Розділ 12 — Розчарування — Гірка книжка

GSAM 185.1«Я взяв з руки Ангола книжку та й з’їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з’їв, вона гіркість зробила в моїм животі... І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики,і про багато царів. І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому».¹

GSAM 185.2У біблійній мові «поїдання» книги символізує прийняття істини з метою передачі її іншим, як це видно в книзі Єзекіїля, де пророку показано «сувій книги», і йому було сказано: «З’їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому». З’ївши сувій, він каже: «І я з’їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед».²

GSAM 185.3Пророк Єремія використовує ту саму метафору: «Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твої мені радістю і втіхою серця мого».³ З цих слів ми дізнаємося, що «солодкість» книги під час її споживання символізує радість і задоволення, які відчувають ті, хто таким чином живиться словом Господнім.

GSAM 185Книга, спочатку солодка, а потім гірка

GSAM 185.4Книга, згадана в Об’явленні 10, про яку сказано, що для того, хто її їв, вона була солодка, як мед, але щойно її з’їли, стала «гіркою» (або, як перекладають деякі, «щойно я її перетравив, у моєму шлунку вона стала пікра»⁴), — це та сама книга, з якої ангел оголосив від імені Того, хто створив небо, землю та море: «вже часу не буде». Отже, поїдання цієї книги має символізувати радісне прийняття проголошення про час. Раптова гіркота шматочка для тих, хто його з’їв, має символізувати сумний контраст у їхньому досвіді після того, як час, про який йдеться в книзі, минув, і вони виявили, що їхні сподівання не виправдалися.

GSAM 186Проголошення часу — солодкий шматочок

GSAM 186.1Проголошення часу в 1844 році було справді радісною новиною для тих, хто вірив і хто, без сумніву, очікував так скоро вічного визволення від усіх бід, лих і скорбот цього гріховного світу. Думка про те, що за кілька коротких тижнів вони будуть прославлені, стануть безсмертними й опиняться в золотому місті Божому разом зі своїм Царем, справді надихала душу. Як висловився один із тих, хто пережив це: «Ті, хто щиро любить Ісуса, можуть оцінити почуття тих, хто з найглибшим інтересом очікував на прихід свого Спасителя… Ми наближалися до цієї години зі спокійною урочистістю. Справжні віруючі перебували у солодкому причасті з Богом — запоруці того миру, який мав стати їхнім у світлому майбутньому. Ніхто з тих, хто мав ці надію й віру, не може забути дорогоцінних годин очікування».

GSAM 186.2Особливо важке становище тих, хто одинадцятого дня сьомого місяця все ще опинився в цьому темному світі випробувань і спокус, де їм доводилося стикатися з презирством, глузуванням і насмішками тих, кого ще кілька годин тому вони закликали готуватися до зустрічі зі своїм Господом, знаходить влучну ілюстрацію у випадку Марії, яка «стояла при гробі назовні та й плакала»; і коли ангели звернулися до неї з питанням: «Чого плачеш ти, жінко?», — вона відповіла їм: «Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали».⁵

GSAM 187Розчаровані, але не зневірені

GSAM 187.1Ті, хто пережив цю випробувальну подію, сказали про неї:

GSAM 187.1«Ми були збентежені й розчаровані, проте не зреклися своєї віри. Ми відчували, що виконали свій обов’язок; ми жили згідно з нашою дорогоцінною вірою; ми були розчаровані, але не зневірені. Нам потрібна була безмежна терпеливість, бо насмішників було багато. Нас часто зустрічали зневажливими натяками на наше колишнє розчарування. „Ви ще не піднялися; коли ж ви сподіваєтеся піднятися?“ — такі та подібні саркастичні зауваження часто сипалися на нас від наших світських знайомих і навіть від деяких так званих християн, які визнавали Біблію, але так і не осягнули її великих і важливих істин. Смертність все ще тримала нас у своїх лещатах; наслідки прокляття оточували нас з усіх боків. Було важко знову брати на себе ті обтяжливі турботи життя, які, як ми думали, були назавжди залишені позаду».

GSAM 187У порівнянні з розчарованими учнями

GSAM 187.2Ці почуття, порівняно з радістю та тріумфом, які вони відчували лише кілька годин тому, мабуть, здавалися їм такими ж пекучими, як гіркота пікри. Навколишній світ припускав, як, без сумніву, робили це натовпи після розп'яття Христа, що віруючі тепер відречуться від своєї віри і приєднаються до глузувань над своєю власною уявною дурістю. Дуже скоро вони на своє здивування дізналися, що любов до приходу Господа не так легко викорінити з сердець тих, хто справді присвятив себе Богові.

GSAM 187«Не сиділи з насмішниками»

GSAM 187.3Шлях, яким йшли ці щирі люди, та їхні почуття добре описані словами пророка Єремії, де він каже:

GSAM 187.3«Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твої мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твої надо мною, о Господи, Боже Саваоте! Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене. Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?»⁶

GSAM 188Джеймс Уайт про розчарування

GSAM 188.1Кілька коротких цитат від деяких із цих розчарованих, але все ще сповнених надії людей дадуть гарне уявлення про ситуацію. Перша — від пастора Джеймса Уайта, який дуже успішно працював у 1843 та 1844 роках. Він каже:—

GSAM 188.2«Розчарування, коли минув призначений час, було гірким. Серйозні, щиро віруючі люди залишили все задля Христа і відчували Його близькість, як ніколи раніше. Вони, як вважали, виголосили своє останнє попередження світові й більш-менш відокремилися від невіруючого, глузливого натовпу. І, маючи на собі Боже благословення, вони відчували більше бажання перебувати разом зі своїм Господом, на якого незабаром чекали, та зі святими ангелами, ніж з тими, від кого вони відокремилися. Любов до Ісуса наповнювала душу й сяяла з кожного обличчя, і з невимовним прагненням вони молилися: „Прийди, Господи Ісусе, і прийди швидко“, але Він не прийшов.

GSAM 188.3«Але Бог не покинув Свого народу... І з особливою силою та втіхою такі уривки, як наступний із Послання до Євреїв, проникали в розум і серця випробуваних, тих, хто чекав: „Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі“.⁷ У цій частині Писання слід звернути увагу на таке:—

GSAM 188.4«1. Ті, до кого звернено ці слова, перебувають у небезпеці втратити впевненість у тому, що вони чинили правильно.

GSAM 189.1«2. Вони виконували волю Бога і опинилися в ситуації випробування, де потрібна була терпеливість.

GSAM 189.2«3. Праведники в цей час мали жити вірою, не сумніваючись у тому, чи виконали вони волю Божу, а віруючи в те, що вони виконали волю Божу.

GSAM 189.3«4. Ті, хто не витримає випробування віри, а відкине свою впевненість у ділі, в якому вони виконували волю Бога, і відступить, підуть прямим шляхом до погибелі».⁸

GSAM 189Від Н. Саутарда, редактора журналу Midnight Cry

GSAM 189.4У випуску Midnight Cry від 31 жовтня 1844 року, приблизно через десять днів після закінчення 2300 днів, було опубліковано таке повідомлення з-під пера редактора:—

GSAM 189.5«З огляду на всі обставини, що супроводжували цей рух, благословення, яке він справив на уми Божих дітей, а також ненависть і злобу, які виявили Його вороги, ми мусимо вважати його справжнім „опівнічним криком“. І якщо у нас є кілька днів, щоб випробувати нашу віру, це все одно відповідає притчі про десять дів; адже коли вони всі прокинулися й підготували свої світильники, мав ще настати час, коли світильники нерозумних дів згаснуть. Це могло статися лише після закінчення десятого дня; адже до того часу їхні світильники горіли б. Отже, цей день має минути, щоб нерозумні могли відректися від своєї віри, так само як для настання часу очікування мав минути 1843 рік. Тому невелика затримка не є приводом для розчарування, а свідчить про те, наскільки точно Бог виконує Своє слово. Тож тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв».

GSAM 189Від Джозефа Марша, редактора журналу Voice of Truth

GSAM 189.6У виданні Voice of Truth від 7 листопада 1844 року ми читаємо:—

GSAM 189.7«Ми з радістю визнаємо, що помилилися щодо природи події, яка, як ми очікували, мала відбутися десятого дня сьомого місяця; але ми ще не можемо визнати, що наш великий Первосвященник не здійснив того дня всього того, чого ми мали право очікувати на підставі цього прообразу. Тепер ми віримо, що Він це зробив».

GSAM 190.1Адвентисти очікували, що десятого дня сьомого місяця 1844 року закінчаться 2300 днів і що того дня Христос завершить Свою священицьку працю та прийде на землю, щоб благословити Свій народ. Пізніші дослідження показали, що того дня відбувся початок Його праці з очищення небесної святині, а не завершення Його священицької служби.⁹ Замість того, щоб розглядати роботу з очищення храму як частину священицької служби Христа, стверджувалося, що очищення храму мало бути очищенням землі вогнем під час приходу Христа. Якщо не вся земля, то принаймні земля Ханаанська мала бути очищена в той час.

GSAM 190Храм, який вважався землею

GSAM 190.2Ця ідея викладена у статті Джорджа Сторрса в журналі Midnight Cry від 25 квітня 1844 року. Він запитує: «Що таке храм, який має бути очищений? Раніше я вважав, що це вся земля. Я й досі вірю, що це частина землі. Але яка саме частина? — ось питання, на яке я спробую відповісти».

GSAM 190.3Він цитує обітницю, дану Аврааму, її підтвердження Ісаку та поновлення Якову, а потім наводить пісню Мойсея, складену Міріям після переходу через Червоне море, в якій вони співали: «Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої».¹⁰

GSAM 190.4Якщо читач уважно порівняє наведений вище текст із записом про його виконання, зробленим псалмистом, він побачить, що там не сказано, ніби навіть земля Палестини є храмом. Говорячи про те, як Господь вів синів Ізраїля, Давид каже: «Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула».¹¹ У пісні біля Червоного моря про землю Ханаанську сказано, що це було місце, яке Він вчинив «житлом Своїм, до Святині Господньої». Отже, у цьому уривку з псалмів гора Морія, де було збудовано храм, називається лише межею «святині Своєї». Але в цьому ж псалмі сказано: «вибрав Собі плем’я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував».¹²

GSAM 191Очищення храму вважалося очищенням землі

GSAM 191.1У згаданій вище статті, процитувавши нібито доказ того, що земля, або принаймні земля Палестини, була храмом, пастор далі запитує: «Як буде очищений храм?» Цитуючи слова пророка Михея, він відповідає: «Бо Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі. І топляться гори під Ним, і тануть долини, мов віск від огню, мов ті води, що ллються з узбіччя».¹³

GSAM 191.2З огляду на поширену в той час думку, що земля є храмом, читач легко зрозуміє, чому вони без сумніву вважали, що наприкінці 2300 днів Господь прийде й очистить землю так, як описав Михей. Серед усього опору, спрямованого проти адвентистів, жоден із супротивників навіть не натякнув, що очищення землі вогнем не є тією подією, яка має відбутися як очищення храму наприкінці 2300 днів.

GSAM 191Апостоли були розчаровані, проте виконали Писання

GSAM 191.3Це не єдиний випадок, коли люди виконували волю Господа, сповнювали Писання, але все ж були розчаровані у своїх очікуваннях лише тому, що не розуміли суті події, яка мала відбутися. Так було й з апостолами Христа. Коли Він, сидячи на осляті, в’їжджав до Єрусалима, вони вигукували, згадуючи слова пророка:¹⁴ «веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці».¹⁵ Настільки необхідним було вигукувати в той момент, що якби вони мовчали, то навіть каміння б закричало.¹⁶ Учні вважали, що Христос саме тоді й там мав зійти на престол Давида як світський цар («ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити»¹⁷), і тому вони вигукували: «Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида».¹⁸ Скільки б було криків у той момент, якби вони розуміли, що вже за тиждень Христос лежатиме мертвим у гробниці Йосипа, оточений римською вартою? Скільки б було «слави» Богу та посвячення серед адвентистів у 1844 році, якби вони розуміли, що очищення храму наприкінці всього пророчого часу триватиме кілька років, перш ніж Господь прийде?

GSAM 192Немає помилки в підрахунку 2300 днів

GSAM 192.1Коли цей народ ретельно перевірив свої розрахунки щодо цього періоду, він не знайшов жодної помилки; але Господь не прийшов, і земля не була очищена вогнем. Що це означало? Вони, безперечно, знали, що Господь був із ними під час цього великого руху; але тепер вони перебували в невизначеності. Їхня віра в Господа була непохитною. Вони знали, що Він не покине їх. Світло мало прийти з якогось джерела. Складне питання, що стояло перед ними, викладено у вже згаданих словах Єремії: «Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?» Віра не плекала цього сумніву, бо їхнім розумам спали на думку слова Господа, вимовлені через пророка Авакума щодо того видіння: «приспішає кінець, і не обмане».¹⁹ Вираз, вже процитований з редактора Voice of Truth, добре висвітлює їхню позицію: «Ми ще не можемо визнати, що наш великий Первосвященник не здійснив саме того дня всього того, чого ми мали право очікувати, виходячи з цього прообразу».

GSAM 193Знайдено світло щодо храму

GSAM 193.1Хайрам Едсон із Порт-Гібсона, штат Нью-Йорк, розповів мені, що на наступний день після того, як минув призначений час у 1844 році, коли він молився за снопами кукурудзи на полі, Дух Божий зійшов на нього з такою силою, що його ледь не повалило на землю, і разом із цим до нього прийшло враження: «Храм, який має бути очищений, знаходиться на небі». Він поділився цією думкою з О. Р. Л. Крозьє, і вони разом ретельно дослідили це питання. На початку 1846 року докладна розвідка щодо питання про храм з біблійної точки зору, написана паном Крозьє, була надрукована в газеті Day Star, яка тоді виходила в Цинциннаті, штат Огайо. У цій розлогій статті стверджувалося, що робота з очищення храму є завершальною справою Христа як нашого Первосвященника, яка розпочалася у 1844 році й завершиться безпосередньо перед тим, як Він насправді знову прийде на хмарах небесних як Цар царів і Господь господарів.

GSAM 193Церкви, що шукають втрачених членів

GSAM 193.2Десятий день сьомого місяця минув, і церкви думали, що їм буде легко повернути втрачених членів, які відокремилися від них під впливом «опівнічного крику» та вістки другого ангела; але в цьому вони зазнали великого розчарування, про що свідчить наступна відповідь на наполегливі заклики повернутися до своїх колишніх організацій, опублікована в газеті Midnight Cry від 26 грудня 1844 року:—

GSAM 193.3«Але які ж факти? Вони добре знають, що в переважній більшості цих церков головними темами є „навернення світу“, „тисячолітнє царство“ та „повернення євреїв до Палестини“ перед особистим приходом Спасителя. Ті, хто повертається, щоб сидіти під колисковими піснями таких небіблійних, нерозумних доктрин, роблять це з відкритими очима; і такий їхній крок буде справді „поверненням назад“.

GSAM 194.1«Ставши „вільними“ у біблійному сенсі, набагато безпечніше „рухатися вперед“, ніж „повертатися назад“ чи „відступати“, особливо в цей час, коли вінець слави незабаром буде даний вірним у Христі Ісусі».

GSAM 194.2Поведінка церков, які відкладають прихід Господа, пропагуючи вищезазначені небіблійні вчення, нагадала адвентистам ці слова пророка Єзекіїля: «Сину людський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує». У цьому ж контексті міститься відповідь, яку використовували адвентисти: «Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог».²⁰

GSAM 194«Ти мусиш знову пророкувати»

GSAM 194.3Ті, хто «з’їв» книгу й оголосив про «час», вважали, що їхня робота для світу завершена; звідси й заява, що вони мусять знову навчати народи, мови та царів. Тепер має бути виконана інша частина роботи, досі невидима, — представлення людям справжнього характеру храму Божого на небі та служіння біля Його вівтаря. Наказ виміряти храм²¹ необхідний для того, щоб отримати знання про природу події, яка має відбутися наприкінці пророчого часу, і таким чином дати пояснення словам: «тоді буде визнана очищеною святиня».

GSAM 194.4Зверніть увагу, що ангел, який звіщав цей час, зійшов з неба, і перш ніж його робота буде завершена, він дає доручення знову навчати народ. Отже, послання, яке має пояснити питання про храм, вселити впевненість у розчарованих і водночас надати їм «тростину», або «палицю», або мірило, за допомогою якого народ Божий зможе перевірити свій моральний стан перед Богом, має нести очевидні ознаки того, що воно походить з неба, а не від людей.

GSAM 195Упередження перешкоджали доступу до народу

GSAM 195.1Існуючі упередження щодо вчення про прихід були для людей майже нездоланною перешкодою; і намагатися знову навчати їх без чіткого та позитивного світла щодо причини розчарування було б марним. Самі віруючі адвентисти потребували, щоб їхні душі були спочатку натхненні наново небесним дорученням, перш ніж народ можна було б правильно навчити; і як це можна було здійснити? Чи можна було це зробити лише людською мудрістю? Чи ті, хто пережив глибоку дію Духа Божого під час минулого руху, задовольнилися б лише людським міркуванням? Ніщо, крім такої праці, як праця «послання третього ангела»²², не могло вивести їх із розгубленості; і це, крок за кроком, у міру того, як вони могли це сприймати, було належним чином започатковано, несучи найпереконливіші докази того, що воно має небесне походження.

GSAM 195Як вівці без пастиря

GSAM 195.2Ось велике адвентистське співтовариство, в певному сенсі, як вівці без пастиря, тисячі яких лише кілька тижнів тому відокремилися від усіх церков і віросповідань, і жодна людська організація не несла відповідальності за їхнє духовне благополуччя. У них не було земних порадників, яким вони могли б довіритися; їхня надія була лише на Бога.

GSAM 195.3Вони були впевнені, однак, в одному, і це було для них немов якір, — проголошення часу було правильним.²³ Але як народ вони перебували в такому становищі, що, якщо Бог не буде їх вести й оберігати, вони могли прийняти хибні тлумачення або втратити «терпіння» й зректися віри у свій минулий досвід. Дехто так і вчинив; тоді як інші, спрямувавши погляд віри на Того, кого любили їхні душі, наполегливо запитували: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі? А сторож сказав: Настав ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви питатимете, то питайте та знову прийдіть».²⁴

GSAM 196Дж. Н. Ендрюс про розчарування

GSAM 196.1Пастор Дж. Н. Ендрюс, який пережив це в 1844 році, так говорить про розчарування:—

GSAM 196.2«Ті, хто очікував на Господа в 1843 та 1844 роках, зазнали розчарування. Для багатьох цей факт є достатньою підставою для того, щоб відкинути всі свідчення з цього приводу. Ми визнаємо це розчарування, але не можемо погодитися з тим, що воно є справедливою причиною для заперечення Божої руки в цій справі. Єврейська церква також зазнала розчарування, коли наприкінці служіння Івана Хрестителя Ісус явив Себе як обіцяного Месію. І довірливі учні зазнали найгіршого розчарування, коли Той, від кого вони очікували визволення Ізраїлю, був захоплений і вбитий злими руками. А після Його воскресіння, коли вони сподівалися, що Він знову відновить царство Ізраїлю, вони не могли не розчаруватися, зрозумівши, що Він йде до Свого Отця, а їх на довгий час залишать у скорботі й муках. Але розчарування не доводить, що Бог не бере участі в керівництві своїм народом. Воно має спонукати їх виправити свої помилки, але не повинно змушувати їх відкидати свою віру в Бога. Саме тому, що діти Ізраїлю зазнали розчарування в пустелі, вони так часто заперечували Боже керівництво. Вони подаються нам як застереження, щоб ми не впали, наслідуючи той самий приклад невіри».²⁵

GSAM 196Істина проходить через хрещення непопулярності

GSAM 196.3Здається, що план Господній полягає в тому, щоб помістити важливі істини в непопулярний канал, де прийняти їх і підкоритися їм буде хрестом²⁶. Це особливо актуально в ці останні дні. Петро, говорячи про той час, коли кінець усього «наблизився», і коли настане час «суд» «розпочати від Божого дому», каже: «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись. Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий».²⁷

GSAM 197.1Коли істина пройшла хрещення непопулярності, прийняти її вимагає більшої благодаті, ніж просто слідувати вірі мас. Лицемірні прикидальники не бачать великого стимулу приймати істину, яка вимагає дії, подібної до веслування проти течії «проти вітру й течії». Таким чином, істина стає випробуванням для вірних, щиросердих, відвертих і сумлінних.

GSAM 197.2Ми вже показували раніше, що пророцтво про рух приходу Христа передбачає розчарування. Воно настало; і таким чином, за Божим провидінням, прийняття цього послання мало свій хрест.