо Сонця в понеділок, 9 вересня 1844 року, протягом двох годин до та після полудня, як видається, були загалом спостережені нашими громадянами з великим інтересом і пробудили розумну цікавість дізнатися більше про явища такого роду та їхні причини.

GSAM 116.4«Це гало відрізнялося своєю тривалістю та надавало сприятливі можливості для спостереження. Близько полудня воно складалося переважно з двох повних кілець: одне — шириною близько сорока п’яти градусів, що оточувало Сонце в його центрі, а інше — шириною близько сімдесяти двох градусів, центр якого знаходився в зеніті, тоді як його окружність проходила через Сонце. Менше коло супроводжувалося еліпсом з великою віссю та невеликою ексцентричністю. Прямо навпроти Сонця та на тридцять шість градусів на північ від зеніту велике коло перетиналося двома іншими колами, що мали майже або зовсім однаковий діаметр, утворюючи в точці перетину яскраву пляму, яка, природно, виникала внаслідок поєднання світла трьох світлових кілець. Кільце, що оточувало Сонце, випромінювало кольори веселки, часто з великою яскравістю та красою. Інші кільця були білими й тьмянішими, оскільки знаходилися далі від Сонця. Однак невеликі ділянки кіл із призматичними [райдужними] відтінками з’являлися в різні моменти часу як на сході, так і на заході... Така однорідність структури, мабуть, зумовлена певним законом, що регулює утворення ореолів; проте природа цього закону до кінця не з’ясована... Не виникло особливих труднощів у поясненні утворення кільця, що оточує Сонце, оскільки причина цього дещо схожа на ту, що спричиняє появу веселки, але пояснити походження кільця, окружність якого проходить через центр Сонця, виявилося складніше».

GSAM 117Чудеса, що сповнюють пророцтва Святого Писання

GSAM 117.1Про те, як у Англії та Америці використовували ці чудеса, що спостерігалися на небі, ми можемо дізнатися, прочитавши Exposition of the Twenty-fourth of Matthew Сильвестра Блісса, опубліковане в Бостоні в 1843 році. Процитувавши деякі з наведених вище описів, він каже:

GSAM 117.2«Отже, „великі знамення“ та „страхітливі явища“, передбачені в Святому Писанні, здається, всі збулися, так само як і ті, про які Спаситель проголосив, що вони передуватимуть Його приходу.

GSAM 117.3«Так само, як розпускання листя на деревах є ознакою літа, так само, коли ці знамення збудуться, християни мають знати, що прихід Христа близький, навіть уже під дверима. Це не просто дозвіл знати про це, але наш Спаситель наказує їм знати це».⁵

GSAM 117ПОСЛАНЦІ

GSAM 117.4Звернувши увагу на деякі основні риси послання про Друге пришестя, як воно було спочатку проголошене, може бути цікаво згадати декого з тих, хто відіграв провідну роль у цьому великому проголошенні. Ми вже навели імена багатьох із найталановитіших служителів того часу в чужих краях, які проголошували це послання. Звернувши увагу на деяких із тих, хто очолював цей рух в Америці, на яких Господь поклав тягар цієї праці, ми ще раз проілюструємо, що рука Господня справді була в цьому русі.

GSAM 118Вільям Міллер

GSAM 118.1Спочатку ми розглянемо випадок Вільяма Міллера, який відіграв настільки видатну роль у русі Адвенту в Сполучених Штатах, що для багатьох цей рух відомий лише як «міллеризм».

GSAM 118.2Вільям Міллер народився в Піттсфілді, штат Массачусетс, у лютому 1782 року. У ранньому дитинстві в нього проявилися ознаки надзвичайної інтелектуальної сили та активності. З плином років ці ознаки ставали дедалі помітнішими для всіх, хто перебував у його оточенні. Він мав міцну фізичну конституцію, активний і від природи добре розвинений інтелект, а також бездоганний моральний характер. Він мав змогу користуватися обмеженими перевагами районної школи лише кілька років, але незабаром стало загальновизнаним, що його досягнення перевершували рівень знань вчителів, яких зазвичай наймали.

GSAM 118.3Пан Міллер одружився у 1802 році й оселився в Поултні, штат Вермонт. Люди, з якими він спілкувався з часу переїзду до Поултні й яким він значною мірою завдячував своїм мирським успіхам, були глибоко просякнуті скептичними принципами та деїстичними теоріями. Вони не були аморальними людьми, а як група — були добрими громадянами, загалом серйозними у поведінці, гуманними та доброзичливими. Однак вони відкидали Біблію як еталон релігійної істини й намагалися обґрунтувати це за допомогою праць Вольтера, Юма, Вольні, Пейна, Етана Аллена та інших. Пан Міллер ретельно вивчав ці твори й зрештою відкрито визнав себе деїстом. Він сам зазначав, що його деїстичний період тривав дванадцять років, починаючи приблизно з 1804 року.

GSAM 118.4Отримавши звання капітана, він вступив до армії в 1810 році. Повернувшись з армії, він переїхав із родиною до Лоу-Гемптона, штат Нью-Йорк, щоб у 1812 році розпочати там займатися сільським господарством. Як фермер, він мав більше вільного часу для читання. Він виявив, що його деїстичні погляди не давали йому жодної впевненості в щасті за межами цього життя. За межами могили все було темним і похмурим. За його власними словами:

GSAM 118.4«Думка про смерть пронизувала все моє єство неприємним холодніш тремтінням, а необхідність звітувати переконувала мене в неминучій загибелі всіх. Небо було для мене, як мідь, а земля під ногами — як залізо. Вічність — що це таке? Смерть — для чого вона? Чим більше я роздумував над цими питаннями, тим більше я їх не розумів. Чим більше я міркував, тим беззмістовнішими ставали мої висновки. Я намагався не думати, але це було понад мої сили. Я перебував у дуже жалюгідному стані, але не розумів причини цього… Незабаром після цього раптом в моїй уяві дуже ясно постав характер Спасителя. Я зрозумів, що має бути така добра, милосердна Істота, котра віддала б Себе задля викуплення наших беззаконь та врятувала б нас від кари за гріх. Вмить я відчув, якою люблячою мас бути ця Істота; і відразу ж подумав, що я міг би кинутися в її обійми і довіритись її милості».

GSAM 119Навернення Вільяма Міллера

GSAM 119.1Далі він сказав:

GSAM 119.1«Я побачив, що саме Біблія представляє такого Спасителя, Якого я потребую; і я був вкрай здивований, що звичайна людська книга містить у собі принципи, котрі так повно відповідають потребам гинучого світу. І я змушений був погодитись, що Святе Письмо — відкриття Боже. Біблія стала моєю відрадою, а в Ісусі я знайшов Друга... Відтепер Біблія стала головним предметом моїх досліджень, і я можу відверто сказати, що я вивчав її з величезною насолодою. Я виявив, що не знав і половини того, що знайшов у Біблії. Я дивувався, чому раніше не бачив її краси і слави і навіть відкидав її».

GSAM 119.2Сам Вільям Міллер так описує свій підхід до вивчення Біблії:

GSAM 119.2«Я вирішив відкинути всі свої упередження, ретельно порівнювати один уривок Писання з іншим і вивчати його регулярно та методично... Щоразу, коли я натрапляв на щось незрозуміле, я порівнював це з усіма супутніми уривками; і, за допомогою Крудена, я досліджував усі тексти Писання, в яких зустрічалися будь-які ключові слова, що містилися в будь-якій незрозумілій частині... Таким чином я продовжував вивчення Біблії під час свого першого прочитання її протягом приблизно двох років і був повністю переконаний, що вона сама є своїм тлумачем.

GSAM 120.1«Під час такого вивчення я переконався: якщо пророцтва, що вже збулися в минулому, є критерієм для оцінки способу виконання тих, що ще мають збутися, то поширені погляди на духовне царювання Христа — тисячолітнє царювання на землі перед кінцем світу та повернення євреїв — не підтверджуються Словом Божим... Я виявив, що Писання чітко вчить, що Ісус Христос знову зійде на цю землю, прийде на хмарах небесних у всій славі Свого Отця.

GSAM 120.2«Я знаходив справжню насолоду у вивченні Писання, про яку раніше не міг мріяти. Я розпочав це вивчення, не сподіваючись визначити час приходу Спасителя, і спочатку ледь міг повірити у той висновок, до якого дійшов; але докази вразили мене з такою силою, що я не міг опиратися своїм переконанням. Я майже остаточно сформулював свої висновки і почав чекати, пильнувати та молитися про прихід Спасителя».

GSAM 120.3Далі він каже:

GSAM 120.3«Я повірив; і одразу ж у моїй свідомості закріпився обов’язок проголошувати це вчення, щоб світ міг повірити й підготуватися до зустрічі з Суддею та Нареченим під час Його приходу. Мені не потрібно тут вдаватися до докладного опису моїх довгих і болісних випробувань. Достатньо сказати, що через кілька років я був змушений Духом Божим, силою істини та любов’ю до душ взяти свій хрест і проголошувати ці речі вмираючому та гинучому світові».

GSAM 120.4Пан Міллер, як і ті, кого це послання надихнуло в інших країнах, спочатку вирішив виконати своє завдання, пишучи та публікуючи статті в громадських виданнях та брошурах. Вперше він опублікував свої погляди у Vermont Telegraph — баптистській газеті, що друкувалася у Брендоні, штат Вермонт. Це було у 1831 році. Вперше він виступив публічно з цієї теми у 1832 році. Про це зібрання він сказав: «Господь вилив Свою благодать на збори, і багато хто увірував для спасіння своїх душ».

GSAM 121.1У 1836 році його лекції були надруковані в деяких громадських виданнях того часу. Взимку 1837–1838 років його лекції вийшли у вигляді брошури. У 1838 році було надруковано другу брошуру обсягом 204 сторінки, і в цій брошурі пан Міллер заявив, що Османська імперія може впасти у 1839 або 1840 році. Свої перші лекції у великих містах він прочитав у 1836 році. Потім він виступав у містах Рендольф, Лоуелл, Гротон та Лінн, штат Массачусетс.

GSAM 121.2Аж до 1840 року пан Міллер був чи не єдиним публічним промовцем на тему близького приходу Христа. Того року раптово сотні людей приєдналися до нього, щоб проголошувати це послання. Що спричинило цю велику зміну, буде зазначено в наступному розділі. Взимку 1839–1840 років пан Міллер прочитав серію лекцій в Ексетері, штат Нью-Гемпшир. Там він вперше зустрів пастора Дж. В. Хаймса, який на той час прийняв віру і відтоді стояв пліч-о-пліч з пастором Міллером як видавець і палкий проповідник великого послання про Друге пришестя.

GSAM 121Джошуа В. Хаймс

GSAM 121.3Щодо цього ревного діяча цього великого руху найкраще буде процитувати його біографа, який пише:

GSAM 121.4«Джошуа В. Хаймс народився у Вікфорді, штат Род-Айленд, 19 травня 1805 року. Його батько був добре відомий як торговець із Вест-Індією та займав чільне місце серед членів єпископальної церкви Святого Павла у Вікфорді. Його мати мала привітний характер і любов до Спасителя, яку вона вкладала у охочі вуха свого сина.

GSAM 121.5«Батько мав намір виховати свого сина Джошуа для служіння в тій церкві, до якої належав сам, але обставини завадили цьому. Бог мав інше завдання для цього сина, і Він так розпоряджався подіями, щоб досягти бажаного результату. У 1817 році батько відправив цінний вантаж під керівництвом капітана Картера, а суперкарго був Александер Стюарт. Ці чоловіки виявилися нечесними: діставшись до одного з портів Вест-Індії, вони продали і судно, і вантаж, а самі втекли. Ця подія змінила всі плани, складені щодо майбутнього юного Джошуа, якого мали відправити до Браунівського університету в Провіденсі, штат Род-Айленд. Натомість у квітні 1821 року його відвезли до Нью-Бедфорда, штат Массачусетс, і віддали в учні до Вільяма Найтса, щоб він навчився столярному ремеслу.

GSAM 122.1«Прибувши до свого нового дому, він старанно взявся за доручену йому роботу, рішуче налаштований стати майстром своєї справи. Однак незабаром він виявив, що релігійне оточення не зовсім відповідало його смакам. Він розповідає: „Мій майстер був унітарієм і водив мене до своєї церкви. Пастором там був преподобний Орвілл Дьюї. Він нещодавно відійшов від ортодоксального віросповідання. Моє навчання під керівництвом єпископа Грісволда та преподобного Вільяма Берджа, настоятеля церкви Святого Павла у Вікфорді, а також часті проповіді красномовного доктора Крокера зі церкви Святого Івана в Провіденсі, штат Род-Айленд, зробили мене зовсім не готовим прийняти красномовні заперечення пана Дьюї щодо вчень Христа та його апостолів“.

GSAM 122.2«Оскільки на той час у Нью-Бедфорді не було єпископальної церкви, він вирішив відвідувати Першу християнську церкву [не Учнівську] і згодом приєднався до цієї громади. „Тут, — каже він, — я знайшов відкриту Біблію та свободу думки і добре скористався обома“. Ця церква перебувала під пастирським опікуванням преподобного Мозеса Хау. Преподобний пан Клаф хрестив Джошуа В. Хаймса 2 лютого 1823 року. З серцем, що палало ревністю до свого Господа, він одразу ж, у віці вісімнадцяти років, почав розповідати історію про хрест і закликати людей до покаяння. Він каже про себе:—

GSAM 122.3«„Я незабаром став проповідником, і мені було надано дозвіл розвивати свій дар… Я успішно пройшов стажування й отримав похвалу. Але протягом п’яти чи шести років я мав звичку виконувати роботу понад норму, завдяки чому отримував один-два дні на тиждень для навчання та місіонерської роботи в злиденних районах, плоди яких я віддавав своєму пастору“.

GSAM 123.1«У 1825 році його призначили місіонером конференції церков конфесії „Християни“ у південній частині штату Массачусетс. „Не було ні плану, ні засобів для утримання місіонерів“, — каже пастор Хаймс, — „і я вирішив зайнятися бізнесом, щоб заробляти на життя, і проповідувати, як міг“.

GSAM 123.2«У 1828 році він покинув Нью-Бедфорд — не з побоюваннями чи браком енергії, а з рішучістю, що неодмінно приведе до перемоги, — і вирушив до Плімута, де проповідував Слово Боже у шкільних приміщеннях, в імпровізованих кімнатах і скрізь, де тільки міг знайти слухачів. У 1829 році він продовжував таку ж діяльність у Фолл-Рівері аж до 1830 року, коли переїхав до Бостона як пастор Першої та Другої християнських церков; і тут він пробув тридцять три роки. У 1839 році він приєднався до справи Адвентистів, як її викладав знаменитий пастор Вільям Міллер. Він присвятив себе цій новій справі з усім своїм ентузіазмом, і його проповіді були сповнені запалу та сили. У 1840 році він розпочав видання журналу Signs of the Times, пропагуючи справу, якій він віддав усе своє серце. Усі свої гроші, всю свою працю, усю свою енергію він вклав у цю справу, і тисячі людей навернулися до віри».

GSAM 123Спільна діяльність Міллера та Хаймса

GSAM 123.3З 1840 року до осені 1844 року діяльність пасторів Міллера та Хаймса значною мірою об’єдналася: вони подорожували від міста до міста — влітку зі своїм величезним наметом, а взимку — у церквах та громадських залах. Велика фізична сила пастора Хаймса дозволяла йому залишатися активним аж до дев’яносто другого року життя. Його розумові здібності залишалися бадьорими до самого кінця. 28 вересня 1894 року він виголосив надзвичайно зворушливу проповідь перед громадою з понад трьох тисяч адвентистів сьомого дня на табірному майданчику в Лансінгу, штат Мічиган. Здавалося, він промовляв із тією ж щирістю та енергією, що й у давні дні. Це було справді дивовижно для чоловіка, якому вже три місяці йшов дев’яносто перший рік життя і який страждав від невиліковної хвороби, від якої помер наступного року.

GSAM 124.1Пастори Міллер і Хаймс стояли, так би мовити, на «передовій битви» руху за Друге пришестя в Америці і були лише двома серед десятків тих, хто працював разом з ними, проповідуючи вчення про Другий прихід Христа, головними рисами яких були твердість наміру та бездоганна чесність. Ці люди здебільшого належали до того класу, який світ називає «людьми, що зробили себе самі», — людьми, які сформувалися під впливом суворих реалій життя, які навчилися оцінювати справу за її суттю, керуючись принципами, а не політикою. Вони мали характер тих членів церков, які, за словами пастора Міллера, зазвичай приймали послання, — «найпобожніших, найвідданіших і найактивніших членів». Цей факт підтвердили служителі різних церков, які після остаточного відокремлення адвентистів від них сказали: «Вона [доктрина] забрала найкращих із нашої пастви».

GSAM 124Інші видатні проповідники-адвентисти

GSAM 124.2Може бути цікаво назвати імена деяких людей, які відіграли видатну роль разом з пастором Міллером та пастором Хаймсом у русі тих ранніх часів. Першим у цьому списку є Чарльз Фітч із Клівленда, штат Огайо, який у 1842 році запропонував ідею створення діаграм для ілюстрації видінь Даниїла та Об’явлення. Ця думка ґрунтувалася на Авакумі 2:2, 3. Чарльз Фітч помер 10 жовтня 1844 року.

GSAM 124.3Доктор Джосая Літч із Філадельфії, якого, як ми побачимо в наступному розділі, Господь спонукав проголосити істину, що в результаті свого здійснення спричинила раптовий і стрімкий зріст інтересу до послання про прихід Господа.

GSAM 124.4Елон Галуша з Локпорта, штат Нью-Йорк, відомий баптистський служитель, чиї твори та проповіді на тему близького приходу Господа викликали великий резонанс у цій конфесії.

GSAM 125.1Е. Р. Пінні з Сенека-Фолс, штат Нью-Йорк, — ще один відданий служитель баптистської церкви, чиє служіння та твори стали рушійною силою цієї справи. Його цілком можна було б описати словами «сіль землі».

GSAM 125.2Джордж Сторрс із Нью-Йорка, який до свого навернення до вчення про прихід був видатним проповідником відродження. Його твори мали потужний вплив на спонукання людей до більшого посвячення себе та своїх ресурсів цій справі; особливо це було помітно в останні тижні періоду у 2300 днів. Саме він, після розчарування, представив на розгляд адвентистів та всього світу свої шість проповідей про природу людини, стан померлих та майбутнє покарання.

GSAM 125.3Пастор Стокман із Портленда, штат Мен, був ще одним ревним діячем у пробудженнях Вільяма Міллера в цьому місті. Його смерть настала за кілька тижнів до закінчення єврейського року 1843-го, коли адвентисти сподівалися й очікували, що Господь прийде саме в той час.⁶

GSAM 125.4Були й інші видатні діячі, про яких через брак місця ми лише згадаємо, наприклад, Н. Н. Уайтінг, який зробив переклад Нового Завіту на англійську мову, відомий як Whiting’s Translation; С. С. Сноу, Ф. Г. Браун, Аполлос Хейл, Л. Д. Менсфілд, Джордж Нідхем, О. Р. Фассет; Джордж, Уезлі та Едвін Бернхем (троє братів) — усі вони були ефективними працівниками у справі поширення послання.