Розділ 15 — Зростаюче світло та ще більші чудеса

GSAM 235.1«Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так».¹

GSAM 235.2Період часу від розчарування 1844 року до того, як з’явилося ясне світло щодо храму та звістки третього ангела, був часом особливих випробувань. Адвентисти, які й надалі наполягали на тому, що вони мали рацію щодо минулого руху, справді були «посміховиськом» для тих, хто вважав це послання цілковитою поразкою; і через це вони зазнавали великих докорів. Вони могли з радістю це терпіти, доки трималися Господа вірою та перебували в присутності Його Святого Духа.

GSAM 235Два особливі напрямки атак

GSAM 235.3Сатана мав два особливі напрямки спокуси для адвентистів. Перший полягав у тому, щоб змусити тих, хто твердо вірив, що пророчий час закінчився, повірити, що Друге пришестя Христа було духовним пришестям і що якимось чином Він здійснив це пришестя наприкінці 2300 днів. Другим було спонукати тих, хто вагався щодо свого минулого досвіду, відмовитися від усього цього. Тож, поки істина щодо храму та звістки третього ангела поступово розкривалася зі Святого Писання, послання Духа Божого через дар пророцтва підтверджували минулий рух, називаючи його «яскравим світлом», яке Бог поставив на початку шляху, щоб воно світило аж до самого міста, і вказували на біблійні докази того, що Друге пришестя Христа має бути буквальним і особистим, а отже, не може бути подією наприкінці «днів».

GSAM 236Дивовижні прояви

GSAM 236.1Якби Господь у ці останні дні промовляв до Свого народу через видіння, чи не очікували б ми, що в самому прояві будуть очевидні ознаки божественного? Ці ознаки виявляються у видіннях пані Е. Г. Уайт. Саме явище видінь, як показано в 13-му розділі, є просто чудесним; але є багато дивовижних особливостей, пов’язаних із її ранніми баченнями, які ви помітите, коли далі вивчатимете цю працю; і чи могли б ми очікувати чогось іншого від дару такого характеру, призначеного Богом для того, щоб привернути увагу людей і спонукати їх сказати, як Мойсей: «Зійду но, і побачу це велике видіння»? Простого твердження бідної, хворобливої, кволої дівчини, яка, здавалося б, стояла на межі смерті, про те, що Господь дав їй видіння, було б недостатньо для цього. Дивовижні прояви, пов’язані з цими видіннями, справді викликали до них інтерес, і дівчину закликали подорожувати з місця на місце та розповідати те, що Господь наказав їй донести до інших.

GSAM 236Дивовижні прояви у третьому видінні

GSAM 236.2Тут я наведу деякі факти щодо її третього видіння, яке відбулося в домі її батька, згаданого в 13-му розділі, як мені розповіли батько та мати пані Уайт, її сестра, пані Сара Белден, та інші.

GSAM 236.3У кімнаті, де відбулося видіння, на комоді лежала дуже велика сімейна Біблія. Це було видання, надруковане в Бостоні Джозефом Тілом у 1822 році. Книга має розміри вісімнадцять на одинадцять дюймів, товщину чотири дюйми і важить трохи більше вісімнадцяти фунтів. Перебуваючи у видінні, вона підвелася, взяла цю важку Біблію на ліву руку — книга лежала розгорнутою — і тримала її під прямим кутом до свого тіла; а потім понад півгодини правою рукою гортала сторінки та вказувала на різні уривки з Писання, які вона повторювала, дивлячись вгору, у напрямку, протилежному до книги. Її сестра Сара (яка згодом стала дружиною Стівена Белдена) або, інколи, хтось інший із присутніх дивився на кожен уривок, на який вказував її палець, і чітко бачив, що в кожному випадку вона повторювала той уривок, на якому зупинявся її палець. Мати Гармон сказала, що її дочка Еллен у своєму звичайному стані «не могла, через брак сил, підняти ту важку Біблію з комода; але у видінні вона тримала її, здавалося, так само легко, ніби це був лише кишеньковий Новий Завіт».

GSAM 237.1Ось це, справді, було диво! — тендітна дівчина, що важила лише сімдесят фунтів, тримала важку Біблію понад півгодини в такому положенні, в якому навіть сильний чоловік не зміг би тримати її й двох хвилин; крім того, вона перегортала сторінки до різних місць у Святому Писанні, які щоразу виявлялися саме тими уривками, які вона повторювала, тоді як її очі були спрямовані вгору, у бік, протилежний до книги; і, нарешті, голос, що лунав від людини, у якої не було жодного руху легенів чи дихання в тілі, і який правильно повторював вказані уривки зі Святого Писання, — це, безперечно, не може бути звинувачене в тому, що воно було спричинене людським втручанням або є наслідком хвороби. Ті, хто це бачив, вважали це найяснішим проявом Духа Того, хто промовляв із палаючого куща. Такі прояви у третьому видінні міс Гармон, про які стало відомо, стали переконливим доказом того, що у цих видіннях була присутня сила, більша за обмежену.

GSAM 237Видіння в Топшемі

GSAM 237.2Дуже незабаром після цієї події громада адвентистів у Топшемі, що приблизно за тридцять миль на північний схід від Портленда, штат Мен, почувши про те, як Господь діяв у житті міс Еллен Г. Гармон, запросила її до себе. Запрошення було прийнято, і таким чином відбувся її перший візит до Топшема. Збори адвентистів у той час проводилися в будинку пана Кертісса. Пані Френсіс Лант (уроджена міс Френсіс Хауленд) з Окленда, штат Каліфорнія, надала мені таку заяву, датовану 19 січня 1890 року:—

GSAM 238.1«Я разом із родиною свого батька відвідувала зібрання сестри Гармон у Топшемі в 1845 році, і під час цих зібрань вона мала видіння. Це був перший раз, коли ми бачили її у видінні. Одна з тих старовинних Біблій [сімейна Біблія видання Тіла, вагою вісімнадцять фунтів] належала братові Кертіссу. Цю велику Біблію сестра Гармон дістала з комода, перебуваючи у видінні, і, перегортаючи сторінку за сторінкою, вказувала на уривки з Писання, при цьому її очі дивилися вгору, відвернувшись від книги. Уривки, які вона повторювала, були або словами настанови, або заохочення, або докору. Ще однією особливістю того прояву було положення книги. Вона тримала її на відкритій долоні під кутом сорок п’ять градусів, і ніхто інший не міг тримати жодну книгу під таким кутом, щоб вона одразу не вислизнула з рук; але сестра Гармон тримала цю Біблію під таким кутом кілька хвилин, так міцно, ніби вона прилипла до її руки, при цьому переходячи від однієї людини до іншої в кімнаті».

GSAM 238Свідчення пані Трусдейл

GSAM 238.2Ще одне свідчення щодо цього самого видіння належить пані М. С. Трусдейл із Трентона, штат Міссурі, датоване 27 січня 1891 року. Вона каже:

GSAM 238.3«У 1845 році мені було п’ятнадцять років, і я була присутня під час першого візиту сестри Гармон до Топшема, коли вона мала видіння в будинку брата Кертісса, де вона взяла велику сімейну Біблію й тримала її в такому положенні, в якому ніхто інший не міг тримати книгу на руках, не даючи їй одразу вислизнути.

GSAM 238.4«Сестра Гармон перебувала у видінні понад дві години. Це було найдивовижніше проявлення сили Бога, яке я коли-небудь бачила, а я бачила її у видінні більше ніж дванадцять разів. Це завжди були нагоди глибокої урочистості та самоаналізу, але ця подія перевершила їх усі. О! Як же ми тремтіли, коли Небесна Велич навчала нас через Свій кволий інструмент; коли вона читала нам уривки, такі втішні й доречні в нашому скрутному становищі, як-от Євреїв 2:2, 3; Якова 5:7, 8; Євреїв 10:35, 39; 1 Петра 1:7; Луки 12:32–37, крім багатьох інших, тримаючи велику сімейну Біблію так високо, що мені довелося стати на стілець, щоб прочитати те, на що вона вказувала. Не думаю, що сестра Гармон була вищою ніж на два дюйми».

GSAM 239.1Такі прояви переконали щирих людей, що якась надлюдська сила керувала цим скромним знаряддям, і з різних куточків Нової Англії надходили прохання, щоб вона приїхала й поділилася своїм свідченням.

GSAM 239Фізична праця — гріх

GSAM 239.2Незабаром після цього міс Гармон у видінні отримала вказівку відвідати місто Паріс у штаті Мен, де мешкали люди, які вважали гріхом займатися фізичною працею. Пастор Стівенс із Вудстока, штат Мен, був лідером цього хибного вчення і мав сильний вплив на інших. Раніше він був методистським проповідником і вважався смиренним, вірним християнином. Він завоював довіру багатьох своєю ревністю до істини та, на перший погляд, святим життям, що змушувало деяких вірити, ніби він отримує особливе натхнення від Бога. Господь дав міс Гармон докір для нього. Вона заявила, що він чинить всупереч Слову Божому, утримуючись від праці, нав’язуючи свої помилки іншим та засуджуючи всіх, хто їх не приймав. Він відкидав усі докази, які Господь давав, щоб переконати його в його помилці, і відмовлявся визнавати свої провини. Він слідував своїм враженням і вирушав у виснажливі подорожі, долаючи великі відстані, де на нього чекали лише образи, і вважав, що в усьому цьому він страждає заради Христа. Його розум і розсуд були відкинуті.

GSAM 239.3Щодо свідчення міс Гармон та результату цієї справи, я процитую уривок із листа, отриманого від пані М. С. Трусдейл, яка на той час мешкала в Парісі, штат Мен. Навівши кілька подробиць, що узгоджуються з вищесказаним, вона пише:—

GSAM 240.1«Усі, крім їхнього лідера Джессі Стівенса, зізналися у своїх гріхах. Сестра Гармон попередила його, що, якщо він не упокориться, зізнавшись у своїх помилках, то незабаром покладе край своїй кар’єрі. Усі сприйняли це як пророцтво, що він якимось чином вчинить самогубство».

GSAM 240.2Ось як розвивалися події в його випадку:

GSAM 240.3«Після того як його невеличка паства покинула його, він став меланхолійним, а незабаром втратив розум, відмовляючись їсти будь-що, приготоване нечестивими. Він ще не чув про моє повернення з Массачусетсу, коли я принесла йому обід. Простягнувши свою кістляву руку крізь невеликий отвір у вікні, він запитав: „Чи Бог послав тебе з цим, сестро Маріан?“ Помітивши моє вагання у відповіді, він відмовився скуштувати їжу. Його жалюгідний стан, коли він був ув’язнений у маленькій кімнаті в будинку свого брата (невіруючого), нагадав мені про попередження, яке так милосердно було надіслане йому з неба, а яке він так вперто відкинув. Через два дні після цього сумного візиту його відвезли до родини, де він незабаром покінчив життя самогубством, сплівши мотузку зі своєї постільної білизни».²

GSAM 240Збулося пророцтво

GSAM 240.4Влітку 1845 року на запрошення Отіса Ніколса міс Гармон відвідала Массачусетс у супроводі своєї сестри Сари. Вони оселилися в родині пана Ніколса. Він разом із дружиною возив їх на кареті в різні місця для проведення зібрань, де міс Гармон давала свої свідчення. Таким чином вона змогла відвідати Бостон, Роксбері та Карвер. Під час їхнього другого візиту до Бостона, штат Массачусетс, стався дуже цікавий випадок.

GSAM 240.5У Бостоні та його околицях існувала група фанатиків, які також вважали, що працювати — це гріх, а їхнє головне гасло звучало так: «Продавайте достатки свої та милостиню подавайте». Вони стверджували, що перебувають у ювілейному році, що земля має відпочивати, а бідних слід утримувати без праці. Лідерами були Сарджент, Роббінс та дехто інший. Вони засуджували видіння як диявольські, оскільки їхні власні помилки були викриті. Вони суворо ставилися до всіх, хто не поділяв їхніх переконань.

GSAM 241.1Поки міс Гармон та її сестра гостювали в домі пана Ніколса, Сарджент і Роббінс приїхали з Бостона, щоб попросити в нього про послугу, і сказали, що приїхали в гості та мають намір залишитися у нього на ніч. Пан Ніколс відповів, що радий їхньому приїзду, бо в домі перебувають міс Сара та міс Еллен Гармон, і він хотів би, щоб вони з ними познайомилися. Вони одразу ж змінили свою думку і не дали себе вмовити зайти до будинку. Пан Ніколс запитав, чи може Еллен розповісти про своє послання в Бостоні, і чи вони готові вислухати її, а потім судити. «Так», — відповіли вони, — «приїжджайте до Бостона наступної суботи [маючи на увазі неділю, оскільки вони ще не дотримувалися суботи]; ми хотіли б мати честь вислухати її».

GSAM 241.2Пан Ніколс розповів мені про це у своєму домі в Дорчестері в 1858 році. Він сказав, що вже все розрахував, аби в недільний ранок поїхати до Бостона на своїй кареті й забрати міс Гармон на заплановане зібрання. Того вечора, під час сімейної молитви, вона була перенесена у видіння. Вийшовши з видіння, вона сказала: «Брате Ніколс, завтра я не поїду до Бостона; Господь показав мені, що я мушу поїхати до Рендольфа. Він має для мене там справу». Пан Ніколс дуже поважав своє слово. Він обіцяв відвезти її до Бостона наступного дня, тож занепокоєно запитав: «Що мені робити з моєю обіцянкою Сардженту та Роббінсу?» «Не переймайся цим», — відповіла міс Гармон, — «Господь наказав мені піти іншим шляхом». «Ну», — сказав пан Ніколс, — «я цього не розумію». «Господь показав мені, що ми зрозуміємо це, коли дістанемося туди», — відповіла міс Гармон. «Ну», — сказав пан Ніколс, — «вам ніяк не дістатися туди, якщо ми не поїдемо і не заберемо вас, але я не знаю, як пояснити ситуацію братам у Бостоні».

GSAM 241.2Пан Ніколс також повідомив мені, що «сестра Гармон побачила у видінні їхнє лицемірство, що в Бостоні на неділю не відбудеться зібрання, що Сарджент, Роббінс та інші противники зустрінуться з великою групою в Рендольфі (за тринадцять миль від Бостона) на неділю; і що ми маємо зустріти опонентів у Рендольфі на їхньому зібранні в неділю, і там їй буде передано послання для них, яке переконає чесних і неупереджених людей, чи були її видіння від Господа, чи від сатани». Замість того, щоб їхати спочатку до Бостона, а потім до Рендольфа, подолавши відстань у двадцять дві милі, вони поїхали прямо до Рендольфа, прибувши туди приблизно до початку зібрання. Там вони знайшли саме тих, хто домовився зустрітися з ними в Бостоні. Тоді пан Ніколс сказав: «Тепер я все розумію».

GSAM 242.1Ця спроба Сарджента та Роббінса уникнути свідчення міс Гармон, а також те, як її скерували на зустріч із ними, справили великий вплив на думки деяких присутніх. Щодо самого зібрання, я процитую розповідь, яку надав пан Ніколс:—

GSAM 242Дивовижні прояви

GSAM 242.2«Сестра Еллен була перенесена у видіння з надзвичайними проявами і продовжувала говорити у видінні чітким голосом, який усі присутні могли чітко розуміти, аж приблизно до заходу сонця. Сарджент, Роббінс і Френч були дуже роздратовані, а також схвильовані, чуючи, як сестра Еллен говорить у видінні, яке, як вони заявляли, було від диявола; вони вичерпали весь свій вплив і фізичну силу, щоб знищити ефект цього видіння. Вони об’єднувалися, щоб дуже голосно співати, а потім по черзі говорили та читали з Біблії гучним голосом, аби Еллен не було чутно, аж поки їхні сили не вичерпалися, і руки їхні тремтіли так, що вони не могли читати з Біблії; але серед усього цього сум’яття та галасу чіткий і пронизливий голос Еллен, коли вона говорила у видінні, чітко чули всі присутні. Опір цих чоловіків тривав, доки вони могли говорити й співати, незважаючи на те, що деякі з їхніх власних друзів дорікали їм і просили припинити. Але Роббінс сказав: „Ви схиляєтеся перед ідолом: ви поклоняєтеся золотому теляті“.

GSAM 243.1«Пан Тейєр, господар будинку, не був цілком переконаний, що її видіння було від диявола, як стверджував Роббінс. Він хотів якось це перевірити. Він чув, що сатанинські видіння можна зупинити, відкривши Біблію й поклавши її на людину, яка перебуває у видінні, і попросив Сарджента перевірити це таким чином, але той відмовився. Тоді пан Тейєр взяв важку, велику сімейну Біблію у форматі кварто, яка лежала на столі й якою рідко користувалися, відкрив її та поклав розгорнутою на груди Еллен, яка перебувала у стані видіння, оскільки в той момент вона була нахилена назад, спираючись на стіну в кутку кімнати. Одразу після того, як Біблію поклали на неї, вона підвелася на ноги й пішла до середини кімнати, тримаючи відкриту Біблію в одній руці, підняту так високо, як тільки могла, а очі не відриваючи від неба, урочисто проголосила: „Натхненне свідчення від Бога“ або слова такого ж змісту. А потім, тримаючи Біблію в одній руці й дивлячись вгору, а не на Біблію, вона ще довгий час іншою рукою гортала сторінки, вказувала пальцем на певні уривки й урочистим голосом точно промовляла їхні слова. Багато хто з присутніх дивився на ті уривки, на які вказував її палець, щоб перевірити, чи правильно вона їх промовляє, адже її очі в той самий час дивилися вгору. Деякі з цих уривків стосувалися судів над нечестивими та богохульниками, а інші — застережень та настанов щодо нашого теперішнього стану.

GSAM 243Її найдовше видіння, що тривало понад шість годин

GSAM 243.2«У цьому стані вона перебувала весь післяобідній час майже до заходу сонця, коли вона вийшла з видіння. Коли Еллен у видінні підвелася на ноги з важкою розгорнутою Біблією в руці й почала ходити по кімнаті, промовляючи уривки з Писання, Сарджент, Роббінс і Френч замовкли. Решту часу вони, як і багато інших, відчували занепокоєння; але вони заплющили очі й витримали це, не виказуючи своїх почуттів».³

GSAM 244Шлюб міс Гармон

GSAM 244.130 серпня 1846 року міс Е. Г. Гармон і пастор Джеймс Уайт уклали шлюб і разом працювали над поширенням послання. Протягом 1847 року їхня діяльність здебільшого обмежувалася штатами Мен і Массачусетс.

GSAM 244.2У першу суботу квітня пані Уайт отримала надзвичайно цікаве видіння в домі Стокбриджа Хауленда в Топшемі, де тоді зазвичай проводилися зібрання. Саме про це видіння йдеться у книзі Early Writings, де вона побачила храм та його облаштування, час скорботи, святих, що втікають із міст, нечестивих, які їх оточують, їхнє визволення за голосом Бога, ювілей, прихід Господа на хмарній колісниці тощо. Варто звернути увагу на деякі її рухи під час цього видіння.

GSAM 244Багато Біблій, використаних у видінні

GSAM 244.3Пані Френсіс Лант (дочка С. Хауленда) 19 січня 1890 року сказала мені:

GSAM 244.3«Біля стіни кімнати, де проводилися зібрання, стояв стіл, на якому лежало чимало книг різного роду, серед яких було кілька Біблій звичайного розміру. Під час видіння пані Уайт підвелася, підійшла до столу, взяла Біблію, не торкаючись інших книг, і, тримаючи її відкритою над головою лівою рукою, вказівним пальцем правої руки вказала на уривок з Писання, який вона повторювала, стоячи перед тією людиною, для якої він був призначений, а потім поклала відкриту книгу на груди людини, перед якою вона повторювала уривок. Повернувшись до столу, вона взяла іншу Біблію і таким самим чином повторила інший уривок із Писання та поклала розгорнуту Біблію на груди людини, до якої зверталася. Цей вчинок повторювався щодо приблизно півдюжини осіб; після чого вона витончено сіла на стілець, а її очі весь час дивилися вгору, відвернувшись від книги».

GSAM 245.1Про це пані Трусдейл каже:

GSAM 245.1«Я була присутня [у квітні 1847 року], коли сестра Уайт підійшла до столу й брала одну Біблію за іншою з-поміж книг, що лежали на столі, кладучи Біблію на груди тієї людини, для якої вона мала уривок із Писання. Це відбувалося, коли її погляд був піднятий до неба. Цього разу вона тримала Біблію над головою, розмовляючи зі мною; а потім поклала її мені на груди. Уривок, який мені дали, був із 2-го Послання до Коринтян 6:17».⁴

GSAM 245.2У листі від пані Френсіс Лант вона називає імена трьох осіб, які були присутні під час цієї події і на груди яких клали Біблії, поки пані Уайт розмовляла з ними про відповідний уривок для кожного з них; серед цих імен було й ім’я пані Трусдейл.

GSAM 245Перша робота відбувалася серед віруючих в Адвент

GSAM 245.3Служіння міс Гармон, під керівництвом пророчого дару, з січня 1845 року до весни 1846 року — майже вісімнадцять місяців — відбувалося серед «віруючих» у близьке пришестя Христа, з якими вона раніше спілкувалася. Після закінчення 2300 днів (22 жовтня 1844 року), доки не буде зрозуміло, у чому полягала причина їхнього розчарування та яка була природа події, що тоді сталася, існувала небезпека, що віруючі можуть схилитися до помилкових поглядів або повністю відмовитися від свого минулого досвіду. Її послання до них було таким: «Минулий рух був від Бога. Тримайтеся міцно своєї віри. У Господа ще є справа для Свого народу. Вивчайте Біблію. Досліджуйте Слово, і ви знайдете світло».

GSAM 245.4Ця настанова узгоджується з планом Господа. Його наміром завжди було, щоб Його особливі послання для Свого народу в належний час випливали з Його Слова, а потім дар пророцтва приходить «подруге», щоб підтвердити й зміцнити віруючих.

GSAM 246.1Яскравою ілюстрацією цього факту є випадок з Корнелієм, записаний у Діяннях апостолів. Йому з’явився ангел Божий і дав йому видіння у його власному домі. Той ангел добре знав істини Євангелія і міг би навчити їх Корнелія, але його було послано служити тому, хто був спадкоємцем спасіння, давши Корнелію видіння. Він запевнив його, що його побожність і посвячення були прийняті Господом. Він не проповідував йому Євангеліє, а просто сказав, щоб той покликав Петра, який гостював у Симона, шкіряника, в Йоппії. Петро прийшов і, спираючись на Писання, проголосив Корнелію Євангеліє Христа.

GSAM 246Місце дару пророцтва

GSAM 246.2У цьому місці варто звернути увагу на порядок розвитку дарів, як це визначив Господь у Своєму Слові. Павло згадує про це у своєму листі до коринтян, де він каже: «інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками».⁵

GSAM 246.3Розглядаючи висловлювання апостола щодо взаємозв’язку цих дарів у євангельській праці, ми відразу бачимо, чому дотримується саме цей порядок. Порівнюючи ці дари, Павло каже: «Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих».⁶ Порядок Господній полягає в тому, що Його особливі послання до світу мають походити з Його Слова; і відповідно Він спонукає людей досліджувати Писання та виходити як апостоли, обтяжені Господніми посланнями, проголошуючи їх із Біблії, яка витримала випробування століттями. У міру того, як з’являються віруючі, дар пророцтва приходить «подруге», виконуючи свою роль «щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового».⁷