Розділ 16 — Звістка третього ангела

GSAM 247.1«Інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його. Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!»¹

GSAM 247Найурочистіше попередження в Біблії

GSAM 247.2Це найурочистіше попередження, яке міститься в Біблії, і безсумнівно, що в літописах світової історії немає жодних свідчень про те, що це послання було почуте в минулому. Той факт, що перший і другий ангели з цієї серії, як було доведено, належать до сучасного покоління, найясніше підтверджує, що це послання не стосується минулих століть.

GSAM 247.3У 1847 році пастор Дж. В. Хаймс сказав:

GSAM 247.4«Чотирнадцята глава [Книги Об’явлення] містить приголомшливий заклик, який ще має пролунати, як попередження людству в ту годину сильної спокуси. Вірші 9–11. У книзі Бога, окрім цього, не можна знайти такого страшного попередження про гнів. Хіба це не означає сильну спокусу, якщо потрібне таке жахливе застереження?»²

GSAM 248Храм відкрився — Ковчег став видимий

GSAM 248.1Дж. Н. Ендрюс сказав про це послання: «Відкриття Святого Святих у небесному храмі, завдяки якому стає видимим Ковчег, — це подія, що відбувається під звуки труби сьомого ангела. І оскільки служіння нашого великого Первосвященника переноситься до тієї кімнати після закінчення 2300 днів, ми розуміємо, що відкриття храму ознаменовано закінченням цього періоду, як це зображено в проголошенні першого ангела. Вхід нашого Первосвященника до Святого Святих для служіння перед Ковчегом Божим привертає увагу Церкви до Божих заповідей, що містяться в цьому Ковчезі. Відтоді Божі заповіді сяють із небесної святині.

GSAM 248Зміна суботи

GSAM 248.2«Безперечним фактом є те, що четверта заповідь кілька століть тому була змінена з дня відпочинку Господнього на язичницьке свято неділі. Ця зміна була здійснена в явному супереченні зі Святим Писанням, яке всюди визнає сьомий день єдиною щотижневою суботою Господньою. Це було здійснено великим відступником, про якого Даниїл пророкував, що він „намагатиметься змінити часи та закони“. Ця сила по суті є тією самою, що й звір, якому мав поклонятися весь світ. І надзвичайно цікавим є той факт, що ця заповідь, яку так довго зневажали, тепер відновлюється, і народ Божий починає дотримуватися її разом з іншими дев’ятьма. Дяка Богові за те, що Він готує останок до їхньої остаточної боротьби зі змієм та до входу через ворота у святе місто. Об’явлення 12:17; 22:14. Відновлення четвертої заповіді на противагу суботі відступництва та проповідування всіх заповідей Бога є вражаючим свідченням того, що нинішній час — це період терпіння святих і попередження третього ангела».³

GSAM 249.1У попередніх розділах вже зверталася увага на перше та друге з цих послань, які здійснилися у великій проповіді про Друге пришестя аж до 22 жовтня 1844 року. У вірші на початку цього розділу сказано: «третій Ангол летів услід за ним», тобто пішов за першим і другим ангелами. У цьому контексті, мабуть, буде цікаво звернути увагу на появу третього послання.

GSAM 249Перші адвентисти, які дотримувалися суботи

GSAM 249.2Під час «опівнічного крику» у 1844 році Господь почав схиляти розуми Свого народу до дотримання суботи — сьомого дня тижня. Ця доктрина серед адвентистів виникла таким чином: Рейчел Престон, баптистка сьомого дня, переїхала до міста Вашингтон (штат Нью-Гемпшир), де була церква адвентистів. Вона прийняла вчення про прихід Христа, і ця церква, що налічувала близько сорока членів, завдяки її місіонерській праці прийняла суботу, як це передбачено четвертою заповіддю.⁴ Це спричинило дослідження з цього приводу. У виданні Cry від 5 вересня 1844 року ми читаємо: «Багато людей глибоко замислюються над імовірним обов’язком дотримуватися сьомого дня». Це твердження містилося в редакційній статті, в якій робилася слабка спроба обґрунтувати доводи на користь дотримання неділі. Ця тема продовжувалася у випуску від 12 вересня, де ми знаходимо таке важливе твердження, яке спонукало багатьох до серйозного й ретельного вивчення:—

GSAM 249Сьомий день — єдиний день, призначений Законом

GSAM 249.3«Минулого тижня ми дійшли такого висновку: не існує певного проміжку часу, який християни зобов’язані за законом виділяти як святий час. Якщо цей висновок є неправильним, то ми вважаємо, що сьомий день є єдиним днем, щодо дотримання якого існує якийсь закон».

GSAM 250Есе Т. М. Пребла

GSAM 250.1Увага адвентистів як спільноти була привернута до питання про суботу завдяки есе на цю тему, написаному Т. М. Преблом, датованому 13 лютого 1845 року та опублікованому в газеті Hope of Israel (Портленд, штат Мен) 28 лютого 1845 року. Показавши вимоги біблійної суботи та той факт, що вона була змінена на неділю внаслідок великого відступництва, він зауважує: «Таким чином, ми бачимо, як сповнюється Даниїл 7:25, де малий ріг змінює „часи та закони“. Тому мені здається, що всі, хто дотримуються першого дня як суботи, є послідовниками папи, які дотримуються неділі, та порушниками Божої суботи».⁵

GSAM 250Дж. Б. Кук про питання суботи

GSAM 250.2Незабаром після цього у пресі з’явилася стаття Дж. Б. Кука, в якій він довів, що в Писанні немає жодних доказів на користь дотримання неділі як суботи, і він використав таке лаконічне висловлювання: «Ось так легко забирають увесь вітер із вітрил тих, хто, можливо, несвідомо, пливе під папським суботнім прапором».

GSAM 250.3Хоча дотримання суботи цими двома чоловіками тривало недовго, вони запустили процес, який не можна було легко зупинити. Ключові фрази «ті, хто дотримується неділі за зразком папи», «ті, хто порушує заповіді Бога» та «пливуть під папським прапором суботи» були на вустах сотень людей, які прагнули дізнатися правду з цього питання. Це привернуло увагу пастора Джозефа Бейтса з Фейрхевена, штат Массачусетс, і він прийняв суботу в 1845 році.

GSAM 250Джозеф Бейтс приймає суботу

GSAM 250.4Його досвід був таким: почувши про громаду у Вашингтоні, штат Нью-Гемпшир, яка дотримувалася суботи, він вирішив відвідати ту церкву й з’ясувати, що це означає. Він так і вчинив, і, вивчивши це питання разом з ними, побачив, що вони мають рацію, та одразу прийняв світло щодо питання суботи. Повертаючись до Нью-Бедфорда, штат Массачусетс, він зустрів на мосту між Нью-Бедфордом і Фейрхевеном одного з провідних братів, який звернувся до нього так: «Капітане Бейтс, які новини?» Пастор Бейтс відповів: «Новина в тому, що день сьомий субота для Господа, Бога нашого». «Ну що ж», — сказав той чоловік, — «я піду додому, прочитаю свою Біблію і подивлюся, що там про це сказано». Так він і зробив, і коли вони зустрілися наступного разу, цей брат уже прийняв істину про суботу й дотримувався її.

GSAM 251Перша книга про суботу

GSAM 251.2Пастор Бейтс одразу ж почав проповідувати цю істину, подорожуючи від штату до штату. Він швидко зрозумів, що книга чи навіть брошура про питання суботи стала б для нього великою допомогою в його роботі, і Дух Божий спонукав його написати та опублікувати щось на цю тему. Але питання полягало в тому, як це зробити без грошей, адже все, що він мав, — це йоркський шилінг (дванадцять з половиною центів). Читачеві, можливо, буде цікаво дізнатися про його досвід у цій справі, саме так, як він розповів мені про це у 1855 році.

GSAM 251Чотири фунти борошна

GSAM 251.3Він розповів, що, перебуваючи в молитві перед Богом, вирішив написати книгу й відчув впевненість, що шлях до її видання відкриється. Тому він сів за свій письмовий стіл із Біблією та конкорданцією, щоб розпочати роботу. Через годину до кімнати зайшла пані Бейтс і сказала: «Джозефе, у мене не вистачає борошна, щоб спекти хліб», — і водночас згадала про деякі інші дрібні речі, які їй були потрібні. «Скільки тобі не вистачає борошна?» — запитав капітан Бейтс. «Приблизно чотири фунти», — відповіла вона. «Дуже добре», — відповів він. Після того як вона вийшла з кімнати, він пішов до сусіднього магазину, купив чотири фунти борошна та інші речі, приніс їх додому і знову сів за свій письмовий стіл. Невдовзі пані Бейтс увійшла, побачила речі на столі й вигукнула: «Звідки це борошно?» «А що ж», — сказав капітан, — «хіба його замало? Ти ж казала, що тобі потрібно чотири фунти». «Так», — відповіла вона, — «але де ти його взяв?» «Я купив його», — сказав він, — «хіба це не та кількість, яка тобі потрібна для випічки?» «Так», — продовжила пані Бейтс, — «але чи ви, капітане Бейтс, чоловік, який керував кораблями з Нью-Бедфорда до всіх куточків світу, справді пішли й купили чотири фунти борошна?» «Так, хіба це не та кількість, яка вам була потрібна, щоб допекти хліб?» «Так», — сказала пані Бейтс, — «але чи ви купили чотири фунти (!) борошна?»

GSAM 252Одинадцять тисяч доларів, витрачених заради істини

GSAM 252.1Незабаром настало ще одне випробування. Коли капітан Бейтс залишив море, він продав свою частку в кораблі за 11 000 доларів, але тепер він витратив усе, щоб просунути справу істини. До цього моменту пані Бейтс не знала його справжнього фінансового стану, але він відчував, що тепер мусить її про це поінформувати, тож спокійно сказав: «Дружино, я витратив на ці речі останні гроші, які маю на світі». З гіркими риданнями пані Бейтс запитала: «Що ж нам тепер робити?» Капітан підвівся і з усією гідністю капітана, який керує своїм кораблем, сказав: «Я напишу книгу; я розповсюджу її і проповідуватиму цю істину суботи перед усім світом». «Ну», — сказала пані Бейтс крізь сльози, що застилали їй очі, — «а на що ми будемо жити?» «Господь відкриє нам шлях», — з посмішкою відповів капітан Бейтс. «Так», — сказала пані Бейтс, — «Господь відкриє нам шлях! Ти завжди так кажеш», — і, розплакавшись, вона вийшла з кімнати.

GSAM 252Несподівана допомога

GSAM 252.2Після того як капітан Бейтс пропрацював ще півгодини, йому спало на думку піти на пошту, бо там на нього чекав лист. Він пішов, і справді, там був лист. У ті часи поштова оплата за листи становила п’ять центів, а попередня оплата була необов’язковою. Автор цього листа з якихось причин не сплатив поштовий збір. І тут капітан Бейтс знову відчув свою незначність, бо мусив сказати поштмейстеру, пану Дрю, з яким він був добре знайомий, що не може сплатити поштовий збір, оскільки не має грошей; але він запитав: «Чи дозволите мені подивитися, звідки він?» «Забирайте його з собою», — сказав поштмейстер, — «а заплатите іншим разом». «Ні», — відповів капітан, — «я не заберу листа з поштового відділення, доки не сплачу поштовий збір». Тримаючи листа в руці, він сказав: «Я вважаю, що в цьому листі є гроші», — і, звернувшись до поштмейстера, запитав: «Будь ласка, відкрийте його. Якщо там є гроші, ви зможете вирахувати з них поштовий збір; якщо ні, я його не читатиму». Поштмейстер виконав його прохання, і ось — у листі була купюра в десять доларів. Прочитавши лист, він дізнався, що його надіслала людина, яка написала: Господь так сильно вразив її розум, що вона поспішила надіслати ці гроші пастору Бейтсу, який потребував їх; і в поспіху вона, ймовірно, забула сплатити поштові збори.

GSAM 253.1Сплативши поштові витрати, він пішов до продовольчого магазину, де купив бочку борошна за 4 долари, а також картоплю, цукор та інші необхідні товари. Даючи вказівки щодо місця доставки, він сказав: «Ймовірно, жінка скаже, що це не для них, але не звертайте уваги на те, що вона каже; розвантажте товари на передньому ганку».

GSAM 253.2Потім він пішов до друкарні й домовився про видання тисячі примірників брошури обсягом близько ста сторінок, причому було домовлено, що, як тільки буде надано рукопис, друкарі мають набрати його якомога швидше, надсилаючи йому коректури. Він мав оплачувати роботу одразу ж, як тільки отримував гроші, а книги не мали забирати з друкарні, доки не будуть оплачені всі рахунки.

GSAM 253.3Капітан Бейтс добре знав, що йому ніхто не винен грошей, але вважав своїм обов’язком написати цю книгу, вірячи, що Господь торкнеться сердець людей, і вони надішлють гроші, коли вони будуть потрібні. Придбавши папір, ручки тощо, давши тим самим час, щоб побутові речі прибули туди раніше за нього, він пішов до початку вулиці, що вела до його дому. Побачивши, що речі вже там, він увійшов до будинку через задній вхід і знову сів за свій письмовий стіл. Пані Бейтс увійшла й схвильовано сказала: «Джозефе, тільки поглянь на передній ганок! Звідки це все взялося? Сюди приїхав візник і хотів це розвантажити. Я сказала йому, що це не для нас, але він все одно розвантажив». «Ну», — сказав капітан Бейтс, — «гадаю, все гаразд». «Але», — сказала пані Бейтс, — «звідки це взялося?» «Ну», — сказав капітан, — «Господь це послав». «Так», — сказала пані Бейтс, — «Господь послав це; ти завжди так кажеш». Тоді він вручив листа своїй дружині, сказавши: «Прочитай це, і ти дізнаєшся, звідки це взялося». Вона прочитала його і знову пішла, щоб ще раз поплакати, але цього разу її сльози мали інший характер, ніж попередні; а повернувшись, вона смиренно попросила у нього вибачення за свою невіру.

GSAM 254Гроші на книгу

GSAM 254.1У міру того як просувалася робота над написанням і друком, капітан Бейтс час від часу отримував гроші поштою та іншими способами, іноді від людей, з якими він ніколи не зустрічався. Як тільки він отримував гроші, їх передавали друкарям, і вони зараховувалися на рахунок книги. Нарешті настав день, коли всі книги були надруковані, і з джерела, несподіваного для брата Бейтса, було покрито залишок на рахунку; таким чином, вихід книги в обіг не затримався навіть на один день.

GSAM 254Останній рахунок оплачено

GSAM 254.2Г. С. Герні з Мемфіса, штат Мічиган, розповів мені в березні 1884 року, що саме того ранку, коли книга пастора Бейтса була завершена, він отримав 100 доларів за борговим зобов’язанням, за яким сплив строк позовної давності, від чоловіка, який заявляв, що ніколи йому не заплатить. Отримавши ці гроші, він із задоволенням витратив частину з них на оплату останнього рахунку за брошуру про суботу пастора Бейтса. «Але», — сказав пан Герні, — «брат Бейтс до дня своєї смерті так і не дізнався, хто сплатив залишок рахунку за книгу». Цей досвід пастора Бейтса у видавництві істини про суботу ніби говорив нашим людям від самого початку поширення істини щодо питання суботи: «Продовжуйте цю справу й сподівайтеся, що Бог відкриватиме вам шлях у міру вашого просування».

GSAM 255Пастор Бейтс скептично ставився до видінь

GSAM 255.1Наступна цитата, скорочена з книги Life Sketches, покаже, як дар пророцтва та реформація суботи були поєднані:—

GSAM 255.2Під час візиту до Нью-Бедфорда, штат Массачусетс, у 1846 році міс Гармон познайомилася з пастором Джозефом Бейтсом. Він рано прийняв віру в Друге пришестя і був активним працівником у цій справі. Він був справжнім християнським джентльменом, ввічливим і добрим. Він ставився до міс Гармон так ніжно, ніби вона була його власною дитиною. Вперше почувши її промову, він виявив глибокий інтерес, а коли вона замовкла, він підвівся й сказав: «Я — Тома, що сумнівається. Я не вірю у видіння. Але якби я міг повірити, що свідчення, яке сестра розповіла сьогодні ввечері, було справді голосом Бога до нас, я був би найщасливішою людиною на світі. Моє серце глибоко зворушене. Я вірю, що доповідачка щира, але не можу пояснити, як їй було показано ті дивовижні речі, про які вона нам розповіла».

GSAM 255Міс Гармон приймає суботу

GSAM 255.3Пастор Бейтс дотримувався суботи й наголошував на її важливості. Міс Гармон на той час не усвідомлювала її важливості й вважала, що пастор Бейтс помиляється, приділяючи четвертій заповіді більше уваги, ніж іншим дев’яти. Але Господь дав їй бачення небесної святині. Розкрився храм Божий на небі, і їй було показано ковчег Божий, накритий віком. Двоє ангелів стояли, по одному на кожному кінці ковчега, розпростерши крила над віком, а обличчя їхні були звернені до нього. Це, як повідомив їй ангел, що її супроводжував, символізувало все небесне воїнство, яке з побожним трепетом дивилося на Закон Божий, написаний пальцем Божим. Ісус підняв кришку ковчега, і вона побачила кам’яні скрижалі, на яких були написані десять заповідей. Вона була вражена, побачивши четверту заповідь у самому центрі десяти заповідей, оточену м’яким ореолом світла. Ангел сказав: «Це єдина з десяти заповідей, яка визначає живого Бога, що створив небо й землю та все, що в них є. Коли були закладені основи землі, тоді ж було закладено й основу суботи». Їй було показано, що якби дотримувалися справжньої суботи, ніколи б не було ні невіруючих, ні атеїстів. Дотримання суботи вберегло б світ від ідолопоклонства.

GSAM 256.1Четверта заповідь була зневажена, тому ми покликані усунути пролом у Законі та заступитися за принижену суботу. Людина гріха, яка піднесла себе вище за Бога і думала змінити часи та закони, спричинила зміну суботи з сьомого на перший день тижня. Цим вона створила пролом у Законі Божому.

GSAM 256.2Незадовго до великого дня Божого надсилається послання, щоб застерегти людей і закликати їх повернутися до вірності Закону Божому, який порушив антихрист. Необхідно звернути увагу на порушення Закону через навчання та власний приклад. Їй також було показано, що третій ангел з 14-го розділу Об’явлення, який проголошує заповіді Божі та Ісусову віру, уособлює людей, які приймають це послання і підносять голос попередження світові, щоб той берег заповіді Божі та Його Закон, як зіницю ока, і що у відповідь на це попередження багато хто прийме суботу Господню.⁶

GSAM 256.3Цей досвід міс Гармон та пастора Бейтса був у гармонії з методом дії Господа. Увагу як міс Гармон, так і пастора Уайта до питання суботи привернув пастор Бейтс, який на основі Святого Писання представив їм вимоги незмінного Закону Божого. Хоча міс Гармон протягом приблизно вісімнадцяти місяців була благословенна особливими одкровеннями від Господа, раніше їй нічого з цього приводу не було показано. Тепер настав час Господній, коли віруючі піднімалися, щоб дотримуватися Його закону, щоб Він дав їм світло через дар пророцтва, і таким чином, за Своїм власним способом дії, звістку третього ангела — «Божі заповіді та свідоцтво Ісусове» — було зібрано воєдино.

GSAM 257Початок звістки третього ангела

GSAM 257.1Відтоді почала проголошуватися звістка третього ангела, пов’язана з двома іншими. Істина про суботу, пов’язана з ковчегом Божим та світлом, що розкривалося стосовно храму, підтвердила те, що було показано раніше, — що минулий рух адвентистів був правильним і відбувався за волею Господа. Тепер вони могли повніше, ніж будь-коли раніше, зрозуміти значення «трьох сходинок угору на шлях до міста Божого».

GSAM 257Пастор Бейтс визнає видіння як такі, що походять від Бога

GSAM 257.2У листопаді 1846 року в Топшемі, штат Мен, відбулася конференція, на якій був присутній пастор Бейтс. На тому зібранні пані Уайт (про шлюб міс Гармон з пастором Джеймсом Уайтом вже згадувалося раніше) мала видіння, яке стало причиною того, що пастор Бейтс повністю переконався в їхньому божественному походженні. Він був людиною, яка п’ятдесят років пропрацювала на морі, обіймаючи всі посади — від юнги до капітана та власника суден. Його знання астрономії були настільки глибокими, що, як він мені розповідав, він міг з великою точністю визначити своє місцезнаходження на морі — широту та довготу — завдяки спостереженню за небесними тілами. Такій людині, природно, було цікаво розмовляти про астрономію.

GSAM 257.3Під час розмови з ним він розповів мені, як переконався у божественному походженні цих видінь. Він сказав, що одного дня намагався поговорити з пані Уайт про зірки, але незабаром з’ясував, що вона нічого не знає про астрономію; насправді, як вона йому зізналася, вона навіть не пам’ятала, чи коли-небудь заглядала в книгу, присвячену цій темі. Вона не мала бажання розмовляти на цю тему і перевела розмову на нову землю та на те, що їй було показано у видінні щодо неї.

GSAM 258«Небеса, що відкриваються»

GSAM 258.1У попередньому році, 19 квітня 1845 року, газета Illustrated London News опублікувала надзвичайно цікаву для астрономів статтю від лорда Росса про дивовижні відкриття, яких він досяг за допомогою свого гігантського телескопа, зокрема про те, що астрономи називають «прогалиною в небі». Одного вечора, під час згаданої вище зустрічі в будинку пана Кертісса та в присутності пастора Бейтса, який ще не визначився щодо цих проявів, пані Уайт, перебуваючи у видінні, почала розповідати про зірки, даючи яскравий опис рожевих смуг, які вона бачила на поверхні якоїсь планети, і додала: «Я бачу чотири супутники». «О, — сказав пастор Бейтс, — вона дивиться на Юпітер!» Потім, роблячи рухи, ніби подорожуючи крізь космос, вона почала описувати пояси та кільця у їхній постійно мінливій красі й сказала: «Я бачу сім супутників».⁷ Пастор Бейтс вигукнув: «Вона описує Сатурн». Далі вона сказала: «Я бачу шість супутників», — і одразу ж почала описувати «небеса, що відкриваються», з усією їхньою славою, називаючи це входом у більш освітлену область. Пастор Бейтс сказав, що її опис набагато перевершував будь-який опис небес, що відкриваються, який він коли-небудь читав у будь-якого автора.

GSAM 258.2Поки вона говорила і ще перебувала у стані видіння, він підвівся на ноги й вигукнув: «О, як би я хотів, щоб лорд Джон Росс був тут сьогодні ввечері!» Пастор Уайт запитав: «Хто такий лорд Джон Росс?» «О», — сказав пастор Бейтс, — «це видатний англійський астроном. Якби ж він був тут, щоб почути, як ця жінка говорить про астрономію, і почути той опис „відкриття небес“. Це перевершує все, що я коли-небудь читав на цю тему». З того вечора пастор Бейтс повністю переконався, що видіння пані Уайт виходили за межі її знань і контролю. Це, а також характер докору та настанов, які вона давала, переконали його, що вони походили від Бога.

GSAM 259.1Це явище на небі, описане пані Уайт у тому видінні, — це явище, про яке астрономи згадують вкрай рідко. Гюйгенс, який першим його відкрив, дає такий опис:—

GSAM 259Славне світло в Мечі Оріона

GSAM 259.2«Астрономи розміщують три зірки, що знаходяться близько одна до одної, у мечі Оріона; коли я у 1656 році розглядав середню з них через телескоп, на місці цієї зірки з’явилися ще дванадцять інших зірок; серед них три, що майже торкаються одна одної, та ще чотири з’явилися, мерехтячи наче крізь хмару, так що простір навколо них здавався набагато яскравішим, ніж решта неба, яке, виглядаючи цілком чорнуватим через гарну погоду, бачилося наче крізь проріз у завісі, крізь який відкривався вільний вид на іншу, більш освітлену область».

GSAM 259.3Вільям Гершель каже про цей проріз у небі:—

GSAM 259.4«Якщо його діаметр на такій відстані утворює кут 10°, що майже так і є, то його величина має бути абсолютно неймовірною. Було підраховано, що він має бути у два трильйони разів більшим за Сонце».

GSAM 259Яскравіша за Сонце

GSAM 259.5Філософ Томас Дік так говорить про цю світну туманність:

GSAM 259.6«Якби ми перебували на відстані, що дорівнює половині відстані до найближчої зірки — хай ця відстань і є величезною, — то з такої точки вона випромінювала б сяйво, близьке до сонячного; а для істот, що перебувають набагато ближче, вона заповнювала б значну частину неба й поставала б у невимовному блиску. Але остаточне призначення такого об’єкта, з урахуванням усіх його аспектів та взаємозв’язків, можливо, ще належить розкрити протягом майбутніх віків нескінченного існування; і, подібно до багатьох інших об’єктів у далеких просторах творіння, він пробуджує в душі палке бажання побачити ще трохи більше розкритих чудових і таємничих картин Всесвіту».⁸

GSAM 260.1Пастор Бейтс, завершуючи статтю на цю тему, сказав:

GSAM 260.2«Отже, з усіх наведених свідчень (а ми могли б навести набагато більше, якби це було необхідно) ми бачимо, що перед нами — найдивовижніше й незрозуміле явище на небі; прогалина в небі, довжина кола якої становить понад одинадцять мільярдів триста чотирнадцять [11 000 000 314] миль. Як сказав видатний Гюйгенс: „Я ніколи не бачив нічого подібного серед інших нерухомих зірок — вільний погляд у іншу, більш освітлену область“».

GSAM 260Ще одне свідчення про бачення планети

GSAM 260.3Знову цитуємо пані Трусдейл, яка була присутня під час отримання згаданого бачення. Вона каже:

GSAM 260.4«Сестра Уайт була в дуже слабкому стані здоров’я, і поки за неї молилися, Дух Божий спочив на нас. Ми незабаром помітили, що вона не реагувала на земні речі. Це було її перше бачення планетарного світу. Перерахувавши вголос супутники Юпітера, а незабаром і Сатурна, вона дала чудовий опис кілець останнього. Потім вона сказала: „Мешканці — високий, величний народ, такий несхожий на мешканців Землі. Гріх тут ніколи не був“. З усміхненого обличчя брата Бейтса було очевидно, що його колишні сумніви щодо джерела її видінь швидко розвіювалися. Ми всі знали, що капітан Бейтс був великим шанувальником астрономії, оскільки він часто вказував нам на розташування багатьох небесних тіл для нашого навчання. Коли сестра Уайт після видіння відповіла на його запитання, сказавши, що вона ніколи не вивчала і не отримувала знань у цій галузі, він сповнився радістю та щастям. Він прославив Бога і висловив свою віру в те, що це видіння про планети було дано для того, щоб він більше ніколи не сумнівався».⁹

GSAM 261Непокірний кінь раптово приборкався

GSAM 261.1Незабаром після цієї зустрічі в Топшемі стався ще один вражаючий випадок, пов’язаний із видіннями, про який я розповім так, як мені розповів пастор Бейтс:—

GSAM 261.2Пастор Уайт користувався частково прирученим лошам і ринковим возом із двома сидіннями, який був побудований без переднього захисного щитка, але мав сходинку поперек передньої частини воза та залізну сходинку від голобель. Під час керування лошам потрібно було дотримуватися надзвичайної обережності, оскільки у разі, якщо віжки чи будь-що торкалися його боків, він миттєво починав люто брикатися, і його доводилося постійно тримати на напружених поводах, щоб не дати йому втекти. Цей жеребець належав людині, до якої вони прагнули дістатися, і оскільки пастор Уайт мав досвід поводження з неприрученими жеребцями, він вважав, що з цим у нього не буде серйозних проблем. Однак якби вони знали, що під час своїх несамовитих витівок він раніше вбив двох чоловіків, одного з яких притиснув до скель біля дороги, він, можливо, був би менш упевненим.

GSAM 261.3Цього разу у візку було четверо людей: пастор Уайт та його дружина на передньому сидінні, а пастор Бейтс та Ізраїль Деймон — на задньому. Поки пастор Уайт докладав усіх зусиль, щоб тримати коня під контролем, пані Уайт розмовляла про істину, коли сила Божа зійшла на всю компанію, і вона, сидячи у візку, була перенесена у видіння. У ту мить, коли вона, поринувши у видіння, вигукнула: «Слава!», лоша раптово зупинилося, завмерло на місці й опустило голову. У той самий час пані Уайт, перебуваючи в цьому стані, підвелася, дивлячись вгору, переступила через передню частину воза, зійшла на голоблі, поклавши руки на стегна лошати. Пастор Бейтс вигукнув до пастора Уайта: «Лоша забиє ту жінку до смерті». Пастор Уайт відповів: «Тепер лоша перебуває під опікою Господа; я не хочу втручатися». Жеребець стояв так лагідно, наче старий кінь. Біля дороги підйом становив близько шести футів, а поруч із огорожею була заросла травою галявина. Пані Уайт, не відриваючи погляду від неба й жодного разу не поглянувши вниз, піднялася на галявину, а потім кілька хвилин ходила туди-сюди, розмовляючи й описуючи красу нової землі. Потім, тримаючи голову в тому самому положенні, вона спустилася з насипу, підійшла до воза, піднялася на сходинку, поклавши руку на круп лошати, і так піднялася на голоблі та знову сіла у віз. У ту мить, коли вона сіла на сидіння, вона вийшла зі стану видіння, і в ту ж мить кінь, без жодного знаку від кучера, рушив з місця й попрямував у дорогу.

GSAM 262.2Поки пані Уайт була поза возом, пастор Уайт вирішив випробувати коня, щоб перевірити, чи він справді ручний. Спочатку він лише злегка торкнувся його батогом; за інших обставин кінь відреагував би ударом копитом, але тепер він не ворухнувся. Тоді він завдав йому досить сильного удару, потім ще сильнішого, а потім ще сильнішого. Жеребець зовсім не звертав уваги на удари, але здавався таким же нешкідливим, як леви, пащі яких ангели закрили тієї ночі, яку Даниїл провів у їхній печері. «Це було урочисте місце», — сказав пастор Бейтс, — «і було очевидно, що та сама Сила, яка породила видіння, на той час приборкала дику природу жеребця».

GSAM 262.3Якщо це видіння було просто наслідком якихось її фізичних недуг, то природно виникає запитання: чи коня спіткала така сама доля?

GSAM 262Свідчення Ізраїля Деймона

GSAM 262.4Я наведу тут, як підтвердження розповіді, яку мені переказав пастор Бейтс, таке свідчення:

GSAM 262.5«Приблизно двадцять років тому, щойно я почав дотримуватися суботи, Ізраїль Деймон розповів мені про обставини, за яких сестра Уайт мала видіння, коли він, пастор Бейтс, а також пастор Уайт із дружиною їхали у легкому візку, запряженому норовливим лошам. Сьогодні я прочитав наведений вище опис цієї події, записаний пастором Лафборо, і він повністю збігається з тим, що розповів мені пастор Деймон». Підпис: «Р. С. Веббер, Батл-Крік, Мічиган, 9 лютого 1891 року».

GSAM 263Свідчення пастора Бейтса про видіння

GSAM 263.1Пастор Бейтс так описує свій власний досвід:

GSAM 263.2«Хоча я не бачив у них нічого, що суперечило б Слову, я все ж відчував тривогу й переживав надзвичайно, і довгий час не хотів вірити, що це було чимось більшим, ніж наслідком тривалого ослабленого стану її тіла.

GSAM 263.3«Тому я шукав нагоди в присутності інших, коли її розум, здавалося, був вільний від хвилювання (поза зборами), щоб задавати їй питання та проводити перехресний допит, а також її друзям, які її супроводжували, особливо її старшій сестрі, аби, якщо можливо, дійти до істини. Під час численних візитів, які вона з того часу здійснила до Нью-Бедфорда та Фейрхевена, під час наших зібрань я бачив її у видіннях кілька разів, а також у Топшемі, штат Мен; і ті, хто був присутній під час деяких із тих хвилюючих сцен, добре знають, з яким інтересом та напругою я слухав кожне слово й стежив за кожним рухом, аби виявити обман чи гіпнотичний вплив. І я дякую Богові за можливість, яку я мав разом з іншими, бути свідком цих подій. Тепер я можу впевнено говорити від свого імені. Я вірю, що ця справа від Бога і дана для втіхи та зміцнення Його „розсіяного“, „роздертого“ та „обдертого народу“ з часу завершення нашої роботи… у жовтні 1844 року. Розгублений стан, коли з того часу то „Ось тут!“, то „Ось там!“, надзвичайно спантеличив чесних і охочих до служіння Божих людей і надзвичайно ускладнив життя тим, хто не був здатний розтлумачити численні суперечливі тексти, що поставали перед їхнім поглядом. Я зізнаюся, що отримав просвітлення та настанови щодо багатьох уривків, які раніше не міг чітко зрозуміти. Я вірю, що вона є самовідданою, чесною та охочою до служіння дитиною Божою».¹⁰

GSAM 263.4«Авторка не „черпає зміст“ своїх видінь „з попередніх вчень чи вивчення“. Коли вона отримала своє перше видіння у грудні 1844 року, вона та вся громада в Портленді, штат Мен (де тоді мешкали її батьки), вже відмовилися від переконання, що „опівнічний крик“ відбувся в минулому. Саме тоді Господь показав їй у видінні помилку, в яку впали вона та громада в Портленді. Потім вона розповіла про своє видіння громаді, і вони визнали, що їхній досвід сьомого місяця був ділом Божим».¹¹

GSAM 264Як сприймалися три послання у 1847 році

GSAM 264.1Наступний уривок зі слів пастора Джеймса Уайта, написаний у квітні 1847 року, покаже, як тоді сприймалися ці три послання:—

GSAM 264.2«Усі групи віруючих у Друге пришестя сходяться на думці, що ангел, про якого йдеться в шостому та сьомому віршах цього розділу (Об’явлення 14), уособлює послання про пришестя до церкви та світу... Завданням другого ангела було показати воїнству пришестя, що Вавилон упав. І оскільки значна частина з них дізналася про цей факт лише тоді, коли сила „опівнічного крику“ розбудила їх якраз вчасно, щоб вони встигли втекти з церков до настання десятого дня, звідси випливає, що починаючи з сьомого місяця 1844 року звістка третього ангела була і досі залишається попередженням для святих „триматися міцно“, і не повертатися назад, і не „приймати“ знаків, яких дівоча група позбулася під час крику другого ангела.

GSAM 264.3«І чи не було справжнє послання для Божого народу, починаючи з сьомого місяця 1844 року, саме таким попередженням? — Безумовно, так... У дванадцятому вірші сказано: „Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!“ Де ти їх бачив, Іване? — Та „Тут“, під час звістки третього ангела. Оскільки час терпіння й очікування триває з сьомого місяця 1844 року, і оскільки група тих, хто дотримується суботи тощо, з’явилася саме з того часу, то очевидно, що ми живемо в часі звістки третього ангела».¹²