Розділ 2 — Розкриття Плану спасіння

GSAM 38.1«Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя».¹ «Бо так промовляє Господь Саваот: Ще раз, а станеться це незабаром, і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл! І затрясу всіма народами, і прийде Бажання всіх народів (дослівний переклад з KJV), і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот».²

GSAM 38.2З того часу, як Адам був вигнаний з Едемського саду та від Дерева життя, слова, звернені до сатани щодо насіння жінки — «Воно зітре тобі голову» — давали надію на остаточну поразку диявола, крах його хитрих задумів та повернення до Дерева життя. Очікуваний — обіцяне Насіння — таким чином став «Бажанням усіх народів».

GSAM 38.3У наведеному вище уривку з книги Аггея бачимо, що прихід цього Бажаного пов’язаний із часом, коли Господь потрясе і небо, і землю. Павло, пишучи до євреїв, відніс це потрясіння до майбутнього, сказавши: «Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом».³ Ці слова про те єдине потрясіння, яке ще має настати, здається, тісно пов’язують його з остаточним встановленням Царства Божого під владою Христа, обіцяного Нащадка, «Бажання всіх народів».

GSAM 39.1Відновлення, яке має здійснитися через Христа, у ці останні дні можуть чітко побачити всі, хто має перед собою відкриту всю Біблію. Для древніх людей це було не так. Слово Господнє приходило до них «заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там».⁴ Тож у відкритті їм Плану спасіння це було подібне до шляху праведних, «ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня».⁵ Тому стає дуже цікаво коротко простежити поступове розкриття цього плану перед Його давнім народом.

GSAM 39Спочатку не було розкрито, що це затримається

GSAM 39.2Господь не став відразу відкладати здійснення їхніх надій і засмучувати їхні серця, відкриваючи їм, що минуть сотні років, перш ніж вони досягнуть сповнення своїх сподівань у обіцяному Нащадку. З записаних фактів ми робимо висновок, що їм було дозволено думати, що перша народжена дитина буде тим Нащадком: і що дуже скоро, якимось чином, Едем буде відновлений, і вони знову отримають доступ до Дерева життя. Коли народився Каїн, Єва вигукнула: «Набула чоловіка від Господа»⁶. Деякі вчені-гебраїсти свідчать, що буквальний і повний переклад тексту звучить так: «Я отримала чоловіка, Господа». Тобто: Ось Нащадок, який має виконати цю величну справу — перемогти Сатану. Немає жодних згадок про подібне висловлювання з боку Єви, коли народився Авель. Вона могла, і, природно, припускала, що саме первісток є тим, хто виконає обітницю. Як же, мабуть, згасли її надії, а то й зовсім зникли, коли характер Каїна розвивався, і вона стала свідком його злого шляху, що зрештою призвів до вбивства його брата. Ще до вбивства Авеля вони, мабуть, отримали певне просвітлення та знання щодо майбутньої жертви, яка мала бути принесена заради них; адже Авель, згідно з божественною настановою, приніс своє ягня як жертву, тоді як Каїн, якого навчали того самого, що й його брата, приніс жертву з плодів землі, причому навіть змішану з духом гніву та заздрості. Жертва Авеля була більш прийнятною, ніж Каїнова, бо була принесена «вірою», і про неї Павло пише: «і вмерши, він ще промовляє».⁷

GSAM 40Чи є Сиф тим насінням?

GSAM 40.1Після смерті Авеля народився Сиф, і тоді відродилася надія; «бо Бог», — сказала Єва, — «дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн».⁸ Згодом Сиф був зарахований до родоводу Адама. (Див. Буття 5:3.) Каїн, справжній первісток, не зарахований до родоводу. Цілком ймовірно, що Єва вважала Сифа обіцяним Нащадком. З запису випливає, що після народження Сифа люди почали називати себе ім’ям Господа. (Див. примітку до Буття 4:26.) Можливо, вони робили це, припускаючи, що саме Сиф мав стати остаточним правителем, Господом, і повалити узурповане панування Сатани.

GSAM 40Надія, зосереджена на Ної

GSAM 40.2У короткому описі подій від часів Адама до народження Ноя наведено небагато більше, ніж генеалогію людського роду. З народженням Ноя («праведного», примітка) надія знову зародилася, і люди сказали: «Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викккляв».⁹ Божественне слово мовчить щодо того, як саме або яким чином вони очікували втіхи; але існувала надія, що прокляття на землю якимось чином буде пом’якшене. Від них було приховано знання про нечестивість, що існувала за днів Ноя, коли люди мали настільки наповнити світ гріхом і насильством, що людство мало бути зметене з землі потопом, і лише Ной та його родина врятувалися від знищення; а також той факт, що він мав протягом ста двадцяти років попереджати світ про наближення знищення.

GSAM 41Будівництво Вавилону

GSAM 41.1Після потопу людям через Ноя було наказано заселити землю; але коли вони почали розмножуватися, вони відкинули Господній план управління ними. Німрод заснував царство Вавилон (яке згодом стало називатися Вавилоном — перше з земних урядів).¹⁰ Трохи пізніше люди почали будівництво Вавилонської вежі, щоб прославитися та запобігти своєму розсіюванню по всьому світу, що суперечило тому, чого Господь навчив їх через Ноя. Замість того, щоб терпляче чекати, поки Господь здійснить Свої задуми, вони взяли справу у свої руки, після чого Бог змішав їхні мови, і таким чином вони розсіялися.

GSAM 41Авраам — спадкоємець світу

GSAM 41.2Простежуючи короткий опис аж до десятого нащадка від Ноя, ми бачимо покликання Авраама, якому Господь сказав: «всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму. І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде. Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам».¹¹ Незважаючи на цю обіцянку Аврааму, що він володітиме цією землею, Господь запевнив його, що він помре. Павло каже, що він пішов у «місце, яке мав прийняти в спадщину».¹² Це питання щодо виконання обітниці, безсумнівно, було пояснено Аврааму у видінні від Бога, бо «чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець».¹³ У Посланні до Римлян 4:13 зазначено, що обітниця полягала в тому, «що бути йому спадкоємцем світу»; не в його теперішньому стані, а рано чи пізно, після того, як він знову оживе.

GSAM 42.1З людської точки зору Авраам не міг зрозуміти, як обіцяне насіння могло бути його власним нащадком. Тому він запропонував, щоб насінням став Еліезер, його управитель. Господь сказав: Ні, це буде той, хто «вийде з твойого нутра». Тепер Господь починає відкривати йому, що остаточне звершення його нащадка не відбудеться одразу. Він сказав Аврааму: «потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ… А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш».¹⁴

GSAM 42.2Дружина Авраама запропонувала нерозумний план, щоб прискорити виконання обітниці; але після народження Ісака, справжнього сина Авраама та Сари, його законної дружини, Господь сказав про Ісмаїла та його матір Агару: «Прожени ту невільницю та сина її».

GSAM 42.3Під час випробування віри Авраама, коли він мав принести Ісака в жертву на вівтарі, він отримав урок щодо воскресіння мертвих. Про нього сказано: «він розумів, що Бог має силу й воскресити [Ісака] з мертвих, тому й одержав його на прообраз».¹⁵

GSAM 42Справжнє Насіння

GSAM 42.4Авраам колись отримав настанови, що справжнє Насіння, через яке мали бути дані благословення всім народам, хоч і належало до його нащадків за тілом, насправді буде Христос Божий; бо Господь не сказав йому: «насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос».¹⁶ Апостол Павло сказав про це: «Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи».¹⁷ Обіцянка, дана Авраамові, була підтверджена Ісаку та його нащадкам,¹⁸ а також Якову.¹⁹

GSAM 42.5Оскільки Яків мав дванадцять синів, природно виникає питання: через кого ж слід простежувати родовід істинного Нащадка? У натхненному свідченні, яке дав Яків щодо своїх синів, це питання було вирішено: «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів».²⁰ На підтвердження цього варто тут зазначити, що ізраїльтянам, хоча вони й перебували під владою різних народів, було дозволено мати свій Синедріон. Таким чином, Юда — плем’я євреїв, назване на честь Юди — мало певний голос у своєму уряді, аж доки Примиритель (Христос) насправді не прийшов.

GSAM 43Прихований час

GSAM 43.1Патріархи володіли певними знаннями щодо відновлення та обіцяного Нащадка; але коли саме він має прийти і скільки часу залишилося до його приходу, для них залишалося прихованим. Оскільки нащадки Якова розмножувалися в Єгипті, а ассирійський Фараон (Ісая 52:4), який «не знав Йосипа»,²¹ гнобив їх, їхні думки природно поверталися до тих 400 (насправді 430) років, про які було сказано Аврааму як про період, що охоплюватиме їхні страждання та перебування як чужинців; вони сподівалися, що визволення від цього ознаменує початок обіцяної спадщини.

GSAM 43.2Коли народився Мойсей, його батьки побачили, що він «гарне дитя».²² Мабуть, їм було дано прозріння, що він мав стати, з Божої волі, визволителем Ізраїлю від їхнього жорстокого рабства. Безсумнівно, це знання було передане Мойсею; адже коли у віці сорока років він остаточно вирішив піти разом з пригнобленими ізраїльтянами й терпіти страждання разом з ними, а не називатися сином дочки Фараона та спадкоємцем єгипетського престолу,²³ і коли він почав відстоювати справу свого народу та, захищаючи їх, вбив єгиптянина, він дуже дивувався, що вони не впізнали його діла; «він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення».²⁴

GSAM 44.1Коли настав час, визначений Господом для виходу ізраїльтян з Єгипту, вони вирушили, і це сталося в точно передбачений день. Вихід 12:40, 41. Вони не могли вважати Мойсея своїм остаточним правителем і нащадком, якому було дано обітницю, адже він походив із племені Левія, і чи не проголосив Яків у своєму натхненному пророцтві, що Юда має бути їхнім правителем, аж доки не прийде Примиритель?

GSAM 44«Я бачу його, та не тепер».

GSAM 44.2Коли ізраїльтяни прямували до Ханаану, Балак, цар Моава (нащадок Лота), покликав Валаама, щоб той прокляв Ізраїль. Господь перетворив його прокляття на благословення, завдяки якому вони отримали додаткове світло, покликане розвіяти думку, що остаточне визволення від узурпації сатани відбудеться одразу після їхнього входу до Ханаану. У Святому Писанні про це сказано так: Валаам у видінні від Бога сказав: «Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа».²⁵

GSAM 44.3Про це численне потомство, що походило від Авраама, Павло говорить так: «Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки».²⁶

GSAM 44.4Серце Ізраїлю не мало б знемагати чи зневірюватися через пророцтво Валаама, що сповнення їхньої надії «не зараз» і «не близько»; адже Господь незадовго до цього пророцтва запевнив своїм власним життям, що славний стан зрештою настане. Через Мойсея Він сказав: «Але, як Я живий, уся земля наповниться славою Господньою (дослівний переклад з KJV)».²⁷ За часів пророка Авакума, 863 роки потому, ця сама істина була повторена, але про неї говорили як про подію, що ще має відбутися: «бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває».²⁸

GSAM 45Служіння у Храмі — прообраз справжнього служіння

GSAM 45.1Коли Господь вивів Ізраїль з Єгипту, Він проголосив перед усім табором Свій закон моральних заповідей і дав їм його копію на каменях, викарбувану Своїм власним пальцем, щоб вони постійно дивилися вперед до того Спасителя, Який зрештою принесе Себе в жертву за них; і щоб завдяки Його дорогоцінній крові їхні гріхи були очищені, Він наказав спорудити храм в пустелі. Мойсею було наказано збудувати цю скинію, або храм, у всьому її облаштуванні точно за зразком, який Господь показав йому на горі.²⁹ Служіння в цьому храмі було тінню справжнього служіння Христа в небесній святині.³⁰ Хоча мета Бога щодо приношень і жертв у храмі полягала в тому, щоб тримати перед людьми тінь «майбутнього добра»,³¹ сатана намагався схилити народ до того, щоб він звертав увагу на саме приношення, а не на Христа та Його справжнє служіння, лише прикладом якого це було. Таким чином він прагнув спонукати їх покладатися на свої власні діла для спасіння.

GSAM 45.2Наміром Господа було бути правителем Свого народу — ізраїльтян, — вести їхні битви та підкорювати народи. У Нього був Свій спосіб правління, про що свідчить наступний уривок: «вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, майже що по чотириста й п’ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав».³²

GSAM 45Ізраїль вимагає царя

GSAM 45.3Очевидно, ізраїльтянам не подобався спосіб, у який Господь ними правив. Однак Його задумом і волею було, щоб вони були особливим народом, відмінним від усіх інших навколо них. Якби вони суворо дотримувалися Його настанов, то навіть народи сказали б про них: «Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд! Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього?»³³

GSAM 46.1У своєму невдоволенні вони попросили Самуїла призначити над ними царя, і Господь сказав Самуїлу: «Мною погордували, щоб Я не царював над ними».³⁴ Знову вони сказали Самуїлу, і вже дещо наполегливіше: «Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів».³⁵ Самуїл ретельно виклав їм, яке гноблення чекає на них, якщо вони матимуть царя, але «та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами! І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни».³⁶

GSAM 46.2Тож вони мали царів, які правили ними близько п’ятисот років: спочатку як одне царство за часів Саула, Давида та Соломона; потім — розділене на два царства: Ізраїль та Юдею. Лише декілька їхніх царів були добрими та справедливими, але більшість із них були нечестивими, ведучи народ до ідолопоклонства та грубих беззаконь. Тож народ був не лише подібний до навколишніх народів тим, що мав царя, але й подібний до них у нечестивості, у відверненні від Бога своїх батьків та у поклонінні ідолам і небесним силам.

GSAM 46.3Господь сказав про це царське правління устами пророка Осії: «Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого. Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів? Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності».³⁷

GSAM 47Повалення царства

GSAM 47.1Це царське правління тривало, доки халдеї не спалили Єрусалим, не забрали храмові посудини та не вивели Юдею в полон до Вавилону, де вона перебувала сімдесят років, як було передбачено проти неї. Після припинення цього монархічного правління Господь через пророка Єзекіїля сказав до Седекії, їхнього останнього царя: «ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої, так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке [правителя Вавилону], а високе [цього надзвичайно самозвеличеного правителя племені Юди] понизиться! Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам».³⁸

GSAM 47.2Цим законним правителем, істинним Нащадком, є Христос. Про Нього пророк Міхей писав: «ти, башто Черідна, підгірку Сіонської доньки, прийде до тебе і дійде старе панування [влада над землею, відновлена у Христі], царювання для донечки Єрусалиму».³⁹

GSAM 47.3Коли Ізраїль втратив скіпетр, він перейшов до рук царя Вавилону. Оскільки вони послідовно перебували під владою Мідо-Персії, Греції та Риму, царство тричі було повалено. За правління Цезаря Августа, імператора Риму, народився Христос, законний спадкоємець престолу Давида, — справжнє Насіння жінки, Авраама та Давида, — і це сталося так, як було передбачено.

GSAM 47.4Щоб народ знав, що законний Правитель, справжнє Насіння, був чимось більшим, ніж звичайна смертна людина з недовговічним царством, Господь надихнув псалмиста написати так: «Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів. Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний, і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба». «Повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце, як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий».⁴⁰

GSAM 48.1У пророцтві Ісаї ми читаємо далі про цього Правителя таке: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить».⁴¹

GSAM 48Перенесення Еноха та Іллі

GSAM 48.2Зафіксовані випадки, коли в давні часи людей переносили на небо, не давши їм зазнати смерті. Про Еноха, сьомого від Адама, сказано, що «ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог».⁴² «Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив».⁴³

GSAM 48.3Знову ж таки, коли Ілля та Єлисей йшли разом, «сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо... А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його».⁴⁴

GSAM 48.4Енох пророкував про прихід Христа як Судді всієї землі такими словами: «Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорс��окі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники».⁴⁵

GSAM 49Йов навчав про прихід Господа

GSAM 49.1Йов, який, як вважається, жив за часів Мойсея, мав певні знання про прихід Христа та воскресіння; бо він сказав: «О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі».⁴⁶

GSAM 49Престол Давида — престол Господній

GSAM 49.2Престол Давида називали престолом Господнім. «Сів Соломон на Господньому троні за царя на місці свого батька Давида».⁴⁷ [Давиду] «Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління».⁴⁸ І далі сказано про майбутнє царювання Христа: Він сидітиме на престолі Давида. (Див. Ісая 9:7.) І знову: «Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця… Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою. Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив».⁴⁹ І ще: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм».⁵⁰

GSAM 49Збентежені євреї

GSAM 49.3Ці тексти спантеличили євреїв. Перед ними постала проблема, яку вони не могли вирішити: якщо Давид називав Його Господом, то як же Він міг бути його сином? Як Він міг бути дитиною, народженою від насіння Давида, і водночас бути Еммануїлом — Богом з нами? Проте Ісая, їхній власний пророк, проголосив: «Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл».⁵¹

GSAM 50.1Христос добре знав питання, яке змусить замовкнути прискіпливих фарисеїв, тому запитав їх: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?»⁵²

GSAM 50.2Ця тема знову згадується у Псалмі 45:6, 7: «Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого. Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх».⁵³ Маючи на увазі ці уривки з Писання, єврейський народ, безсумнівно, мав піднесені уявлення про характер майбутнього Правителя та Відновлювача. Інакше й бути не могло.

GSAM 50Нащадок божественного походження

GSAM 50.3Було дано докладні вказівки щодо Христа та Його народження, бо Господь через пророка Міхея вказав на Його божественне походження і навіть на те маленьке селище, де Він мав народитися: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних» (примітка на полях: гебр., від «днів вічності»).⁵⁴

GSAM 50Божа присутність, що виявляється у Шекіні та хмарі

GSAM 50.4Пізніше в історії ізраїльтян, коли Соломон завершив будівництво храму, який, за його словами, мав бути надзвичайно «величним», Шекіна Божої слави зайняла своє місце між херувимами над віком ковчега. У літописі сказано, що під час освячення храму, коли священики вийшли зі Святого місця, «хмара наповнила Господній храм. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм».⁵⁵ Присутність Господа в цьому храмі була очевидна для народу у хмарі слави. Господь відповів на молитву Соломона з цієї нагоди і сказав йому: «Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви».⁵⁶

GSAM 51.1Народ згрішив — впав у ідолопоклонство — і, як наслідок, їхнє місто та храм лежали в руїнах протягом сімдесяти років. Після полону храм було відбудовано під керівництвом Зоровавеля. Хоча він і поступався за пишністю тому, що збудував Соломон, проте Господь сказав про нього через Свого пророка: «Більша буде слава цього останнього дому від першого».⁵⁷ Цей храм був прикрашений Іродом, і в його дворах навчав Спаситель. У першому храмі була хмара слави, що символізувала Господа, але в другий прийшов сам Спаситель, Творець усього сущого.

GSAM 51Славне царювання нащадка Єссея

GSAM 51.2Для тих, хто сподівався й чекав у дні Ісаї, зображення в його пророцтві славних речей, пов’язаних із остаточним викупленням, мабуть, були джерелом сили й заохочення. Ці пророцтва знову найясніше окреслюють лінію, звідки мав прийти цей очікуваний Спаситель, а саме: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному».⁵⁸

GSAM 52Вчення про воскресіння у пророків

GSAM 52.1Пророк Ісая також навчав вчення про воскресіння мертвих цими втішними словами: «вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих. І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами. Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його».⁵⁹

GSAM 52Царство на оновленій землі

GSAM 52.2Той самий пророк каже, що це буде оновлена земля, на якій буде встановлено остаточне царювання: «Бо ось Я створю нове небо [атмосферні небеса] та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце [у примітці, івр., „не прийдуть на серце“, тобто не будуть знову бажаними]. Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість! І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку! З цього часу [від часу створення нової землі] не буде вже юного днями [короткоживучої дитини] й старого, який своїх днів не поповнить [передчасної старості], бо сторокий помре як юнак [у часи, коли люди досягали віку дев’ятисот років, діти могли мати сто років], а грішник і в віці ста літ [у пізніші роки столітнього життя] буде проклятий! [Ті, хто помре в час настання нової землі, — це ті, хто загине в „загибелі безбожних людей“. 2 Петра 3:7.] І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева [Дерева життя, Септуагінта], і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук».⁶⁰

GSAM 53.1Єзекіїль дивиться крізь довгу перспективу часу на воскресіння мертвих. Через нього Господь каже: «Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі».⁶¹

GSAM 53«Він поніс наші болі»

GSAM 53.2Ісаї, пророку Євангелія, було повніше відкрито випробування, страждання та смерть Спасителя заради людей. «Хто», — каже пророк, — «нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє? Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено».⁶²

GSAM 53.3Чи стануться ці дивовижні події за моїх днів? — могли б запитати і народ, і пророк. Відповідь була б такою: Не зараз це станеться; ще не настав час для приходу цього великого Спасителя; але пророк каже: «Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку».⁶³

GSAM 54Пророцтва Даниїла відкривають майбутнє

GSAM 54.1Однак саме через пророка Даниїла Господь почав навчати Свій народ про послідовні царства, які мали виникнути й панувати аж до встановлення Його вічного царства; а також відкривати особливий період часу — від події, яка тоді ще мала відбутися, до фактичного явлення та загибелі Месії. Тлумачення сну Навуходоносора показало, що чотири царства, які мали правити світом, втрачатимуть силу й велич у міру зменшення цінності золота, срібла, міді та заліза; і що зрештою роздроблений, роз’єднаний стан цих царств буде подібний до крихкості заліза, змішаного з мокрою глиною. Потім мало настати Царство Небесне, яке мало наступити після занепаду тих царств, що мали стати подібними до полови на літньому току, так що для них не знайдеться місця, тоді як Царство Бога заповнить усю землю.

GSAM 54.2Потім, у видінні сьомого розділу, під символами чотирьох великих звірів, знову розглядається та сама тема, і висвітлюються інші риси цих царств. У цьому розділі простежується шлях і дія «малого рогу» — сили, яка мала виникнути після поділу четвертого царства на десять частин, поваливши або підкоривши три з них, щоб встановити себе як духовного правителя над усіма ними. Ця папська влада має існувати в роздробленому й нестабільному стані четвертого царства аж 1260 років. Таким чином були відкриті події, що сягають часу, коли Христос отримає царство від Свого Отця й передасть його святим Всевишнього; царство, яке врешті-решт пануватиме над усією землею й стоятиме навіки.

GSAM 552300 днів

GSAM 55.1У восьмому розділі книги Даниїла, у видінні про барана, козла та про те, як «вийшов один малий ріг, і з малого став дуже великий», пророк знову переноситься до кінця часу. У віршах 13 і 14 його увага привертається до певного періоду часу — 2300 днів — що тягнеться аж до суду. Це був довгий проміжок часу, і пророк так це й розумів; адже ангел повідомив йому, що це видіння стосується ще багатьох днів. На той час ще не було вказано дати початку цих днів, тож він завершує розділ словами про те, що він «остовпів з того видіння, але ніхто того не розумів (дослівний переклад з KJV)».

GSAM 55Сімдесят тижнів до Месії

GSAM 55.2У дев’ятому розділі розповідається про те, як ангел прийшов до Даниїла у відповідь на його прохання, щоб дати йому мудрість і розуміння. Він повідомив йому про період у сімдесят тижнів. Шістдесят дев’ять із цих тижнів років [саме це, як нам кажуть, означає слово шевуїм, перекладене як «тижні»] триватимуть аж до Месії. Точка, з якої мав розпочатися цей період, — вихід «наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим», — ще не настала. Виникає питання: як Даниїл міг знати, де закінчаться ці шістдесят дев’ять тижнів? У дванадцятій главі питання часу знову розглядається, і на його запитання: «який цьому кінець?» — йому кажуть іти своєю дорогою, бо «заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця», коли «розумні зрозуміють».

GSAM 55.3Безсумнівно, це питання часу є одним із прикладів, на які натякає апостол Петро, коли каже: «Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам. Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них».⁶⁴

GSAM 56Доля безбожних

GSAM 56.1Малахія, останній із пророків Старого Завіту, залишає захоплюючий опис остаточного знищення нечестивих: «ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки. А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п’ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот».⁶⁵

GSAM 56.2З огляду на те, що всі ці факти, записані в Старому Завіті, були у володінні ізраїльтян і розкривали перед ними так багато аспектів Плану спасіння, яким великим мав бути інтерес старанних дослідників Слова, коли вони бачили й усвідомлювали, що наближається час, коли з’явиться це обіцяне Насіння. Хоча широкі маси, і навіть ті, хто щосуботи читав Писання в синагогах, не розуміли Слова (Дії 13:27), побожні й старанні люди, які вірно досліджували Писання під керівництвом Духа, безсумнівно, щиро молилися, як це робив апостол Іван у цьому віці: «Прийди, Господи Ісусе, і прийди швидко».