Розділ 10 — Опівнічний крик
GSAM 160.1«Опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували».1
GSAM 160.2Ми вже говорили про час очікування, який висвітлюється в цій притчі про «десять дів», і тепер приділимо особливу увагу тій її частині, про яку йдеться у наведеному вище тексті, яку адвентисти називають «опівнічним криком». Видатний автор, який писав на цю тему, у періодичному виданні під назвою Midnight Cry від 3 жовтня 1844 року зазначає:—
GSAM 160.3«Але як ми опинилися в цій ночі очікування? Тому що ми розпочали бачення [бачення про 2300 днів] навесні, а не восени 457 року до н. е. Нам не вистачило шести місяців і кількох днів, щоб дістатися до призначеного порту. Це закинуло нас у ніч очікування, що тривала шість місяців».
GSAM 160.4Інший автор, С. С. Сноу, у випуску Cry від 22 серпня 1844 року, говорячи про 2300 днів, сказав:—
GSAM 160.5«Вони почалися з моменту видання указу про відновлення та відбудову Єрусалима. Цей указ спочатку був виданий Кіром, поновлений Дарієм і завершений Артаксерксом Довгоруким у сьомому році його правління. Він був оприлюднений і набрав чинності восени 457 року до н. е., коли Езра, прибувши до Єрусалима завдяки милості Господній, відновив єврейську державу, призначив магістратів і суддів та розпочав будівництво стіни».2
GSAM 160.6Оскільки час видіння становив дві тисячі триста повних років, для того щоб набрати дві тисячі триста, знадобилися б усі 457 та всі 1843 роки, і якщо указ був виданий лише в сьомому місяці 457 року до н. е., то, як вчили, цей період не закінчився б до сьомого місяця 1844 року. Оскільки відзначення десятого дня сьомого місяця, здавалося, було подією, що ознаменувала початок цього періоду, то було переконливо доведено, що десятого дня сьомого місяця (за єврейським календарем), 22 жовтня 1844 року, закінчаться 2300 днів, і настане час очищення храму. Усі докази, використані для визначення закінчення цього періоду в 1843 році, з однаковою силою застосовувалися до розрахунків щодо 1844 року, а разом із цим з’явилася впевненість, що вони знайшли, як здавалося, певне пояснення причини свого розчарування. Те, як адвентисти проголошували «справжній опівнічний крик», як його тоді називали, найкраще проілюструвати цитатами з праць тих, хто на той час відігравав провідну роль у цій справі.
GSAM 161«виходьте назустріч»
GSAM 161.1У виданні Cry від 3 жовтня 1844 року була опублікована стаття, написана Джорджем Сторрсом під заголовком «Виходьте назустріч», в якій він писав:
GSAM 161.2«Я беру перо з такими почуттями, яких ніколи раніше не відчував. У моїх очах немає жодного сумніву: десятого дня сьомого місяця відбудеться явлення нашого Господа Ісуса Христа на хмарах небесних. До цієї події залишилося всього кілька днів — страшний момент для тих, хто не готовий, але славний для тих, хто готовий.
GSAM 161.3«„Ось молодий“ іде цього року; „виходьте назустріч“. Ми покінчили з номінальними церквами та всіма нечестивими, за винятком того, наскільки цей заклик може на них вплинути. Наше завдання тепер — розбудити тих „дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого“. Де ми зараз? „Якщо б протягнулось, чекай ти його“. Хіба не це наша відповідь з минулого березня чи квітня? — Так. Що сталося, поки Наречений затримувався? — Усі діви дрімали й спали, чи не так? Слова Христа не зрадили; і „Писання не може порушене бути“. Нам немає сенсу вдавати, ніби ми не спали; ми дрімали, не щодо самого факту приходу Христа, а щодо часу. Ми увійшли в час очікування; ми не знали, „як довго“ це триватиме, і в цьому питанні ми дрімали. Дехто з нас уві сні казав: „Не призначайте іншого часу!“, тож ми спали. Тепер проблема полягає в тому, щоб нас розбудити. Господи, допоможи, бо марна допомога людини. Промов Сам, Господи. О, хай „Отець“ тепер „оголосить“ час.
GSAM 162Північ Послання
GSAM 162.1«Як довго триватиме час очікування? — Півроку. Звідки ви це знаєте? — Тому що наш Господь каже: „опівночі“, коли Наречений затримувався. Видіння стосувалося „двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків“, тобто днів. „Вечір“, або ніч, становить половину одного з цих пророчих днів, а отже, дорівнює шести місяцям. Ось і вся тривалість часу очікування. Нинішній потужний заклик часу розпочався приблизно в середині липня і поширився з великою швидкістю та силою, супроводжуючись проявом Духа, якого я ніколи не бачив, коли лунав заклик „1843“. Зараз це буквально означає: „виходьте назустріч“. Люди залишають усе так, як я навіть не міг собі уявити. Коли цей заклик охоплює серце, фермери залишають свої господарства разом із врожаєм. Чути сильний плач зі сльозами та посвячення всього Богові, чого я ніколи не бачив. Існує впевненість у цій істині, якої ніколи не відчували під час попереднього заклику в такій мірі, а також у ній слава, що викликає плач чи розчулення і перевищує будь-яке розуміння, окрім тих, хто це відчув.
GSAM 162.2«Заради цієї істини для теперішнього часу я, завдяки благодаті, наважуюся ризикнути всім і відчуваю, що піддаватися сумнівам щодо неї означало б образити Бога й накликати на себе „скору погибіль“. Я переконаний, що тепер „хто дбатиме зберегти свою душу“, там, де цей заклик було належно виголошено, потураючи думці „а якщо це не станеться“ або боячись ризикнути заради цієї істини, „той погубить її“. Це вимагає тієї самої віри, яка спонукала Авраама принести в жертву Ісаака, або Ноя — збудувати ковчег, або Лота — покинути Содом, або синів Ізраїлю — стояти всю ніч, чекаючи на свій вихід з Єгипту, або Даниїла — увійти до лев’ячої ями, або трьох євреїв — у вогняну піч. Ми уявляли собі, що увійдемо до Царства без такого випробування віри, але я переконаний, що це не так. Ця остання істина несе з собою таке випробування, і ніхто не наважиться на нього, крім тих, хто сміє вважатися дурнями, божевільними чи чим-небудь іншим, чим їх схильні обсипати допотопні содоміти, тепла церква чи сплячі діви. Ще раз я б вигукнув: „Рятуй свою душу“; „не оглядайся позад себе“; „пам’ятайте про Лотову дружину“».
GSAM 163Плоска скеля Сторрса
GSAM 163.1У виданні Midnight Cry від 10 жовтня 1844 року з-під пера Джорджа Сторрса з’явився наступний текст під заголовком «Фінал», який адвентисти називають «Плоска скеля Сторрса»:—
GSAM 163.2«Як нам підготуватися до того дня? — Вірити Божій істині й покладатися на неї, маючи міцну віру, що прославляє Бога. Ми повинні мати такий самий настрій, який би ми мали, якби знали, що помремо того дня, — таке саме повне посвячення Богу й відмерлість від світу.
GSAM 163.3«Я не можу краще проілюструвати те, що маю на увазі, ніж уявити собі велику плоску скелю посеред океану. Славний і могутній князь дає обіцянку, що в призначений час він надішле чудовий пароплав, щоб перевезти до славної країни всіх людей, яких він знайде там із доказом того, що вони повністю повірили його слову. Багато хто вирушає до скелі. Дехто, опинившись у безпеці на скелі, перерізає мотузку, і їхнє судно, на якому вони туди припливли, відпливає від них, і вони більше не озираються на нього, а чекають на прибуття пароплава. Вони не сумніваються в істинності обіцянки й ризикують заради неї всім. Інші, хто туди приплив, вважають, що достатньо того, що вони перебувають на скелі. Але вони хочуть бути „мудрими“ й не йти на надто великий ризик.
GSAM 164.1«„За твоєю вірою нехай буде тобі“ — пролунало ще до того, як очікували пароплав. Настає той день. Можливо, обережні мають намір відв’язати свої човни й дати їм відплисти, якщо побачать, що пароплав наближається. Він з’являється на горизонті; але тепер уже запізно відпускати човни, не будучи виявленими; до того ж та сама обережність підказує їм не відпускати човни, доки вони не переконаються, що не помилилися щодо судна, що наближається. Тепер воно підпливає так близько, що вони вже ніяк не можуть відв’язати човни, не будучи виявленими.
GSAM 164.2«Пароплав підпливає до скелі. „Які докази того, що ви беззастережно довіряли обіцянці про прибуття пароплава?“ — „Наші човни відв’язані й відпливли від нас, тож ми ніяк не могли дістатися берега і напевно загинули б, якби пароплав не прибув, адже це скеля, повз яку ніколи не проходить жодне інше судно“. „Цього достатньо“, — вигукує командир пароплава; „піднімайтеся на борт; така віра не залишиться без відповіді“.
GSAM 164.3«Ті, хто тримав свої човни прив’язаними до скелі, тепер товпляться навколо й намагаються потрапити на борт пароплава. Командир запитує: „Що означають ті човни, які я бачу, прив’язані до скель он там, або мотузки яких були перерізані лише після того, як я з’явився на горизонті?“ Вони відповідають: „Ми вирішили бути обережними, щоб, якщо пароплав не прибуде, у нас було чим повернутися на берег“. „То ви подбали про тілесне“, — вигукує командир, — „чи не так, і тому засумнівалися в моїх словах? Нехай станеться вам згідно з вашою вірою. Докази проти вас. Ви подбали про повернення, і тепер мусите пожинати плоди своєї невіри“. Тож „вони не змогли ввійти за невірство“. О, який жахливий стан відчаю!
GSAM 164.4«Розріжте свої мотузки зараз, брати; нехай ваші човни відпливуть з поля зору; так, поспішайте, перш ніж з’явиться „знак Сина Людського“. Тоді буде вже запізно. Ризикніть зараз і ризикніть усім. О, моє серце болить за вас; не зволікайте; відштовхуйте той човен, інакше ви загинете; бо „хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її“, — так каже Ісус Христос, наш Господь і Суддя. Поспішайте ж, ще раз благаю вас, о, поспішайте! Відпустіть кожен човен, за допомогою якого ви зараз розраховуєте втекти на берег, „якщо це не станеться“. Це „якщо“ вас згубить. Зараз це останнє випробування й спокуса. Вчиніть так, як вчинив наш Господь під час останньої спокуси диявола: „Відійди, сатано“, — сказав Він. Тоді диявол залишив Його, і „ось Анголи приступили, і служили Йому“. Так само буде й з вами, коли ви здобудете цю перемогу».
GSAM 165Швидка дія Опівнічного крику
GSAM 165.1Щодо швидкості, сили та впливу послання «опівнічного крику», ми отримуємо правильне уявлення зі слів Н. Саутарда, редактора газети, з якої ми раніше наводили цитати, — Midnight Cry. У випуску від 31 жовтня 1844 року він пише:
GSAM 165.2«Спочатку конкретний час загалом викликав опір; але, здавалося, проголошення цього часу супроводжувала непереборна сила, яка повалила все на своєму шляху. Воно прокотилося країною зі швидкістю торнадо й майже одночасно досягло сердець у різних і віддалених місцях, і це можна пояснити лише припущенням, що в ньому був Бог. Цей рух всюди призводив до ретельного дослідження серця та до впокори душі перед Богом небесним. Любов до світу зникала, суперечки і ворожнеча — усунуті; віруючі визнавали свої гріхи та, щиро каючись, благали Бога простити і прийняти їх. Ніколи ще світ не бачив такого самоприниження і розкаяння. Як Бог сповістив через пророка Йоїла, наближення великого дня Божого спонукало людей роздерти не одяг, а власні серця та звернутися до Господа в пості, молитві й риданні. Дух милості й благодаті злився на Його дітей, як і говорив Господь через пророка Захарію: Вони споглядатимуть на Того, Кого прокололи, і будуть ридати за Ним; кожна родина окремо, а їхні дружини — окремо; і ті, що чекали на Господа, упокорили свої душі перед Ним».
GSAM 166Народ, зворушений надприродною силою
GSAM 166.1Знову ж таки, про це зворушливе проголошення він каже:—
GSAM 166.2«Нам здавалося, що це відбувалося настільки незалежно від людського втручання, що ми не могли не розглядати це як сповнення „опівнічного крику“ після затримки Нареченого та дрімання й сну дів, коли всі вони мали підвестися й підготувати свої світильники. І, здається, остання робота вже виконана; адже ніколи раніше відповідні групи прихильників приходу не були в такому гарному стані підготовки до приходу Господа».
GSAM 166Позбавлення від мирських володінь
GSAM 166.3Під впливом надихаючої проповіді вчення про Друге пришестя багато хто позбувся своїх земних володінь, використовуючи свої кошти для підтримки проповідників у їхній праці, розповсюдження друкованих видань та трактатів або задоволення потреб нужденних, тим самим даючи світові найкращий доказ своєї щирості та відданості; тоді як тих, хто тримався за свої земні володіння і не приносив особливих жертв заради цієї справи, світські люди вважали такими, що насправді не вірять у те, що проповідують. Для ілюстрації наведу два приклади — по одному з кожного боку цього питання.
GSAM 166Картопляне поле
GSAM 166.4Перший приклад стосується віруючого на ім’я Гастінгс, який мешкав у Нью-Іпсвічі, штат Нью-Гемпшир, і мав велике поле чудової картоплі, яке він залишив не викопаним. Його сусіди турбувалися про цю картоплю і прийшли до нього, пропонуючи безкоштовно викопати її та скласти в льох, якщо він їм дозволить, «бо», — казали вони, — «вона може тобі знадобитися». «Ні!» — відповів пан Гастінгс, — «Я дозволю цьому полю картоплі проповідувати мою віру в швидке пришестя Господа».
GSAM 167.1Тієї осені, як можна дізнатися з газет Claremont (N.H.) Eagle, New York True Sun та різних інших друкованих видань, урожай картоплі був майже повністю втрачений через «картопляну гниль». Як зазначено в газеті Sun: «Як боляче дізнаватися, що цілі врожаї цієї цінної їстівної культури були знищені гниллю. Кореспондент однієї філадельфійської газети повідомляє, що врожай картоплі в цьому штаті зіпсований. Єдиний регіон, звідки майже не чути скарг, — це Мен, але навіть там урожай не уникнув хвороби».
GSAM 167.2Оскільки осінь була м’якою, а картоплю пана Гастінгса залишили в землі аж до листопада, жодна з бульб не згнила. Відтак він мав достатній запас як для себе, так і для своїх нещасних сусідів, які ще в жовтні минулого року так турбувалися про його добробут, а навесні були змушені купувати в нього насіннєву картоплю й радо платили за неї хорошу ціну. Те, що, на їхню думку, мало стати для пана Гастінгса справжньою катастрофою, Бог перетворив на матеріальне благословення — і не лише для нього, а й для його сусідів.
GSAM 167Заперечення своєї віри
GSAM 167.3Другий випадок стався там, де я сам жив. Йшлося про члена церкви, який на зборах багато говорив про прихід Господа восени 1844 року. Він був людиною зі значним майном і, серед іншого, мав багато свиней, які були саме того віку, щоб залишити їх до весняного ринку. Мій дядько, який не заявляв про свою релігійність і займався купівлею та продажем худоби, пішов до цього так званого адвентиста, щоб купити його свиней, але дізнався від нього, що той не бажає їх продавати, оскільки збирається тримати їх до наступної весни як «свиней для подальшої відгодівлі». Дядько прийшов до мого діда, який був віруючим адвентистом, і сказав: «Цей чоловік не вірить у те, що проповідує». — Чому? — запитав дідусь. — Тому що, — відповів дядько, — він каже, що Господь прийде, і що цієї осені настане кінець світу, але при цьому хоче залишити своїх свиней до наступної весни. Йому не варто зі мною розмовляти; він не вірить у це ані на йоту.
GSAM 168Занадто пізно запропоновані кошти
GSAM 168.1Були люди, які трималися за свої кошти, весь час борючись із переконанням, що їм слід використати їх для просування справи, аж поки не стало занадто пізно їх вкладати. Такі люди приходили до тих, хто займався друком послання, зі сльозами на очах наполягаючи, щоб ті прийняли їхні гроші, але відповідь була: «Ви запізнилися! Ми вже оплатили весь друкований матеріал, який зможемо розповсюдити до кінця. Ми найняли кілька друкарських верстатів із механічним приводом, які працюють цілодобово; нам більше не потрібні гроші». Очевидець свідчив мені, що бачив, як люди клали тисячі доларів на стіл перед видавцем Voice of Truth і в душевних муках благали його взяти їх і використати. Відповідь була такою: «Ви запізнилися! Нам зараз не потрібні ваші гроші! Ми не можемо їх використати!» Тоді вони запитали: «Чи не можна їх віддати бідним?» Відповідь була такою самою: «Ми вже подбали про нагальні потреби всіх тих, до кого можемо дістатися». У розпачі ті чоловіки забрали свої гроші, заявивши, що на них лежить Божий гнів за їхню невіру та за жадібність, яка змусила їх утримати кошти від Божої справи, коли вони були потрібні й були б із радістю використані.
GSAM 168Призначені опікуни
GSAM 168.2Характер і принципи тих, хто залишав свої посіви незібраними, а свої крамниці порожніми, щоб роздавати друковані листівки або розмовляти й молитися з людьми від хати до хати, були поза всякою критикою. Люди не сумнівалися, що такі чоловіки й жінки вірили кожному своєму слову, а крім того, їх супроводжувала така сила, що чесні серцем не могли заперечувати їхніх слів чи чинити їм опір. Таким чином тисячі людей були приведені до віри в істину, шукали й знайшли милосердя Боже.
GSAM 169.1Однак глузливі грішники та світські віруючі вирішили, що цю діяльність із розповсюдження публікацій про прихід Христа треба зупинити. Ці люди, які охоплювали ціле містечко чи цілий округ, ходили від хати до хати з цією доктриною про прихід Христа та нехтували своїми справами й сім’ями, на їхню думку, були не при собі, і тому над ними треба було поставити опікунів. Нібито ознаки розумового розладу, які виявляли віруючі (а це була просто праця заради спасіння своїх ближніх, без жодних свідчень того, що сім’ї страждали через те, що вони залишали свої справи), були недостатнім доказом божевілля; отже, під опіку було поставлено лише небагато осіб. Судячи з легкості, з якою сучасні противники говорять про цей факт, можна було б подумати, що таких випадків було багато; проте за весь час моєї служби як адвентистського служителя, що охоплює період понад п’ятдесят шість років, я зустрів лише два випадки «міллеритів», яких було поставлено під опіку. Коротке згадування про них, мабуть, не буде зайвим.
GSAM 169Його власний опікун
GSAM 169.2Перший випадок стався у штаті Нью-Йорк, менш ніж за тридцять миль від місця, де я мешкав. Чоловік, чий статок становив близько 100 000 доларів, прийняв вчення про прихід Христа. Він віддав приблизно половину цієї суми своїй дружині та дітям, які не поділяли його віри. Решту він вважав своєю власністю, якою міг розпоряджатися на власний розсуд; і оскільки частина цих коштів пішла на справу адвентизму, його діти висловили заперечення та звернулися за порадою до судді, просячи призначити опікуна над їхнім батьком. Після того як суддя пояснив їм обов’язки та повноваження опікуна щодо управління майном, він попросив їх назвати ім’я особи, яку вони хотіли б, щоб він призначив. Порадившись деякий час, вони вирішили, що не знають жодної людини, якій би наважилися довірити майно, і повідомили судді, що обрали свого батька його власним опікуном. Суддя звернувся до чоловіка й сказав: «Пане _____, ваші діти обрали вас як особу, яка має управляти вашим майном. Ваші справи залишаються такими самими, як і до того, як вас привели до суду».3
GSAM 170Смішна ситуація
GSAM 170.1Інший випадок стосувався Стокбриджа Хауленда з Топшема, штат Мен. Він був одним із найкращих механіків у всьому цьому регіоні, майстром у будівництві млинів та мостів. У рамках цього руху «опівнічного крику» пан Хауленд об’їжджав верхи кілька містечок, роздаючи від хати до хати адвентистські газети та брошури, чим сильно дратував супротивників і насмішників, які скаржилися, що, роздаючи ці брошури, він нехтує своїми справами. Тож вони одразу ж домоглися призначення опікуна, якому довелося робити більше, ніж він очікував, оскільки пан Хауленд відправляв до нього всіх податківців і, фактично, кожного, хто приходив із рахунками до оплати; «бо», — казав він, — «мене не вважають здатним вести будь-які справи». Незабаром після цього округ вирішив збудувати міст через річку Кеннебек — міст, який витримав би потік бурхливих вод і плавучого льоду під час весняних паводків. Окружні комісари та члени міської ради вирішили, що Стокбридж Хауленд — саме та людина, яка підходить для цієї роботи. Коли вони прийшли до нього з технічним завданням і контрактом на будівництво мосту, він іронічно сказав: «Панове, вам доведеться звернутися до мого опікуна. Ви ж знаєте, що мене не вважають здатним самостійно вести свої справи, а тепер приходите до мене з проханням побудувати міст!» Ситуація видалася розсудливим людям надто абсурдною, і опіка раптово припинилася. Досить сказати, що його переслідувачі згодом найскромніше вибачилися за несправедливий і невиправданий курс, якого вони дотримувалися.